Постанова від 12 травня 2026 р. у справі №752/23017/25 — Київський апеляційний суд

справа №752/23017/25

провадження № 22-ц/824/4957/2026

головуючий у суді І інстанції Кокошко О.Б.

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 травня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Писаної Т.О.

суддів - Приходька К.П., Журби С.О.

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 19 листопада 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2025 року адвокат Аваєва Наталія Валеріївна в інтересах ОСОБА_1 за допомогою модуля Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 19 листопада 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - визнано неподаною та повернуто позивачу із доданими до неї документами.

Не погоджуючись із указаною ухвалою представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 звернулась до суду із апеляційною скаргою.

В апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 19 листопада 2025 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції лише 17 листопада 2025 року (майже через два місці після отримання позовної заяви) постановив ухвалу про залишення позовної заяви без руху та встановив строк позивачу на усунення недоліків впродовж десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Ухвала суду першої інстанції від 17 листопада 2025 року отримана на електронну пошту представника 18 листопада 2025 року.

18 листопада 2025 року на виконання ухвали від 17 листопада 2025 року представником позивача подана заява про усунення недоліків. Вказує, що кінцевим строком, який встановлено судом на виконання ухвали суду від 17 листопада 2025 року на усунення недоліків є 28 листопада2025 року.

Зазначає також, що 19 листопада 2025 року суд першої інстанції передчасно виніс ухвалу, якою повернув позовну заяву, тобто до спливу процесуального строку на усунення недоліків.

26 листопада 2025 року (в межах встановленого судом процесуального строку), представником позивача було надіслано до суду належним чином засвідчений переклад на українську мову копії документу на ім`я позивача, складеного іноземною мовою, який доданий позивачем в обґрунтування позовних вимог. Апелянт вважає, що строк на усунення недоліків почався 18 листопада 2025 року.

Вказує на те, що суд першої інстанції мав процесуальне право на винесення ухвали про повернення позовної заяви не пізніше 5 днів з дня закінчення строку на усунення недоліків, а саме у період з 29 листопада 2025 року по 03 грудня 2025 року.

Відзиву на апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду не надійшло.

Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч.2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, в тому числі про повернення заяви позивачеві (заявникові), розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Тому, розгляд справи здійснюється без виклику сторін в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим та має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеного цим Кодексом. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Визнаючи неподаною та повертаючи заяву позивачу у зв`язку з не усуненням недоліків, суд першої інстанції виходив із того, що на виконання ухвали суду представник позивача адвокат Аваєва Н.В. у встановлений судом строк надала заяву про усунення недоліків позовної заяви. В обґрунтування вказаної заяви представник позивача зазначила, що у позові була допущена помилка у написанні прізвища відповідача. На її думку, можливим є усунення недоліків вказаного позову шляхом подання позову у новій редакції. Також долучила до заяви позовну заяву, копію ордеру та квитанцію про доставку документів ОСОБА_2 .

Суд першої інстанції вказав, що як вбачається із вказаної позовної заяви та заяви про усунення недоліків, позивач та її представник не надали належним чином засвідченого перекладу на українську мову копії документу на ім`я позивача, складеного іноземною мовою, який доданий позивачем в обґрунтування позовних вимог.

Таким чином, на виконання вказаної ухвали суду позивач не надала до суду відповідних документів, встановлених вказаною ухвалою суду, внаслідок чого вона не виконала вимоги вказаної ухвали суду в повному обсязі та не усунула недоліків позовної заяви.

Проте, колегія суддів вважає, що такий висновок суду першої інстанції не у повній мірі відповідає обставинам справи, виходячи з наступного.

До неналежно оформленої позовної заяви застосовуються положення статті 185 ЦПК України.

Згідно статті 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху і надає позивачу строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання ним ухвали.

Враховуючи положення ч.ч. 1, 2 ст. 185 ЦПК України, повернення заяви з тих підстав, що позивач не виконав вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху, можливе лише в тому випадку, коли особа отримала відповідну ухвалу суду, але ухилилась від виконання вимог, вказаних в ухвалі.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 17 листопада 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - залишено без руху. Повідомлено позивачу про необхідність усунення зазначених недоліків позовної заяви впродовж десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Із матеріалів справи вбачається, що копію зазначеної ухвали суду представника позивача отримала 18 листопада 2025 року (а.с. 31).

Таким чином, останнім днем для виконання вимог ухвали є 28 листопада 2025 року.

На виконання вимог ухвали від 17 листопада 2025 року представником позивача ОСОБА_3 подано заяву про усунення недоліків та позовну заяву у новій редакції.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 18 листопада 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - визнано неподаною та повернуто позивачу із доданими до неї документами.

26 листопада 2025 року на виконання вимог ухвали від 17 листопада 2025 року представником позивача Аваєвою Н.В. подано клопотання, у якому остання просила приєднати належним чином засвідчений переклад з італійської та англійської мов на українську мову паспорта позивача, виданого Італійською республікою до заяви сторони від 18 листопада 2025 року про усунення недоліків.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (SHISHKOV v. RUSSIA, № 26746/05, § 110, ЄСПЛ, від 20 лютого 2014 року). Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) може позбавити заявників права звертатись до суду («Perez de Rada Cavanilles v. Spain», § 49, ЄСПЛ, від 28 жовтня 1998 року).

У пункті 5 частини третьої статті 2 ЦПК України вказано, що основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина друга, четверта статті 12 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

У частині першій, пунктах 5, 8 частини третьої статті 175 ЦПК України передбачено, що у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява повинна містити, зокрема: виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

Згідно з частиною п`ятою статті 177 ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом, зокрема, з ініціативи суду (частина друга статті 127 ЦПК України).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року у справі № 147/127/17 (провадження № 61-22215св19) зроблено висновок, що «законодавець не покладає на суд обов`язок продовжити строк на усунення недоліків у разі усунення недоліків апеляційної скарги частково. При цьому вказані процесуальні правові приписи не позбавляють суд права в разі усунення недоліків не в повному обсязі постановити ухвалу, якою продовжити строк для усунення недоліків апеляційної скарги. Подавши заяву про усунення недоліків апеляційної скарги, ОСОБА_1 не виконала всі вимоги ухвали апеляційного суду та не надала суду належним чином оформленої апеляційної скарги та її копій відповідно до кількості учасників справи, про відновлення якої вона подала заяву, а тому апеляційний суд із урахуванням часткового усунення недоліків мав продовжити ОСОБА_1 відповідний строк, а повернення апеляційної скарги здійснене судом апеляційної інстанції з порушенням норм процесуального права».

Таким чином, суд першої інстанції не вирішив питання продовження строку для усунення недоліків позовної заяви, ураховуючи часткове виконання позивачем ухвали суду про залишення позовної заяви без руху; не врахував, що встановлення обґрунтованості та доведеності позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Відтак, колегія суддів приходить до висновку, що визнаючи позовну заяву ОСОБА_1 , неподаною та повертаючи її позивачу, суд першої інстанції передчасно прийшов до висновків, що ухвала суду першої інстанції про усунення недоліків не виконана.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що передчасне повернення позовної заяви порушує право заявника на доступ до правосуддя, яке гарантується пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.ХІ.1950).

За таких обставин оскаржувана ухвала суду підлягає скасуванню, а справа направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Керуючись ст. 367, 374, 379 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 19 листопада 2025 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий Т.О. Писана

Судді К.П. Приходько

С.О. Журба