Постанова від 20 квітня 2026 р. у справі №911/675/20 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2026 року місто Київ

єдиний унікальний номер справи: 911/675/20

номер провадження: 22-ц/824/4721/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Верланова С.М. (суддя - доповідач),

суддів: Невідомої Т.О., Нежури В.А.,

за участю секретаря - Габунії М.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 12 листопада 2025 року у складі судді Кордюкової Ж.І., у справі за позовом ОСОБА_1 до закритого акціонерного товариства «Київгума», Правобережної товарної біржі, товариства з обмеженою відповідальністю «Консультаційна фірма WELCOME», товариства з обмеженою відповідальністю «Технічне промислове постачання», треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_4 , про визнання результатів аукціону та укладеного за його результатами договору недійсними,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду Київської області з позовом до закритого акціонерного товариства «Київгума» (далі - ЗАТ «Київгума»), Правобережної товарної біржі, товариства з обмеженою відповідальністю «Консультаційна фірма WELCOME» (далі - ТОВ «Консультаційна фірма WELCOME»), товариства з обмеженою відповідальністю «Технічне промислове постачання» (далі - ТОВ «Технічне промислове постачання»), у якому просила:

визнати недійсними результати аукціону, який відбувся 21 жовтня 2014 року о 12:00 на торгах Правобережної товарної біржі з продажу майна ЗАТ «Київгума», а саме лотів №№1-10, що були виставлені на продаж шляхом аукціону арбітражним керуючим ліквідатором ЗАТ «Київгума» Кудляком Є.В.;

визнати недійсним укладений за результатами аукціону, який відбувся 21 жовтня 2014 року о 12:00 на торгах Правобережної товарної біржі з продажу майна ЗАТ «Київгума», а саме лотів №№1-10, що були виставлені на продаж шляхом аукціону арбітражним керуючим - ліквідатором ЗАТ «Київгума» Кудляком Є.В., між ЗАТ «Київгума» та ТОВ «Консультаційна фірма WELCOME», як комісіонером ТОВ «Технічне промислове постачання» договір купівлі-продажу № 3 від 22 жовтня 2014 року бувших у використанні будівельних матеріалів, які будуть отримані в процесі розбирання житлового корпусу № 16 в об`єкті реконструкції за адресою: АДРЕСА_13.

Позов обгрунтований тим, що зазначені вище корпуси не були демонтовані та реалізовані арбітражним керуючим Кудляком Є.В. як будівельні матеріали. Позивачка вказувала, що в газеті «Голос України» № 204 (5954) за 23 жовтня 2014 року Правобережною товарною біржею було розміщено оголошення про результати аукціону з продажу майна ЗАТ «Київгума», призначеного на 21 жовтня 2014 року на 12:00; аукціон відбувся за лотами №№ 1-10, переможець - юридична особа. Кінцева сума продажу за лотами складає 2 828 450 грн 90 коп.

Таким чином позивачка вказувала, що ліквідатором ЗАТ «Київгума» - арбітражним керуючим Кудляком Є.В. від імені ЗАТ «Київгума» було продано на аукціоні майно, яке ЗАТ «Київгума» не належало, не входило до складу його ліквідаційної маси, під виглядом будівельних матеріалів, які будуть отримані в процесі розбирання корпусів за значно заниженою ціною, яка за всі десять виставлених лотів була нижчою за ринкову вартість будь-якого одного з таких корпусів.

Рішенням Господарського суду Київської області від 23 лютого 2022 року у справі №911/675/20 позов задоволено частково. Визнано недійсними результати аукціону, який відбувся 21 жовтня 2014 року о 12:00 на торгах Правобережної товарної біржі з продажу майна ЗАТ «Київгума», в частині продажу лоту № 3. Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 22 жовтня 2014 року № 3, укладений за результатами аукціону, який відбувся 21 жовтня 2014 року з продажу майна ЗАТ «Київгума», між ЗАТ «Київгума» та ТОВ «Консультаційна фірма WELCOME», як комісіонером ТОВ «Технічне промислове постачання». Стягнуто з відповідачів на користь позивачки по 1051 грн судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 19 червня 2024 року апеляційну скаргу ЗАТ «Київгума» в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Кудляка Є.В. залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Київської області від 23 лютого 2022 року у справі №911/675/20 залишено без змін. Апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Господарського суду Київської області від 23 лютого 2022 року у справі № 911/675/20 закрито.

Постановою Верховного Суду від 09 липня 2025 року у справі № 911/675/20 касаційні скарги ОСОБА_5 та ЗАТ «Київгума» задоволено частково. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 19 червня 2024 року та рішення Господарського суду Київської області від 23 лютого 2022 року у справі №911/675/20, скасовано. Провадження у справі №911/675/20 закрито.

Верховний Суд роз`яснив позивачці, що у разі закриття судом касаційної інстанції провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.231 ГПК України суд за його заявою вправі постановити в порядку письмового провадження ухвалу про передачу справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи. Верховний Суд зазначив, що встановлені у цій справі обставини втраченого провадження у справі про банкрутство ЗАТ «Київгума», розгляд якої не був завершений, що унеможливлює його відновлення, унеможливлюють у зв`язку з цим здійснення як подальшого провадження у такій справі про банкрутство, так і провадження з вирішення спору у межах такої справи про банкрутство за правилами статті 7 КУзПБ.

Ухвалою Верховного Суду від 18 серпня 2025 року справу № 911/675/20 передано за встановленою юрисдикцією до Голосіївського районного суду міста Києва.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 01 вересня 2025 року дану справу № 911/675/20 прийнято до розгляду, відкрито провадження у цивільній справі та постановлено розгляд зазначеної цивільної справи здійснювати за правилами загального позовного провадження.

У вересні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Голосіївського районного суду міста Києва із заявою про зміну предмету позову, яка мотивована тим, що ЗАТ «Київгума» було власником майнового комплексу «Дитячий оздоровчий комплекс» за адресою: АДРЕСА_1 . Вказувала, що 08 липня 2002 року відповідно до розпорядження Київської міської державної адміністрації (КМДА) №1330 ЗАТ «Київгума» отримало дозвіл на проектування та реконструкцію дитячого оздоровчого табору під дитячий оздоровчий комплекс сімейного типу на Столичному шосе, 149 у Голосіївському районі міста Києва, а 20 серпня 2003 року підписала з Київською міською радою договір оренди земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:90:415:003) строком на 25 років, зареєстрований приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З. за №830.

02 квітня 2004 року Головне управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища КМДА погодило архітектурне рішення проекту реконструкції дитячого дошкільного оздоровчого табору під оздоровчий комплекс сімейного типу за адресою: АДРЕСА_1 .

Для проведення будівельних робіт ЗАТ «Київгума» отримало дозвіл на виконання будівельних робіт № 1260-Гл/Т від 30 листопада 2004 року строком дії до 29 листопада 2008 року та №0973-Гл/Т від 04 грудня 2008 року строком дії до 04 грудня 2011 року.

ЗАТ «Київгума», як замовник будівництва, впродовж 2004 - 2009 років здійснювало реконструкцію дитячого оздоровчого табору під дитячий оздоровчий комплекс сімейного типу на Столичному шосе, 149 у Голосіївському районі міста Києва. В цих документах жодним чином не йшла мова про дачні будинки. Всі будівлі на вказаній земельний ділянці, незалежно від їх назви, були побудовані у відповідності із зазначеною дозвільною і проектною документацією та мали називатися корпусами (зокрема, житловими корпусами).

На підставі цих документів позивачка у подальшому зареєструвала право власності на житловий корпус АДРЕСА_2 за вказаною адресою, як на об`єкт незавершеного будівництва.

17 грудня 2004 року між ЗАТ «Київгума» і ТОВ «Укрінформсервіс» був укладений договір про пайову участь у реконструкції №17-12/04, у відповідності до якого ЗАТ «Київгума» виступає як забудовник та замовник реконструкції, а ТОВ «Укрінформсервіс» приймає пайову участь в реконструкції об`єкту шляхом оплати будівельно-монтажних робіт та інших витрат, пов`язаних з реконструкцією з метою отримання частини об`єкта у власність.

На підставі договору про пайову участь виникли майнові права ТОВ «Укрінформсервіс» щодо об`єктів нерухомості в складі оздоровчого комплексу сімейного типу за адресою: АДРЕСА_13 у Голосіївському районі міста Києва.

Вказувала, що 03 лютого 2009 року ЗАТ «Київгума» і ТОВ «Укрінформсервіс» підписали додаткову угоду №1 до договору про пайову участь у реконструкції №17-12/04 від 17 грудня 2004 року, згідно з якою ЗАТ «Київгума» передало ТОВ «Укрінформсервіс» права на 44 корпуси у складі оздоровчого комплексу, у тому числі на житловий корпус №16.

Будівельні матеріали, які використовувались при реконструкції вказаних корпусів, були придбані ТОВ «Укрінформсервіс» самостійно та ніколи на балансі ЗАТ «Київгума» не перебували.

У відповідності до п.1.4 цього договору ТОВ «Укрінформсервіс» мало право залучати кошти третіх осіб, а відповідно до п.5.3 договору ТОВ «Укрінформсервіс» мало право оформити право власності на будь-який з об`єктів незавершеного будівництва, профінансованих нею згідно цього договору на власну користь або на користь третіх осіб згідно укладених договорів.

Таким чином ЗАТ «Київгума» на законних підставах розпочало реконструкцію оздоровчого комплексу в якості замовника будівництва та законного землекористувача земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , залучило ТОВ «Укрінформсервіс» до реконструкції комплексу на підставі договору про пайову участь, за яким ЗАТ «Київгума» надало ТОВ «Укрінформсервіс» майнові права на переважну частину комплексу, у тому числі, на житловий корпус №16.

Оскільки реконструкція оздоровчого комплексу на момент передачі ТОВ «Укрінформсервіс» об`єктів незавершеного будівництва не була остаточно завершена, а передані/належні ТОВ «Укрінформсервіс» корпуси не були введені в експлуатацію, і дане майно мало статус об`єкта незавершеного будівництва, то згідно з ст.331 ЦК України особа, яка створила нову річ, вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна), тобто володільцем прав на об`єкт незавершеного будівництва.

17 лютого 2005 року ТОВ «Укрінформсервіс» здійснило в НКЦПФР реєстрацію випуску облігацій підприємства серії А, реєстраційний №36/2/05. Метою залучення фінансових ресурсів було одержання коштів для фінансування реконструкції та будівництва частини оздоровчого комплексу сімейного типу, що розташований на земельній ділянці площею 9,42 га за адресою: АДРЕСА_1 .

09 грудня 2008 року позивачка в якості інвестора підписала з ТОВ «Укрінформсервіс» інвестиційний договір №ИД-16C, предметом якого було забезпечення фінансування з боку інвестора житлового корпусу №16 шляхом придбання у власність облігацій, випущених емітентом і отримання інвестором права одержати у власність об`єкт нерухомості - житловий корпус типу «С» №16 за адресою: місто Київ, АДРЕСА_13, розрахувавшись за нього з використанням облігацій, а емітент зобов`язувався здійснити достроковий викуп облігацій для оплати інвестором об`єкта нерухомості.

09 червня 2009 року позивач і ТОВ «Укрінформсервіс» підписали акт прийому-передачі цінних паперів до інвестиційного договору, тобто позивачка виконала свої зобов`язання за інвестиційним договором щодо придбання належної кількості емітованих ТОВ «Укрінформсервіс» облігацій і передачі їх емітенту.

03 грудня 2008 року ЗАТ «Київгума» і ТОВ «Укрінформсервіс» підписали акт приймання передачі об`єкту незавершеного будівництва до договору про пайову участь у реконструкції №17-12/04 від 17 грудня 2004 року, відповідно до якого об`єкти незавершеного будівництва - житлові корпуси №16, 20, 21 були передані від ЗАТ «Київгума» до ТОВ «Укрінформсервіс».

11 червня 2009 року між позивачкою і ТОВ «Укрінформсервіс» був підписаний акт прийому-передачі об`єкту незавершеного будівництва за адресою: місто Київ, АДРЕСА_13, об`єкту «Реконструкція дитячого дошкільного оздоровчого табору під дитячий оздоровчий комплекс сімейного типу», житловий корпус типу С №16.

З моменту підписання цього акту, враховуючи, що позивачки повністю виконала свої зобов`язання за інвестиційним договором, позивачка стала єдиним законним власником об`єкта незавершеного будівництва - житлового корпусу АДРЕСА_3 .

17 жовтня 2011 року ЗАТ «Київгума» і позивачка уклали договір про передачу функцій замовника будівництва житлового корпусу АДРЕСА_3 , на користь позивачки.

08 листопада 2013 року Господарським судом АРК Крим у справі №5002-19/5719.2-2010 про банкрутство ЗАТ «Київгума» винесено постанову про ліквідацію цього боржника та призначення ліквідатором ЗАТ «Київгума» арбітражного керуючого Кудляка Є.В. строком на 12 місяців. У подальшому судами України не приймалося будь-яких рішень про подовження такого строку.

Верховний Суд у постанові від 17 вересня 2024 року у справі №752/6166/17 встановив відсутність (щонайменше з 2016 року) справи про банкрутство ЗАТ «Київгума» та, відповідно, повноважень арбітражного керуючого Кудляка Є.В. представляти інтереси ЗАТ «Київгума» в якості його керівника і ліквідатора.

21 жовтня 2014 року арбітражний керуючий - ліквідатор ЗАТ «Київгума» Кудляк Є.В. без згоди комітету кредиторів банкрута ЗАТ «Київгума» та з порушенням процедури провів на торгах Правобережної товарної біржі аукціон з продажу нібито майна банкрута ЗАТ «Київгума», на яких під виглядом «бувших у використанні будівельних матеріалів, які будуть отримані в результаті розбирання корпусів», лотами продав одній і тій самій особі (комісіонеру ТОВ «Консультаційна фірма «Welcome») 10 корпусів оздоровчого комплексу за адресою: АДРЕСА_13, що не належали ЗАТ «Київгума» і не перебували на його балансі, у тому числі житловий корпус АДРЕСА_2 .

04 лютого 2015 року відомості про дачні будинки АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 , АДРЕСА_8 , АДРЕСА_9 , АДРЕСА_10 , АДРЕСА_11 , АДРЕСА_12 були протиправно внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Того ж дня, тобто 04 лютого 2015 року, частина зареєстрованих дачних будинків була перепродана. Саме так протиправно виник об`єкт нерухомого майна - дачний будинок АДРЕСА_3 з реєстраційним номером 566327480000.

03 червня 2015 року, незважаючи на відсутність у ТОВ «Технічне промислове постачання» права власності на дачний будинок АДРЕСА_3 , яке було скасоване рішенням Апеляційного суду міста Києва від 25 лютого 2015 року, ТОВ «Технічне промислове постачання» уклало договір купівлі-продажу дачного будинку із ОСОБА_6 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гоменюк О.М., яка, не перевіривши наявність і законність прав продавця на дачний будинок АДРЕСА_3 , вчинила державну реєстрацію права власності на нього внаслідок продажу за ціною 1 451 827 грн 00 коп.

19 червня 2015 року ОСОБА_6 уклала з ОСОБА_5 договір купівлі-продажу дачного будинку, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Колесник О.О., та продала відповідачу ОСОБА_5 дачний будинок АДРЕСА_3 , за ціною 972 600 грн 00 коп.

12 березня 2016 року на підставі рішення Апеляційного суду міста Києва від 25 лютого 2015 року у справі №22-ц/796/1144/2015 та додаткового рішення від 18 листопада 2015 року державну реєстрацію прав власності на дачні будинки за адресою: АДРЕСА_1 , зокрема, на дачний будинок АДРЕСА_2 з реєстраційним номером 566327480000, скасовано із закриттям відповідних розділів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

05 вересня 2016 року на законних підставах право власності позивачки на житловий корпус АДРЕСА_3 , як на об`єкт незавершеного будівництва було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1017416280000.

09 листопада 2016 року позивачка звернулася до Голосіївського районного суду міста Києва з позовом про визнання недійсними договорів купівлі-продажу дачного будинку АДРЕСА_3 (цивільна справа №752/18581/16-ц).

Причиною тому став початок ведення ОСОБА_5 незаконних будівельних робіт та часткового руйнування належного позивачці об`єкту незавершеного будівництва; звернення ОСОБА_5 до адміністративного суду з вимогами скасувати державну реєстрацію права власності позивачки на належний їй об`єкт незавершеного будівництва та відновити державну реєстрацію дефектного дачного будинку.

29 березня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мамай І.В. за наявності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та поза вчиненням нотаріальних дій, в Державному реєстрі було протиправно відкрито нові розділи та повторно здійснено державну реєстрацію прав на дачний будинок АДРЕСА_3 , з новим реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 1209976480000, на користь ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу дачного будинку, посвідченого 19 червня 2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Колесник О.О., в якому предметом купівлі-продажу виступає неіснуючий об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 566327480000, реєстрація права власності на який раніше була скасована на підставі судового рішення.

Існування подвійної (паралельної) реєстрації фізично одного і того самого об`єкту (будівлі) як двох різних об`єктів права на нерухоме майно, що формально належать різним власникам, унеможливлює реалізацію позивачем права власності на належне їй на законних підставах майно - об`єкт незавершеного будівництва - житловий корпус АДРЕСА_13 .

Особливістю даної справи є порушення прав позивачки на користування, володіння і розпорядження належним їм майном внаслідок здійсненої протиправної юридичної трансформації, а саме, «розмноження» фізично одного і того самого об`єкту (незавершеного будівництвом житлового корпусу в складі оздоровчого комплексу) на різні об`єкти цивільного права з різними індивідуальними речовими ознаками та паралельним існуванням в різних правочинах.

Належний позивачці об`єкт незавершеного будівництва - житловий корпус АДРЕСА_14 , та дефектний (неіснуючий) дачний будинок АДРЕСА_2 загальною площею 391,5 кв.м за тією ж адресою фізично є однією і тією самою будівлею.

Немає жодних даних/документів, які б підтверджували, що «дачний будинок АДРЕСА_2 » створювався як окрема новостворювана річ та був належним чином введений в експлуатацію.

Враховуючи скасування первинного права власності на дачні будинки АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 , АДРЕСА_8 , АДРЕСА_9 , АДРЕСА_10 , АДРЕСА_11 , АДРЕСА_12 рішенням Апеляційного суду міста Києва від 25 лютого 2015 року, майно у відповідача ОСОБА_5 перебуває незаконно, без правових підстав для володіння.

Однією з обов`язкових умов для задоволення віндикаційного позову є встановлення під час розгляду спорів про витребування майна, зокрема, і тієї обставини, чи перебувало спірне майно у володінні позивача, який указує на порушення своїх прав як власника, на підставах, визначених законодавством, і який на момент подання позову не є власником цього майна, однак уважає себе таким.

З урахуванням наведеного ОСОБА_1 просила:

залучити до участі у справі №911/675/20 в якості співвідповідача ОСОБА_5 ;

змінити предмет позову шляхом доповнення наступною позовною вимогою: «Витребувати на користь ОСОБА_1 з чужого незаконного володіння ОСОБА_5 об`єкт нерухомості, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1209976480000, номер відомостей про речове право 19698827 від 29.03.2017 11:46:14 про право власності дачного будинку АДРЕСА_2 загальною площею 391,5 кв.м, розташованого на земельній ділянці загальною площею 982 кв.м, з кадастровим номером 8000000000:90:415:0128, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ».

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 12 листопада 2025 року заяву ОСОБА_1 про зміну предмету позову від 09 вересня 2025 року повернуто без розгляду.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити у нове рішення, яким задовольнити її заяву від 09 вересня 2025 року про зміну (доповнення) предмету позову, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що необхідність у зміні предмета позову може виникати тоді, коли початкові вимоги позивача не будуть забезпечувати чи не повною мірою забезпечать позивачу захист його порушених прав та інтересів. Зважаючи на те, що протиправно продане арбітражним керуючим - ліквідатором ЗАТ «Київгума» Кудляком Є.В. на спірному аукціоні майно (назване «будівельними матеріалами, які будуть отримані в результаті розбирання корпусів» санаторію, зокрема, належного позивачці корпусу №16), яке не належало продавцю, в подальшому у протиправний спосіб перетворилося на дачний будинок АДРЕСА_3 , який не проектувався, не будувався та не вводився в експлуатацію. Судова практика, яка сформувалася у цивільному судочинстві протягом часу розгляду справи №911/675/20 господарськими судами, і яка передбачає необхідність захисту порушених у подібних випадках прав позивачів шляхом подання віндикаційного позову, зокрема, у постанові Верховного Суду від 25 січня 2023 року у справі №752/26843/17 щодо житлового корпусу №21 за тією ж адресою: АДРЕСА_1 . Позивачка з метою захисту своїх порушених прав вважає за необхідне змінити предмет позову, доповнивши його вимогами про витребування з чужого незаконного володіння майна, яке штучно утворилося за наслідками спірного аукціону, у його останнього набувача - ОСОБА_5 .

Вказує, що ОСОБА_5 сама надала суду у даній справі докази, що продане на спірному аукціоні майно перетворилося на зазначений дачний будинок АДРЕСА_2 , який у подальшому без належних правових підстав двічі було зареєстровано на її користь, у тому числі після скасування за рішенням Апеляційного суду міста Києва від 25 лютого 2015 року первинного права власності на такий «дачний будинок».

Зазначає, що з урахуванням довготривалого розгляду справи №911/675/20 господарськими судами та сформованої за цей час практики Верховного Суду, який вважає, що для належного та ефективного захисту порушених прав позивачки на нерухоме майно слід застосовувати віндикацію, витребуючи таке майно у його останнього набувача (незаконного власника), вважає, що існує необхідність у зміні предмета позову, оскільки початкові її вимоги не повною мірою забезпечать захист її порушених прав та інтересів.

Також зазначає, що як вбачається з тексту оскаржуваної ухвали, в ній не міститься жодної з визначених чинним цивільним процесуальним законом норми, яка б давала суду першої інстанції право чи підстави повернути їй без розгляду заяву про зміну предмета позову, якою визначаються позовні вимоги у справі. З огляду на наведене, вважає, що суд першої інстанції порушив положення ст.257 ЦПК України.

Учасники справи не скористалося своїм правом на подання до суду відзиву на апеляційну скаргу, своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги до апеляційного суду не направили.

Згідно з ч.3 ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції.

Відповідно до положень ч.ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з`явились в судове засідання, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно з вимогами ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону оскаржувана ухвала суду першої інстанції не відповідає.

Повертаючи без розгляду заяву ОСОБА_1 про зміну предмета позову від 09 вересня 2025 року, суд першої інстанції виходив із того, що подана заява фактично не є заявою про зміну лише предмета позову, а за своїм змістом становить новий позов, оскільки позивачка одночасно змінила і предмет і підстави позову. ОСОБА_1 заявила нову самостійну матеріально-правову вимогу про витребування майна з чужого незаконного володіння, навела нові фактичні обставини на її обґрунтування, а також просила залучити до участі у справі нового відповідача - ОСОБА_5 . Тому суд першої інстанції виснував, що оскільки одночасна зміна предмета і підстав позову не допускається, то в даному випадку виникає нова матеріально-правова вимога, яка має пред`являтися шляхом подання окремого позову.

Однак повністю з такими висновками суду першої інстанції не можна погодитись, виходячи з такого.

Згідно з принципом диспозитивності цивільного судочинства, закріпленим у ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ч.1 ст.175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Згідно з п.4 і п.5 ч.3 ст.175 ЦПК України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

З огляду на викладене позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів - предмета і підстави позову.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів.

Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Згідно з п.2 ч.2, ч.3 ст.49 ЦПК України, крім прав та обов`язків, визначених у ст.43 цього Кодексу, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що процесуальним законом не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про «доповнення» або «уточнення» позовних вимог. Тому в разі надходження до суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об`єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову. При цьому при поданні вказаних заяв (клопотань) позивач має дотримуватися правил вчинення відповідної процесуальної дії, недодержання яких тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ЦПК України.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 листопада 2021 року у справі № 405/3360/17 (провадження № 61-9545сво21).

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається, оскільки у разі одночасної зміни предмета і підстав позову фактично виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю є новим позовом.

Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Предмет позову кореспондується із способами захисту права, які визначені, зокрема, у ст.16 ЦК України, а тому зміна предмета позову означає зміну вимоги, що може полягати в обранні позивачем іншого/інших, на відміну від первісно обраного/них способу/способів захисту порушеного права, в межах спірних правовідносин.

Необхідність у зміні предмета позову може виникати тоді, коли початкові вимоги позивача не будуть забезпечувати чи не повною мірою забезпечать позивачу захист його порушених прав та інтересів.

Зміна предмета позову можлива, зокрема, у такі способи: 1) заміна одних позовних вимог іншими; 2) доповнення позовних вимог новими; 3) вилучення деяких із позовних вимог; 4) пред`явлення цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин.

При цьому збільшити або зменшити розмір позовних вимог можна лише тоді, коли вони виражені у певному цифровому еквіваленті, наприклад, у грошовому розмірі. Доповнення позовних вимог новими відбувається шляхом зміни предмета позову, а не через збільшення розміру позовних вимог.

Не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.

Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року в справі № 924/1473/15, у постанові Верховного Суду від 15 жовтня 2020 року у справі № 922/2575/19 та у постанові Верховного Суду від 31 січня 2024 року у справі № 201/4160/19.

Із змісту заяви ОСОБА_1 про зміну предмета позову від 09 вересня 2025 року вбачається, що вона не замінила раніше заявлені вимоги іншими, не змінила фактичну основу спору та не сформувала нового самостійного позову. Позивачка залишила первісні вимоги про визнання недійсними результатів аукціону від 21 жовтня 2014 року та договору купівлі-продажу № 3 від 22 жовтня 2014 року незмінними та доповнила їх вимогою про витребування майна з чужого незаконного володіння ОСОБА_5 .

Таке доповнення не є зміною підстав позову в розумінні ст. 49 ЦПК України, оскільки позивачка посилається на ті самі фактичні обставини (див. постанову Верховного Суду від 31 січня 2024 року у справі № 201/4160/19).

Спірне майно, а саме, житловий корпус АДРЕСА_3 , за доводами позивачки не належало ЗАТ «Київгума», не входило до ліквідаційної маси банкрута та не могло бути відчужене арбітражним керуючим Кудляком Є.В. на аукціоні під виглядом будівельних матеріалів.

Наведення у заяві обставин щодо подальшої реєстрації цього майна як дачного будинку АДРЕСА_2 , його відчуження та повторної реєстрації 29 березня 2017 року за ОСОБА_5 з реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 1209976480000 не змінює первісної фактичної підстави спору. Тому вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння не є новою самостійною вимогою. Вона спрямована на захист того самого права позивачки щодо того самого майна, яке, за її твердженням, було незаконно реалізоване на аукціоні, а згодом оформлене як інший об`єкт нерухомості - дачний будинок АДРЕСА_2 .

Отже у заяві ОСОБА_1 йдеться не про одночасну зміну предмета і підстав позову, що процесуальним законом не допускається, а про доповнення позовних вимог іншим способом захисту в межах тих самих спірних правовідносин. Така процесуальна дія відповідає ст. 49 ЦПК України та не свідчить про пред`явлення нового позову.

Водночас прохання позивачки про залучення ОСОБА_5 як співвідповідача не є ані зміною предмета, ані зміною підстав позову. Це питання належного суб`єктного складу справи, оскільки віндикаційна вимога має бути звернена до особи, у володінні або за якою зареєстроване спірне майно. Залучення ОСОБА_5 є процесуальним наслідком доповнення позову вимогою про витребування майна, а не ознакою нового позову чи зміни фактичних підстав первісних вимог.

За таких обставин у суду першої інстанції не було правових підстав для висновку, що заява ОСОБА_1 є новим позовом або свідчить про одночасну зміну предмета і підстав позову, оскільки позивачка лише доповнила раніше заявлені вимоги новим способом захисту щодо того самого майна в межах тих самих спірних правовідносин.

Тому колегія суддів приходить до висновку, що постановляючи ухвалу про повернення такої заяви без розгляду, суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення помилкової ухвали.

Відповідно до положень ст.379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

З наведених вище підстав, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права, а тому вона підлягає скасуванню на підставі ст.379 ЦПК України, а справа - направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції. Тому апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Керуючись ст.ст. 374, 379, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 12 листопада 2025 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів. У випадку проголошення лише вступної і резолютивної частини, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 11 травня 2026 року.

Головуючий

Судді: