Постанова від 30 березня 2026 р. у справі №375/1998/25 — Київський апеляційний суд

справа № 375/1998/25

провадження № 22-ц/824/4678/2026

головуючий у суді І інстанції Антипенка В.П.

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 березня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Писаної Т.О.

суддів - Приходька К.П., Журби С.О.

за участю секретаря судового засідання - Тихої П.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рокитнянського районного суду Київської області від 15 жовтня 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про припинення стягнення аліментів та стягнення аліментів на дитину,

ВСТАНОВИВ:

14 серпня 2025 року позивач звернувся до суду з позовом, у якому просив:

- припинити стягнення аліментів з ОСОБА_2 , що стягуються на користь ОСОБА_1 , на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі ухвали Подільського районного суду м. Києва від 21 листопада 2024 року у цивільній справі № 758/3882/24, починаючи з 25 липня 2025 року;

- стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . аліменти на утримання сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі 1/4 частини від усіх видів доходів та заробітку щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 13 серпня 2025 року і до досягнення дитиною повноліття.

Рішенням Рокитнянський районний суд Київської області від 15 жовтня 2025 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про припинення стягнення аліментів та стягнення аліментів на дитину, задоволено повністю.

Припинено стягнення аліментів з ОСОБА_2 , що стягуються на користь ОСОБА_1 , на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі ухвали Подільського районного суду м. Києва від 21 листопада 2024 року у справі № 758/3882/24, починаючи з 25 липня 2025 року.

Стягнуто щомісячно із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання сипа, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі 1/4 частини від усіх видів доходів та заробітку щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з дня подання позовної заяви, з 14 серпня 2025 року, і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 2422,40 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, адвокат Скріжалєвська Любов Петрівна, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , звернулася до суду із апеляційною скаргою, в якій просила рішення Рокитнянського районного суду Київської області від 15 жовтня 2025 року змінити в частині розміру стягнення аліментів, встановивши його в розмірі 1/6 частини (16,5%) від усіх видів доходів та заробітку щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з дня подання позовної заяви, а в іншій частині рішення залишити без змін.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що суд першої інстанції визначаючи розмір аліментів на утримання сина ОСОБА_2 , не врахував наявність у відповідачки другої малолітньої дитини, на утримання якої так само необхідно в будь-якому випадку нести матеріальні витрати.

Також відповідачка наголошувала про існування справи № 753/21881/25 (провадження №2/753/13250/25), в якій пред`явлено позов до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на користь малолітньої дитини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Однак судом першої інстанції, без урахування цих реальних фактичних обставин зроблено поверхневий рекомендаційний висновок щодо відповідачки, а саме стосовно її права на подання позову про зміну розміру аліментів у разі прийняття рішення іншим судом щодо другої дитини відповідачки. Вважає, що даний висновок суду першої інстанції в даній частині суперечить одному з принципів правосуддя - повноті та всебічному розгляду, а також балансу інтересів, конкретності фактичних обставин справи.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовані також тим, що судом першої інстанції не було враховано, що зміна сімейного стану відповідачки відбулася не після рішення суду від 15 жовтня 2025 року, а значно раніше (з 09.04.2021 року народження її малолітньої дочки ОСОБА_3 , відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 23.06.2021 року). Тому на переконання відповідачки, є вкрай поверхневим і безпідставним висновок суду першої інстанції про загальні можливості виплати аліментів без урахування сімейного стану та реального матеріального становища відповідачки в даній справі, тому вважає, що фактично суд проігнорував необхідність з`ясування цих обставин та оцінки фактичних даних, які мають істотне значення згідно чинному законодавству.

Зазначала, що суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні не надав значення тому факту, що сімейний стан і матеріальне становище відповідачки пов`язане з народженням у другому шлюбі дочки ОСОБА_3 , що відповідно до положень ст. 192 СК України є підставою для врахування при визначенні розміру аліментів.

Крім того, відповідачка наголошувала, що стягнення з неї щомісячно аліментів у розмірі 1/4 частини від усіх видів доходів та заробітку щомісячно ставить її у важке матеріальне становище і вона не має змоги сплачувати таку суму позивачу.

Відповідачка визнає позовні вимоги ОСОБА_2 частково в розмірі 1/6 частини від доходів, та вважає, що саме таку суму аліментів повинен був стягнути суд першої інстанції, врахувавши доходи ОСОБА_1 та обставини справи.

Також в апеляційній скарзі представник відповідачки звертала увагу на те, що позивач, який є інвалідом другої групи, не працює, має борги в банках, його майно арештоване, не має свого власного житла. А отже причиною того факту, що підліток ОСОБА_4 вирішив проживати з батьком, є нічим іншим, як маніпуляція ним з метою не сплачувати, а отримувати аліменти з колишньої дружини.

Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив.

Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Позивач ОСОБА_2 в судовому засіданні призначеному на 31 березня 2026 року просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник ОСОБА_1 - адвокат Скріжалєвська Л.П. та сама відповідачка у судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені шляхом направлення судової повістки на адресу електронної пошти, зазначену в апеляційній скарзі.

Враховуючи вимоги ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розгляд справи проводити у відсутності сторін, які належним чином повідомлені про дату, час і місце слухання справи.

Заслухавши пояснення сторін, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в їх межах, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно ч. 264 ЦПК України під час ухвалення, рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин: 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Вирішуючи даний спір та задовольняючи позовні вимоги в частині припинення стягнення аліментів з позивача, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що з 2025 року дитина сторін спору, ОСОБА_2 , почав проживати з батьком - позивачем у цій справі. Нарахування аліментів за період, коли дитина не проживала з матір`ю, суперечить цільовому призначенню аліментів, за рахунок яких утримується дитина. Суд першої інстанції прийшов до висновку, що підстава стягнення з позивача аліментів на користь відповідачки відпала, що узгоджується із приписами ч.1 ст. 182 СК України.

Колегія суддів зауважує, що рішення суду в дій частині сторонами не оскаржується, а тому апеляційним судом в цій частині рішення не переглядається.

Задовольняючи позовну вимогу в частині стягнення аліментів на користь позивача, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що необхідність утримувати своїх дітей має пріоритетне значення перед потребами відповідача, водночас додаткове утримання 1/4 частини з його заробітку (доходу) не буде становити для відповідача непомірний фінансовий тягар. Натомість дитина буде забезпечена коштами, необхідними для її життя та гармонійного розвитку.

Водночас суд першої інстанції відхилив доводи відповідачки про те, що до неї пред`явлено позов про стягнення аліментів на другу дитину, оскільки справа, на яку вказувала відповідачка, не вирішена. Крім того, навіть після ухвалення вказаного рішення, відповідачка не позбавлена можливості звернутися до суду із позовом про зменшення розміру аліментів за доведеності підстав для зміни відповідного розміру.

Колегія суддів в цілому погоджується з такими висновками суду першої інстанції враховуючи наступне.

Встановлено, що з 03.06.2006 року позивач ОСОБА_2 перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачкою ОСОБА_1 .

Шлюб між сторонами розірвано на підставі рішення Подільського районного суду м. Києва від 04.08.2015 року (справа № 758/969/15-ц).

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 позивач та відповідачка є батьками неповнолітнього ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 04 серпня 2015 року по справі №758/3882/24 постановлено змінити розмір аліментів, встановлений рішенням Подільського районного суду міста Києва від 04 серпня 2015 року, та в подальшому 21.11.2024 року (на підставі мирової угоди сторін) ухвалено стягувати з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_5 , на утримання сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень щомісячно, починаючи з 01 грудня 2024 року і до досягнення дитиною повноліття (а.с. 14-16).

У матеріалах справи також наявна заява неповнолітнього ОСОБА_2 від 29.07.2.025 року, якою він повідомляє Службу у справах дітей та сім`ї Рокитнянської селищної ради про те, що з 23.07.2025 він проживає із батьком (позивачем у справі) (а.с. 17-18).

Відповідно до ч. 3 ст. 160 СК України якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Як було встановлено судом, син позивача і відповідачки, який досяг чотирнадцяти років, визначив самостійно своє місце проживання із батьком, таким чином, є безпідставними доводи апеляційної скарги про те, що причиною того факту, що підліток ОСОБА_4 вирішив проживати з батьком, є маніпуляційні дії з метою не сплачувати, а отримувати аліменти з колишньої дружини.

Судом першої інстанції також було встановлено відповідно до пенсійного посвідчення, що ОСОБА_2 отримує пенсію по інвалідності третьоїх групи, (а.с, 89).

Відповідно до виданої ОСОБА_2 довідки від ТОВ «Луцька аграрна компанія» від 25.04.2024 року №ЛАК00000094 слідує, що ОСОБА_2 працює у вказаному товаристві з 15.06.2020 року. На даний момент займає посаду старшого менеджера зі збуту. Дохід за період з 01.01.2023 року по 31.03.2024 року склав 193 873,83 грн (а.с. 26).

З матеріалів справи також вбачається, що відповідачка ОСОБА_1 є матір`ю малолітньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , від іншого шлюбу, яка також перебуває на її утриманні (а.с.72).

Відповідно до статей 180, 181 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються в частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини: стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до ст.183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції при вирішенні позовних вимог в частині стягнення аліментів, дійшов обґрунтованого висновку про покладення на відповідача обов`язку сплачувати аліменти на утримання дитини до досягнення нею повноліття, та обґрунтованого висновку при визначенні судом розміру аліментів.

Як встановлено судом, у відповідачки, окрім спільного з позивачем сина - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , також є донька від іншого шлюбу - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується свідоцтвом про народження (а.с. 72).

У доводах апеляційної скарги відповідачка посилалась на ту обставину, що при визначенні розміру частки від доходу (заробітку) відповідачки, яка буде стягуватись на утримання сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд має врахувати, що відповідачка ОСОБА_1 має окрім спільної з позивачем дитини, ще одну малолітню доньку, ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Сторона апелянта стверджує, що народження у відповідачки доньки від іншого шлюбу та відповідно її утримання, очевидно потребує додаткових фінансових витрат, у зв`язку з чим у відповідачки змінився матеріальний стан. Відтак, вважає, що достатнім буде присудження аліментів у розмірі 1/6 частини від заробітку матері.

Разом з тим, колегія апеляційного суду не може визнати такі доводи обґрунтованими та доведеними з огляду на наступне.

Згідно з частинами першою - третьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Верховний Суд неодноразово зауважував, що у правовідносинах, які стосуються вкрай чутливої сфери та долі дитини, інтереси якої превалюють над формальним тлумаченням норм права, питання слід вирішувати в контексті кожної конкретної справи без формального та уніфікованого підходу лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, що мають значення для вирішення спору, та вивчення і дослідження усіх доказів як у сукупності, так і кожного доказу окремо.(див. також постанову Верховного Суду від 04 лютого 2026 року у справі № 212/1496/24)

Як убачається із змісту апеляційної скарги, відповідачка стверджує, що визначення розміру аліментів у частці від заробітку, ставить відповідачку у важке матеріальне становище. При цьому, ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції жодних доказів, які підтверджують стверджувані нею обставини, сторона відповідача не подала, обмежившись наданням до суду лише свідоцтва про народження іншої дитини в іншому шлюбі.

Таким чином, доводи апеляційної скарги ґрунтуються виключно на загальних фразах, які не доведені доказами.

Колегія апеляційного суду не може не врахувати також надане стороною відповідача до суду апеляційної інстанції рішення Дарницького районного суду м. Києва від 30 січня 2026 року у справі №753/21881/25 за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів. У наведеній справі чоловік ОСОБА_1 просив суд стягнути на його користь аліменти на утримання їхньої дочки у розмірі частини від усіх видів її доходу, який ОСОБА_1 визнала у повному обсязі.

Ураховуючи зміст наведеного рішення, який ґрунтується на визнанні матір`ю позову щодо можливості сплати на користь однієї дитини аліментів у розмірі частки, колегія не може погодитись із доведеністю заперечень ОСОБА_1 у цьому спорі щодо неможливості стягнення аліментів у такому ж розмірі на користь іншої дитини. Як свідчить хронологія подій, обидві справи розглядались майже одночасно у часі.

На противагу цьому, позивачем були надані докази його доходів та обґрунтування щодо необхідності визначення та присудження розміру аліментів.

Суд апеляційної інстанції не може визнати обґрунтованими посилання сторони відповідача про те, що суд першої інстанції за наявності двох дітей мав визначити розмір аліментів саме у частці 1/6 з урахуванням ч. 5 ст. 183 СК України, оскільки відповідна норма регулює визначення розміру у разі видачі судового наказу. Відповідна норма ніяким чином не обмежує визначення розміру аліментів у позовному провадженні.

Не можуть бути визнані обґрунтованими також доводи щодо підстав зміни розміру аліментів відповідно до ст. 192 СК України, оскільки у даному спорі вирішується питання щодо встановлення аліментів. Жодна із сторін цього спору не подавала позову про зміну розміру аліментів.

Відтак, визначений судом першої інстанції розмір аліментів, а саме 1/4 частка від усіх видів заробітку (доходу) їх платника, має враховувати права кожної дитини відповідачки на достатній рівень матеріального забезпечення.

Враховуючи встановлені обставини, колегія суддів вважає, що оспорюване рішення суду першої інстанції є правильним та підлягає залишенню без змін.

Відповідно до п. 1ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду в частині розміру стягнення аліментів підлягає залишенню без змін.

В іншій частині оскаржуване рішення суду не оскаржувалось та не було предметом перевірки судом апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст.367, 374-, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Рокитнянського районного суду Київської області від 15 жовтня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

ГоловуючийТ.О. Писана

СуддіК.П. Приходько

С.О. Журба