Вирок від 12 травня 2026 р. у справі №404/3411/25 — Кропивницький апеляційний суд

Кропивницький апеляційний суд

№ провадження 11-кп/4809/296/26 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Категорія 368 (168) Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.05.2026 м. Кропивницький

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Кропивницького апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

із секретарем ОСОБА_5 ,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницький кримінальне провадження № 12025120000000202, за апеляційною скаргою прокурора Кропивницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_6 на вирок Фортечного районного суду міста Кропивницького від 05.02.2026, стосовно

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. В.Виска, Маловисківського району Кіровоградської області, , українця, громадянина України, з вищою освітою, має на утриманні двох дітей, зареєстрований та проживає АДРЕСА_1 перебуває на посаді лікаря-ортопеда-травматолога відділення кістково – гнійної хірургії КНП «Кіровоградська обласна лікарня Кіровоградської обласної ради», на момент вчинення правопорушення був залучений до роботи ВЛК в.ч. НОМЕР_1 , раніше не судимого

визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.368 КК України та призначено йому покарання у виді штрафу в розмірі 1200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 20400 грн.

Стягнуто з ОСОБА_7 на користь держави процесуальні витрати у кримінальному провадженні на залучення експерта для проведення експертизи у розмірі 15918 грн.

Скасовано арешт, накладений ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Кіровограда від 17.12.2024 року на земельну ділянку площею 1,5001 Га, кадастровий номер 3523181200:02:000:5050, житловий будинок АДРЕСА_2 , легковий автомобіль АЗЛК 214101 р.н.з. НОМЕР_2 1991 року випуску.

Грошові кошти в сумі 6940 грн., передані на зберігання до уповноваженого банку АТ КБ «Приватбанк», мобільний телефон Самсунг А53, переданий на зберігання до камери зберігання речових доказів Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області – повернуто ОСОБА_7 , як власнику.

Решту вилучених документів, залишено в матеріалах кримінального провадження.

Заставу внесену за ОСОБА_7 заставодавцем ОСОБА_8 згідно квитанції №1.82177227.1 від 13.12.2024 року на рахунок ДКСУ м. Київ, код отримувача 26241445 в сумі 121120 грн. повернуто ОСОБА_8 .

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора – ОСОБА_9 ,

захисника-адвоката - ОСОБА_10 ,

обвинуваченого – ОСОБА_7 .

В апеляційній скарзі:

прокурор Кропивницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_11 не оспорюючи фактичних обставин справи та встановлену кваліфікацію дій обвинуваченого, доведеність його вини, просив вирок суду стосовно ОСОБА_7 в частині призначення йому покарання – скасувати у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через м`якість.

Ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_7 за ч.1 ст. 368 КК України покарання у виді штрафу в розмірі 1200 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 20400 грн., з позбавленням права обіймати посади в складі військово-лікарської комісії строком на 3 роки.

Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного вироку, за відсутності законних підстав для застосування положень ст. 69 КК України, обираючи вид і розмір покарання обвинуваченому, не в повному обсязі застосував санкцію ч. 1 ст. 368 КК України, призначивши ОСОБА_7 основне покарання у виді штрафу в межах санкції зазначеної норми Особливої частини КК України, без обов`язкового додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, тобто не застосував, який підлягав застосуванню - положення ч. 1 ст. 65 КК України.

Таким чином, суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного вироку, призначаючи ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 368 КК України основне покарання у виді штрафу без обов`язкового додаткового покарання, в порушення вимог ч. 1 ст. 65 КК України, призначив покарання, яке не відповідає санкції ч. 1 ст. 368 КК України, що відповідно до ст. 413 КПК України є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.

Зокрема, суд залишив поза увагою той факт, що злочин вчинено в умовах воєнного стану особою, яка є членом військово-лікарської комісії, що свідчить про високу суспільну небезпеку діяння, оскільки воно посягає на порядок комплектування Збройних Сил України.

Залишення судом першої інстанції права обвинуваченому обіймати посади члена ВЛК вочевидь нівелює мету покарання –попередження нових кримінальних правопорушень.

Короткий зміст суті справи:

Вироком суду ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні одержання службовою особою неправомірної вигоди для себе за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища, за наступних обставин.

ОСОБА_7 , займаючи посаду лікаря-ортопеда-травматолога позаштатної постійно діючої гарнізонної військово-лікарської комісії військової частини НОМЕР_1 на базі КНП «Кіровоградська обласна лікарня Кіровоградської обласної ради» на правах її члена, постійно здійснював функції представника влади, обіймав посаду, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, а тому відповідно до ч. 3 ст. 18, п. 1 Примітки ст. 364 КК України був службовою особою.

У липні 2024 року у зв`язку з негативними змінами у стані здоров`я старший солдат ОСОБА_12 військовослужбовець за призовом під час мобілізації у лавах Збройних Сил України, який перебуває на посаді водія автомобільного вводу підвозу роти матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 - та окрема бригада армійської авіації « ІНФОРМАЦІЯ_2 » СВ ЗСУ, ппд. с. Чорнобаївка Херсонської області) відправився у відпустку. В подальшому, 05 вересня 2024 року отримав направлення на медичний огляд військово-лікарською комісією з метою визначення ступеню придатності до військової служби. ОСОБА_12 отримав направлення на медичний огляд до в/ч НОМЕР_1 при якій створено позаштатну постійно діючу гарнізонну військово-лікарську комісію та розпочав проходити обстеження.

У другій декаді листопада 2024 року, точної дати не встановлено, ОСОБА_12 звернувся до лікаря ОСОБА_7 , який займає посаду лікаря-ортопеда-травматолога позаштатної постійно діючої гарнізонної військово-лікарської комісії військової частини НОМЕР_1 .

В ході бесіди, яка відбулась за місцем роботи ОСОБА_7 останній повідомив ОСОБА_12 , що він як лікар - ортопед-травматолог, зможе за неправомірну вигоду «об`єктивно» дослідити стан здоров`я останнього та прийняти рішення на підставі якого він зможе проходити військову службу у військових частинах, не залучених до ведення активних бойових дій та підрозділах забезпечення.

В ході проходження медичного огляду лікарем ОСОБА_7 призначено додаткові дослідження стану здоров`я ОСОБА_12 , які він пройшов та отримав відповідні документи.

Після цього, ОСОБА_12 25.11.2024 року із документами про результати обстеження стану здоров`я прибув на робоче місце ОСОБА_7 та за його вказівкою залишив їх для вивчення. Того ж дня, близько 15 год. ОСОБА_7 використовуючи своє службове становище на займаній посаді прийняв рішення та виготовив довідку із зазначенням відомостей про те, що ОСОБА_12 підпадає під норми ст. 64 б військово-лікарської комісії.

Після цього, ОСОБА_7 , 11.12.2024 близько 12:00 год., перебуваючи в службовому кабінеті, що розташований на другому поверсі в корпусі №6 КНП «Кіровоградської обласної лікарні Кіровоградської обласної ради» за адресою м. Кропивницький, просп. Університетський 2/5, в ході бесіди з ОСОБА_12 , після проходження останнім усіх необхідних медичних оглядів одержав суму неправомірної вигоди в гривневому еквіваленті в сумі - 16 000,00 грн, за вирішення питання про визнання ОСОБА_12 непридатним до військової служби в мирний час, обмежено придатним у воєнний час, тобто таким що придатний до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики зв`язку, оперативного забезпечення, охорони, непридатним до служби у підрозділах спеціального призначення, десантно-штурмових військах, морській піхоті, на підводних човнах, надводних кораблях, у спецспорудах.

Після цього, в період часу з 12 год. 38 хв. по 15 год. 54 хв. на підставі ухвали слідчого судді Ленінського районного суду м. Кіровограда ОСОБА_13 проведено обшук в кабінеті ординаторської на другому поверсі в корпусі №6 КНП «Кіровоградської обласної лікарні Кіровоградської обласної ради» за адресою м. Кропивницький, просп. Університетський 2/5, де в той час перебував ОСОБА_7 . В ході особистого обшуку ОСОБА_7 останнім добровільно видано заздалегідь ідентифіковані грошові кошти отримані в якості неправомірної вигоди. Після чого ОСОБА_7 було затримано працівниками правоохоронного органу в порядку ст. 208 КПК України.

Заслухавши суддю-доповідача; прокурора, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити;

обвинуваченого ОСОБА_14 та в його інтересах захисника-адвоката ОСОБА_10 , які зазначили, що суд першої інстанції призначив покарання в межах санкції ч.1 ст. 368 КК України та не призначив додаткове покарання. Просили визначити додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати посади в складі комісій не тільки ВЛК, а і заборону участі в інших комісіях, які встановлюють тимчасову непрацездатність;

вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги.

Згідно з положеннями ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_7 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.368 КК України, за обставин, викладених у вироку, є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються наявними в ній доказами, які досліджувались в порядку ч.3 ст.349 КПК України.

Порушень при вирішенні судом першої інстанції питання щодо дослідження доказів відносно тих обставин, які ніким не оспорюються, апеляційним судом не встановлено, а тому ці обставини не є предметом апеляційного розгляду, у зв`язку з чим суд апеляційної інстанції, відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК України, переглядає вирок суду лише в межах апеляційної скарги.

Згідно вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати вирок повністю чи частково та ухвалити новий вирок.

Доводи апеляційної скарги прокурора про необхідність призначення обвинуваченому додаткового покарання є слушними.

Відповідно до вимог статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути співмірним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Справедливість покарання має визначатися з урахуванням інтересів усіх суб`єктів кримінально-правових відносин, а також інших осіб з погляду підвищення рівня їх безпеки шляхом запобігання вчиненню нових злочинів і надання підстав правомірно очікувати відповідну протиправному діянню реакцію держави, що є важливим чинником юридичної захищеності людини.

Залежно від конкретних обставин справи, особи обвинуваченого, дій, за які його засуджено, наслідків протиправної діяльності, суд вправі визначити такий вид та розмір покарання, який у конкретному випадку буде необхідним, достатнім, справедливим, слугуватиме перевихованню засудженої особи та відповідатиме кінцевій меті покарання в цілому.

В частині призначення додаткового покарання, колегія суддів виходить з усталеної судової практики, з урахуванням п.17 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», відповідно до ст.55 КК України позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю застосовується як додаткове покарання лише в тих випадках, коли вчинення злочину було пов`язане з посадою підсудного або із заняттям ним певною діяльністю.

Санкцією ст. 368 ч.1 КК України передбачено безальтернативне застосування додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.

Призначаючи ОСОБА_7 основне покарання, місцевий суд належним чином врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, який визнав вину, активно сприяв розкриттю злочину, щиро розкаявся у вчиненому, відсутність обставин, які обтяжують покарання, та обґрунтовано прийшов до висновку про призначення основного покарання у виді штрафу у межах санкції ч.1 ст. 368 КК України, з чим погоджується прокурор в апеляційній скарзі.

Пленум Верховного Суду України у п.8 постанови №7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» роз`яснив, що непризначення обов`язкового додаткового покарання може мати місце лише за наявності декількох (не менше двох) обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного.

У кожному такому випадку суд зобов`язаний у мотивувальній частині вироку зазначити, які саме обставини справи або дані про особу винного він визнає такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і впливають на пом`якшення покарання, а в резолютивній - послатися на ч.1 ст.69 КК України.

Наведених вимог закону місцевий суд не дотримався та не призначив обов`язкове додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю і при цьому взагалі не мотивував таке рішення.

Обвинувачений ОСОБА_7 вчинив злочин в умовах воєного стану, є особою, яка являється членом військово-лікарської комісії, що свідчить про високу суспільну небезпеку діяння, оскільки діяння посягає на порядок комплектування Збройних Сил України, а тому призначення додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати посади в складі військово-лікарської комісії строком на 3 роки у даному випадку матиме важливе значення для запобігання вчиненню нових злочинів.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про необхідність призначення ОСОБА_7 , крім основного покарання у виді штрафу і додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати посади в складі військово-лікарської комісії строком на 3 роки.

Таке покарання, на думку суду, буде справедливим, необхідним і достатнім, зможе забезпечити досягнення передбаченої законом мети, справити достатній виправний вплив на обвинуваченого та стримати його від можливого вчинення нових кримінальних правопорушень в майбутньому.

Згідно з п.4 ч.1 ст.409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.420 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування більш суворого покарання.

За таких обставин вирок в частині призначення покарання необхідно скасувати через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, ухваливши в цій частині новий вирок.

На підставі вищевикладеного та статтями 404, 405, 407, 409, 418 та 420 КПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора Кропивницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_6 на вирок Фортечного районного суду міста Кропивницького від 05.02.2026 – задовольнити частково.

Вирок Фортечного районного суду міста Кропивницького від 05.02.2026 в частині призначеного покарання – скасувати.

Постановити в цій частині новий вирок, визнати винним та призначити ОСОБА_7 покарання за ч.1 ст.368 КК України, у виді штрафу в розмірі 1200 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 20400 грн., з позбавленням права обіймати посади в складі військово-лікарської комісії строком на 3 роки.

В решті вирок суду першої інстанції залишити без зміни.

Ухвала Кропивницького апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк, з дня вручення йому копії ухвали.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3