Постанова від 12 травня 2026 р. у справі №460/22882/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2026 рокуЛьвівСправа № 460/22882/25 пров. № А/857/3863/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді - Мікули О. І.,

суддів - Кузьмича С. М., Курильця А. Р.,

з участю секретаря судового засідання – Волчанського А. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в залі суду в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2025 року у справі №460/22882/25 за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області до Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції в особі Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області, третя особа- ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови,-

суддя в 1-й інстанції – Зозуля Д. П.,

дата ухвалення рішення – 29 грудня 2025 року,

місце ухвалення рішення – м. Рівне,

дата складання повного тексту рішення – 29 грудня 2025 року,

в с т а н о в и в:

Позивач – Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області звернулося в суд з позовом до відповідача – Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції в особі Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області, третя особа- ОСОБА_1 , в якому просило визнати неправомірними дії відповідача щодо винесення постанови про накладення штрафу в сумі 10200 грн від 01 грудня 2025 року; скасувати постанову про накладення штрафу на Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області в сумі 10200 грн від 01 грудня 2025 року за ВП №73618484.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, позивач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню. В обгрунтування вимог апеляційної скарги покликається на те, що на виконання рішення суду пенсійним органом ОСОБА_1 нараховано підвищення до пенсії з 19 червня 2022 року, як непрацюючому пенсіонеру, що проживає на території радіоактивного забруднення, відповідно до ст.39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” у розмірі двох мінімальних заробітних плат, що підтверджується рішенням про перерахунок пенсії №956110124432. Вказує, що з 01 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року нараховувалася виплата доплати до пенсії у розмірі двох мінімальних заробітних плат, а саме: 3200,00 грн, що підтверджується рішенням про перерахунок пенсії. Зазначає, що сума доплати на виконання рішення суду за період з 19 червня 2022 року по 31 грудня 2023 року становить 239200,00 грн, виплату якої розпочато з 01 листопада 2025 року. У листопаді та грудні 2025 року ОСОБА_1 виплачено щомісячний розмір пенсії по 10473,33 грн та додатковою відомістю борг на виконання рішення суду у розмірі по 187,35 грн. Таким чином, позивачем у межах своїх повноважень вчинено всі необхідні дії для належного виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2023 року у справі №460/51087/22. З врахуванням наведеного вище просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.

Відзиви на апеляційну скаргу іншими учасниками справи подані не були. Відповідно до ч.4 ст.304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Представник третьої особи – Боюка В. В. у судовому засіданні в режимі відеоконференції не погодився з доводами апеляційної скарги і вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, який ухвалив законне та обґрунтоване рішення, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.

Решта учасників у судове засідання не прибули, хоча про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, відповідно до положень ст.268 КАС України, скаржник подав клопотання про розгляд справи без їхньої участі, згідно з ч.3 ст.268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій, тому колегія суддів вважає можливим проведення розгляду справи у відсутності представника відповідача.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представника третьої особи, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2023 року у справі №460/51087/22 позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 з 19 червня 2022 року доплати до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-ХІІ. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 з 19 червня 2022 року доплати до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України від 28.02.1991 №796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік). У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вказане рішення набрало законної сили 05 грудня 2023 року, у зв`язку із чим Рівненським окружним адміністративним судом 12 грудня 2023 року було видано ОСОБА_1 виконавчий лист.

Старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Вознюк І.Я. винесено постанову від 19 грудня 2023 року ВП №73618484 про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа №460/51087/22, виданого 12 грудня 2023 року Рівненським окружним адміністративним судом, та вказано про необхідність виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.

Державним виконавцем І.Восінською скеровано Головному управлінню Пенсійного фонду України в Рівненській області вимогу державного виконавця від 24 червня 2025 року №1136, в якій зобов`язано надати інформацію щодо виконання виконавчого листа №460/51087/25 з наданням підтверджуючих документів.

Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області листом від 01 липня 2025 року №1700-0802-5/48153 на цю вимогу державного виконавця повідомило, що в результаті перерахунку пенсії стягувача на виконання рішення суду у справі №460/51087/22 за період з 19 червня 2022 року по 31 грудня 2023 року нарахована доплата до пенсії становить 91300,80 грн та буде виплачена після виділення коштів на ці цілі. Станом на 30 червня 2025 року рішення суду у справі №460/51087/22 перебуває на обліку в реєстрі судових рішень за №591884. З 01 січня 2025 року пенсійним органом продовжено виплату підвищення на підставі положень статті 45 Закону України від 19 листопада 2024 року №4059-IX "Про Державний бюджет України на 2025 рік" (надалі – Закон №4059-IX) та постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2024 року №1524 "Деякі питання здійснення у 2025 році на період воєнного стану в Україні доплати непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають у зоні безумовного (обов`язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення" (надалі – Постанова №1524), оскільки стягувач зареєстрований у зоні гарантованого добровільного відселення у розмірі 2361 грн. Пенсійним органом зазначено, що рішення суду виконано у межах наданих компетенції та фінансування. Також повідомлено про те, що натепер Головним управлінням виплачено заборгованість за рішеннями судів, які набрали чинності по 19 листопада 2020 року; виплата заборгованості, утвореної внаслідок нарахування пенсійних виплат за судовим рішенням, погашатиметься за умови надходження відповідного бюджетного фінансування Пенсійному фонду України.

Суд з`ясував, що згідно з розрахунком суми, що підлягає виплаті по пенсійній справі 95611024432 ОСОБА_1 на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2023 року у справі №460/51087/22 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області нараховано доплату (підвищення) до пенсії за статтею 39 Закону №796-ХІІ за період з 19 червня 2022 року по 31 грудня 2023 року у сумі 239200,00 грн, яка облікована як сума заборгованості за рішенням суду у справі №460/51087/22. Разом з тим, в результаті перерахунку на виконання рішення суду розмір пенсії ОСОБА_1 з 19 червня 2022 року склав 18699,76 грн, у тому числі 13000,00 грн сума підвищення за проживання на території радіоактивного забруднення; з 01 березня 2023 року – 19777,74 грн, у тому числі 13000,00 грн підвищення за проживання на території радіоактивного забруднення; з 01 січня 2024 року – 9977,74 грн, у тому числі 3200,00 грн. підвищення за проживання на території радіоактивного забруднення, з 01 березня 2024 року – 10499,12 грн, у тому числі 3200,00 грн. підвищення за проживання на території радіоактивного забруднення.

З 01 січня 2025 року розмір пенсійної виплати ОСОБА_1 складає 9660,12 грн, у складі якої 2361,00 грн нараховано підвищення за проживання на території радіоактивного забруднення за статтею 45 Закону України “Про державний бюджет на 2025 рік” (ст.39 №796-ХІІ), а з 01 березня 2025 року розмір пенсійної виплати ОСОБА_1 складає 10743,33 грн, у складі якої 2361,00 грн нараховано підвищення за проживання на території радіоактивного забруднення за статтею 45 Закону України “Про державний бюджет на 2025 рік” (ст.39 №796-ХІІ), що підтверджується протоколом перерахунку пенсії по особовому рахунку № НОМЕР_1 .

Державним виконавцем І.Восінською скеровано Головному управлінню Пенсійного фонду України в Рівненській області вимогу державного виконавця від 26 вересня 2025 року №73618484, в якій зобов`язано надати інформацію щодо виконання виконавчого листа № 460/51087/25 з наданням підтверджуючих документів.

Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області листом від 30 вересня 2025 року №1700-0802-5/73802 на цю вимогу державного виконавця повідомило, що в результаті перерахунку пенсії стягувача на виконання рішення суду у справі №460/51087/22 за період з 19 червня 2022 року по 31 грудня 2023 року нарахована доплата до пенсії становить 91300,80 грн. та буде виплачена після виділення коштів на ці цілі. Станом на 30 червня 2025 року рішення суду у справі №460/51087/22 перебуває на обліку в реєстрі судових рішень за №591884. З 01 січня 2025 року пенсійним органом продовжено виплату підвищення на підставі положень статті 45 Закону України від 19 листопада 2024 року №4059-IX "Про Державний бюджет України на 2025 рік" (надалі – Закон №4059-IX) та постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2024 року №1524 "Деякі питання здійснення у 2025 році на період воєнного стану в Україні доплати непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають у зоні безумовного (обов`язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення" (надалі – Постанова №1524), оскільки стягувач зареєстрований у зоні гарантованого добровільного відселення у розмірі 2361 грн. Пенсійним органом зазначено, що рішення суду виконано у межах наданих компетенції та фінансування. Також повідомлено про те, що натепер Головним управлінням виплачено заборгованість за рішеннями судів, які набрали чинності по 19 листопада 2020 року; виплата заборгованості, утвореної внаслідок нарахування пенсійних виплат за судовим рішенням, погашатиметься за умови надходження відповідного бюджетного фінансування Пенсійному фонду України.

14 листопада 2025 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Восінською І.А. винесено постанову про накладення на боржника - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, штрафу у розмірі 5100,00 грн за невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк судового рішення у справі №460/51087/22.

В оскаржуваній постанові боржнику встановлено обов`язок виконати рішення протягом десяти робочих днів.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2025 року у справі №460/21559/25 у задоволенні позову Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа на стороні відповідача – ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу від 14 листопада 2025 в межах ВП №73618484 в розмірі 5 100,00 грн відмовлено.

При перевірці виконання Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області рішення Рівненського окружного адміністративного суду у справі №460/51087/22 01 грудня 2025 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Восінською І.А. винесено постанову про накладення на боржника - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, штрафу у подвійному розмірі 10200,00 грн за невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк судового рішення.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що на час прийняття державним виконавцем постанови про накладення штрафу останнім встановлено факт повторного невиконання боржником судового рішення без поважних причин, що призвело до нарахування пенсіонеру доплати до пенсії з 01 жовтня 2022 року по 31 грудня 2023 року у значно меншому розмірі ніж визначено рішенням суду, а тому підстави для скасування оскаржуваної постанови відсутні.

Даючи правову оцінку таким висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Згідно з ч.2 ст.14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Ч.3 ст.14 КАС України передбачає, що невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

За змістом ст.370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до ч.4 ст.372 КАС України примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) – це сукупність дій визначених у вказаному Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, вказаним Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до вказаного Закону, а також рішеннями, які відповідно до вказаного Закону підлягають примусовому виконанню.

Правовою підставою для накладення державним виконавцем на боржника штрафу у межах виконавчого провадження є невиконання ним судового рішення у встановлений строк без поважних причин. При цьому, застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження, як завершальної стадії судового провадження.

Вирішуючи питання про накладення штрафу, державний виконавець повинен встановити дві обставини: 1) факт виконання чи невиконання рішення; 2) у випадку невиконання рішення встановити причини невиконання. При цьому, лише дійшовши висновку про відсутність поважних причин, державний виконавець вправі накласти штраф на боржника. Встановлення таких обставин здійснюється шляхом виконання державним виконавцем своїх обов`язків та реалізації прав, передбачених ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII, а також дотриманням сторонами виконавчого провадження своїх обов`язків.

Зокрема, ч.1 ст.18 вищезазначеного Закону №1404-VIII передбачає, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з п.1 ч.3 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону.

Відповідно до п.16, п.18 вищезазначеної статті виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.

Ч.1 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає, що за заявою стягувача про примусове виконання рішення виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону.

За змістом ч.6 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Згідно з ч.1 ст.63 Закону України “Про виконавче провадження” за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 вказаного Закону, перевіряє виконання рішення боржником.

Відповідно до ч.2 ст.63 Закону України “Про виконавче провадження” у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Ч.3 ст.63 Закону України “Про виконавче провадження” передбачає, що виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

За змістом ст.75 Закону України “Про виконавче провадження” у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Як вбачається з матеріалів справи, 14 листопада 2025 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Восінською І.А. винесено постанову про накладення на боржника - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, штрафу у розмірі 5100,00 грн за невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк судового рішення у справі №460/51087/22. В оскаржуваній постанові боржнику встановлено обов`язок виконати рішення протягом десяти робочих днів.

Колегія суддів зазначає, що підставою для накладення штрафу на позивача слугувало невиконання ним рішення суду у справі №460/51087/22 в частині виплати ОСОБА_1 грошової допомоги, а саме: доплати до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України від 28.02.1991 №796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік) за період з 19 червня 2022 року по 31 грудня 2023 року.

Зі змісту вищевказаної постанови вбачається, що сума доплати по рішенню суду (ст.39) виплачувалась з порушенням вимог законодавства, оскільки за період з 19 червня 2022 року по 31 грудня 2023 року сума доплати становила 4962,00 грн, що не дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік) інформація згідно з протоколом від 20 грудня 2023 року. Головним управлінням Пенсійного фонду України листом від 30 вересня 2025 року вих.№1700-0802-5/73802 надано інформацію, що сума нарахованої доплати (заборгованості) за період з 19 червня 2022 року по 31 грудня 2023 року становить 91300,80 грн (а.с.18).

Отже, вказані нарахування та виплати Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснено всупереч рішенню суду - з розрахунку двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених на 01 січня календарного року.

Крім того, 01 грудня 2025 року державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Восінська І. А., здійснюючи перевірку виконання Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області рішення Рівненського окружного адміністративного суду у справі №460/51087/22, винесла постанову про накладення на боржника - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, штрафу у подвійному розмірі 10200,00 грн за невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк судового рішення, оскільки відсутні будь-які докази звернення боржника для виділення коштів щодо погашення заборгованості, яка виникла перед стягувачем тривалий час.

Колегія суддів зазначає, що рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2025 року у справі №460/21559/25, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2026 року, у задоволенні позову Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа на стороні відповідача – ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу від 14 листопада 2025 року в межах ВП №73618484 у розмірі 5100,00 грн, відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди дійшли висновку про те, що позивачем не виконано рішення Рівненського окружного адміністративного суду у справі №460/51087/22 в частині проведення ОСОБА_1 виплати доплати до пенсії за 2022-2023 роки у розмірі встановленому рішенням суду з врахуванням Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" та Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік".

Крім того, матеріалами справи стверджується, що відповідачем здійснено перевірку виконання судового рішення у справі №460/51087/22 протягом десяти днів з моменту винесення постанови про накладення штрафу від 14 листопада 2025 року в межах ВП №73618484 та встановлено, що спірне рішення станом на 01 грудня 2025 року і надалі не виконано.

При цьому, покликання позивача на здійснення перерахунку доплати до пенсії, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам за період з 19 червня 2022 року по 31 грудня 2023 року з врахуванням зміни розміру такої заробітної плати відповідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки такі дії пенсійним органом вчинено вже після винесення постанови про накладення штрафу, крім того, до матеріалів справи не долучено доказів на підтвердження вчинення дій щодо погашення заборгованості, яка виникла перед стягувачем.

Таким чином, аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи у їх сукупності, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що державним виконавцем правомірно прийнято постанову від 01 грудня 2025 року про накладення штрафу на Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області у розмірі 10200,00 грн за невиконання рішення суду, оскільки на дату прийняття спірної постанови про накладення штрафу належні та допустимі докази виконання позивачем згаданого рішення суду відсутні.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Крім того, колегія суддів зазначає, що інші зазначені позивачем в апеляційній скарзі обставини, крім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) №303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про безпідставність позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.316 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись ст.195, 242, 243, 250, 268, 272, 287, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2025 року у справі №460/22882/25 – без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя О. І. Мікула

судді С. М. Кузьмич

А. Р. Курилець

Повне судове рішення складено 13 травня 2026 року.