Рішення від 12 травня 2026 р. у справі №347/1982/25 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 347/1982/25

Провадження № 22-з/4808/43/26

Головуючий у 1 інстанції

Суддя-доповідач Пнівчук

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суду складі:

головуючої (суддя-доповідач) Пнівчук О. В.,

суддів: Луганської В. М., Мальцевої Є. Є.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження клопотання ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про визнання договору позики у формі боргової розписки недійсним, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на рішення Косівського районного суду в складі судді Драч Д. С., ухвалене 30 січня 2026 року в м. Косові Івано-Франківської області,

в с т а н о в и в :

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 27 квітня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 задоволено частково. Рішення Косівського районного суду від 30 січня 2026 року в частині стягнення судових витрат скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення. Стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 по 2 500,00 грн з кожного судових витрат, понесених на правову допомогу в суді першої інстанції. В решті рішення залишено без змін.

ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» подала заяву про ухвалення додаткового рішення, яким просила ухвалити додаткове рішення щодо розподілу судових витрат в апеляційній інстанції.

Заява обґрунтована тим, що під час ухвалення судового рішення судом апеляційної інстанції не вирішено питання про судові витрати, понесені нею на правову допомогу в апеляційному суді.

Копію заяви було направлено іншим сторонам та роз`яснено право подати до суду апеляційної інстанції свої міркування або заперечення стосовно стягнення на користь заявника судових витрат.

У запереченні на заяву про ухвалення додаткового рішення представник ОСОБА_2 посилається на те, що відповідачка у відзиві не ставила питання про стягнення із позивачів на її користь будь-яких судових витрат, хоча і подала акт приймання-передачі наданих послуг від 10.03.2026. Вказаний акт датований 10.03.2026, проте, в ньому вказується, що послуги надавались ОСОБА_1 з 05.03.2026 по 15.03.2026, тобто після його підписання, що свідчить про недостовірність його як доказу. Крім того, відзив на апеляційну скаргу складено 14.03.2026, а доставлено суду через «Електронний суд» 16.03.2026, тобто поза межами підписаного акту, отже, така послуга ним не охоплюється. Більше того, в акті не вказано, що надано послуги по написанню відзиву саме на апеляційну скаргу, а вказано тільки про відзив у справі № 347/1982/25.

Відповідно до частини 3 статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить висновку, що заява підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої вказаної статті Кодексу).

Згідно із частинами першою-шостою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно із пунктом 2 частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Як вбачається з матеріалів справи, до відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_1 подала акт №4 приймання-передачі наданих послуг. Крім того, на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу в матеріалах справи міститься договір про надання правової допомоги від 11 вересня 2025 року, укладений між Адвокатським об`єднанням «Трая» та ОСОБА_1 .

Відповідно до п. 4.2, 4.3 договору розмір гонорару становить 5 000,00 грн за одну годину роботи. За результатами надання правової допомоги складається акт, який підписується представниками кожної зі сторін.

Відповідно до акту приймання-передачі наданих послуг від 10 березня 2026 року АО «Трая» здійснило підготовку відзиву у справі тривалістю 8 годин та вартістю 40 000,00 грн (а.с. 60).

Стосовно заявлених до стягнення витрат суд апеляційної інстанції зазначає, що такі витрати пов`язані з розглядом справи підтверджуються належними доказами, зокрема складеними адвокатом відзивом на апеляційну скаргу.

Доводи представника ОСОБА_2 щодо недостовірності акта приймання-передачі наданих послуг від 10 березня 2026 року спростовуються фактичним виконанням адвокатом відповідних послуг, що підтверджується підготовкою та поданням відзиву на апеляційну скаргу до суду.

Оскільки при ухваленні апеляційним судом постанови від 27 квітня 2026 року в даній справі не було вирішено питання про судові витрати, подана ОСОБА_1 заява про відшкодування витрат на правничу допомогу підлягає до часткового задоволення.

Аналізуючи реальність (дійсність та необхідність), а також обґрунтованість розміру витрат на правничу допомогу, надану ОСОБА_1 під час розгляду цієї справи на стадії апеляційного перегляду справи (доказів понесення судових витрат на правову допомогу у суді першої інстанції заявник не надав), колегія суддів враховує наступне.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21.

Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).

Під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

- має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 137 ЦПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони (подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі №911/3312/21);

- з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені у частинах третій-п`ятій, дев`ятій статті 141 ЦПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами тощо) (близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року №922/1964/21).

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі №686/5757/23).

Вирішуючи питання розподілу судових витрат за надання правничої допомоги адвокатом, апеляційний суд враховує заперечення представника ОСОБА_2 , загальні засади цивільного законодавства та критерії такого відшкодування, складність справи та виконаних адвокатом робіт; час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціну позову та значення справи для сторін.

При вирішенні питання про співмірність витрат на правничу допомогу в апеляційному суді, суд бере до уваги те, що юридичний супровід справи Адвокатським об`єднанням «Трая» розпочався ще на стадії розгляду справи по суті в суді першої інстанції, що свідчить про обізнаність з матеріалами справи та наявність сформованої правової позиції. Крім того, відзив на апеляційну скаргу не містить нових доводів чи обставин та переважно повторює зміст раніше поданого відзиву на позовну заяву.

Відтак, виходячи з конкретних обставин справи, її складності, принципу пропорційності розподілу судових витрат, обсягу виконаної адвокатом роботи, заперечення позивачки щодо їх відшкодування, колегія суддів вважає, що зазначений заявником розмір витрат на професійну правничу допомогу у 40 000,00 грн неспівмірний з наданими стороні справи послугами, що суперечить принципу розподілу судових витрат.

За таких обставин суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви представника ОСОБА_1 та стягнення на її користь з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 по 1 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, що відповідатиме критерію розумної необхідності цих витрат.

З огляду на наведене, заява ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу підлягає частковому задоволенню.

Керуючись статтями 137, 141, 270, 389 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалити додаткове судове рішення.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_3 ), ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) по 1 000,00 грн з кожного судових витрат, понесених на правову допомогу в суді апеляційної інстанції.

Додаткова постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Головуюча О. В. Пнівчук

Судді: В. М. Луганська Є. Є. Мальцева