Рішення від 04 травня 2026 р. у справі №541/58/26 — Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 541/58/26

Номер провадження 2/541/618/2026

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

05 травня 2026 року м. Миргород

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Вірченко О.М.,

за участю секретаря судового засідання Циганової Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

ТОВ «Кошельок» звернулося до Миргородського міськрайонного суду Полтавської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 17 441,19 грн, судових витрат, витрат на правничу допомогу, мотивуючи наступним. 18 січня 2022 року між ТОВ «Кошельок» та відповідачем було укладено договір про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 3064915984-587165, на умовах строковості, зворотності, платності, за яким відповідач зобов`язалася повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов та правил, зазначених у договорі. Договір підписаний електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора. Відповідно до договору остання отримала від кредитодавця грошові кошти в розмірі 5 850,00 грн шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача з початковим строком кредитування 14 днів, дисконтною відсотковою ставкою 0,01% на добу за початковий строк кредитування (лояльний період), базовою процентною ставкою 2,2% на добу за продовжений строк користування кредитом. Згідно з п. 3.6. та п. 3.7. кредитного договору, строк користування кредитними коштами було продовжено на 90 днів, тобто з 01 лютого 2022 року до 01 травня 2022 року, за ставкою 2,2% на добу. Відповідач зобов`язання щодо повернення коштів не виконала, у зв`язку із чим станом на день звернення з позовом до суду у неї утворилася заборгованість в розмірі 17 441,19 грн, з яких: 5 850,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 11 591,19 грн - заборгованість за процентами, яку позивач просив стягнути в судовому порядку.

20 січня 2026 року представник відповідача Данильчук С.Г. надав відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач визнає позовні вимоги частково, а саме - щодо стягнення простроченої заборгованості за тілом кредиту в розмірі 5 850,00 грн, простроченої заборгованості за процентами, які нараховані за 14 днів (строк дії договору) в розмірі 8,19 грн. Позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за процентами в розмірі 11 583,00 грн відповідач не визнає, оскільки проценти нараховані після сплину строку договору - 14 днів. У відповідності до п. 2.2. договору сторони погодили, що встановлений в п. 2.1. договору строк лояльного періоду може бути продовжений позичальником шляхом оплати ним протягом лояльного періоду всіх процентів, фактично нарахованих за користування кредитом. Ініціативу щодо продовження строку дії договору мав виявити саме позичальник, сплативши протягом лояльного періоду всі фактично нараховані відсотки за користування коштами. Проте, позивачем не надано доказів продовження позичальником лояльного періоду та сплати позичальником нарахованих відсотків. На його думку, за умовами кредитного договору сторони погодили строк дії договору до 31 січня 2022 року, а тому, починаючи із зазначеної дати, ТОВ «Кошельок» не мало права нараховувати проценти за користування кредитом у визначеному договором розмірі. Доводи позивача про те, що в даному випадку відбулася автоматична пролонгація строку кредитування, пов`язана з продовженням користування відповідачем кредитними коштами після спливу строку кредитування, визначеного договором (31 січня 2022 року), є помилковими, оскільки п.п. 2.1, 2.2 кредитного договору чітко передбачено можливість пролонгації договору лише за умови здійснення позичальником певних дій, зокрема - оплати ним протягом лояльного періоду всіх процентів, фактично нарахованих за користування кредитом. Як вбачається зі змісту розрахунку заборгованості, відповідач жодного платежу погашення кредиту не зробила. Відповідно до п. 3.7. договору зобов`язання щодо повернення основної суми переносяться на наступний день після закінчення лояльного періоду, але не більше ніж на 90 днів після закінчення лояльного періоду. Проте наведені умови кредитного договору є суперечливими, оскільки п. 2.1 цього договору чітко визначено, що позичальник зобов`язаний повернути кредитодавцю кредит та проценти за користування кредитом протягом 14 днів, а тому слова договору тлумачиться проти того, хто їх написав. Представник просив зменшити розмір витрат на правничу допомогу позивача, зазначив, що позовні заяви цієї категорії фактично є шаблонними та не потребують значного часу та витрат на їх складання, не потребують значного часу вивчення судової практики в аналогічних спорах (а.с. 63-67).

26 січня 2026 року представник позивача Гурський Г.Ю. надав відповідь на відзив, в якій зазначив наступне. У п.п. 3.6.-3.8 договору сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення лояльного періоду користування кредитом є відкладальною обставиною в розумінні ст. 212 ЦК України, що має наслідком подовження строку користування кредитом. При цьому, зобов`язання щодо повернення основної суми переносяться на наступний день після закінчення лояльного періоду, але не більше ніж на 90 днів після закінчення лояльного періоду. З наступного дня після закінчення лояльного періоду позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 803 процента річних, що становить 2.2 проценти в день від суми кредиту за кожен день користування ним. Отже, сторони договору погодили продовження строку користування кредитом на 90 днів з моменту укладення договору, по закінченню якого у відповідача виникає обов`язок повернути суму кредиту та нарахованих відповідно до умов договору процентів за користування кредитом. Строк кредитування з 01 лютого 2022 року до 01 травня 2022 року є погодженим сторонами договору (а.с. 72-75).

28 січня 2026 року представник відповідача надав заперечення на відповідь на відзив, в яких повторно наголосив про неправомірність нарахування відсотків за користування кредитом після встановленого строку користування – 14 днів (а.с. 78-80).

30 січня 2026 року, 04 лютого 2026 року представник позивача надав додаткові пояснення, в яких зазначив про продовження строку дії договору до 90 днів та правомірність нарахування відсотків за цей період (а.с. 82-85, 90-93).

Представник позивача в судове засідання не з`явився, просив проводити судовий розгляд справи без його участі (а.с. 5).

Відповідач та її представник в судове засідання не з`явилися, представник подав заяву про розгляд справи у їх відсутність (а.с. 97).

Неявка учасників справи не перешкоджає розгляду справи по суті, оскільки сторони повідомлені вчасно та належним чином.

Суд, розглянувши позов в межах заявлених позовних вимог, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

18 січня 2022 року між ТОВ «Кошельок» та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту № 3064915984-587165, підписано паспорт споживчого кредиту, які підписані ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором, що свідчить про те, що сторони досягли усіх істотних умов та уклали кредитний договір.

Відповідно до п.п. 2.1., 2.2 договору кредит надається строком на 14 днів (далі – лояльний період) початком якого є дата підписання договору, а закінченням є дата зарахування на поточний рахунок кредитодавця. Сторони погодили, що встановлений в п. 2.1 договору строк лояльного періоду може бути продовжено позичальником шляхом оплати ним протягом лояльного періоду всіх процентів, фактично нарахованих за користування кредитом.

У відповідності до п.п. 3.3., 3.4, 3.5 договору сторони домовились, що погашення кредиту та процентів за користування кредитом здіи?снюватиметься згідно графіка платежів, що є додатком до цього договору. Відповідно до вимог ч. 4 ст. 11 Закону Украі?ни «Про захист прав споживачів» сукупна вартість кредиту для позичальника (у процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсотковоі? (процентноі?) ставки за кредитом та вартості всіх послуг, пов`язаних з одержанням, обслуговуванням, погашенням кредиту та укладенням цього договору за умови дотримання позичальником графіку розрахунків, що є додатком цього договору, становить 5 864,00 грн, або 100% від суми отриманого кредиту та включає в себе проценти за користування кредитом 15 грн, або 0% від суми кредиту. Сторони погоджуються, що у випадку користування кредитом з боку позичальника більше за визначений лояльний період, встановлении? п. 2.1 договору або додатковими угодами між сторонами, зобов`язання позичальника за цим договором продовжуються на весь період користування кредитом, при цьому у випадку, якщо встановлена п. 3.4 цього договору процентна ставка менша ніж 2 відсотки від суми кредиту за кожен день користування кредитом, то правила нарахування процентів за процентною ставкою, визначеною п. 3.4 договору, скасовуються з моменту початку і?х застосування і до взаємовідносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за понадстрокове користування кредитом, а саме - 2,2% за кожен день користування кредитом, починаючи з дати укладення договору і до дня повного повернення кредиту. Таким чином зобов`язання позичальника по сплаті процентів за користування кредитом в розмірі 1,85 розповсюджуються на весь період користування кредитом з моменту укладення цього договору, при умові врахування в таких зобов`язаннях суми процентів, які були фактично сплачені позичальником до моменту завершення строку, встановленого п. 2.1 договору.

Згідно з п. 3.6. договору сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення лояльного періоду користування кредитом є відкладальною обставиною в розумінні ст. 212 ЦК України, що має наслідком подовження строку користування кредитом на наступних умовах: згідно п. 3.7. договору зобов`язання щодо повернення основної суми переносяться на наступний день після закінчення лояльного періоду, але не більше ніж на 90 днів після закінчення лояльного періоду; відповідно до п. 3.8. договору з наступного дня після закінчення лояльного періоду позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 803 процента річних, що становить 2.2 проценти в день від суми кредиту за кожен день користування ним. П. 3.9. договору визначено, що з наступного дня після закінчення лояльного періоду у відповідності до положень ч. 2 ст. 625 ЦК України позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3 проценти річних від простроченої суми.

Тобто відповідач продовжила користуватися кредитом після закінчення лояльного періоду, що за договором є відкладальною обставиною, внаслідок настання якої строк користування кредитом продовжився до 104 днів з моменту укладення договору (14+90) до 01 травня 2022 року. Відповідно нарахування процентів за користування кредитом у цей період, розмір яких обумовлений п. 3.8. договору, є законним.

Відповідно до графіка розрахунків, який є невід`ємною частиною договору № 3064915984-587165 від 18 січня 2022 року, сума кредиту 5 850,00 грн, строк кредиту 14 днів, загальна вартість кредиту 5 859,00 грн.

Згідно з повідомленням АТ«ТАСКОМБАНКОМ», повідомленням АТ «Акцентбанк» від 21 січня 2026 року, в рамках договору про організацію взаємодії при переказі коштів фізичним особам банком було здійснено перекази грошових коштів, на рахунок ОСОБА_2 № НОМЕР_1 о 19:11:02 18 січня 2022 року ТОВ ФК «КОШЕЛЬОК» відправив 5 850,00 грн (а.с. 70).

Підтвердженням надання відповідачу у порядку, встановленому договором, кредитних коштів кредитодавцем, є повідомлення ТОВ «ТАС ЛІНК», що 18 січня 2022 року через платіжну систему було проведено успішне зарахування на карту клієнта коштів в розмірі 5 850,00 грн на карту № НОМЕР_2 .

Відповідно до детального розрахунку заборгованості за договором № 3064915984-587165 від 18 січня 2022 року про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, де відображені всі операції з нарахування процентів за кожен розрахунковий період, сума заборгованості становить 17 441,19 грн, з яких: 5 850,00 грн - основний борг, 11 591,19 грн - проценти.

Розрахунок заборгованості містить детальну інформацію про нарахування процентів за кожен період користування кредитом. Банківські виписки є належними та допустимими доказами руху коштів, що підтверджено практикою Верховного Суду (постанови від 30.01.2018 у справі №161/16891/15-ц, від 16.09.2020 у справі №200/5647/18, від 15.01.2025 у справі №753/16762/15-ц).

Верховним Судом у постанові від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц зроблені висновки про те, що належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеними кредитними договорами та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно із зазначеною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Пунктом 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто, виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитними договорами.

Згідно з п. 63 Положення виписка з клієнтського рахунку може слугувати первинним документом, що підтверджує факт списання/зарахування коштів з/на цього/цей рахунку/рахунок клієнта, якщо вона містить такі реквізити: 1) назву документа (форми); 2) дату складання; 3) найменування клієнта/банку, прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності) фізичної особи; 4) зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру за кожною операцією, відображеній у виписці з рахунку клієнта; 5) особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у складанні виписки з рахунку клієнта/печатку банку.

Крім того, виписка по рахунку формується на підставі обумовленого сторонами договору банківського рахунку, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунку.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.

У відповідності з ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Ст. 207 ЦК України вказує, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (в т.ч. електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Ч. 1 ст. 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст.ст. 526, 530, 610, 612 ч. 1 ЦК України зобов`язання повинне виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Ст. 612 ч. 1 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк.

Ч. 1 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Ч. 1 ст. 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику /грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем/ у строк та в порядку, встановлені договором.

У відповідності з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Суд вважає, що з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за кредитним договором від 18 січня 2022 року № 3064915984-587165, оскільки матеріалами справи встановлено неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань відповідно до умов укладеного кредитного договору.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати в розмірі 2 422,40 грн.

Згідно з положенням п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).

Водночас, згідно із ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 137 ЦПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 137 ЦПК України).

У розумінні положень ч. 5 ст. 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі недотримання, на її думку, вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Встановлено, що представник відповідача просив зменшити розмір витрат на правничу допомогу та зазначив, що розмір гонорару адвоката, визначений стороною, є завищеним з огляду на складність справи та витрачений адвокатом час на надання правничої допомоги.

В постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 211/3113/16-ц (провадження № 61-299св17) та від 06 листопада 2020 року у справі № 760/11145/18 (провадження № 61-6486св19) зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Правнича допомога позивачу надавалася адвокатом Гурським Г.Ю. на підставі договору про надання правової допомоги від 12 лютого 2025 року, додатку до договору. Вартість послуг складає 10 000 грн 00 коп.

Дослідивши матеріали справи, взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору, суд приходить до висновку про те, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10 000 грн 00 коп. не є співмірним із складністю справи, кількістю судових засідань, виконаними адвокатом роботами, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, та підлягає зменшенню до 3000 грн 00 коп.

Керуючись ст.ст. 5, 10, 12, 13, 81, 141, 263, 264, 265, 268, 273, 354ЦПК України, суд

вирішив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договоромзадовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок», код ЄДРПОУ 40842831 (вул. Антонова, буд. 8-А, с. Чайки, Києво-Святошинський район, Київська область, 08135) заборгованість за кредитним договором від 18 січня 2022 року № 3064915984-587165 в розмірі 17 441 (сімнадцять тисяч чотириста сорок одна) грн 19 коп., судовий збір в розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп., витрати на правничу допомогу в розмірі 3 000 (три тисячі) грн 00 коп.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня виготовлення повного тексту рішення до Полтавського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст рішення складено 11 травня 2026 року.

Суддя: О. М. Вірченко