Рішення від 05 травня 2026 р. у справі №641/7309/25 — Слобідський районний суд міста Харкова

Провадження № 2/641/619/2026 Справа № 641/7309/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2026 року м. Харків

Слобідський районний суд міста Харкова у складі:

головуючої судді Василенко О.Я.,

за участю секретаря судового засідання Кривенко А.Г.,

представника відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харків цивільну справу в порядку загального позовного провадження за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення додаткових витрат на дитину та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину,

установив:

Позивач за первісним позовом ОСОБА_2 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_3 , в якому просить стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 додаткові витрати на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що викликані особливими обставинами (розвиток та її лікування) разово в сумі 26 700,50 грн, а саме: 21 950,50 грн- - половину витрачених нею коштів на лікування дитини з сенсорної інтеграції у центру розвитку дітей «Deti insport»; 4 750,00 грн - половину витрачених нею коштів на лікування дитини у дитячого стоматолога - терапевта ФОП ОСОБА_5 .

В обґрунтування позову зазначила, що з 20.08.2020 сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, у якому народилася дитина - ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 . 22.12.2021 шлюб розірвано Рішенням Комінтернівського районного суду міста. За рішенням Комінтернівського районного суду міста Харкова по цивільній справі №639/4766/21 від 24.11.2021 ОСОБА_3 сплачує аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини усіх видів доходів щомісяця, але не менше 50 % від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 13.07.2021 та до досягнення дитиною повноліття. З лютого 2021 року малолітня донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом з позивачкою та перебуває на її утриманні.

Відповідно до Консультаційного висновку спеціаліста КП «ДМКЛ ПМР» дитячого невролога ОСОБА_6 від 29.08.2023 ОСОБА_4 має неврологічний статус без вогнищевих змін, гіперкінетичний розлад поведінки та затримку психо - мовного розвитку. За рекомендаціями лікаря позивач разом з дитиною в період з червня 2023 року по березень 2025 року вимушена була звернутися до центру розвитку дітей «Deti insport» та відвідувати і оплачувати заняття по сенсорній інтеграції, загальна сума понесених позивачем витрат на лікування дитини у центру розвитку дітей «Deti insport» склала 43 901,00 грн. Крім того, дитина ОСОБА_4 має проблеми з зубами, тому потребує регулярних медичних обстежень та лікування у лікаря - стоматолога. У зв`язку з чим позивач разом з дитиною в період з травня 2024 року по жовтень 2024 року вимушена була звернутися до дитячого стоматолога - терапевта ФОП ОСОБА_5 за отриманням відповідного лікування та оплатити його. Загальна сума понесених позивачем витрат на лікування дитини у дитячого стоматолога становить 9 500,00 грн. Також дитина - ОСОБА_4 часто хворіє на гострий тонзиліт. Отже, дитина потребує додаткових витрат на лікування. Дитина ОСОБА_4 проживає та перебуває на утриманні позивача, але позивач офіційно не працю, тому коштів на її утримання та лікування дитини не вистачає.

З врахуванням того, що відповідач ОСОБА_3 є військовослужбовцем та проходить службу у Національній гвардії України, отримує регулярний дохід, є батьком дитини - ОСОБА_4 , він має сплатити половину вартості понесених витрат на лікування дитини, що становить 26 700,50 грн. Звертає увагу суду на те, що участь у незапланованих додаткових витратах на лікування дитини відповідач не брав. Відповідач має можливість оплатити половину додаткових витрат на дитину. Позивач просить суд стягнути з відповідача на її користь додаткові витрати на сенсорну інтеграцію та лікування їх спільної з відповідачем доньки у центру розвитку дітей «Deti insport» та лікаря – стоматолога.

Представник відповідача за первісним позовом ОСОБА_3 – адвокат Заворотній А.В. надав відзив на позовну заяву, в якому просив поновити строк на подання відзиву, відмовити у позовних вимогах в повному обсязі, стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_8 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10000,00 грн. В обґрунтування вказав, що відповідач у 2024 році сплатив в якості аліментів 263062,94 грн, середній розмір щомісячних аліментів становив 21921,91 грн; за 9 місяців 2025 року загальна сума сплачених аліментів становить 299461,82 грн, середній розмір щомісячних аліментів становив 33273,53 грн. Вказував, що не дивлячись на належне виконання зобов`язань зі сплати аліментів, позивач перешкоджає відповідачу у можливості бачитися з дитиною. Вважає, що сплачені відповідачем аліменти в повній мірі забезпечують дитині належні умови для розвитку та перевищують усі існуючі витрати на дитину, що дозволяє щомісяця відкладати позивачці грошові кошти на депозитний рахунок дитини. Крім того відповідач додатково до аліментів придбаває дитині іграшки та солодощі. Водночас відповідач вважає не підтвердженими додаткові витрати, зокрема, вказує що наданий консультаційний висновок спеціаліста від 29.08.2023 складений відносно іншої людини – Меланії, а не Мілани; заняття з сенсорної інтеграції були розпочаті раніше за складений лікарський висновок; визначений у ньому діагноз «гіперкінетичний розлад поведінки» відповідно до Міжнародної статистичної класифікації хвороб та споріднених проблем охорони здоров`я відноситься до компетенції лікарів-психіатрів та основними рекомендованими формами лікування цього розладу є когнітивно-поведінкова терапія, а не заняття з сенсорним терапевтом. Крім того, на підтвердження відвідувань занять у центрі розвитку «Deti insport» не містять жодної інформації щодо суб`єкта господарювання, його контактних даних тощо, тоді я к відповідно до інформації з мережі інтернет вказаний центр знаходиться в Туреччині, місто Аланія. Довідки центру розвитку «Deti insport» складені та підписані адміністратором, без зазначення фірмового бланку та печатки, довідки не містять інформації щодо кількості відвіданих занять, їх вартості, витрати на суму 9785 грн не підтверджені платіжними інструкціями. Також відсутній договір про надання послуг та рахунки на їх оплату. Щодо витрат на стоматологічне лікування дитини, представник відповідача вважає їх не підтвердженими, оскільки позивач не надала договору про на дання стоматологічних послуг, рахунків на їх оплату та актів приймання-передачі послуг, не надано переліку (конкретизації) послуг, а надані платіжні інструкції не містять в призначенні платежу послуги саме для дитини – ОСОБА_4 .

20.11.2025 представник ОСОБА_3 – адвокат Заворотній А.В. подав зустрічну позовну заяву, в якій просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 додаткові витрати на дитину ОСОБА_4 в сумі 5 750,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу по даній справі в сумі 10 000,00 грн.

В обґрунтування вказано, що Рішенням Комінтернівського районного суду міста Харкова від 12.09.2024 по справі №641/744/24 був задоволений позов ОСОБА_3 та встановлений спосіб участі батька у вихованні дитини, зобов`язано ОСОБА_2 (мати дитини) усунути перешкоди у спілкуванні батька з дитиною. Відповідач за зустрічним позовом ( ОСОБА_2 ) добровільно його не виконує, створює перешкоди, 13.06.2025 батько дитини, приїхавши за місцем проживання дитини (с. Краснокутськ, що знаходиться за 100 км. від Харкова), в присутності державного виконавця, зміг провести з дитиною лише декілька хвилин, затим в присутності матері батько придбав дитині велосипед та морозиво, після чого побачення батька з дитиною було перервано. Водночас, не дивлячись на перешкоджання з боку ОСОБА_2 у спілкуванні з дитиною та належне виконання позивачем обов`язку по сплаті аліментів, він несе також додаткові витрати, зокрема на придбання дитячого велосипеду та іграшок для дитини. Вартість велосипеду становить 11 500,00 грн, половина від вартості велосипеду, що підлягає відшкодуванню відповідачем становить 5 750,00 грн. Придбання велосипеду, на думку представника, обумовлено бажанням дитини розвивати свої особливі здібності у велоспорті та в подальшому професійно займатись даним видом спорту, про що вона повідомила батьку (позивачу) під час побачення, що мало місце 13.06.2025. Зазначені витрати у вигляді вартості придбаного велосипеду є саме додатковими витратами батька на розвиток дитини в розумінні ст. 185 СК України, так як дозволяє їй краще розвиватись фізично та забезпечить їй можливість розвивати свої особливі здібності у велоспорті та в подальшому стати професійною спортсменкою та досягти значних успіхів у спорті, що може бути її професійною діяльністю на все життя.

ОСОБА_2 надала заперечення, в яких просить в зустрічних позовних вимогах ОСОБА_3 про стягнення додаткових витрат на дитину ОСОБА_4 в сумі 5 750,00 грн відмовити в повному обсязі. Вказала, що витрати на придбання велосипеда не можна вважати додатковими витратами, оскільки такі не викликані особливими обставинами, відносяться до загального розвитку дитини, і є не обов`язковими, а добровільним волевиявленням батька; позивач за зустрічним позовом не надав доказів, що такі витрати пов`язані з розвитком певних здібностей дитини чи схильність до занять певним видом спорту, товарний чек №б/н на одинадцять тисяч п`ятсот грн. без дати заповнення на придбання велосипеду (який позивач за зустрічним позовом долучив, як доказ розрахунку за вартість придбаного їм товару) не відповідає вимогам закону про РРО, тому не є допустимим доказом в розумінні ст. 78 ЦПК України.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою судді від 01.10.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

20.11.2025 через канцелярію суду від представник відповідача за первісним позовом ОСОБА_3 – адвокат Заворотнього А.В. надійшов відзив на позовну заяву, а також клопотання від 19.11.2025 про витребування доказів у ГУ ДПС У Харківській області інформації щодо нарахування ФОП ОСОБА_9 доходу ОСОБА_10 , а крім того клопотання про витребування у Служби у справах дітей Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області копії письмових пояснень ОСОБА_2 та наданих нею документів.

Судове засідання, призначене на 24.11.2025 було відкладене за клопотанням ОСОБА_2

20.11.2025 від представника ОСОБА_3 – адвоката Заворотнього А.В. на адресу суду надійшла зустрічна позовна заяву до ОСОБА_2

09.12.2025 через підсистему «Електронний суд» від ОСОБА_2 надійшли заперечення (на відповідь на відзив).

Ухвалою суду від 10.12.2025 прийнято до спільного розгляду та об`єднано в одне провадження зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 із первісним позовом, перейдено до розгляду за правилами загального провадження.

Ухвалою суду від 08.01.2026 клопотання представника відповідача за первісн6им позовом ОСОБА_3 – адвоката Заворотнього А.В. про витребування доказів задоволено частково, витребувано у Служби у справах дітей Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області (62002, Харківська область, Богодухівський район, с. Краснокутськ, вул. Охтирська 1) копії письмових пояснень ОСОБА_2 та документів (чеків, квитанції, тощо), наданих нею під час інспекційного відвідування, що мало місце згідно з Висновком щодо цільового використання аліментів на дитину від 05.11.2025.

26.01.2026 від Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області на адресу суду надійшли витребувані документи.

Ухвалою суду від 08.01.2026 задоволено клопотання представника відповідача за первісним позовом ОСОБА_3 – адвоката Заворотнього А.В. про витребування доказів, витребувано у ГУ ДПС у Харківській області інформації щодо перебування ОСОБА_10 у трудових відносинах х ФОП ОСОБА_9 ; закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу №641/7309/25 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення додаткових витрат на дитину та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину до судового розгляду по суті.

13.03.2026 від ГУ ДПС у Харківській області на адресу суду надійшла витребувана інформація.

В судове засідання позивач за первісним позовом ОСОБА_2 не з`явилася, надала суду заяву про проведення судового засідання без її участі, позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити, у задоволенні зустрічного позову просила відмовити.

Відповідач за первісним позовом ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений вчасно та належним чином.

Представник відповідача за первісним позовом ОСОБА_3 – адвокат Заворотній А.В. в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог за первісним позовом заперечував, зазначив, що ОСОБА_3 добросовісно сплачує аліменти, середній розмір яких щомісячно становить 33000 грн, їх повністю вистачає для покриття усіх витрат на дитину, позивач навіть відкладає решту на депозит, що також підтверджено матеріалами справи. Тоді як позивач ОСОБА_2 перешкоджає бачитись відповідачу з дитиною, не виконуючи рішення суду; ніде не працює та, на думку представника відповідача, її звернення до суду з цим позовом є засобом примусити батька відмовитися від спілкування з дитиною. Вказував, що позивач не довела необхідність додаткових витрат на дитину, звертав увагу суду на неналежність та недопустимість доказів. Звертав увагу на неналежність доказу - консультаційного висновку спеціаліста, складеного дитячим неврологом ОСОБА_6 від 29.08.2023 стосовно пацієнта ОСОБА_11 .

В задоволенні позовних вимог за первісним позовом просив відмовити, в зв`язку з їх необґрунтованістю та недоведеністю.

Також просив задовольнити позовні вимоги з за зустрічним позовом, вважав їх доведеними. В порядку розподілу судових витрат просив стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 витрати на правову допомогу в загальному розмірі 10000,00 грн.

Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин

Суд, дослідивши матеріали справи, встановивши факти та відповідні їм правовідносини, оцінивши кожний доказ окремо та у їх сукупності та взаємозв`язку, дійшов такого.

Відповідно до свідоцтва про народження Серія НОМЕР_1 ОСОБА_3 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Комінтернівського районного суду міста Харкова від 24.11.2021 стягнуто з ОСОБА_3 аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини усіх видів доходів щомісяця, але не менше 50 % від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 13.07.2021 та до досягнення дитиною повноліття.

Рішенням Комінтернівського районного суду міста Харкова від 22.12.2021 розірвано шлюб між сторонами.

Як вказано в позовній заяві та не оспорювалось відповідачем за первісним позовом, з лютого 2021 року малолітня донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом з позивачкою.

Відповідно до копії консультаційного висновку спеціаліста, складеного дитячим неврологом ОСОБА_6 від 29.08.2023 стосовно пацієнта ОСОБА_11 , встановлений діагноз: «неврологічний статус без вогнищевих змін. Гіперкінетичний розгляд поведінки. Затримка психо-мовного розвитку». Рекомендації: консультація психолога Інклюзивно-ресурсного центру; консультація дитячого психіатра; консультація генетика; заняття з сенсорним терапевтом; заняття з логопедом; ігри з залученням мілкої моторики.

Згідно з консультаційним висновком лікаря-невропатолога стаціонару Філія «Університетська лікарня» Харківського національного медичного університету ОСОБА_12 заняття з «сенсорним терапевтом» як спосіб лікування «гіперкінетичного розладу поведінки» чинними національними та/або міжнародними нормативно-правовими актами не передбачено.

Суду надані довідки щодо відвідування занять ОСОБА_4 у Центру розвитку дітей «Deti insport» від 02.07.2024 та від 24.10.2024 про те, що адміністратора центра ОСОБА_10 підтверджує, що з 29.06.2023 ОСОБА_13 відвідує заняття по сенсорній інтеграції, кожного разу приводить та забирає з занять ОСОБА_2 . За заняття кошти сплачує також ОСОБА_2 . Батько контакту з центром не підтримує.

Як слідує з листа від 10.03.2026 №4311/5/20-40-24-04-10 ГУ ДПС у Харківській області, наданого на виконання ухвали суду від 09.02.2026, ОСОБА_10 перебуває у трудових відносинах з 05.06.2023 з ФОП ОСОБА_9 . Відповідно до наданого скриншоту з чат-боту «Опендатабот» ОСОБА_9 є власником і заявником Торговельної марки «Deti insport» (номер заявки m202126431).

Відповідно до наданих позивачем платіжних інструкцій з 12.08.2023 по 04.03.2025 ОСОБА_2 були сплачені грошові кошти на загальну суму 43901,00 грн на банківський рахунок ФОП ОСОБА_9 , призначення платежу: «оплата за надання послуги з спортивних корекційних занять ОСОБА_4 ».

Крім того, як вбачається з копій платіжних інструкцій №0.0.3862617732.1 від 05.09.2024 та №№0.0.3671154406.1 від 27.05.2024 ОСОБА_2 сплачено на банківський рахунок ФОП ОСОБА_5 грошові кошти в розмірах 900,00 грн та 800,00 грн відповідно, призначення платежу: «оплата стоматолог ОСОБА_4 ». Суду також надані копії платіжних інструкцій про сплату грошових коштів на банківський рахунок ФОП ОСОБА_5 на загальну суму 8250,00 грн, в яких відсутня інформація щодо призначення платежу, або вказано «оплата за послуги».

Згідно з Розрахунком заборгованості, наданим головним державним виконавцем Основянсько-Слобідського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові, за період з 13.07.2021 по 01.10.2025 відсутня заборгованість ОСОБА_3 зі сплати аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання малолітньої доньки ОСОБА_4 .

З долученої до відзиву на позовну заяву відповіді на адвокатський запит Служби у справах дітей Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області з додатками, а також з наданих на виконання ухвали суду від 08.01.2026 матеріалів встановлено, що одержувач аліментів- ОСОБА_2 використовує кошти на потреби дитини ОСОБА_4 , невикористані кошти перераховує на відкритий депозитний рахунок «Джуніор» в АТ КБ «ПриватБанк».

У зустрічній позовній заяві ОСОБА_3 просив стягнути з ОСОБА_2 на його користь додаткові витрати на дитину ОСОБА_4 в сумі 5 750,00 грн та в якості доказу витрат надав копію товарного чеку б/н від 13.06.2025 на суму 11500,00 грн. Вказаний товарний чек не містить інформації щодо продавця та отримувача грошових коштів.

Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки

Відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у Сімейному кодексі України.

Згідно зі ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Частиною першою статті 185 СК України встановлено, що той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення одноразово, періодично або постійно (ч. 2 ст. 185 СК України).

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що в окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину, вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.

Ці правила стосуються особливих обставин, приблизний перелік яких визначений зазначеною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв`язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на тяжку хворобу. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Наявність таких особливих обставини підлягають доведенню особою, яка пред`явила такий позов. Такі особливі обставини є індивідуальними у кожному конкретному випадку, які підлягають доведенню особою, яка пред`явила такий позов (див. постанову Верховного Суду від 08.05.2023 № 756/9882/19, провадження № 61-2065св23).

Подібні висновки щодо застосування статті 185 СК України викладено у постановах Верховного Суду від 12.01.2022 у справі № 640/15771/19, від 29.04.2022 у справі № 761/27222/20, від 13.07.2022 у справі № 766/22653/17.

Відповідно до ч. 4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

На підтвердження додаткових витрат по сенсорній інтеграції дитини ОСОБА_14 позивач надала консультаційний висновок спеціаліста, складеного дитячим неврологом ОСОБА_6 від 29.08.2023 стосовно пацієнта ОСОБА_11 , встановлений діагноз: «неврологічний статус без вогнищевих змін. Гіперкінетичний розгляд поведінки. Затримка психо-мовного розвитку» з наданими рекомендаціями консультації психолога, дитячого психіатра, а також заняття з сенсорним терапевтом. На підтвердження оплати витрат суду надані довідки про відвідування занять ОСОБА_4 у Центрі розвитку дітей «Deti insport» по сенсорній інтеграції, натомість відповідно до наданих позивачем платіжних інструкцій ОСОБА_2 були сплачені грошові кошти на банківський рахунок ФОП ОСОБА_9 з призначення платежу: «оплата за надання послуги з спортивних корекційних занять ОСОБА_4 ». Отже, матеріали справи не містять висновку лікаря-психіатра, плану лікування, відсутні медичні висновки про те, що дане лікування проводилось за такими медичними показаннями. Наявні в матеріалах справи довідки адміністратора не містять обов`язкових реквізитів для первинного документу, а містять лише інформацію про відвідування занять по сенсорній інтеграції, тоді як фактична оплата послуг була здійснена за послуги з спортивних корекційних занять.

Також позивач за первісним позовом не довела існування особливих обставин, які зумовили б потребу платних занять саме у центрі розвитку «Deti_insport», місцезнаходження якого, відповідно до їхньої сторінки в Інтернет, знаходиться в Туреччині; не навела мотивів вибору саме цього закладу, що зокрема залежить від матеріальних можливостей та бажання батьків, а також погодження такого вибору з батьком дитини.

Натомість судом враховується та обставина, що в матеріалах справи відсутня будь-яка офіційна інформація щодо Центру розвитку дітей «Deti insport» як суб`єкта господарювання, його виду діяльності, належної кваліфікації спеціалістів.

Отже, витрати на відвідування дитиною центру розвитку дитини для сенсорної інтеграції або спортивних корекційних занять, без надання доказів наявності потреби в такому відвідуванні, зокрема потреби в лікуванні, викликаної хронічною хворобою чи лікуванням, не відноситься до особливих обставин, які передбачають можливість стягнення додаткових витрат на утримання дитини, і така правова позиція узгоджується з висновками постанови Верховного Суду від 17.01.2019 у справі № 20/1119/17.

Щодо стягнення з ОСОБА_3 на користь позивача за первісним позовом половини понесених нею додаткових матеріальних витрат на стоматологічне лікування дитини, суд встановив, що підтвердженими є витрати відповідно до наданих копій платіжних інструкцій №0.0.3862617732.1 від 05.09.2024 на суму 900,00 грн та №0.0.3671154406.1 від 27.05.2024 на суму 800,00 грн, що містять у графі про призначення платежу: «оплата стоматолог ОСОБА_4 ». Проте суд не бере до уваги надані позивачем копії платіжних інструкцій про сплату грошових коштів на банківський рахунок ФОП ОСОБА_5 на загальну суму 8250,00 грн, в яких відсутня інформація щодо призначення платежу за отримання послуг саме для дитини – ОСОБА_4 .

Водночас, позивач ОСОБА_2 не довела, що заявлені до стягнення додаткові витрати не покриваються за рахунок аліментів, які сплачував відповідач на дитину. Натомість, в матеріалах, наданих Службою у справах дітей Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області, містяться письмові пояснення позивача, з яких слідує, що позивачем відкрито депозитний рахунок «Джуніор» в АТ КБ «ПриватБанк», куди вона перераховує невикористані кошти отриманих аліментів.

Вирішуючи питання щодо вимог зустрічного позову про стягнення додаткових витрат на дитину у розмірі 5 750,00 грн, що є половиною вартості придбаного ОСОБА_3 дитячого велосипеда, суд дійшов таких висновків. Позивач за зустрічним позовом не довів, що придбання дитячого велосипеду є витратами, що викликані особливими обставинами та є обов`язковими, а не відносяться до загального розвитку дитини, а так само не довів, що такі витрати пов`язані з розвитком певних здібностей дитини чи схильністю до занять певним видом спорту. Натомість із зустрічної позовної заяви, і з пояснень представника слідує, що придбання велосипеда було добровільним волевиявленням батька, під час його зустрічі та спілкування з дитиною.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною 3 ст. 77 ЦПК України визначено, що сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. (ст. 76 ЦПК України).

Відповідно до ч.2, 3 ст. 83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви; відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.

Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму. Допустимість доказів означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.

В силу глави 3 ЦК України та статей 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно ЦПК України, в межах заявлених вимог, в тому числі і щодо способу захисту, і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Виходячи зі змісту ч. 2 ст. 78 ЦПК України, згідно якої обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 ст.89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Аналізуючи зібрані у справі докази у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення додаткових витрат на дитину та зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки обставини, на які обидві сторони посилаються в обґрунтування заявлених вимог, в розумінні ст. 185 СК України та позицій Верховного Суду України, не свідчать про те, що понесені ними витрати на дитину були викликані особливими обставинами, зумовленими станом здоров`я дитини та особливими її здібностями, а також не надано належних доказів на підтвердження цих витрат.

Щодо розподілу судових витрат

Статтею 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що відповідно до п. 3, п. 13 ч.1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» позивачі звільнені від сплати судового збору, а суд дійшов висновку у цьому рішенні про відмову у задоволенні позовних вимог та зустрічних позовних вимог, судові витрати слід віднести за рахунок держави.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України).

Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує обставини, визначені у ч.3 ст.141 ЦПК України, зокрема обґрунтованість витрат та пропорційність до предмета спору з урахуванням ціни позову; поведінку сторони під час розгляду справи; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження понесених відповідачем за первісним позовом витрат на правничу допомогу адвокат надав Договір про надання правової допомоги від 12.09.2024, Додаткову угоду від 06.10.2025 до договору про надання правової допомоги, рахунок на оплату правових послуг №06/10 від 06.10.2025 на суму 5000,00 грн за надання послуг з представництва інтересів клієнта як відповідача у справі №641/7309/25, а також виписку АТ «Універсал Банк» рух коштів по рахунку, що підтверджує фактичну оплату вказаних послуг.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог за первісним позовом з позивача – ОСОБА_2 на користь відповідача – ОСОБА_3 підлягають стягненню судові витрати у розмірі 5000,00 грн.

Керуючись ст. 141, 180, 185 Сімейного кодексу України, ст. 2, 4, 6-13, 19, 82, 89, 141, 258, 259, 263-265, 273, 274-279, 280, 284, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

У задоволенні первісного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення додаткових витрат на дитину - відмовити.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину - відмовити.

Судовий збір за первісним та зустрічним позовами віднести за рахунок держави.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи.

ОСОБА_2 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

ОСОБА_3 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Повний текст рішення суду складено 13.05.2026.

Суддя О.Я.Василенко