Рішення від 12 травня 2026 р. у справі №727/1905/26 — Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/1905/26

Провадження № 2/727/1286/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2026 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:

головуючого судді Гавалешка П.С.,

за участі секретаря судового засідання: Бринзили Б.В.,

розглянувши у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Рендюк Наталя Василівна, до ОСОБА_2 про визнання майна особистою приватною власністю,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Рендюк Наталя Василівна звернулася до Шевченківського районного суду м. Чернівці з позовом до ОСОБА_2 про визнання майна особистою приватною власністю.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що між відповідачем ОСОБА_3 і ОСОБА_1 укладено шлюб 18 лютого 2015 року, який зареєстровано у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Чернівецького міського управління юстиції, про що складено актовий запис № 232, що підтверджується свідоцтвом про шлюб. У зв?язку з державною реєстрацією шлюбу позивачем було змінено дошлюбне прізвище « ОСОБА_4 » на прізвище чоловіка — « ОСОБА_5 ».

18 листопада 2025 року позивач звернулася до Чернівецького районного суду м. Чернівці з позовною заявою до ОСОБА_6 про розірвання шлюбу.

19 січня 2015 року, тобто до реєстрації шлюбу з відповідачем, між позивачем (на той час — ОСОБА_7 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Гіпербуд» укладено Попередній договір № 215к, відповідно до умов якого ТОВ «Гіпербуд» зобов?язалося організувати спорудження та забезпечити введення в експлуатацію об?єкта будівництва, здійснити закріплення за позвачем об?єкта інвестування, а позивач, у свою чергу, зобов?язалася здійснити фінансування об?єкта інвестування на умовах, у порядку та строки, визначені договором, що прямо передбачено пунктом 2.1 Попереднього договору.

Згідно з пунктом 1.1.4 Попереднього договору, під об?єктом будівництва розуміється житловий багатоквартирний будинок, будівництво якого здійснюється у АДРЕСА_1 . Відповідно до пункту 1.1.5 Попереднього договору, об?єктом інвестування є житлове приміщення, розташоване в зазначеному об?єкті будівництва.

Пунктом 3.3 Попереднього договору визначено детальну характеристику об?єкта інвестування, а саме: житлове приміщення № 215, розташоване на шостому поверсі, із загальною проектною площею 41 кв.м. та житловою проектною площею 16,8 кв.м.

Відповідно до пункту 4.2.1 Попереднього договору вартість одного квадратного метра об?єкта інвестування становить 10 480 грн, а загальна вартість договору на момент його укладення складала 429 680 грн. Пунктом 4.5 Попереднього договору передбачено, що сплата вартості об?єкта інвестування здійснюється позивачем одним єдиним платежем у повному обсязі до 23 січня 2015 року.

Згідно з пунктом 5.1 Попереднього договору, передача об?єкта інвестування має бути здійснена упродовж трьох календарних місяців, що слідують за днем введення об?єкта будівництва в експлуатацію, за умови належного та реального виконання позивачем умов договору.

На виконання умов Попереднього договору ОСОБА_1 було здійснено оплату вартості об?єкта інвестування на користь ТОВ «Гіпербуд» у повному обсязі, а саме: 20.01.2015 року — 149 000 грн, 21.01.2015 року — 149 000 грн, 22.01.2015 року — 131 680 грн, що підтверджується відповідними платіжними документами. Таким чином, загальна сума сплачених позивачем коштів становить 429 680 грн, що повністю відповідає вартості об?єкта інвестування та було здійснено виключно до моменту реєстрації шлюбу з відповідачем.

У зв?язку зі зміною прізвища після реєстрації шлюбу, 03 жовтня 2016 року між позвачем та ТОВ «Гіпербуд» було укладено додаткову угоду, якою пункт 12 Попереднього договору № 215к від 19.01.2015 року викладено в новій редакції, з відображенням прізвища як « ОСОБА_5 », що носило виключно формальний характер та не змінювало ні суб?єкта інвестування, ні джерел фінансування об?єкта.

18 жовтня 2016 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Гіпербуд» було укладено основний договір купівлі-продажу майнових прав № 215 К, за умовами якого Продавець зобов?язався передати, а ОСОБА_1 — прийняти та оплатити майнові права на житлове приміщення (квартиру) АДРЕСА_2 , загальною площею 41,0 кв.м.

Вказаний договір був укладений на виконання умов Попереднього договору № 215к від 19.01.2015 року та не створював нових майнових зобов?язань, а лише оформлював раніше набуті та повністю оплачені позивачем майнові права.

Відповідно до пункту 2.5 Договору купівлі-продажу майнових прав № 215 К, вартість одного квадратного метра квартири, майнові права на яку викуповуються, на дату укладення цього правочину становила 10 480,00 грн, у тому числі ПДВ (20%) у розмірі 2 096,00 грн.

Згідно з пунктом 2.6 Договору загальна вартість майнових прав на квартиру на день укладення договору становила 429 680,00 грн, у тому числі ПДВ (20%) у сумі 85 936,00 грн.

При цьому вартість майнових прав порівняно з ціною, визначеною Попереднім договором від 19.01.2015 року, не змінилася, у зв?язку з чим будь-яких додаткових платежів чи доплат позивачем не здійснювалося, що підтверджує відсутність участі спільних коштів подружжя у набутті спірного майна.

На підставі акта приймання-передачі від 01 квітня 2019 року ТОВ «Гіпербуд» передало ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 40,9 кв.м., що свідчить про завершення виконання забудовником своїх зобов?язань та реалізацію позивачем майнових прав, набуття яких відбулося ще до реєстрації шлюбу з відповідачем.

Рішенням виконкому Чернівецької міської ради від 23.04.2019 року №239/8 присвоєно поштову адресу та погоджено склад нерухомого майна новостворених об?єктів на території м. Чернівці: квартирам та нежитловим приміщенням в житловому будинку (6-й блок) на АДРЕСА_1 у зв?язку з прийняттям будинку в експлуатацію.

Право власності на квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 40,9 кв.м., у тому числі житловою площею 16,8 кв.м., яка складається з однієї житлової кімнати, було зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 07 травня 2019 року, тобто в період перебування позивача у шлюбі з відповідачем. Водночас повна вартість вказаної квартири була позивачем сплачена у повному обсязі до укладення шлюбу з ОСОБА_3 , за рахунок належних їй особистих коштів.

Сам по собі факт державної реєстрації права власності на спірну квартиру у період шлюбу не є безумовною та достатньою підставою для віднесення її до спільної сумісної власності подружжя. Враховуючи, що майнові права на квартиру АДРЕСА_2 були набуті позивачем та оплачені у повному обсязі до реєстрації шлюбу з відповідачем, за рахунок особистих коштів позивача, відсутні правові підстави для поширення на зазначене майно режиму спільної сумісної власності подружжя. У зв?язку з цим, відповідно до пункту 1 частини першої статті 57 Сімейного кодексу України, наявні всі законні підстави для визнання за позивачем права особистої приватної власності на вказану квартиру, незважаючи на те, що державна реєстрація права власності була здійснена в період шлюбу.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 1827656373101 від 04 лютого 2026 року, станом на день пред?явлення цього позову право власності на квартиру АДРЕСА_2 , зареєстровано за ОСОБА_1 , що підтверджує факт існування спірного правовідношення та необхідність судового захисту з метою визначення правового режиму зазначеного майна як особистої приватної власності позивача.

На підставі вищевикладеного просить суд визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , право особистої приватної власності на квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 40,9 кв.м., в тому числі житловою 16,8 кв.м.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 20.02.2026 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 08.04.2026 призначено справу до розгляду по суті.

Позивач та її представник в судове засідання не з`явилися, представник позивача спрямувала до суду заяву про розгляд справи в їх відсутності у зв`язку із визнанням позову відповідачем.

Відповідач в судове засідання не з`явився, спрямував до суду заяву про розгляд справи в його відсутності, позов визнав.

Суд, проаналізувавши матеріали справи, визнання позову відповідачем, вивчивши та дослідивши письмові докази по справі, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що між відповідачем ОСОБА_3 і ОСОБА_1 укладено шлюб 18 лютого 2015 року, який зареєстровано у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Чернівецького міського управління юстиції, про що складено актовий запис № 232, що підтверджується свідоцтвом про шлюб. У зв?язку з державною реєстрацією шлюбу позивачем було змінено дошлюбне прізвище « ОСОБА_4 » на прізвище чоловіка — « ОСОБА_5 ».

19 січня 2015 року між позивачем (на той час — ОСОБА_7 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Гіпербуд» укладено Попередній договір № 215к, відповідно до умов якого ТОВ «Гіпербуд» зобов?язалося організувати спорудження та забезпечити введення в експлуатацію об?єкта будівництва, здійснити закріплення за позивачем об?єкта інвестування, а позивач, у свою чергу, зобов?язалася здійснити фінансування об?єкта інвестування на умовах, у порядку та строки, визначені договором, що прямо передбачено пунктом 2.1 Попереднього договору.

Згідно з пунктом 1.1.4 Попереднього договору, під об?єктом будівництва розуміється житловий багатоквартирний будинок, будівництво якого здійснюється у АДРЕСА_1 . Відповідно до пункту 1.1.5 Попереднього договору, об?єктом інвестування є житлове приміщення, розташоване в зазначеному об?єкті будівництва.

Пунктом 3.3 Попереднього договору визначено детальну характеристику об?єкта інвестування, а саме: житлове приміщення № 215, розташоване на шостому поверсі, із загальною проектною площею 41 кв.м. та житловою проектною площею 16,8 кв.м.

Відповідно до пункту 4.2.1 Попереднього договору вартість одного квадратного метра об?єкта інвестування становить 10 480 грн, а загальна вартість договору на момент його укладення складала 429 680 грн. Пунктом 4.5 Попереднього договору передбачено, що сплата вартості об?єкта інвестування здійснюється позивачем одним єдиним платежем у повному обсязі до 23 січня 2015 року.

Згідно з пунктом 5.1 Попереднього договору, передача об?єкта інвестування має бути здійснена упродовж трьох календарних місяців, що слідують за днем введення об?єкта будівництва в експлуатацію, за умови належного та реального виконання позивачем умов договору.

На виконання умов Попереднього договору ОСОБА_1 було здійснено оплату вартості об?єкта інвестування на користь ТОВ «Гіпербуд» у повному обсязі, а саме: 20.01.2015 року — 149 000 грн, 21.01.2015 року — 149 000 грн, 22.01.2015 року — 131 680 грн, що підтверджується відповідними платіжними документами. Таким чином, загальна сума сплачених позивачем коштів становить 429 680 грн, що повністю відповідає вартості об?єкта інвестування та було здійснено виключно до моменту реєстрації шлюбу з відповідачем.

У зв?язку зі зміною прізвища після реєстрації шлюбу, 03 жовтня 2016 року між позвачем та ТОВ «Гіпербуд» було укладено додаткову угоду, якою пункт 12 Попереднього договору № 215к від 19.01.2015 року викладено в новій редакції, з відображенням прізвища як « ОСОБА_5 ».

18 жовтня 2016 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Гіпербуд» було укладено основний договір купівлі-продажу майнових прав № 215 К, за умовами якого Продавець зобов?язався передати, а ОСОБА_1 — прийняти та оплатити майнові права на житлове приміщення (квартиру) АДРЕСА_2 , загальною площею 41,0 кв.м.

Вказаний договір був укладений на виконання умов Попереднього договору № 215к від 19.01.2015 року та не створював нових майнових зобов?язань, а лише оформлював раніше набуті та повністю оплачені позивачем майнові права.

Відповідно до пункту 2.5 Договору купівлі-продажу майнових прав № 215 К, вартість одного квадратного метра квартири, майнові права на яку викуповуються, на дату укладення цього правочину становила 10 480,00 грн, у тому числі ПДВ (20%) у розмірі 2 096,00 грн.

Згідно з пунктом 2.6 Договору загальна вартість майнових прав на квартиру на день укладення договору становила 429 680,00 грн, у тому числі ПДВ (20%) у сумі 85 936,00 грн.

При цьому вартість майнових прав порівняно з ціною, визначеною Попереднім договором від 19.01.2015 року, не змінилася, у зв?язку з чим будь-яких додаткових платежів чи доплат позивачем не здійснювалося, що підтверджує відсутність участі спільних коштів подружжя у набутті спірного майна.

На підставі акта приймання-передачі від 01 квітня 2019 року ТОВ «Гіпербуд» передало ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 40,9 кв.м., що свідчить про завершення виконання забудовником своїх зобов?язань та реалізацію позивачем майнових прав, набуття яких відбулося ще до реєстрації шлюбу з відповідачем.

Рішенням виконкому Чернівецької міської ради від 23.04.2019 року №239/8 присвоєно поштову адресу та погоджено склад нерухомого майна новостворених об?єктів на території м. Чернівці: квартирам та нежитловим приміщенням в житловому будинку (6-й блок) на АДРЕСА_1 у зв?язку з прийняттям будинку в експлуатацію.

Право власності на квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 40,9 кв.м., у тому числі житловою площею 16,8 кв.м., яка складається з однієї житлової кімнати, було зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 07 травня 2019 року, тобто в період перебування позивача у шлюбі з відповідачем. Водночас повна вартість вказаної квартири була позивачем сплачена у повному обсязі до укладення шлюбу з ОСОБА_3 , за рахунок належних їй особистих коштів.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 1827656373101 від 04 лютого 2026 року, станом на день пред?явлення цього позову право власності на квартиру АДРЕСА_2 , зареєстровано за ОСОБА_1 .

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 15 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи та захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Отже, об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес і саме воно є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. Такі способи захисту передбачені статтею 16 ЦК України.

Згідно з ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбаченому цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Отже, у сімейному законодавстві України встановлено спростовну презумпцію спільності майна подружжя, яка полягає у тому, що майно, набуте за час шлюбу, вважається об`єктом права спільної сумісної власності (виключення зазначені у статті 57 СК України), допоки одним із подружжя, який це заперечує, не доведено інше.

За змістом статті 61 СК України, об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об`єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Так, правові підстави визнання майна особистою приватною власністю дружини та чоловіка закріплені у статті 57 СК України.

Відповідно до статті 57 Сімейного кодексу України, особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: 1) майно, набуте нею, ним до шлюбу; 2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; 3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто; 4) житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»; 5) земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.

Особистою приватною власністю дружини та чоловіка є речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть тоді, коли вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя.

Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є премії, нагороди, які вона, він одержали за особисті заслуги.

Суд може визнати за другим з подружжя право на частку цієї премії, нагороди, якщо буде встановлено, що він своїми діями (ведення домашнього господарства, виховання дітей тощо) сприяв її одержанню.

Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, яка їй, йому належала, а також як відшкодування завданої їй, йому моральної шкоди.

Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є страхові суми, одержані нею, ним за обов`язковим особистим страхуванням, а також за добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою приватною власністю кожного з них.

Суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у зв`язку з фактичним припиненням шлюбних відносин.

Якщо у придбання майна вкладені крім спільних коштів і кошти, що належали одному з подружжя, то частка у цьому майні, відповідно до розміру внеску, є його особистою приватною власністю.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України постанові від 21 грудня 2007 року № 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільністю участі подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи зазначену вище норму права та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, а й той факт, що джерелом його набуття є спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Тобто статус спільної сумісної власності визначається такими критеріями: час набуття майна; кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття). У зв`язку з викладеним в разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане. Тому сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу, або у період спільного проживання осіб без реєстрації шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об`єктів права спільної сумісної власності подружжя або цих осіб.

Так, згідно з вимогами ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Відповідно до ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до положень ч.3 ст.12 та ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі (ч.5 ст.81 ЦПК України).

Частиною 1 статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформованої в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29.

За таких обставин, інші доводи учасників справи не стосуються предмету доказування в межах спірних правовідносин, а також не спростовують наведені судом твердження.

Враховуючи вищевикладене, а також визнання позову відповідачем суд доходить висновку, що позивач довела належними та допустимими доказами придбання спірного майна за особисті кошти, а тому є визначені законом підстави для задоволення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Понесення позивачем судових витрат підтверджується платіжною інструкцією № 2.518507637.1 від 05.02.2026 про сплату судового збору у сумі 16640 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Приймаючи до уваги вимоги ст. 141, 142 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, у сумі 8320 грн., а 50 відсотків судового збору у сумі 8320 грн. повернути позивачу з державного бюджету.

Керуючись ст. 3, 12, 13, 81, 259, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Рендюк Наталя Василівна, до ОСОБА_2 про визнання майна особистою приватною власністю задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , право особистої приватної власності на квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 40,9 кв.м., в тому числі житловою 16,8 кв.м.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у сумі 8320 грн.

Повернути ОСОБА_1 з державного бюджету суму судового збору в розмірі 8320 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Чернівецького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя П.С. Гавалешко