Рішення від 12 травня 2026 р. у справі №385/428/26 — Гайворонський районний суд Кіровоградської області

Справа № 385/428/26

Провадження № 2/385/239/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13.05.2026 року м. Гайворон

Гайворонський районний суд Кіровоградської області в складі головуючого судді Венгрина М. В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та без проведення судового засідання цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Дебт Форс» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором № 0970437058 в сумі 60692,50 грн. та судові витрати по справі - зі сплати судового збору в сумі 2422,40 грн та на правничу допомогу в розмірі 16000,00 грн.

стислий виклад позиції сторін

позовні вимоги обґрунтовано тим, що 01.02.2020 між ТОВ «ІНФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено Договір № 0970437058, згідно з умовами якого остання отримавкредит у виді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) з максимальним лімітом 20000,00 грн в межах строку дії договору - 36 календарних місяців з дня підписання договору з остаточним поверненням кредиту не пізніше строку користування траншем, визначеного сторонами. Строк та умови користування траншем є окремим та визначається сторонами відповідно до умов договору. Пропозиція (оферта) на отримання транші згідно заявки-анкети № 628536233 від 01.02.2020 в раках договору про надання позики № 0970437058 від 01.02.2020 підписано позичальником 01.02.2020 електронним цифровим підписом одноразовим ідентифікатором, який було надіслано за допомогою СМС повідомлення на телефонний номер, зазначений позичальниокм в особистому кабінеті на сайті кредитодавця.

У подальшому, 14.07.2021 було укладено Договір № 14-07/21 відповідно до якого ТОВ «ІНФІНАНС» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 0970437058. У свою чергу, ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги до боржників ТОВ «Кампсіс Лігал» відповідно до договору відступлення права вимоги №15-02/2023 від 15.02.2023, у тому числі за договором позики № 0970437058. У подальшому, 11.05.2023 між ТОВ «Кампсіс Лігал» та ТОВ «Дебт Форс» укладено договір № 11-05/23 про відступлення прав вимоги, відповідно до якого ТОВ «Кампсіс Фінанс» відступило ТОВ «Дебт Форс», а ТОВ «Дебт Форс» набуло право вимоги за договорами кредиту, в тому числі за кредитним договором № 0970437058.

Таким чином, ТОВ «Дебт Форс» набуло права вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором.

Відповідач умови договору належним чином не виконував, у зв`язку з чим утворилась заборгованість в розмірі 60592,50 грн, з яких 3000,00 грн за тілом кредиту та 57592,50 грн - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги.

Відповідач ОСОБА_1 у поданому відзиві позовні вимоги заперечив, покликався на те, що позивач просить стягнути 60592,50 грн, що є явно завищеною сумою порівняно з фактично отриманими коштами у розмірі 3000,00 грн; Позивач не надав доказів фактичного перерахування коштів кредиту; відсутні належні докази переходу права вимоги саме за його договором, його не було належним чином повідомлено про зміну кредитора, не надано підтвердження правомірності таких переходів; неспівмірність нарахованих відсотків та штрафних санкцій; він, як споживач фінансових послуг, не був належним чином повідомлений про умови кредитування та просив застосувати наслідки спливу троку позовної давності.

У відповіді на відзив представник позивача додатково покликався, що договір був укладений в електронній формі та підписаний сторонами електронними підписами. Вказував, що позивач не є банківською установою, а тому не може самостійно створити виписки по картковому рахунку споживача, при цьому відповідач, маючи вільний доступ до своїх рахунків в банківській установі і безперешкодну можливість надати суду докази про те, що кредитні грошові кошти на його банківську картку, вказану під час укладення договору, не надходили не надав доказів на спростування пред`явленого до нього позову. Зазначив, що незгода з наданим позивачем розрахунком не є підставою для відмови в позові; заборгованість не спростована відповідачем. Строк позовної давності не сплив, оскільки зупинявся на час карантину, потім на час воєнного стану, до відновлення перебігу позовної давності з 04.09.2025. Крім того неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язань за кредитним договором.

Інших передбачених ЦПК України заяв по суті справи від її учасників до суду не надходило.

Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії та рішення у справі

Ухвалою судді від 24.03.2026 відкрито провадження в справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

30.03.2026 до суду надійшов відзив на позовну заяву з клопотанням відповідача про витребування доказів.

30.03.2026 ухвалою суду відмовлено відповідачу в задоволенні клопотання про витребування доказів.

01.04.2026 відповідачем подано відзив на позов з додатковими поясненнями.

03.04.2026 позивачем подано відповідь на відзив та клопотання про витребування доказів.

Ухвалою від 03.04.2026 частково задоволено клопотання позивача про витребування доказів.

Інші процесуальні дії у цій справі судом не вчинялись, а ухвали не постановлялись.

Розглянувши наявні у суду матеріали справи та давши їм належну оцінку, суд вважає за необхідне зазначити таке

Як закріплено у ч. 4 ст. 10 ЦПК України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка є невід`ємною частиною національного законодавства держави Україна, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд. Принцип справедливості судового розгляду в окремих рішеннях Європейського Суду з прав людини трактується як належне відправлення правосуддя, право на доступ до правосуддя, рівність сторін, змагальний характер судового розгляду справи, обґрунтованість судового розгляду тощо.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У свою чергу, критерії належності, допустимості, достовірності та достатності доказі регламентовані статтями 77-80 ЦПК України.

Згідно частин 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 264 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Згідно з ч. 2, 3 та 8 ст. 279 ЦПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дотримуючись положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, а також виходячи із наведених вище норм національного процесуального законодавства, суд, перевіряючи порушення прав ТОВ «Дебт Форс» за пред`явленими позовними вимогами цивільного характеру, а також причетність до порушення таких його прав відповідача, встановив наступне.

Релевантні норми і джерела права, застосовані судом при ухваленні рішення

Згідно з положеннями ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

За змістом ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, з-поміж іншого, договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У свою чергу системний аналіз статей 524-526, 533-535 ЦК України дає підстави стверджувати про те, що грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Порушенням зобов`язання, як встановлено у ч. 1 ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з частин 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому ЦК України та ГК України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному у ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним у ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому у ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому у ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частина 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Частиною 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному у ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона-підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Згідно ч. 1 ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

В силу ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. За змістом ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються у договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 516 ЦК України).

Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин із оцінкою відповідних доказів, мотиви суду

Судом встановлено, що 01.02.2020 між ТОВ «ІНФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено Договір надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0970437058 (а.с. 7-10).

За цим Договором Товариство надає позичальнику фінансову послугу з надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, а саме: кошти на умовах фінансового кредиту для власних потреб на умовах цього договору, а також згідно Правил надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту за умовами програми MoneyBOOM, які є невід`ємною частиною договору, а позичальник зобов`язується отримати та належним чином використовувати і повернути в передбачені цим договором строки кредит та сплатити відсотки й інші платежі за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим договором та правилами. Кредит надається у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) в межах строку дії договору - 36 календарних місяців з дня підписання договору з остаточним терміном повернення кожного траншу кредиту не пізніше строку користування траншем, визначеного сторонами у додатку № 1 та додатку № 2 до договору - при наданні (отриманні) першого траншу кредиту, та додатку № 3 та додатку № 4 - при надання (отриманні) другого та наступних траншів кредиту. Загальний (максимальний) розмір кредитної лінії - 20000 грн. Договір підписаний відповідачем електронним цифровим підписом одноразовим ідентифікатором 4f9j91, що надісланий на номер телефону відповідача.

Надалі, 01.02.2020 відповідач звернувся до ТОВ «ІНФІНАНС» з заявкою-анкетою на отримання кредиту в розмірі 3000,00 грн на 30 днів на картку № НОМЕР_1 (а.с. 11). У зв`язку з чим ТОВ «Інфінанс» надало йому пропозицію (оферту) (а.с. 12) на отримання траншу кредиту в рамках договору № 0970437058 від 01.02.2020 на наступних умовах - сума 3000 грн, строк користування кредитом - 30 днів, відсоткова ставка - 1,75 % за один день користування кредитом, загальна вартість кредиту - 1575 грн, загальна річна процентна ставка - 638,75 %. ОСОБА_1 здійснив акцепт оферти на зазначених умовах (а.с. 13). Дані документи підписані ним електронним підписом НОМЕР_2 .

Враховуючи зазначення в договорі анкетних, паспортних даних, РНОКПП, номеру телефону, адреси електронної пошти, у суду відсутні сумніви в тому, що саме з ОСОБА_2 укладено такий.

З наведеного суд дійшов висновку, що факт укладення між ТОВ «Інфінанс» та відповідачем ОСОБА_1 кредитного договору, його умови, є доведеними позивачем.

Щодо доведення факту надання коштів в кредит, позивач долучив довідку, що надана кредитодавцем ТОВ “Інфінанс”, за якою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) за кредитним договором № 0970437058 через платіжну систему iPay, номер трансакції 47674127, сума 3000 грн; довідку ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 07.07.2025, згідно якої кошти в сумі 3000,00 грн 01.02.2020 о 10:09 успішно перераховано на картковий рахунок маска картки НОМЕР_4 , номер трансакції в системі iPay.ua 47674127 (а.с. 78, 77).

Водночас, за клопотанням позивач судом було витребувано від АТ КБ “Приватбанк” інформацію щодо виписки за карткою № НОМЕР_1 ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 та з відповіді АТ КБ “Приватбанк” від 23.04.2026 вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , в банку не емітовано картку НОМЕР_1 , тому надати запитувану інформацію (виписку по рахунку) неможливо.

Суд бере до уваги вказаний лист АТ КБ “Приватбанк” від 23.04.2026 та відхиляє як доказ довідку, що надана кредитодавцем ТОВ “Інфінанс” (а.с. 78) та довідку ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 07.07.2025 (а.с. 77), оскільки останні не є первинними бухгалтерськими документами, суперечать зазначеній інформації від банку та, за таких обставин, достовірно не доводять надання кредиту.

Отже, у цій справі позивач не довів факту надання кредитором грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, оскільки картка № НОМЕР_1 не емітована за відповідачем та за ним не обслуговується.

Таким чином, суд вважає доведеним, що первинним кредитором було надано відповідачу кредитні кошти.

З огляду на те, що позивач не довів виконання кредитором своїх обов`язків за кредитним договором (перерахування коштів відповідачу), суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).

У зв`язку з цим суд не надає оцінки іншим аргументам сторін.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ч. 1, 2ст. 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на те, що у позові відмовлено, судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. 2, 4, 5, 6, 81, 141, 263-265, 352, 354 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

в задоволенні позовуТовариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Княжий Затон, 9, прим 369, офіс 1, ЄДРПОУ 43577608) до ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) про стягнення боргу за кредитним договором відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його підписання.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст судового рішення складено 13.05.2026.

Суддя: М. В. ВЕНГРИН

Дата документу 13.05.2026