Рішення від 11 травня 2026 р. у справі №635/3025/25 — Харківський районний суд Харківської області

Суд: Харківський районний суд Харківської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: інших видів кредиту

Дата: 11 травня 2026 р.

Справа: №635/3025/25

Суддя: Омельник М. М.

Справа № 635/3025/25

Провадження № 2/635/415/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2026 року сел. Покотилівка

Харківський районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді Омельник М.М.,

за участю секретаря судового засідання Сліпченко К.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, -

ВСТАНОВИВ:

Стислий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

позивач ОСОБА_1 через свого представника адвоката Вишковського Євгена Леонідовича звернувся до суду з позовом (поданим через систему «Електронний суд») до ОСОБА_2 , в якому просить:

-визнати ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) правонаступником прав та обов`язків позикодавця у договорі Позики грошей від 17.04.2021 року посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Мисочка Д.М. зареєстрованого в реєстрі під № 339 в порядку спадкування за законом після його матері ОСОБА_3 ;

-стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) 175118 (сто сімдесят п`ять тисяч сто вісімнадцять) гривень 58 коп. заборгованості за Договором позики від 17.04.2021р.;

-стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) 1773951 (один мільйон сімсот сімдесят три гривні дев`ятсот п`ятдесят одна) гривня 21 коп. заборгованості за відсотками за договором позики від 17.04.2021р.;

-стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) 12112 (дванадцять тисяч сто дванадцять) гривень судового збору;

-стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) 15000 (п`ятнадцять тисяч) гривень правової допомоги.

В обґрунтування позову, зазначає, що позивач знайомий з відповідачкою поверхнево приблизно з 2020 року. Із відповідачкою спілкувалася мати позивача ОСОБА_3 . Після початку війни мати позивача виїхала до Німеччини де отримала тимчасовий прихисток. ІНФОРМАЦІЯ_1 мати позивача ОСОБА_3 померла у Німеччині, що підтверджується Свідоцтвом про смерть НОМЕР_3 . Після смерті ОСОБА_3 залишилась спадщина, яку прийняв та належним чином оформив позивач, як єдиний спадкоємець за законом, що підтверджується Свідоцтвом про право на спадщину за законом від 31 жовтня 2024 року та Довідкою № 66/02-14 від 09.04.2025 виданою приватним нотаріусом Глуховцевою Н.В. Таким чином, позивач успадкував всі права та обов`язки які мала його мати ОСОБА_3 на момент її смерті. Після прийняття спадщини, позивач серед документів померлої знайшов нотаріально посвідчений Договір позики грошей від 17 квітня 2021 року, укладений між його матір`ю та відповідачкою. Позивач зателефонував відповідачці, та запропонував повернути борг. Відповідачка у розмові поводила себе грубо, відповіла, що борг помер разом із матір`ю позивача, і що вона не збирається нічого віддавати. Після цієї розмови позивач, ще декілька разів телефонував відповідачці, але вона не відповідала, а згодом взагалі вимкнула телефон. Із договору позики від 17.04.2021 вбачається, що відповідачка позичила у матері позивача грошові кошти у розмірі 4200 (чотири тисячі двісті) доларів США, що на момент укладання договору було еквівалентно 117432 (сто сімнадцять тисяч чотириста тридцять дві) гривні. Також договором позики від 17.04.2021 був передбачений графік погашення боргу, а саме сплата по 300 доларів США кожного 17 числа кожного місяця починаючи з 17.05.2021. Пунктом 3.1. Договору Позики від 17.04.2021 року було встановлено максимальний строк повернення боргу 17.06.2022. Крім того, пунктом 6 Договору Позики від 17.04.2021 була встановлена відповідальність Позичальника за несвоєчасне повернення коштів у вигляді обов`язку: сплатити індекс інфляції за весь час прострочення повернення коштів; сплатити 1% від суми неповернутого боргу за кожний день прострочення. Оскільки відповідачка за весь час існування боргу не сплатила жодного долару, а в останній розмові з позивачем взагалі відмовилася від повернення боргу, позивач був вимушений звернутись до суду з позовом, яким прохає стягнути з останньої заборгованості за Договором позики від 17 квітня 2021 року у розмірі 175118 (сто сімдесят п`ять тисяч сто вісімнадцять) гривень 58 (п`ятдесят вісім) копійок та відсотки у розмірі 1773951 (один мільйон сімсот сімдесят три гривні дев`ятсот п`ятдесят одна) гривня 21 (двадцять одна) копійка.

Рух справи.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 14 травня 2025 року відкрито провадження у цивільній справі, за правилами загального позовного провадження. Призначено дату проведення підготовчого судового засідання.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 28 серпня 2025 року справу призначено до судового розгляду по суті.

04 червня 2025 року відповідач ОСОБА_2 надала відзив на позовну заяву, в якому зазначила, що не визнає позовні вимоги у повному обсязі, будь-яких грошових коштів ОСОБА_3 вона не винна, позивач не має права отримати від спадкодавця право на стягнення неустойки (штрафу, пені), розрахунки зазначені позивачем не вірні, не відповідають вимогам закону, відповідній практиці Верховного суду, а сама позовна заява подана з порушенням строку позовної давності.

Участь у справі сторін та інших учасників справи.

Представник позивача - адвокат Вишковський Є.Л. надав заяву про розгляд справи у відсутність позивача та його представника. Стосовно посилання відповідача на позовну давність зазначив, що позивачем не пропущений строк позовної давності оскільки: з 2 квітня 2020 року до 30 червня 2023 року перебіг строку позовної давності (загальний і спеціальний) був зупинений через дію карантинних обмежень (п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК). З 17 березня 2022 року до 29 січня 2024 року - у позовній давності діяла «пауза» на підставі доданого п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК, на період дії воєнного стану. Таким чином, позивач не пропустив строки позовної давності та прохає задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилась, у відзиві на позовну заяву прохала розглядати справу за її відсутності.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть учать у справі фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин

Відповідно до Свідоцтва про народження, ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьками зазначені : ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , актовий запис № 12021.

17 квітня 2021 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 (позичальник) уклала договір позики з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_4 (позикодавець).

Відповідно до умов договору позики: позикодавець передав у власність позичальникові грошові кошти у розмірі 117432,00 гривні, які є еквівалентом 4200,00 доларів США за курсом, який встановлено між сторонами цього договору (100 доларів США = 2796 гривень), а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві суму позики в строк (термін) та на умовах, встановленим цим договором.

Повернення коштів узгоджено сторонами як виплата боргу рівними частинами.

Відтак, відповідно до Договору позики: прийняття від позичальника суми позики частинами чи/або повністю усю суму передбачається за наступним графіком:

-сума в розмірі 8388,00 гривень, що є еквівалентам 300 доларів США за курсом, який встановлено між сторонами цього договору (100 доларів США = 2796 гривень) повинна бути повернута строком до 17 травня 2021 року;

Відповідно до п. 2 договору позики, сторони підтверджують, що позикодавець передав позичальнику, а позичальник одержав від позикодавця усі зазначені п. 1 цього договору грошові кошти в повному обсязі до укладання та підписання цього договору.

Відповідно до п. 3.1 договору позики, строк повернення суми позики: не пізніше 17 години 00 хвилин 17 червня 2022 року включно.

Відповідно до п. 3.1 договору позики, єдиним доказом сплати цього боргу є засвідчена в нотаріальному порядку справжність підпису позикодавця на відповідній заяві про проведення повних фінансових розрахунків і отримання ним усієї суми заборгованості за цим договором, яку він зобов`язується надати позичальнику в день повернення усієї суми боргу за цим договором.

Відповідно до п. 3.5 договору позики сторони домовились, що за користування позикою позичальник не сплачує відсотків.

Відповідно до п. 4.1 договору позики, позикодавець має право вимагати від позичальника повернення суми позики в строк та на умовах цього договору.

Відповідно до п. 7 договору позики, у разі смерті позичальника, його права та обов`язки за цим Договором покладаються на його спадкоємців.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла у Німеччині, що підтверджується Свідоцтвом про смерть НОМЕР_3 .

Відповідно до довідки приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області Глуховцевої Н.В., вбачається, що відповідно до матеріалів спадкової справи № 12/2024, після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , наявні дані, про те, що до складу спадкоємців спадкодавця, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , входить спадкоємець, - її син ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Після смерті ОСОБА_3 залишилась спадщина, яку прийняв позивач, як єдиний спадкоємець за законом, що підтверджується Свідоцтвом про право на спадщину за законом від 31 жовтня 2024 року та Довідкою № 66/02-14 від 09.04.2025 виданою приватним нотаріусом Глуховцевою Н.В.

Передумовою звернення позивача до суду стало відсутність погашення заборгованості відповідачкою.

Доказів повернення відповідачкою суми позики та сплати процентів матеріали справи не містять.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

За змістом ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).

Згідно до положень ст. 1219 ЦК України не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема:1) особисті немайнові права;2) право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами;3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом;5) права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з частиною першою статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менше як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Частиною першою статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язується повернути позикодавцю позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовим ознаками у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, які встановлені договором.

Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.

Такий правовий висновок викладено Верховним Судом України у постановах від 18 вересня 2013 року у справі № 6-63цс13 та від 11 листопада 2015 року у справі № 6-1967цс15.

У разі пред`явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання.

З метою забезпечення правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказувався факт укладення договору позики і його умови. Такі правові висновки щодо застосування статей 1046, 1047 ЦК України викладені у постановах Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі № 6-63цс13, від 02 липня 2014 року у справі № 6-79цс14 та від 13 грудня 2017 року у справі № 6-996цс17.

У постанові від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 (провадження № 14-53цс21) Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на такі особливості виконання грошового зобов`язання: «Грошовою одиницею України є гривня (частина перша статті 99 Конституції України). Але Основний Закон не встановлює заборони використання в Україні грошових одиниць іноземних держав. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 192 ЦК України). Тобто гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на території України за номінальною вартістю (частина перша статті 192 ЦК України), тоді як обіг іноземної валюти регламентований законами України.

Приписи чинного законодавства, хоч і визначають національну валюту України як єдиний законний платіжний засіб на території України, у якому має бути виражене та виконане зобов`язання (частина перша статті 192, частина перша статті 524, частина перша статті 533 ЦК України), однак не забороняють вираження у договорі грошового зобов`язання в іноземній валюті, визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті, а також на перерахунок грошового зобов`язання у випадку зміни НБУ курсу національної валюти України щодо іноземної валюти.

Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті (частина друга статі 524 ЦК України). Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом (частина друга статті 533 ЦК України).

Як укладення, так і виконання договірних зобов`язань, зокрема позики, виражених через іноземну валюту, не суперечить законодавству України. У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошей (суму позики), тобто таку ж суму грошових коштів в іноземній валюті, яку він отримав у позику (частина перша статті 1046, частина перша статті 1049 ЦК України; див. також постанову Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16)».

Судом встановлено, що відповідно до договору позики від 17 квітня 2021 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідченого приватним нотаріусом Мисочка Д.М. зареєстрованого в реєстрі за № 339, ОСОБА_2 прийняла у власність від ОСОБА_3 117432,00 грн, що еквівалентно 4200 доларів за встановленим сторонами обмінним курсом 100,00 доларів дорівнює 2796,00 гривень (а. с. 27).

Відповідно до умов укладеного між сторонами договору позики суму позики визначено в еквіваленті за обмінним курсом: 100,00 доларів дорівнює 2796,00 гривень на день передачі грошей.

Крім того, відповідно до положень пункту 1 договору позики суму позики ОСОБА_2 зобов`язувався повернути ОСОБА_3 готівкою частинами за встановленим графіком, платежами 8388,00 гривень, що еквівалентно 300 доларів, до 17 числа кожного наступного місяця починаючи з 17 травня 2021 року, строком до 17 години 00 хвилин 17 червня 2022 року, в порядку та умовах, передбачених цим договором. Таким чином, розмір періодичних платежів, які повинні були сплачуватися позичальником ОСОБА_2 , також визначено за обмінним курсом 100 доларів дорівнює 2796,00 грн на день передачі грошей.

Зазначені положення договору позики відповідають положенням статті 533 ЦК України.

Відповідно до п. 6 договору позики, вбачається, що в разі несплати (несвоєчасної сплати) в установлений у п. 3.1. цього договору строк ПОЗИКОДАВЕЦЬ може пред`явити цей Договір позики грошей до стягнення в порядку і в строки, передбаченні чинним законодавством України з вимогою про сплату боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також з вимогою сплати 1 % (один відсоток) від несплаченої суми боргу за кожний день прострочення, тобто ПОЗИЧАЛЬНИК зобов`язаний відшкодувати ПОЗИКОДАВЦЮ завдані простроченням усі збитки, визначені на момент фактичного задоволення вимог.

Враховуючи умови договору та положення статті 533 ЦК України, суд приходить висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , так як предметом договору позики є 117432,00 гривні, що є еквівалентно 4200,00 доларів, за встановленими обставинами сторонами обмінним курсом 100 доларів = 2796 гривень і саме таку суму коштів відповідач отримав від матері позивача.

Таким чином, позивач не вірно визначив еквівалент суми за офіційним курсом НБУ станом на 26 березня 2025 року (день складання позовної заяви), а не за курсом, який погоджено сторонами відповідно до умов договору позики.

А тому розрахунок заборгованості за відсотками становить 118958,61 гривень.

(117432 х 1%) х 1013 днів = 118958,61 гривень.

Розглядаючи заяву відповідача щодо пропущення позивачем строку позовної давності, суд дійшов висновку.

Позовна давність є строком, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Вона обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 ЦК України та застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (стаття 256, частина перша статті 260, частина третя статті 267 ЦК України).

Згідно зі статтями 256, 257 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України) позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020, який набрав чинності 02.04.2020 року, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України було доповнено пунктом 12, згідно якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки позовної давності, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Частиною 1 ст. 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» передбачено, що карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України.

Дію карантину, встановленого зазначеною Постановою, було неодноразово продовжено на всій території України згідно з Постановами КМУ по 30.06.2023 року.

Постановою КМУ від 27.06.2023 року № 651 з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 р. на всій території України відмінено карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Таким чином, карантин на території України було встановлено безперервно з 12.03.2020 по 30.06.2023 року.

Разом з цим, відповідно Закону України № 2120-IX від 15.03.2022 року розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України було доповнено розділом 19, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року, якій неодноразово було продовжено та який діє до тепер.

У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Таким чином, починаючи з березня 2020 року строк позовної давності продовжився на строк дії карантину, який тривав до 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року, а починаючи з 24 лютого 2022 року строк позовної давності продовжився на строк дії в Україні воєнного стану, який діє на даний час.

Законом України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» Закону № 4434-IX від 14.05.2025, який набув чинності 04.09.2025, пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України виключено.

Підсумовуючи викладене, суд доходить висновку про наявність у позивача підстав для звернення до суду із даними вимогами за період, що перевищує загальний трирічний строк позовної давності.

Таким чином, суд проаналізувавши встановлені фактичні обставини по справі, оцінивши представлені сторонами докази в їх сукупності, дійшов висновку про те, що з відповідача підлягає стягненню сума заборгованості за Договором позики від 17 квітня 2021 року у розмірі 117432,00 гривні та заборгованість за відсотками за договором позики у розмірі 118958,61 гривень.

Щодо судових витрат.

Питання щодо розподілу судових витрат вирішується відповідно до положень ст. 141 ЦПК України.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 2 ст. 137 цього Кодексу, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При цьому, за приписами частини 3 наведеної статті, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Тобто, витрати на правову допомогу відшкодовуються лише у тому випадку, якщо правова допомога реально надавалася у справі тими особами, які одержали за це плату.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 цього Кодексу, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (постанова ВС від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17).

Таким чином, вирішуючи питання про розподіл витрат, понесених відповідачем на професійну правничу допомогу, взявши до уваги умови договору про надання правової допомоги, обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, підтверджених належними та допустимими доказами, суд дійшов висновку, що визначений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи у сумі 15000,00 грн. є завищеним, витрати у зазначеній сумі не можна визнати належно обґрунтованими та необхідними в контексті обставин цієї справи.

Враховуючи викладене, виходячи з обсягу фактично наданих послуг, принципу співмірності витрат зі складністю справи та виконаною роботою, часом, який необхідний для виконання такої роботи адвокатом, суд вважає, що розмір витрат на правничу допомогу, що має бути компенсований позивачу підлягає зменшенню до 10000,00 гривень, оскільки зазначена справа є типовою (стягнення боргу за договором позики, розпискою), виключних обставин, що потребували значного часу на підготовку позовної заяви та відповідних додатків до неї, адвокатом не наведено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 141, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

позовОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу - задовольнити частково.

Визнати ОСОБА_1 правонаступником прав та обов`язків позикодавця у договорі Позики грошей від 17 квітня 2021 року посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Мисочка Д.М. зареєстрованого в реєстрі під № 339 в порядку спадкування за законом після його матері ОСОБА_3 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованості за Договором позики від 17 квітня 2021 року у розмірі 117432 (сто сімнадцять тисяч чотириста тридцять дві) гривні 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за відсотками за договором позики від 17 квітня 2021 року у розмірі 118958 (сто вісімнадцять тисяч дев`ятсот п`ятдесят вісім) гривень 61 (шістдесят одна) копійка.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму судового збору в розмірі 1468 (одна тисяча чотириста шістдесят вісім) гривень 98 (дев`яносто вісім) копійок та судові витрати на професійну правову допомогу у розмірі 10000 (десять тисяч) гривень 00 копійок.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи безпосередньо до Харківського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості, що не проголошуються:

позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ;

представник позивача: Вишковський Євген Леонідович , РНОКПП: НОМЕР_5 , електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_6 ;

відповідач: ОСОБА_2 : РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 .

Суддя М.М. Омельник

Оригінал: reyestr.court.gov.ua