Рішення від 11 травня 2026 р. у справі №214/11381/25 — Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/11381/25

2-о/214/41/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

12 травня 2026 року м. Кривий Ріг

Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді – Сіденка С.І.,

за участю секретаря судового засідання – Розстальної К. В.,

представника заявника – ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за заявою ОСОБА_2 , заінтересовані особи: ОСОБА_3 , про встановлення факту, що має юридичне значення,

встановив:

Заявник ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою, в якій просить суд встановити факт родинних відносин між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 як між племінницею та тіткою.

В обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що вона є рідною племінницею ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , після смерті якої відкрилася спадщина на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . З метою отримання спадщини звернулася до Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області Пахомової Н. І., із заявою про прийняття спадщини, в результаті чого було відкрито спадкову справу № 83/2025. Окрім мене по справі право на отримання спадщини за законом після смерті ОСОБА_4 , є її дочка ОСОБА_3 . Однак ОСОБА_3 склала заяву про відмову від права на прийняття спадщини на мою користь. Однак 17.11.2025 року приватним нотаріусом Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області Пахомовою Н. І. надано лист роз`яснення №394/02-14. Зі змісту якого вбачається, що відповідно до п. 4.1 гл.10 ІІ «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої Наказом Мін`юсту 22.02.2012 року №296/5 нотаріус під час заведення спадкової справи перевіряє підстави закликання спадкоємців до спадкування. Так, оскільки заявник ОСОБА_2 є спадкоємцем після смерті ОСОБА_4 , а у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом було відмовлено через відсутність документального підтвердження родинних стосунків між спадкоємцем та спадкодавцем, а саме відсутність свідоцтва про народження мами ОСОБА_5 з метою підтвердження її родинної відносності (рідна сестра Вашої матері) з ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3 . Встановлення факту, про який заявник просить у поданій до суду заяві, йому необхідно для отримання свідоцтва про право на спадщину.

Ухвалою суду від 28 листопада 2025 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі та витребувано від приватного нотаріуса Криворізької районної нотаріального округу Пахомової Наталії Іванівни належним чином завірені копії матеріалів спадкової справи №82/2025, відкритої після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 та постановлено розгляд справи проводити в порядку окремого провадження, призначено судове засідання.

Ухвала суду від 28 листопада 2025 року виконана, суду надано завірену належним чином копію спадкової справи.

Заявниця в судове засідання не з`явилася, в матеріалах цивільної справи міститься заява про розгляд справи за її відсутності.

В судовому засіданні представник заявниці ОСОБА_1 підтримала заяву встановлення факту, надала пояснення, викладені в заяві та просила суд задовольнити.

Заінтересована особа ОСОБА_3 у судове засідання не з`явилася, причини неявки суду не повідомила.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 повідомила суду, що ОСОБА_2 є рідною племінницею померлої, дочкою її рідної сестри, у померлої є дочка, однак вона відмовилася від спадщини, оскільки проживає у Німеччині 30 років.

Заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні учасників справи, покази свідка, дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов таких висновків.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового розгляду суд вважає, що заявлені вимоги підлягають задоволенню, виходячи з таких мотивів.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Пунктом 5 частини другої вказаної норми передбачено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення такого факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право.

Таким чином, юридичні факти можуть бути встановленні лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.

Як встановлено судом ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується наданою заявником копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 .

Відповідно до наданої до суду на виконання вимог ухвали суду копії спадкової справи № 83/2025 після смерті ОСОБА_4 до Приватного нотаріуса Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області Пахомової Н. І. звернулася 10 липня 2025 року ОСОБА_2 з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на майно померлої.

Також 10 липня 2025 року до приватного нотаріуса Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області Пахомової Н. І., надійшла заява від ОСОБА_3 про відмову від спадкових прав за законом та за заповітом, після смерті померлої.

17.11.2025 р. Приватним нотаріусом Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області Пахомовою Н.І. було надано Заявниці лист – роз`яснення № 394/02-14 щодо встановлення факту родинних відносин з померлою

Зі змісту вказаного листа вбачається, що згідно п. 4.1 гл.10, розділ ІІ «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженої наказом Мін`юсту 22.02.2012 року №296/5, нотаріус під час заведення спадкової справи перевіряє підстави закликання спадкоємців до спадкування. На підтвердження цих обставин від спадкоємців обов`язково вимагаються відповідні документи: свідоцтва, видані органами РАЦС, що підтверджують родинні відносини з померлою — тітка-племінниця.

Заявниця не надала свідоцтво про народження померлої ОСОБА_5 з метою підтвердження її родинної відносності (рідна сестра ОСОБА_8 матері) з ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Свідоцтво про народження ОСОБА_9 , батьками якої зазначені ОСОБА_10 та ОСОБА_11 (Копія свідоцтва від 09.10.1951 р., серія НОМЕР_2 );

Свідоцтво про шлюб ОСОБА_2 та громадянина ОСОБА_12 , зі змісту якого вбачається, що Заявниця змінила своє прізвище на ОСОБА_13 , від 17.07.1971 р., серія НОМЕР_3 ;

Свідоцтво про народження ОСОБА_14 (Матері заявниці), батьками якої зазначені ОСОБА_15 та ОСОБА_16 від 01.03.1953 р., серія НОМЕР_4 ;

Свідоцтво про одруження ОСОБА_17 з громадянином ОСОБА_10 , від 11.02.1951 р.н., серія НОМЕР_5 .

Свідоцтво про одруження ОСОБА_18 разом з громадянином ОСОБА_19 , від 15.02.1961 р., серія НОМЕР_6 .

17.11.2025 р. Приватним нотаріусом Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області Пахомовою Н.І. було надано Заявниці лист – роз`яснення № 394/02-14 щодо встановлення факту родинних відносин з померлою.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного архіву Дніпропетровської області від 11.11.2025 р. № К-2968/0/217-25 в алфавітних покажчиках до книг реєстрації актів цивільного стану з записами про народження по всім районам м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за 1934 – 1939 роки та поновленими записами про народження за 1945 – 1948 роки ОСОБА_20 1934 р.н. не значиться.

Свідоцтво про народження померлої ОСОБА_20 в Державному архіві Дніпропетровської області– відсутні.

Таким чином, відсутність родинних відносин між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , як між племінницею та тіткою, не дає можливості належним чином оформити спадщину на квартиру АДРЕСА_2 , яка за життя належала її тіткі ОСОБА_4 .

Зібрані у справі документи підтверджують факт родинних відносин, зокрема підверджується те, що заявниця у справі ОСОБА_2 є племінницею ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995 року, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення, заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.95 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», заявники й залучені до участі у справі заінтересовані особи вправі відповідно подавати докази на підтвердження обґрунтованості чи необґрунтованості заяви про встановлення факту, що розглядається судом, брати участь у дослідженні обставин справи, оскаржувати рішення і ухвали, вчиняти інші процесуальні дії.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.95 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» зазначено, що коли громадяни не можуть використати правовстановлюючі документи, оскільки зазначені в них дані не відповідають записам вихідних документів, а установи, які видали ці документи не можуть виправити допущені в них помилки, то відповідно до п.6 ч.1ст. 256 ЦПК України(стара редакція ЦПК), громадяни мають право на звернення до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення.

Під родинними відносинами слід розуміти кровний зв`язок між особами, які походять одне від одного (пряма лінія родинних відносин) і кровний зв`язок між особами, які походять від спільного предка (бічна лінія родинних відносин). У прямій лінії родинних відносин знаходяться: мати і син (або донька), батько і син (або донька), дід і внук (внучка), бабка і внук (внучка), прадід і правнук (правнучка), прабабка і правнук (правнучка). У бічній лінії родинних відносин знаходяться, наприклад: рідні брати і сестри, дядько і племінник (племінниця), тітка і племінник (племінниця), двоюрідні брати і сестри тощо. Розрізняють також ступені родинних відносин, які визначаються кількістю народжень, які відділяють народження одного родича від іншого. Родинні відносини є підставою для виникнення численної групи сімейних правовідносин (наприклад, між батьками і дітьми, братами і сестрами, бабкою, дідом і внуками).

Таким чином, родинні відносини (споріднення) (у теорії права) - кровний зв`язок між людьми, з наявністю якого закон пов`язує виникнення, зміну чи припинення прав та обов`язків. Правове значення має як пряме споріднення так і не пряме (бокове), коли родинні зв`язки виникають за наявності спільного пращура (родоначальника).

В постанові Верховного Суду від 30 липня 2018 року у справі №737/120/18 зазначено про те, що в порядку окремого провадження може бути встановлений факт родинних відносин лише між кровно спорідненими родичами.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, пояснення заявниці та покази свідків, суд приходить до висновку про наявність підстав для встановлення факту родинних відносин між заявницею у справі ОСОБА_2 є племінницею ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Відповідно до п. 12 Постанови Пленуму при розгляді справи про встановлення відповідно до п. 6 ст. 273 ЦПК факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення. Разом з тим, цей порядок не застосовується, якщо виправлення в таких документах належним чином не застережені або ж їх реквізити нечітко виражені внаслідок тривалого використання, неналежного зберігання, тощо. Це є підставою для вирішення питання про встановлення факту, про який йдеться в документі, відповідно до чинного законодавства.

Відповідно доПостанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.95 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», заявники й залучені до участі у справі заінтересовані особи вправі відповідно подавати докази на підтвердження обґрунтованості чи необґрунтованості заяви про встановлення факту, що розглядається судом, брати участь у дослідженні обставин справи, оскаржувати рішення і ухвали, вчиняти інші процесуальні дії.

Встановлення даних фактів має юридичне значення для заявниці, напряму впливає на її права, інтереси та обов`язки, зокрема оформлення спадкових прав після смерті своєї тітки.

В матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про необґрунтованість заяви про встановлення факту належності правовстановлюючих документів та спростовували б доводи, викладені заявницею в заяві.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 1 ст. 95 ЦПК України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Пунктом 2Постанови пленуму Верховного суду України №14від 18грудня 2009року «Про судове рішення у цивільній справі» зроблено визначення, що обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року № 63566/00 «Проніна проти України (Pronina v. Ukraine)», § 23).

На підставі викладеного, керуючись статями 12, 89, 95, 247, 258, 259, 263 - 265,293, 294, 315, 316 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Заяву ОСОБА_2 про встановлення фактів, що мають юридичне значення задовольнити.

Встановити факт, що має юридичне значення, а саме: встановити факт родинних відносин між ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП – НОМЕР_7 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , як між племінницею та тіткою.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.І. Сіденко