Постанова від 10 травня 2026 р. у справі №631/548/26 — Нововодолазький районний суд Харківської області

справа № 631/548/26

провадження № 3/631/289/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 травня 2026 року селище Нова Водолага

Суддя Нововодолазького районного суду Харківської області Трояновська Т. М.,

за участю секретаря судового засідання Семенко А. А.,

прокурора Сологуб Е. С.,

особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 1 приміщення Нововодолазького районного суду Харківської області матеріали, складені 7-м управлінням (з обслуговування Харківської області) Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: село Комінтерн Нововодолазького району Харківської області, громадянина України, паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий 02 квітня 2001 року Нововодолазьким РВ УМВС України в Харківській області, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , на час вчинення адміністративних правопорушень займав посаду командира відділення охорони взводу охорони роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за вчинення правопорушень, пов`язаних з корупцією, передбачених частиною 1 статті 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

01 квітня 2026 року старшим оперуповноваженим 7-го управління (з обслуговування Харківської області) Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України капітаном поліції Філатовою Іриною Олегівною, відповідно до повноважень, наданих абзацом 1 пункту 1 частини 1 статті 255 Кодексу України про адміністративні правопорушення, «Положенням про 7-е управління (з обслуговування Харківської області) Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України», затвердженого наказом Департаменту Стратегічних розслідувань Національної поліції України від 03 липня 2023 року № 160-п, складено протокол про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією № 285 відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією, передбаченого частиною 1 статті 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Зі змісту вказаного протоколу вбачається, що сержант ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді командира відділення охорони взводу охорони роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_2 , будучи відповідно до підпункту г пункту 1 частини 1 статті 3 Закону № 1700-VII «Про запобігання корупції» суб`єктом, на якого поширюється дія цього Закону, усупереч пункту 2-7 розділу XIII «Прикінцеві положення» вказаного Закону, несвоєчасно, а саме: 26 березня 2026 року о 08 годині 28 хвилин подав без поважних причин декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, щорічну за 2021 рік, шляхом заповнення відповідної форми на офіційному вебсайті Національного агентства з питань запобігання корупції. Таким чином, ОСОБА_1 не виконав вимоги пункту 2-7 розділу ХІІІ «Прикінцеві положення» Закону України № 1700-VII «Про запобігання корупції», чим вчинив правопорушення, пов`язане з корупцією, передбачене частиною 1 статті 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Крім того, 01 квітня 2026 року старшим оперуповноваженим 7-го управління (з обслуговування Харківської області) Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України капітаном поліції Філатовою Іриною Олегівною, відповідно до повноважень, наданих абзацом 1 пункту 1 частини 1 статті 255 Кодексу України про адміністративні правопорушення, «Положенням про 7-е управління (з обслуговування Харківської області) Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України», затвердженого наказом Департаменту Стратегічних розслідувань Національної поліції України від 03 липня 2023 року № 160-п, складено протокол про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією № 287 відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією, передбаченого частиною 1 статті 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Зі змісту вказаного протоколу вбачається, що сержант ОСОБА_1 , будучи 27 червня 2024 року звільненим з посади командира відділення охорони взводу охорони роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_2 , та будучи відповідно до підпункту «г» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону № 1700-VII «Про запобігання корупції» суб`єктом, на якого поширюється дія цього Закону, усупереч абзацу 2 частини 2 статті 45 вказаного Закону, несвоєчасно, а саме: 19 березня 2026 о 09 годині 52 хвилини подав без поважних причин декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, щорічну за 2024 рік, шляхом заповнення відповідної форми на офіційному вебсайті Національного агентства з питань запобігання корупції. Таким чином, ОСОБА_1 не виконав вимоги абзацу 2 частини 2 статті 45 Закону України № 1700-VII «Про запобігання корупції», чим вчинив правопорушення, пов`язане з корупцією, передбачене частиною 1 статті 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Також, 01 квітня 2026 року старшим оперуповноваженим 7-го управління (з обслуговування Харківської області) Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України капітаном поліції Філатовою Іриною Олегівною, відповідно до повноважень, наданих абзацом 1 пункту 1 частини 1 статті 255 Кодексу України про адміністративні правопорушення, «Положенням про 7-е управління (з обслуговування Харківської області) Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України» затвердженого наказом Департаменту Стратегічних розслідувань Національної поліції України від 03 липня 2023 року № 160-п, складено протокол про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією № 286 відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією, передбаченого частиною 1 статті 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Зі змісту вказаного протоколу вбачається, що ОСОБА_1 , будучи 27 червня 2024 року звільненим з посади командира відділення охорони взводу охорони роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_2 , та будучи відповідно до підпункту «г» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону № 1700-VII «Про запобігання корупції» суб`єктом, на якого поширюється дія цього Закону, усупереч абзацу 1 частини 2 статті 45 вказаного Закону, несвоєчасно, а саме: 19 березня 2026 року о 09 годині 46 хвилин подав без поважних причин декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями, а саме: з 01 січня 2024 року по 27 червня 2024 року, (при звільненні), шляхом заповнення відповідної форми на офіційному вебсайті Національного агентства з питань запобігання корупції. Таким чином, ОСОБА_1 не виконав вимоги абзацу 1 частини 2 статті 45 Закону України № 1700-VII «Про запобігання корупції», чим вчинив правопорушення, пов`язане з корупцією, передбачене частиною 1 статті 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Постановою судді Нововодолазького районного суду Харківської області від 11 травня 2026 року відповідно до положень статті 36 Кодексу України про адміністративні правопорушення зазначені вище матеріали об`єднані в одне провадження та присвоєно справі єдиний унікальний № 631/548/26 (провадження № 3/631/289/26).

Прокурор Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону Сологуб Еліна Станіславівна у судовому засіданні вважала, що протоколи щодо вчинення правопорушень, пов`язаних з корупцією, складені відповідно до діючого законодавства України, в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративних проступків, передбачених частиною 1 статті 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення, оскільки останній дійсно з порушенням встановлених антикорупційним законодавством України строків несвоєчасно подав щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2021 року та 2024 рік й декларацію при звільненні. Строки притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 встановлені статтею 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення не сплинули, а тому його слід притягнути до відповідальності за вчинене з накладанням адміністративного стягнення у виді штрафу.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 у судовому засіданні свою вину у вчиненні правопорушень, пов`язаних з корупцією, передбачених частиною 1 статті 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення, визнав у повному обсязі та пояснив, що з його боку дійсно мало місце несвоєчасне подання щорічних декларацій за 2021 рік та 2024 рік, а також декларацію при звільненні, у зв`язку з тим, що забув про необхідність їх подання. У скоєному щире розкаявся та просив суворо не карати.

Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, висновок прокурора з питань, які виникали в ході розгляду справи, дослідивши матеріали справи та наявні у ній письмові докази суддя прийшов до такого.

Правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення наслідків корупційних правопорушень визначає Закон України від 14 жовтня 2014 року № 1700-VІІ «Про запобігання корупції» (далі – Закон України «Про запобігання корупції»).

Абзацом 11 частини 1 статті 1 цього Закону розтлумачено, що правопорушення, пов`язане з корупцією – діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.

Отже, одним з елементів складу адміністративного правопорушення є суб`єкт проступку. Організація ефективної протидії та боротьби з корупційними проявами передусім вимагає правильного і чіткого визначення кола суб`єктів, які можуть вчиняти правопорушення, пов`язані з корупцією, аналіз їх дій.

Підпункт «г» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» чітко визначає, що суб`єктами, на яких поширюються дія цього Закону, є військові посадові особи Збройних Сил України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України та інших утворених відповідно до законів військових формувань, крім військовослужбовців строкової військової служби, курсантів вищих військових навчальних закладів, курсантів вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, курсантів факультетів, кафедр та відділень військової підготовки, особовий склад штатних військово-лікарських комісій.

У частині 12 статті 6 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ «Про військовий обов`язок та військову службу» передбачено, що військові посадові особи – це військовослужбовці, які обіймають штатні посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов`язків, або які спеціально уповноважені на виконання таких обов`язків згідно із законодавством.

Згідно з частиною 7 статті 45 Закону України «Про запобігання корупції» суб`єкти декларування з числа військовослужбовців Державної прикордонної служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Управління державної охорони України, Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, а також поліцейських поліції особливого призначення, які під час дії воєнного стану залучені до ведення бойових дій у порядку, визначеному частиною четвертою статті 24 Закону України «Про Національну поліцію» (крім суб`єктів декларування із числа військовослужбовців, зазначених у пунктах 1 – 5 цієї частини), зобов`язані подати визначені цією статтею декларації не пізніше 90 календарних днів з дня настання першої з таких обставин – припинення або скасування воєнного стану чи звільнення з військової служби (служби в поліції).

Дія цієї частини не поширюється на суб`єктів декларування з числа військовослужбовців:

1) які проходять військову службу на посадах міністрів, заступників міністрів, керівників центральних та місцевих органів виконавчої влади та їх заступників, на інших посадах в апаратах міністерств, інших центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів системи правосуддя або які відряджені на такі посади;

2) які входять до складу військово-лікарських комісій, лікарсько-льотних комісій або відряджені до них;

3) які проходять службу у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки або відряджені до них (крім осіб рядового складу підрозділів охорони відповідних центрів);

4) які здійснюють (беруть участь у здійсненні) підготовку, організацію, проведення закупівель товарів, робіт та послуг відповідно до Закону України «Про обороні закупівлі», Закону України «Про публічні закупівлі» або інших актів законодавства у сфері публічних (оборонних) закупівель, укладення договорів (контрактів), контроль за якістю товарів, робіт та послуг оборонного призначення, у тому числі:

уповноважені особи у розумінні Закону України «Про публічні закупівлі»;

особи, які входять до складу Міжвідомчої комісії щодо розгляду доцільності застосування процедури закупівлі товарів, робіт і послуг оборонного призначення у єдиного виконавця, якщо вартість закупівлі дорівнює або перевищує 200 мільйонів гривень;

особи, які входять до складу колегіального органу, що утворюється державним замовником відповідно до Закону України «Про оборонні закупівлі»;

особи, які здійснюють контроль за якістю товарів, робіт і послуг оборонного призначення на всіх етапах їх розроблення, виробництва, модернізації, ремонту та утилізації;

5) на яких поширюється дія статті 52-1 цього Закону.

Суб`єкти декларування, які зазначені у пунктах 1 – 4 цієї частини, подають декларації у строки, визначені частинами першої – четвертою цієї статті. Суб`єкти декларування, які зазначені у пункті 5 цієї частини, подають декларації у порядку, встановленому частиною восьмою цієї статті.

З копії Витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 (по стройовій частині) полковника ОСОБА_2 від 04 березня 2022 року № 41 встановлено, що сержанта запасу ОСОБА_1 , призначеного наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 04 березня 2022 року № 39 на посаду командира відділення охорони взводу охорони роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_2 , 04 березня 2022 року зараховано до списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_3 , та на всі види забезпечення, вважати таким, що з 04 березня 2022 року справи та посаду командира 2 відділення охорони 2 взводу охорони роти охорони прийняв та приступив до виконання службових обов`язків за посадою.

Таким чином, ОСОБА_1 , будучи військовою посадовою особою, є суб`єктом, на якого поширюється дія цього Закону України «Про запобігання корупції».

У абзаці 15 частини 1 статті 1 Закону України «Про запобігання корупції» визначено, що суб`єкти декларування – особи, зазначені у пункті 1, підпунктах «а», «в» – «ґ» пункту 2, пункті 4 частини першої статті 3 цього Закону, інші особи, які зобов`язані подавати декларацію відповідно до цього Закону.

Відповідно до примітки статті 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суб`єктами правопорушень у цій статті (крім правопорушень, визначених частинами другою та третьою цієї статті, у частині неповідомлення або несвоєчасного повідомлення про суттєві зміни у майновому стані) є особи, які відповідно до частин першої та другої статті 45 Закону України «Про запобігання корупції» зобов`язані подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Так, відповідно до копії Витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 (по стройовій частині) полковника ОСОБА_3 від 27 червня 2024 року № 160, сержанта ОСОБА_1 , командира відділення охорони взводу охорони роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_2 , звільненого з військової служби наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 22 червня 2024 року № 36-рс у запас за підпунктом «б» (за наявності інвалідності (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу)) пунктом 2 частиною 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», вважати таким, що 27 червня 2024 року справи та командира 2 відділення охорони 2 взводу охорони здав. Виключено зі списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_2 27 червня 2024 року та направлено для постановки на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Як убачається з копії Витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 (по строковій частині) полковника ОСОБА_3 від 02 липня 2024 року № 165, цим наказом були внесені зміни в пункт 10 наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 (по строковій частині) полковника ОСОБА_3 від 27 червня 2024 № 160 та викладено у наступній редакції: «сержанта запасу ОСОБА_1 , командира відділення охорони взводу охорони роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_2 , звільненого з військової служби наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 22 червня 2024 року № 36-рс у запас за підпунктом «б» (за наявності інвалідності (якщо військовослужбовці не висловив бажання продовжувати військову службу)) пунктом 2 частини 4 статтею 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», вважати таким, що 27 червня 2024 року справи та командира 2 відділення охорони 2 взводу охорони роти здав. Виключити зі списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_2 27 червня 2024 року та направити для постановки на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_2 ».

20 січня 2026 року за вихідним № 8073-2026 7-м управлінням (з обслуговування Харківської області) Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, як спеціально уповноваженим суб`єктом у сфері протидії корупції, було направлено повідомлення начальнику ІНФОРМАЦІЯ_4 полковнику ОСОБА_4 про здійснення збору доказів, зазначених в частині 1 статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, з метою підтвердження або спростування факту вчинення правопорушень, пов`язаних з корупцією, стосовно колишніх/діючих військовослужбовців ІНФОРМАЦІЯ_5 , які можливо порушили вимоги Закону України «Про запобігання корупції», в тому числі командира другого відділення охорони другого взводу охорони роти охорони ОСОБА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_6 28 січня 2026 року за вихідним № 937 було надано інформацію та належним чином завірені копії документів колишніх/діючих військовослужбовців ІНФОРМАЦІЯ_5 , в тому числі інформація стосовно ОСОБА_1 .

Також ІНФОРМАЦІЯ_7 14 липня 2025 року за вихідним № 1720/Ю надано витяги із ЄДРПОУ територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки міста Харкова та Харківської області, а також інформацію про юридичні адреси вказаних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

У судовому засіданні ОСОБА_1 підтвердив те, що йому було відомо про обов`язок подачі декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у тому числі після звільнення за період не охоплений раніше поданими деклараціями.

Так, приписами частин 1 та 2 статті 45 Закону України «Про запобігання корупції» встановлено обов`язок осіб, зазначених у пункті 1, підпунктах «а», «в» – «ґ» пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі – декларація), за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.

Особи, зазначені у пункті 1, підпунктах «а», «в» – «ґ» пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, які припиняють діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, протягом 30 календарних днів з дня припинення відповідної діяльності подають декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями.

Особи, які припинили діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або іншу діяльність, зазначену у підпунктах «а», «в» – «ґ» пункту 2 частини першої статті 3, зобов`язані до 1 квітня наступного року після року припинення діяльності подати в установленому частиною першою цієї статті порядку декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік.

Національне агентство з метою виконання покладених на нього повноважень має право, зокрема приймати з питань, що належать до його компетенції, обов`язкові для виконання нормативно-правові акти (пункт 5 частини 1 статті 12 Закону України «Про запобігання корупції»).

Наказом Національного агентства з питань запобігання корупції від 08 листопада 2023 року № 252/23, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 листопада 2023 року за № 1965/41021, затверджено Форму декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та Порядок заповнення та подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Відповідно до підпунктів 1 та 2 пункту 2 розділу ІІ «Порядку заповнення та подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування» суб`єкти декларування подають декларації з додержанням таких вимог:

1) щорічна декларація – декларація, яка подається відповідно до частини першої статті 45 Закону (щороку), абзацу другого частини другої статті 45 Закону (після припинення діяльності (після звільнення)) у період з 00 годин 00 хвилин 01 січня до 00 годин 00 хвилин 01 квітня. Така декларація охоплює звітний рік (період з 01 січня до 31 грудня включно), що передує року, в якому подається декларація, та містить інформацію станом на 31 грудня звітного року.

Суб`єкт декларування, поновлений на роботі за рішенням суду після завершення періоду декларування, до 01 квітня року, наступного за роком, у якому відбулося поновлення, подає щорічну декларацію за рік, у якому відбулось поновлення. Якщо така особа поновлена на роботі до завершення періоду декларування, щорічна декларація подається за минулий рік. Щорічна декларація за час вимушеного прогулу не подається.

Якщо особа, яка припинила здійснення діяльності, до завершення визначеного Законом строку подання щорічної декларації знову розпочинає здійснення діяльності, вона подає щорічну декларацію як особа, яка продовжує здійснювати діяльність. Щорічна декларація (після звільнення) у такому випадку не подається;

2) декларація при звільненні – декларація, яка подається відповідно до абзацу першого частини другої статті 45 Закону – протягом 30 днів з дня припинення діяльності.

Така декларація подається за період, не охоплений раніше поданими деклараціями, та містить інформацію станом на останній день такого періоду, яким є останній день здійснення діяльності.

Під раніше поданими деклараціями розуміються декларації, що були подані до Реєстру відповідно до Закону, крім декларації кандидата на посаду.

Декларація при звільненні не подається у таких випадках:

особа, яка припинила здійснення діяльності на одній посаді, продовжує здійснювати діяльність на іншій посаді;

особа, яка припинила здійснення діяльності, упродовж 30 днів з дня припинення діяльності знову розпочала здійснення діяльності.

Втрата статусу суб`єкта декларування у зв`язку із внесенням змін до закону або статусу юридичної особи публічного права не вважається припиненням діяльності та не зобов`язує особу подавати декларацію будь-якого виду.

Таким чином, приписами наведених вище нормативно-правових актів України чітко визначений строк подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік та декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, яка припинила діяльність – до 01 квітня наступного року та протягом 30 календарних днів з дня припинення відповідної діяльності.

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, що затверджений Законом України № 2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оброни України введений воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

03 березня 2022 року був прийнятий Закон України № 2115-ІХ «Про захист інтересів суб`єктів подання звітності та інших документів у період дії воєнного стану або стану війни», у підпункті 1 пункту 1 якого було визначено, що фізичні особи, фізичні особи - підприємці, юридичні особи подають облікові, фінансові, бухгалтерські, розрахункові, аудиторські звіти та будь-які інші документи, подання яких вимагається відповідно до норм чинного законодавства в документальній та/або в електронній формі, протягом трьох місяців після припинення чи скасування воєнного стану або стану війни за весь період неподання звітності чи обов`язку подати документи.

Тобто, з прийняттям вищевказаного Закону України у осіб, зазначених у пункті 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» не було обов`язку, передбаченого статтею 45 цього Закону, щодо подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Разом із тим, 20 вересня 2023 року був прийнятий Закон України № 3384-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважений на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану», який набрав чинності 12 жовтня 2023 року, та яким були внесені ряд змін до Закону України «Про запобігання корупції», у тому числі у пункт 27 розділу ХІІІ «Прикінцеві положення».

Так, відповідно до абзацу першого пункту 27 розділу ХІІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про запобігання корупції» установлено, що особи, які у 2022 – 2023 роках не подали декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, відповідно до статті 45 цього Закону, і кінцевий строк для подання яких настав до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану», подають такі декларації не пізніше 31 січня 2024 року. Суб`єкти декларування, зазначені у частинах сьомій – чотирнадцятій статті 45 цього Закону, подають відповідні декларації у строки, встановлені частинами сьомою – чотирнадцятою статті 45 цього Закону, якщо відповідні декларації не було подано раніше.

Таким чином, з 12 жовтня 2023 року здійснення заходів фінансового контролю, передбачених розділом VІІ Закону України «Про запобігання корупції» (зокрема подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування) відновлено у повному обсязі та здійснюється у порядку та строки, визначені цим Законом (у тому числі з урахуванням особливостей, встановлених частинами сьомою – чотирнадцятою статті 45 цього Закону). Строк подання щорічної декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий 2021 та 2022 рік, а також декларацій осіб, які у вказані роки припинили діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, становить не пізніше 31 січня 2024 року.

Отже, ОСОБА_1 будучи особою, яка у 2022 – 2023 роках не подала декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування відповідно до статті 45 Закону України «Про запобігання корупції», і кінцевий строк для подання яких настав до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважений на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану», був зобов`язаний подати щорічну декларацію за 2021 рік не пізніше 31 січня 2024 року шляхом особистого заповнення на вебсайті Національного агентства з питань запобігання корупції через власний персональний електронний кабінет суб`єкта декларування у системі Реєстру, проте подав зазначену декларацію лише 26 березня 2026 року о 18 годині 28 хвилин.

Крім того, ОСОБА_1 припинивши проходження служби у ІНФОРМАЦІЯ_8 27 червня 2024 року зобов`язаний був протягом 30 календарних днів з дня припинення відповідної діяльності подати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями, а також до 1 квітня наступного року після року припинення діяльності – подати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік, шляхом особистого заповнення на вебсайті Національного агентства з питань запобігання корупції через власний персональний електронний кабінет суб`єкта декларування у системі Реєстру, проте подав зазначені декларації лише 19 березня 2026 року о 09 годині 46 хвилин та 19 березня 206 року о 09 годині 52 хвилини.

Особисто здійснюючи перевірку інформації, яка міститься на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції (https://рublіс.nazk.gov.ua), суддею встановлено, що станом на 11 травня 2026 року в системі Єдиний державний реєстр декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування містяться декларації ОСОБА_1 (щорічна 2021 рік) дата публікації якої відповідає 26 березня 2026 року о 08 годині 28 хвилин (https://public.nazk.gov.ua/documents/0003734b-4ae0-455d-8483-d3f04aeeb474), (при звільненні (охоплює період, який не був охоплений раніше поданими деклараціями) 01.01.2024 – 22.06.2024) дата публікації якої відповідає 19 березня 2026 року о 09 годині 46 (https://public.nazk.gov.ua/documents/3c9910cd-d38b-4429-b91c-ff7be14d4601) та (щорічна 2024 рік) дата публікації відповідає 19 березня 2026 року о 09 годині 52 хвилини (https://public.nazk.gov.ua/documents/f09fecec-3fe3-4fb5-a124-c6ce717b8bc3).

Крім того, згідно наданих ОСОБА_1 01 квітня 2026 року письмових пояснень по суті вчинених адміністративних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення, вбачається, що наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 04 березня 2022 року № 41 його було призначено на посаду командира відділення охорони взводу охорони роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_2 з 04 березня 2022 року. Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 27 червня 2024 року № 160 його звільнено з посади командира відділення охорони взводу охорони роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_2 . З моменту звільнення та по теперішній час посад осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, не займав та не продовжував. 19 березня 2026 року подав декларацію при звільнення та щорічну за 2024 рік та 26 березня подав щорічну декларацію за 2021 рік невчасно, у зв`язку з тим, що не був повідомленим про необхідність подання вищевказаних декларацій та їх строки.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Презумпція знання законодавства (лат. Ignorantia juris non excusat – незнання закону не вибачається) означає, що кожен вважається таким, що знає закони та інші нормативно-правові акти, які доведені до відома населення у порядку встановленому законом.

Виходячи зі змісту статті 57 Конституції України, в державі діє презумпція знання закону всіма громадянами, якщо закон був доведений до їх відома шляхом його офіційного оприлюднення.

При цьому, у судовому засіданні не знайшли свого підтвердження обставини, які б свідчили про поважність причин пропуску встановленого строку для подання декларацій відповідно до Закону України «Про запобігання корупції», зокрема ОСОБА_1 не було надано жодного доказу, який б давав суду підстави вважати, що він вчиняв будь-які спроби подати декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (щорічну за 2021 рік, щорічну за 2024 рік та при звільненні).

Будь-яких технічних проблем, пов`язаних із функціонуванням вебсайту Національного агентства з питань запобігання корупції, які б могли перешкодити своєчасному оприлюдненню ОСОБА_1 декларацій, встановлено не було.

В даному випадку слід зазначити, що склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення, є формальним, оскільки не передбачає настання наслідків, водночас суб`єкт правопорушення усвідомлює протиправність вчиненого ним діяння (дії або бездіяльності).

Виходячи із диспозиції наведеної норми права, несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування є адміністративним правопорушенням, пов`язаним з корупцією, що вчиняється суб`єктом декларування, який усвідомив, що його бездіяльність у неподанні (без поважних причин) декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування в строки встановлені Законом України «Про запобігання корупції», призвела до порушення цього Закону (тобто є протиправною) і, з метою припинення такого порушення і небажання бути притягнутим до кримінальної відповідальності, вже після пропуску строків подання декларації умисно подає декларацію і бажає так чинити, при цьому розуміє, що тим самим фактично визнає свою провину і викриває себе у вчиненні адміністративного правопорушення за несвоєчасне її подання.

Суб`єктивна сторона адміністративного правопорушення за несвоєчасне неподання декларації буде відсутня у разі об`єктивної неможливості вчасного її подання, тобто поважних причин (неналежна робота Реєстру, хвороба, інша непереборна сила, що унеможливлює вчасне подання декларації), і подальше несвоєчасне подання декларації не утворює складу адміністративного правопорушення, окрім випадків, коли суб`єкт правопорушення вже після усунення таких причин, свідомо бездіє тривалий час і не подає декларацію.

Проте, як вже зазначалось, відповідно до послідовності дій користувача ОСОБА_1 в Реєстрі встановлено, що з метою подачі щорічної декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2021 рік та за 2024 рік, а також при звільненні 27 червня 2024 року, він лише 19 березня 2026 року та 26 березня 2026 року (вже після відведеного законодавством терміну) зайшов до Особистого кабінету в Реєстрі, а також у ці ж дні здійснив подачу своїх декларацій, тобто несвоєчасно.

Зазначене підтверджує умисел на несвоєчасну подачу декларацій та легковажне ставлення до визначеного Законом України «Про запобігання корупції» обов`язку. Адже, обов`язком суб`єкта декларування є знання і безумовне виконання вимог Закону України «Про запобігання корупції», у тому числі вимог його статті 45 розділу VII «Фінансовий контроль».

Отже, безпосередньо дослідивши у судовому засіданні наведені вище докази у їх сукупності, що відповідають вимогам закону щодо їх належності та допустимості, суд доходить висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушень, пов`язаних з корупцією, передбачених частиною 1 статті 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення – несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, а тому він підлягає притягненню до адміністративної відповідальності.

При вирішенні питання про накладення адміністративного стягнення, на особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, суд враховує таке.

Статтею 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення регламентовано, що завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Як визначено у статті 23 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Згідно з частиною 2 статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

При накладенні стягнення за адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, суд враховує характер його вчинення, ступінь вини, майновий стан, особу правопорушника, а також наявність обставин, які пом`якшують та обтяжують відповідальність.

В силу пункту 1 частини 1 статті 34 Кодексу України про адміністративні правопорушення суд визнає обставиною, яка пом`якшує відповідальність ОСОБА_1 щире розкаяння винного. Крім того, майнової шкоди проступком не заподіяно.

Обставин, що обтяжують відповідальність, ОСОБА_1 відповідно до статті 35 Кодексу України про адміністративні правопорушення, судом не встановлено.

Адміністративна відповідальність має подвійну мету – захист правопорядку і виховання громадян у дусі поваги до закону та правил співжиття. Зазначену мету можна конкретизувати через дві основні функції адміністративної відповідальності.

Перша – репресивно-каральна («штрафна») – полягає в тому, що адміністративна відповідальність є, по-перше, актом відплати держави правопорушнику, а по-друге, - засобом, який попереджає нові правопорушення.

Друга функція – запобіжно-виховна – тісно пов`язана з попередньою. Вона покликана забезпечити формування в адресатів адміністративно-правових норм мотивів, які б спонукали їх дотримуватись вимог законів, поважати права і законні інтереси інших осіб.

Тобто, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, що і матиме місце в цій ситуації.

Статтею 36 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень, адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо. Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.

Відтак, керуючись принципом верховенства права, з урахуванням вимог статей 33, 245, 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, з метою запобігання вчинення у подальшому нових правопорушень та досягнення мети адміністративного покарання, беручи до уваги характер скоєних адміністративних правопорушень, особу правопорушника та ступень його вини, суд вважає за необхідне застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в межах санкції частини 1 статті 176-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення України, з урахуванням вимог статтей 34, 35 та 36 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Окрім іншого враховує, що випадки корупції ставлять під загрозу довіру до інституції в цілому. Так, сучасні реалії в Україні зумовлюють публічний (суспільний) інтерес, як до корупційних злочинів, так і адміністративних правопорушень пов`язаних з корупцією, та необхідності ефективної протидії їм з метою захисту особи, суспільства та держави.

Отже, визначене в цій справі покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою порушника, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню.

В порядку частини 5 статті 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення суд вирішує питання про стягнення судового збору з особи, на яку накладається адміністративне стягнення.

Відповідно до вимог статті 40-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення судовий збір сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Згідно з частиною 1 та пунктом 5 частини 2 статті 4 Закону України № 3674-VI від 08 липня 2011 року «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення справляється судовий збір у сумі, яка дорівнює 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому він справляється.

Статтею 7 Закону України № 4695-IX від 03 грудня 2025 року «Про Державний бюджет України на 2026 рік» з 1 січня 2026 року встановлений прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб в сумі 3328 гривень 00 копійок.

У зв`язку з вищевикладеним, суд вважає за необхідне стягнути із ОСОБА_1 судовий збір по справі про адміністративне правопорушення у розмірі 665 гривень 60 копійок, – зарахувавши його до спеціального фонду Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, частиною 2 статті 45 Закону України «Про запобігання корупції», статтею 1, частиною 5 статті 7, статтями 9 – 11, 23, 24, 25, 27, 33 – 36, частиною 4 статті 38, статтею 40-1, частиною 1 статті 172-6, статтями 245, 246, 249 – 252, частиною 1 статті 255, частиною 2 статті 268, частиною 2 статті 277, статтями 280, 283 – 285, частиною 2 статті 287, статтями 294, 298, частинами 1 і 2 статті 299 та частиною 1 статті 303 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

П О С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративних проступків, пов`язаних з корупцією, передбачених частиною 1 статті 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення, і накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі сімдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що дорівнює 1190 (одна тисяча сто дев`яносто) гривень 00 копійок.

Відповідно до Закону України «Про судовий збір» стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять ) гривень 60 копійок.

Штраф має бути сплачений правопорушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладання штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а в разі оскарження такої постанови – не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

В разі не сплати штрафу у строк встановлений частиною 1 статті 307 Кодексу України про адміністративні правопорушення у порядку примусового виконання постанови стягується штраф у подвійному розмірі (2380 гривень 00 копійок).

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення особою, яку притягнуто до відповідальності, її законним представником, захисником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною 5 статті 7 та частиною 1 статті 287 Кодексу України про адміністративні правопорушення, шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Нововодолазький районний суд Харківської області.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Якщо апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку, у разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Строк пред`явлення до виконання протягом трьох місяців.

Суддя Т. М. Трояновська