Рішення від 11 травня 2026 р. у справі №610/657/25 — Балаклійський районний суд Харківської області

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

610/657/25 2/610/132/2026 12 травня 2026 року

Балаклійський районний суд Харківської області у складі:

судді: Стригуненка В.М.

за участю

секретаря: Турченкової О.В.,

розглянувши в місті Балаклія Ізюмського району Харківської області у відкритому судовому засіданні в залі суду за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, набутого подружжям за час шлюбу,

в с т а н о в и в:

Представник позивача – адвокат Чуб С.В. просить: визнати за позивачем та відповідачем в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя за кожним по 1/2 частці житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , та по 1/2 частині земельної ділянки за кадастровим номером: 6320281600:02:000:0179, розташованої за адресою: Харківська область, Ізюмський район, с. Вербівка (а.с. 2-3).

Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначив, що з 20.04.1991 сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі. Під час шлюбу ними було придбано майно, що складається з вищевказаного житлового будинку та земельної ділянки. Зазначене майно, яке належить сторонам на праві спільної сумісної власності, зареєстровано за позивачем та він має намір його поділити.

Ухвалою Балаклійського районного суду Харківської області від 05.01.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання (а.с. 69).

Ухвалою Балаклійського районного суду Харківської області від 11.03.2026 закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду (а.с. 100).

Представник позивача просив розглянути справу за його та позивача відсутності, позов підтримав (а.с. 110-111).

Представник відповідача просив розглянути справу за його та відповідача відсутності, позов визнав (а.с. 112-113).

Згідно із ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Судом встановлені такі обставини і визначені відповідні до них правовідносини.

Сторони з 20.04.1991 по теперішній час перебувають в зареєстрованому шлюбі, даних про його розірвання у суду відсутні (а.с. 11).

На підставі державного акту на право приватної власності на землю І-ХР № 100499, виданого 19.12.2002 головою Балаклійської райдержадміністрації, ОСОБА_1 на праві власності належить земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 4,1064 га, кадастровим номером 6320281600:02:000:0179, розташована на території Вербівської сільської ради (а.с. 8).

Згідно з договором купівлі-продажу житлового будинку від 09.02.2010 житловий будинок з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , на праві власності належить ОСОБА_1 (а.с. 9, 10, 12-18).

Отже, спірні будинок та земельна ділянка були придбані сторонами в період шлюбу.

Відповідно до висновку про вартість об`єкта оцінки встановлено, що 30.09.2024 було проведено оцінку земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 4,1064 га, розташовану за адресою: Харківська область, Балаклійський район, Вербівська сільська рада. Ринкова (оціночна) вартість земельної ділянки складає 155222 грн (а.с. 6, 29-45).

З висновку про вартість майна – житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , встановлено, що ринкова вартість майна – житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, площею 30,4 кв.м, станом на 30.09.2024 становить 82408 грн (а.с. 7, 46-66).

Відповідно до ч. 1 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Згідно із ч. 1 ст. 61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Частиною 1 статті 70 СК України та абз. 1 ч. 2 ст. 372 ЦК України передбачено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та статтею 372 ЦК України. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Статтею 69 СК України передбачено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 70 СК України при вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема, якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Однак вказаних обставин судом встановлено не було.

Таким чином, спірні будинок та земельна ділянка підлягають визнанню об`єктом спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , як подружжя, оскільки придбане ними в період шлюбу, незалежно від того, що право власності на них зареєстровано за позивачем. Отже, спірне нерухоме майно належить сторонами в рівних частках. Підстав для відступлення від принципу рівності часток подружжя в спільному майні суд не встановив.

Відповідно до статті 71 Сімейного кодексу України, майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено угодою між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Згідно з роз`ясненнями Пленуму Верховного Суду України у п. 25 постанови від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» при поділі спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин четвертої та п`ятої статті 71 Сімейного кодексу України щодо обов`язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених статті 365 Цивільного кодексу України, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (статті 11 Цивільного кодексу України) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми. У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

Отже визнання за позивачем та відповідачем в рівних частках, по 1/2 частці за кожним,право власності на спірні будинок та земельну ділянку, враховуючи визнання відповідачем позову, відповідає вимогам закону.

Таким чином, визнання відповідачем позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Внаслідок задоволення позову судові витрати на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України покладаються на відповідача.

Оскільки відповідач визнала позов до початку розгляду справи по суті, то на підставі ч. 1 ст. 142 ЦПК України позивачу необхідно повернути з Державного бюджету України 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 81, 141, 142, 258, 259, 263-265 ЦПК України,

у х в а л и в:

1)Позов задовольнити повністю.

2)В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя, визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в рівних частках, по 1/2 частці за кожним, право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку з кадастровим номером 6320281600:02:000:0179, розташовану на території Вербівської сільської ради.

3)Повернути ОСОБА_1 з Державного бюджету України 950,52 гривень судового збору,сплаченого при поданні позову за квитанцією від 07.03.2025 № 0.0.4231618603.1.

4)Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 950,52гривень судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду через Балаклійський районний суд Харківської області шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_2 .

Суддя Стригуненко В.М.