Постанова від 12 травня 2026 р. у справі №320/46653/24 — Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2026 року

м. Київ

справа № 320/46653/24

касаційне провадження № К/990/32140/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 28.03.2025 (суддя Марич Є.В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.06.2025 (головуючий суддя - Василенко Я.М., судді - Ганечко О.М., Кузьменко В.В.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Баггі» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Баггі» (далі - позивач, Товариство, платник) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Київській області (далі - відповідач, Управління, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.05.2024 №248300702.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на порушення контролюючим органом встановленого законом порядку проведення перевірки, зокрема, відповідач належним чином не повідомив позивача про призначення документальної позапланової невиїзної перевірки та про виданий наказ, не ознайомив позивача з направленням на проведення перевірки, жодного запиту про надання документів до позивача від контролюючого органу не надходило.

Позивач вказав на те, що оскільки невиїзна перевірка проводиться не за місцезнаходженням платника податків, завчасне (до початку перевірки) повідомлення його про час та місце проведення перевірки є гарантією його права на об`єктивну, повну та всебічну перевірку дотримання ним податкової дисципліни, включаючи можливість надання платником податків наявних у нього документів для підтвердження показників податкового обліку. Вважає, що невиконання вимог щодо фактичного повідомлення платника податків про перевірку до початку її проведення є підставою для скасування та визнання протиправними рішень контролюючого органу, прийнятих за результатами такої перевірки.

Київський окружний адміністративний суд рішенням від 28.03.2025, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.06.2025, позов задовольнив: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 15.05.2024 №248300702.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що невиконання контролюючим вимог щодо повідомлення платника податків про проведення позапланової невиїзної перевірки до початку її проведення, як обов`язкової умови для проведення планової невиїзної документальної перевірки, зокрема, задля забезпечення права платника податку щодо належного подання документів для проведення перевірки, призводить не лише до визнання незаконною перевірки, але й відсутності правових наслідків такої (незаконність прийнятих контролюючим органом за наслідками проведення перевірки рішень).

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, Управління подало касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Підставою касаційного оскарження судових рішень попередніх інстанцій скаржник визначає пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), яким передбачено право на касаційне оскарження, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, з посиланням у касаційній скарзі на порушення судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права.

В касаційній скарзі скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій не були враховані висновки щодо застосування норм права, зокрема, пунктів 44.1, 44.3 статті 44, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 ПК у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №640/18540/18, від 21.06.2022 у справі №820/4033/16, від 16.06.2020 у справі №400/987/19, від 19.07.2021 у справі №1.380.2019.002018, від 28.02.2018 у справі №826/7986/13-а, від 22.11.2022 у справі №814/1/18 щодо реальності здійснення господарських операцій та їх відображення в бухгалтерському і податковому обліках.

Також у касаційній скарзі як на підставу касаційного оскарження відповідач покликається на положення пункту 1 частини другої статті 353 КАС України та зазначає, що судами попередніх інстанцій не досліджено зібрані у справі докази, зокрема, висновки акту перевірки та первинні документи щодо господарських операцій із наведеним вище контрагентом позивача. Крім того, контролюючий орган вказує, що наказ та повідомлення про проведення перевірки були надіслані Товариству на його адресу рекомендованим листом з повідомленням про вручення № 0600093500900, який повернувся на адресу Управління із зазначенням причини невручення «за закінченням терміну зберігання».

У доводах касаційної скарги відповідач цитує норми матеріального та процесуального права, стверджує, що судами залишено поза увагою не підтвердження господарських операцій між позивачем та його контрагентами з підстав відсутності первинних документів в підтвердження таких господарських операцій, наявності недоліків у первинних документах, наявності негативної інформації відносно контрагентів позивача, відсутності у контрагентів позивача необхідної кількості трудових ресурсів, основних засобів, матеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 07.08.2025 відкрив провадження за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 12.05.2026 визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи і призначив попередній розгляд справи на 13.05.2026.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено, що контролюючим органом на підставі підпункту 19-1.1.6 пункту 19-1.1 статті 19-1, підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78, статті 79, пункту 69.2, пункту 69.2-1, пункту 69.2-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідних положень» Податкового кодексу України видано наказ від 27.02.2024 №432-п «Про проведення відповідно до підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 ПК України документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства».

На підставі вказаного наказу Управлінням складено повідомлення про проведення перевірки від 27.02.2024 № 67/10-36-07-02.

На підставі зазначених наказу і повідомлення, контролюючим органом у період з 01.04.2024 по 05.04.2024 було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за січень 2024 року від`ємного значення з податку на додану вартість, результати якої оформлені актом від 12.04.2024 №24181/10-36-07-02-12/43086327, за висновками якого Товариством були порушені вимоги пункту 44.1 статті 44, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму від`ємного значення за січень 2024 на 18972687,00 грн.

На підставі висновків акта перевірки Управлінням прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.05.2024 №248300702, яким Товариству зменшено суму від`ємного значення суми податку на додану вартість за січень 2024 року на 18972687,00 грн.

Фактичною підставою для висновків про вказані вище порушення податкового законодавства слугували висновки контролюючого органу про те, що в охопленому перевіркою (вибірковою) звітному періоді платник податків оформляв (згідно з даними ІС «Податковий блок» та «Єдиний реєстр податкових накладних») взаємовідносини з ризиковими контрагентами, відображення яких у бухгалтерському та податковому обліку вплинуло на визначення у декларації від`ємного значення з податку на додану вартість, зокрема, з ТОВ «Адамов Сервіс» - відповідність критеріям ризиковості по пункту 8 від 13.12.2023 № 205250. Паливо-роздавальні колонки, V-line тощо, з урахуванням того, що Товариство не надало до перевірки документи, зокрема, накладні, акти, товарно-транспортні накладні, вантажні митні декларації тощо.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Положеннями підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 ПК України визначено, що платник податків має право бути присутнім під час проведення перевірок та надавати пояснення з питань, що виникають під час таких перевірок, та за власною ініціативою пояснення з питань, що не запитувалися контролюючим органом, ознайомлюватися та отримувати акти (довідки) перевірок, проведених контролюючими органами, перед підписанням актів (довідок) про проведення перевірки, у разі наявності зауважень щодо змісту (тексту) складених актів (довідок) підписувати їх із застереженням та подавати контролюючому органу письмові заперечення в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно з підпунктами 21.1.1, 21.1.4 пункту 21.1 статті 21 ПК України посадові та службові особи контролюючих органів зобов`язані: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Глава 8 розділу II ПК України визначає види перевірок, які можуть бути проведені контролюючими органами, а також порядок та процедуру їх проведення. При цьому приписи Податкового кодексу України в цій частині установлюють і певні правила поведінки при здійсненні перевірки як для суб`єкта владних повноважень, так і для платника податків, чітке дотримання яких вимагається задля забезпечення балансу між публічними і приватними інтересами.

Положення статті 79 ПК України визначають особливості проведення документальної невиїзної перевірки.

Так, згідно з абзацами 1, 3 пункту 79.2 статті 79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Отже, з наказом про невиїзну перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Невиконання вказаних вимог призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності її правових наслідків. Оскільки невиїзна перевірка проводиться не за місцезнаходженням платника податків, завчасне (до початку перевірки) повідомлення його про час та місце проведення перевірки є гарантією його права на об`єктивну, повну та всебічну перевірку дотримання ним податкової дисципліни, включаючи можливість надання платником податків наявних у нього документів для підтвердження показників податкового обліку. Платник податків вважається також ознайомленим із наміром про проведення перевірки у разі неможливості вручення йому відповідних документів після проставлення поштовим органом відповідної відмітки.

Абзацом 2 пункту 79.2 статті 79 ПК України передбачено, що у разі надіслання (вручення) відповідно до статті 42 цього Кодексу платнику податків (його представнику) копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення позапланової невиїзної перевірки, шляхом надсилання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення документальна позапланова невиїзна перевірка (крім перевірки, визначеної статтею 200 цього Кодексу) розпочинається не раніше 30 календарного дня з дати надсилання такого повідомлення та копії наказу.

У спірних правовідносинах перевірка позивача проводилась з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні від`ємного значення з податку на додану вартість. Тобто, податковий орган провів перевірку згідно з пунктом 200.11 статті 200 ПК України.

В даному випадку вимоги пункту 79.2 статті 79 ПК України щодо початку проведення документальної позапланової невиїзної перевірки не раніше 30 календарного дня з дати надсилання такого повідомлення та копії наказу не підлягають застосуванню.

Проте, зазначений вище виняток щодо недотримання тридцятиденного строку між датою надсилання наказу про призначення перевірки та її початком, який діє для перевірок, пов`язаних із достовірністю нарахування від`ємного значення з податку на додану вартість, не звільняє податковий орган від загального обов`язку, передбаченого абзацом першим пункту 79.2 статті 79 ПК України. Так, контролюючий орган все одно зобов`язаний вручити платнику податків копію наказу про призначення перевірки перед її початком, але без необхідності очікування 30 днів між надсиланням та початком перевірки.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що для правильного вирішення спору необхідно вирішити питання щодо дотримання контролюючим органом вимог пункту 79.2 статті 79 ПК України у взаємозв`язку із пунктом 42.2 статті 42 ПК України щодо виконання відповідачем обов`язку (обов`язкової вимоги чинного податкового законодавства) з вручення позивачу відповідної копії наказу та повідомлення про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки до початку її проведення.

Відповідно до пункту 42.2 статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

За правилами абзаців першого-третього пункту 42.4 статті 42 ПК України платники податків, які подають звітність в електронній формі та/або пройшли електронну ідентифікацію онлайн в електронному кабінеті, можуть здійснювати листування з контролюючими органами засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги».

Листування контролюючих органів з платниками податків, зазначеними в абзаці першому цього пункту, які подали заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, здійснюється засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги» шляхом надіслання документа в електронний кабінет з одночасним надісланням платнику податків на його електронну адресу (адреси) інформації про вид документа, дату та час його надіслання в електронний кабінет.

Документ, надісланий контролюючим органом в електронний кабінет, вважається врученим платнику податків, якщо він сформований з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги» та є доступним в електронному кабінеті.

Датою вручення платнику податків документа є дата, зазначена у квитанції про доставку у текстовому форматі, що відправляється з електронного кабінету автоматично та свідчить про дату та час доставки документа платнику податків.

Крім того, за приписами статті 11 Закону України «Про електронні документи і електронний документообіг» електронний документ вважається одержаним адресатом з часу надходження авторові повідомлення в електронній формі від адресата про одержання цього електронного документа автора, якщо інше не передбачено законодавством або попередньою домовленістю між суб`єктами електронного документообігу.

Абзац 5 пункту 42.4 статті 42 ПК України встановлює, що у разі неотримання контролюючим органом квитанції про доставку документа в електронний кабінет протягом двох робочих днів з дня його надіслання такий документ у паперовій формі на третій робочий день з дня відправлення з електронного кабінету надсилається за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручається платнику податків (його представнику).

Строк доставки документа в електронний кабінет, визначений абзацом п`ятим цього пункту, не зараховується до строку надіслання документів, визначеного цим Кодексом.

Платник податків (крім фінансового агента у частині листування з контролюючим органом з питань, визначених статтею 39-3 цього Кодексу) один раз протягом року може надіслати до контролюючого органу через електронний кабінет заяву про відмову отримувати документи через електронний кабінет. Датою завершення листування платника податків через електронний кабінет є дата, зазначена у квитанції про доставку контролюючому органу заяви про відмову отримувати документи через електронний кабінет (абзаци 6, 7 пункту 42.4 статті 42 ПК України).

Абзац 1 пункту 42.5 статті 42 ПК України передбачає, що у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику).

Відповідно до абзаців 4, 5 пункту 42-1.5 статті 42-1 ПК України платник податків, що пройшов ідентифікацію в електронному кабінеті, самостійно визначає спосіб взаємодії з контролюючим органом, а саме в загальному порядку чи в електронній формі, про що робить відповідну позначку в електронному кабінеті з одночасним обов`язковим зазначенням своєї електронної адреси (адрес). У разі зміни електронної адреси платник податків зобов`язаний не пізніше наступного робочого дня внести відповідні зміни до своїх облікових даних в електронному кабінеті.

Починаючи з дня, наступного за днем обрання платником податків електронної форми взаємодії з контролюючим органом через електронний кабінет, крім вихідних та святкових днів, взаємодія між ними, яка може бути реалізована в електронній формі засобами електронного зв`язку, здійснюється через електронний кабінет.

Відповідно до підпункту 14.1.56-2 пункту 14.1 статті 14 ПК України з метою реалізації платниками податків та державними, у тому числі контролюючими, органами своїх прав та обов`язків, визначених Кодексом, іншими законодавчими та нормативно-правовими актами, був розроблений Порядок функціонування електронного кабінету, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 14.07.2017 №637.

Податковим законодавством передбачено можливість листування контролюючих органів з платниками податків в електронній формі, шляхом надіслання документа в електронний кабінет з одночасним надісланням платнику податків на його електронну адресу (адреси) інформації про вид документа, дату та час його надіслання в електронний кабінет. Лише квитанція про доставку у текстовому форматі, що відправляється з електронного кабінету автоматично, в якій зазначено дату вручення та час доставки документа платнику податків, є належним доказом відправлення на електронний кабінет платника документів з електронного кабінету контролюючого органу. При цьому, у разі неотримання контролюючим органом квитанції про доставку документа в електронний кабінет протягом двох робочих днів з дня його надіслання такий документ у паперовій формі на третій робочий день з дня відправлення з електронного кабінету надсилається за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручається платнику податків (його представнику).

Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду, сформульованими у постанові від 09.05.2024 у справі № 280/923/23.

Як зазначалося вище, суди першої та апеляційної інстанцій установили, що на підставі підпункту 19-1.1.6 пункту 19-1.1 статті 19-1, підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78, статті 79, пункту 69.2, пункту 69.2-1, пункту 69.2-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідних положень» ПК України Управлінням видано наказ від 27.02.2024 №432-п «Про проведення відповідно до підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 ПК України документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства».

На підставі цього наказу Управлінням складено повідомлення про проведення перевірки від 27.02.2024 № 67/10-36-07-02.

У період з 01.04.2024 по 05.04.2024 на підставі вищенаведених наказу і повідомлення Управлінням проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні за січень 2024 року від`ємного значення з податку на додану вартість.

Згідно копії списку згрупованих відправлень (рекомендованих листів) та зворотного повідомлення на адресу Товариства 28.02.2024 контролюючим органом направлено наказ б/н. Зокрема, у графі «Прим.» рекомендованого повідомлення про вручення було вказано: «07-02 к.914 Синьогуб, наказ».

Однак, як встановлено судами, наказ про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства був прийнятий контролюючим органом 27.02.2024 за № 432-п. В той же час, доказів направлення саме цього наказу матеріали справи не містять.

Крім того, контролюючим органом в процесі розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій не було надано належних та допустимих доказів направлення платнику податків повідомлення про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, оскільки вказані вище список згрупованих відправлень (рекомендованих листів) та зворотне повідомлення свідчать про те, що на адресу Товариства направлявся лише наказ без номеру і дати.

Інших належних та допустимих доказів на підтвердження надіслання Управлінням позивачу наказу про проведення перевірки за № 432-п від 27.02.2024 та повідомлення про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки контролюючим органом в процесі розгляду справи судами попередніх інстанцій надано не було.

Також, суди установили, що до матеріалів справи не надано доказів надіслання контролюючим органом в електронний кабінет позивача або шляхом особистого вручення повідомлення про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки і копії наказу.

Ураховуючи встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини, що на час початку проведення позапланової документальної невиїзної перевірки у контролюючого органу не було відомостей про вручення платнику податків наказу та повідомлення, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що контролюючий орган не мав підстав для початку перевірки.

До аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд, зокрема, у постанові від 20.02.2025 у справі №380/23017/23.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Контролюючий орган при здійсненні покладених на нього функцій має дотримуватися вимог законодавства та не допускати порушення прав платників податків, а податкова перевірка повинна базуватися на принципах законності, достовірності даних, всебічного та об`єктивного розгляду зібраної інформації.

Колегія суддів звертає увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 22.09.2020 у справі №520/8836/18, відповідно до якої перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення документальної позапланової перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки; акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 КАС України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Таким чином, податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками перевірки та на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню. Встановлені судами обставини щодо протиправності призначення та проведення відповідачем перевірки, за наслідками якої і було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, є достатніми для висновку про протиправність такого рішення. З урахуванням цього суд касаційної інстанції зазначив про відсутність необхідності перевірки порушення позивачем вимог ПК України, як підстави для донарахування суми грошового зобов`язання.

Невиконання вимог щодо повідомлення платника податків про проведення позапланової невиїзної перевірки до початку її проведення, як обов`язкової умови для проведення планової невиїзної документальної перевірки, зокрема, задля забезпечення права платника податку щодо належного подання документів для проведення перевірки, призводить не лише до визнання незаконною перевірки, але й відсутності правових наслідків такої (незаконність прийнятих контролюючим органом за наслідками проведення перевірки рішень).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 15.05.2024 №248300702 прийняте відповідачем за наслідками спірної перевірки, є протиправним та підлягає скасуванню, з огляду на порушення податковим органом встановленої ПК України процедури проведення документальної позапланової невиїзної перевірки.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.02.2025 у справі №380/23017/23, від 23.10.2024 у справі № 380/11112/23.

Відповідач у доводах касаційної скарги не спростовує висновків судів попередніх інстанцій. Скаржник у касаційній скарзі фактично просить про переоцінку, додаткову оцінку доказів, що знаходиться поза межами касаційного перегляду встановленими частиною другою статті 341 КАС України, якою передбачено, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Підсумовуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень суду не встановлено.

Керуючись статтями 341, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 28.03.2025 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.06.2025 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева В.В. Хохуляк Р.Ф. Ханова