Рішення від 12 травня 2026 р. у справі №718/411/26 — Кіцманський районний суд Чернівецької області

Справа № 718/411/26

Провадження 2/718/193/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" травня 2026 р. м.Кіцмань Чернівецька область

Кіцманський районний суду Чернівецької області під головуванням судді Скорейка В.В., з участю секретаря судового засідання Безушко М.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Кіцмань в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з описаним вище позовом, мотивованим ти, що сторони з 11.11.2003 року перебували у зареєстровано шлюбі, який розірвано рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області №718/1241/23 12.08.2023 року.

За час спільного проживання відповідачем 14.06.2019 року придбано нерухоме майно, а саме: земельну ділянку, що розташована в АДРЕСА_1 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розміром 0,1000 га.

Вказана земельна ділянка розташована по сусідству із земельною ділянкою за адресою АДРЕСА_2 , де позивач та відповідач проживали разом як сім`я та вказане господарство належить на праві власності позивачу. ОСОБА_1 вказує, що оскільки майно придбано ОСОБА_2 в період шлюбу, воно належить сторонам як подружжю на праві спільної сумісної власності, а тому просить здійснити поділ майна шляхом визнання за нею права власності на частину вказаного вище майна.

Ухвалою суду від 23.02.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Визначено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 31.03.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Адвокат Маковійчук Л.В., яка представляє інтереси ОСОБА_1 на підставі ордеру та договору про надання правничої допомоги, подала заяву про підтримання позовних вимог та розгляд справи без участі позивача та представника. Не заперечує проти винесення заочного рішення.

Судом тричі направлено повістки відповідачеві на зареєстроване місце його проживання про час та місце проведення судового засідання, які повернулася до суду з відміткою АТ «Укрпошта» «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до положень ст. 128 ЦПК України та правової позиції Верховний Суд, судова кореспонденція вважається належно врученою у разі її направлення рекомендованим листом за адресою реєстрації або адресою, повідомленою стороною в ході розгляду справи, якщо поштове відправлення повернулося з відміткою про відмову в отриманні, відсутність адресата або неможливість вручення з причин, що залежать від адресата. Сам по собі факт неотримання відповідачем судової кореспонденції не свідчить про неналежне повідомлення особи про розгляд справи, оскільки судом було вжито всіх передбачених законом заходів для належного повідомлення відповідача шляхом направлення процесуальних документів за належною адресою.

Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 223 ЦПК України.

Статтею 280 ЦПК України передбачається, що у разі неявки у судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, а також якщо відповідач не подав відзив, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З боку відповідача до суду у встановлений законом строк відзиву відповідно до вимог ст. 178 ЦПК України і всі докази, що підтверджують заперечення проти позову, не надіслано, зустрічний позов не пред`явлено.

Дослідивши матеріали справи, оцінюючи докази в їхній сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді справи в судовому процесі на засадах змагальності, як того вимагає ст. 12 ЦПК України, та у відповідності з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, суд доходить наступного висновку.

Судом встановлено, що рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області №718/1241/23 від 12.08.2023 року шлюб, який зареєстрований 11.11.2003 між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , розірвано.

14.06.2019 відповідач ОСОБА_2 , згідно із договором купівлі-продажу, який посвідчений приватним нотаріусом Кіцманського районного нотаріального округу Чернівецької області та зареєстрований за № 974, придбав у ОСОБА_4 земельну ділянку, кадастровий номер 7322510100:01:004:0594, що розташована в АДРЕСА_1 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,1000 га.

Згідно з копією витягу з Державного реєстру речових прав, право власності на зазначену земельну ділянку зареєстровано на підставі вказаного вище договору купівлі-продажу за відповідачем ОСОБА_2 .

За договором дарування від 26.09.2019, який посвідчений приватним нотаріусом Кіцманського районного нотаріального округу Чернівецької області та зареєстрований за № 1608, ОСОБА_1 як обдаровувана прийняла у дар від своєї матері земельну ділянку з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,1000 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 7322510100:01:004:0711.

За договором дарування від 26.09.2019, який посвідчений приватним нотаріусом Кіцманського районного нотаріального округу Чернівецької області та зареєстрований за № 1608, ОСОБА_1 як обдаровувана прийняла у дар від своєї матері житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_2 , номер запису про право власності: 29476883, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1722953373225, який знаходиться на земельній ділянці площею 0,1000 га, кадастровий номер 7322510100:01:004:0711.

Відповідно до витягу із звіту про експертну грошову оцінку майна, ринкова вартість земельної ділянки площею 0,1000 га., для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 7322510100:01:004:0594, розташованої по АДРЕСА_1 складає 159 320 грн. .

Згідно пункту 2.3. Висновку експерта №140 за результатами проведення земельно-технічної експертизи від 26.12.2025 року в даному варіанті проекту розподілу для ОСОБА_1 буде надана земельна ділянка в точках 1,2, 3- 1,4-1, площею 0,0500 га, яка межує з земельною ділянкою, на якій розташоване нерухоме майно по АДРЕСА_3 і яка в умовних позначеннях проекту розподілу показана неправильним чотирикутником синього кольору

Згідно кадастрового плану новоутвореної земельної ділянки, кадастровий номер: 7322510100:01:004-Діл1, в результаті поділу, координати поворотних точок меж земельної ділянки № НОМЕР_1 встановлено: 1) X 5356907,130, Y 2245859,200; 2) X 5356897,787, Y 2245864,729; 3) X 5356873,488 Y 2245824,766; 4) X 5356883,460, Y 2245820,340.

Відповідно до ч. 1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 2 ст. 13 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України передбачено обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 60 СК України, ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності.

Відповідно до ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Частиною 1 ст.71 СК України передбачено, що майно, яке є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно з ч. 1 ст. 372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділено між співвласниками за домовленістю між ними. Згідно ч. 3 вказаної статті у разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

Згідно з висновками, викладеними в постанові Верховного Суду від 13.02.2020 у справі №320/3072/18, у сімейному законодавстві діє принцип спільності майна подружжя та частки чоловіка і дружини є рівними. За загальним правилом застосування презумпції спільності майна подружжя, згідно зі статтею 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, і позивач не зобов`язаний доводити належність набутого за час шлюбу майна до майна подружжя. Презумпція спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу, може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Верховний Суд у постанові від 09.08.2023 у справі № 175/1025/20 зазначив, що майно, набуте подружжям під час шлюбу, за загальним правилом вважається їхньою спільною сумісною власністю. Закон виходить із презумпції спільності такого майна незалежно від того, на кого саме воно оформлене. Разом із тим ця презумпція не є абсолютною. Один із подружжя має право доводити, що конкретне майно належить йому особисто та не входить до складу спільного майна подружжя. Обов`язок доведення таких обставин покладається саме на ту сторону, яка заперечує спільний характер майна.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Статтею 12 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до положень ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів та показаннями свідків.

Обов`язок доказування і подання доказів покладається на сторони (ст. 81 ЦПК України).

Відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач належним чином повідомлявся про дату, час та місце проведення підготовчого судового засідання, а також про призначення справи до судового розгляду по суті, однак своїм процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву, зустрічного позову чи письмових заперечень не скористався, доказів на спростування позовних вимог не подав, хоча відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Майно, яке належить подружжю на праві спільної сумісної власності, при його розподілі ділиться в рівних частках між ними, якщо шлюбним договором або домовленістю не визначено іншого.

Добровільно сторони не домовилися про розмір часток, які мають бути визначені кожному з них, шлюбного договору з цього привод також не укладали.

Аналіз зазначених вимог закону свідчить про те, що нерухоме майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності, незалежно від того, хто з них є титульним його володільцем, якщо не буде встановлено інших обставин, а отже, у випадку, якщо вони не домовилися про порядок його поділу в натурі, спір може бути вирішений судом, зокрема, шляхом визначення їх ідеальних часток у ньому.

Суд, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, виходячи з положень ст. 60, 70, 71 СК України та враховуючи правові висновки Верховного Суду, дійшов висновку, що земельна ділянка кадастровий номер 7322510100:01:004:0594, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення якої для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна земельна ділянка), площею 0,1000 га, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

З урахуванням встановленого, суд вважає за обґрунтоване припинити режим спільної сумісної власності на вказане майно та в порядку поділу майна подружжя визначити за позивачем право власності на 1/2 частку зазначеної земельної ділянки.

Керуючись ст. ст. 5, 10-13, 76-82, 141, 259, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, ст. ст. 60, 69, 70, 71 СК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя – задовольнити.

Визначити частки в спільному майні подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 рівними, що становить в грошовому виразі по 79 660 грн.

Виділити ОСОБА_1 , 1/2 частину в натурі земельної ділянки розміром 0,0500 та. з координатами поворотних точок меж земельної ділянки №1: 1) X 5356907,130, Y 2245859,200; 2) X 5356897,787, Y 2245864,729; 3) X 5356873,488, Y 2245824,766; 4) X 5356883,460, Y 2245820,340, із земельної ділянки, що розташована в АДРЕСА_1 , цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розміром 0,1000 га, кадастровий номер: 7322510100:01:004:0594, визнати за нею право власності на вказану земельну ділянку площею 0,0500 га. .

Заочне рішення не проголошувалося в силу ч. 4 ст. 268 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про його перегляд, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження починається відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернівецького апеляційного суду через Кіцманський районний суд Чернівецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_2 .

Суддя Василь Скорейко