Постанова від 12 травня 2026 р. у справі №380/14458/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2026 рокуЛьвівСправа № 380/14458/25 пров. № А/857/51805/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Курильця А.Р.,

суддів Кузьмича С.М., Мікули О.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2025 року в справі № 380/14458/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової часини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,-

суддя в 1-й інстанції – Кухар Н.А.,

час ухвалення рішення – 21 листопада 2025 року,

місце ухвалення рішення – м.Львів,

дата складання повного тексту рішення – не зазначено,

в с т а н о в и в:

У липні 2025 року ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся в суд з адміністративним позовом до військової часини НОМЕР_1 (далі – відповідач), в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 не проведення перерахунку та виплати розміру грошового забезпечення Позивача з 15.03.2022 по 08.05.2025, з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022, на 01.01.2023, на 01.01.2024, на 01.01.2025, на відповідних тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30 серпня 2017 року "Про грошове забезпечення військовослужбовців. осіб рядового і начального складу та деяких інших осіб";

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 перерахувати та виплатити грошове забезпечення позивачу з 15.03.2022 по 08.05.2025, з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022, на 01.01.2023, на 01.01.2024, на 01.01.2025, на відповідних тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30 серпня 2017 року "Про грошове забезпечення військовослужбовців. осіб рядового і начального складу та деяких інших осіб", з врахуванням виплачених сум;

- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати Позивачу грошової допомоги на оздоровлення за 2022-2025, мaтepiaльнoї допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022-2025, грошової компенсації за невикористані 56 діб додаткової відпустки як учаснику бойових дій, без врахуванням у їх складі індексації грошового забезпечення та без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України станом на 01.01.2022, на 01.01.2023. на 01.01.2024, на 01.01.2025;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити Позивачу перерахунок грошової допомоги на оздоровлення за 2022-2025, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022-2025, грошової компенсації за невикористані 56 діб додаткової відпустки як учаснику бойових дій, з врахуванням у їх складі індексації грошового забезпечення, нарахованих на виконання рішення суду по даній справі, з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України станом на 01.01.2022, на 01.01.2023, на 01.01.2024 на, 01.01.2025 та провести її виплату Позивачу з урахуванням раніше виплачених сум.

- визнати протиправними бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не включення оновленого грошового забезпечення за 24 місяці до звільнення до Довідки про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення(надбавок, доплат, підвищень) та премії для обчислення пенсії Позивача;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 включити оновлене грошового забезпечення за 24 місяці до звільнення, нараховане на виконання рішення по даній справі до Довідки в/ч НОМЕР_1 про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премії для обчислення пенсії, з яких було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове соціальне страхування на ОСОБА_1 та скерувати дану Довідку до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, відповідно до вимог статті 43 Закону України від 09.04.1992 № 2262- XI “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", постанови Кабінет Міністрів України від 13.02.2008 № 45 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, абзацу 8. пункту 7 Постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №39З (зі змінами), у зв`язку із неправильним нарахуванням при призначенні;

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати Позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати у розмірі невиплаченого грошового забезпечення з 15.03.2022 по день фактичної виплати грошового забезпечення;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити Позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати у розмірі невиплаченої суми грошового забезпечення з 15.03.2022 по день фактичної виплати грошового забезпечення, з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року. 01 січня 2023 року, на 01 січня 2024 року, 01 січня 2025 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1.12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30 серпня 2017 року "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб".

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2025 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення), інших виплат, які розраховуються з урахуванням посадового окладу за період з 15 березня 2022 по 19 травня 2023 без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 року, Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 року.

Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення), інших виплат, які розраховуються з урахуванням посадового окладу за період з 15 березня 2022 до 19 травня 2023 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим звання відповідно до положень Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (з врахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18) шляхом множення відповідного прожиткового мінімуму для працездатних осіб на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України №704 за період з 15.03.2022 по 19.05.2023 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022 та на 01.01.2023 відповідно, з урахуванням проведених виплат.

Не погоджуючись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосуванням норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове про задоволення позовних вимог в частині виплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсації) та виплати грошового забезпечення з 15.03.2022 по 08.05.2025 року.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що невиплата компенсації свідчить про відмову у виплаті такої, яке не потребує оформлення окремим рішенням. Вважає, що «нарахування та виплата грошового забезпечення мала бути здійснена відповідачем саме з моменту набуття позивачем права на її отримання. Враховуючи наявність факту невиплати грошового забезпечення….позивач має право на компенсацію, оскільки фактична остаточна виплата позивачу вказаного грошового забезпечення не відбулася.».

Колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу в порядку письмового провадження відповідно до п.3 ч.1 ст. 311 КАС України.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 до 08 травня 2025 року проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 .

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №98 від 08.05.2025 року підполковника ОСОБА_1 , командира вертольота вертолітної ланки вертолітної ескадрильї, звільненого наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 30.04.2025 №647 з військової служби у запас за підпунктом «г» (через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті) (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) – перебування на утриманні військовослужбовця трьох і більш дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці) пункту третього частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Позивач вважає, що в період проходження військової служби з 15.03.2022 по 08.05.2025 йому не в повному розмірі виплачувалось грошове забезпечення, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Спірні правовідносини щодо компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати грошового забезпечення, врегульовані положеннями Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-III "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" (далі - Закон № 2050-III) та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 (далі - Порядок № 159).

Відповідно до статей 1-4 Закону № 2050-III підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, серед іншого: заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян.

Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Згідно із пунктами 1-5 Порядку № 159 дія цього Порядку поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.

Сума компенсації виплачується громадянам у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

З аналізу вищенаведених норм випливає, що основною умовою для виплати передбаченої статтею 2 Закону № 2050-III та Порядком № 159 компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів.

Тобто компенсація за порушення строків виплати доходу виникає тоді, коли грошовий дохід (заробітна плата, індексація тощо) особи (працівника) з вини відповідача (роботодавця) не нараховувався, своєчасно не виплачувався і через це особа зазнала втрат.

Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер, спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи і пов`язані з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари і послуги.

Дія норм Закону № 2050-III та Порядку № 159 поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру.

Виплата компенсації втрати частини доходів проводиться незалежно від порядку і підстав їх (доходів) нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

За висновками Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, сформованими у постанові від 02 квітня 2024 року в справі № 560/8194/20, умовами для виплати суми компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів та нарахування доходів (у тому числі, за рішенням суду). А виплата компенсації втрати частини доходів повинна здійснюватися у тому ж місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості. Тож, нарахування і виплата компенсації втрати частини доходів у випадку порушення строку їх виплати проводиться у чітко визначений Законом № 2050-III строк - у тому ж місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Судова палата вказала, що аналіз норм статей 1, 2, 4 Закону № 2050-III та Порядку № 159 свідчить, що ними фактично встановлено (визначено) обов`язок відповідного підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання у разі порушення встановлених строків виплати доходу (в тому числі пенсії) громадянам провести їх компенсацію (нарахувати та виплатити) у добровільному порядку в тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості з перерахованого доходу (у справі № 560/8194/20 - пенсії).

Невиплата компенсації у місяці, в якому проведено виплату заборгованості, свідчить про відмову виплатити таку згідно із Законом № 2050-ІІІ і не потребує оформлення відмови окремим рішенням.

Виплата компенсації не обумовлюється зверненням із відповідною заявою, натомість обов`язок щодо її виплати виникає у випадку порушення строків виплати доходів та виплати нарахованих доходів.

Згідно із висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах від 31 липня 2024 року в справі № 480/1704/19 та від 21 серпня 2024 року в справі № 200/63/23, основними умовами для виплати суми компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів та виплата нарахованих доходів. Виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу. Тобто законодавець пов`язує виплату компенсації втрати частини доходів з виплатою основної суми доходу.

Як слушно зауважив Верховний Суд в постанові від 09 квітня 2026 року в справі № 380/18334/24 реалізація права на отримання компенсації втрати частини доходів шляхом звернення до суду можлива за умови невиконання підприємством, установою і організацією всіх форм власності та господарювання вимог Закону № 2050-III, а тому і перебіг обчислення строку для звернення до суду з такими вимогами починається з моменту виплати позивачу сум індексації грошового забезпечення.

Так, лише відповідно до оскаржуваного судового рішення у відповідача виник обов`язок щодо нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення (шляхом множення відповідного прожиткового мінімуму для працездатних осіб на відповідний тарифний коефіцієнт).

Згідно з приписами статей 1, 2, 4 Закону № 2050-III у відповідача одночасно виник обов`язок з нарахування та виплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення.

Оскільки виплата грошового забезпечення з урахуванням посадового окладу за період з 15 березня 2022 до 19 травня 2023 року згідно положень Постанови КМУ від 30.08.2017 № 704 шляхом множення відповідного прожиткового мінімуму для працездатних осіб на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 (констатована розглядуваним судовим рішенням), тобто заборгованості, об`єктивно не здійснена, відповідно неможливо ствердити, що відповідачем порушено вимоги статті 4 Закону № 2050-III щодо (не)виплати суми компенсації у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць, водночас судовому захисту в адміністративному судочинстві підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ ймовірно будуть порушені у майбутньому, відтак відсутні підстави для зобов`язання військової часини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати по день фактичної виплати грошового забезпечення.

Тим більше, не вбачається за можливе визнати протиправною бездіяльність військової часини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати компенсації втрати частини доходів, оскільки доказів про порушення розглядуваного немає.

Іншими словами, судовим розглядом не встановлено, що при виплаті грошового забезпечення відповідачем не виплачено позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, оскільки самої виплати об`єктивно не відбулося.

Щодо вимог апеляційної скарги про виплату грошового забезпечення за період з 15.03.2022 по 08.05.2025 року, то колегія суддів зауважує, що оскаржуваним рішенням зобов`язано військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення з 15.03.2022 по 19.05.2023 року.

Водночас жодних доводів протиправності оскаржуваного рішення в частині перерахунку грошового забезпечення за період з 20.05.2023 по 08.05.2025, апеляційна скарга позивача не містить.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1 ст.308 КАС України).

Колегія апеляційного суду зауважує, що висновки окружного суду в цій частині ґрунтуються на сталій і послідовній практиці Верховного Суду, висловленій зокрема в постанові від 25.09.2025 у справі № 440/8616/24, постанові від 25.09.2025 у справі № 140/11638/24, постанові від 25.09.2025 у справі № 380/19882/24, постанові від 25.09.2025 у справі № 620/16204/24, постанові від 25.09.2025 у справі № 620/13023/24, постанові від 25.09.2025 у справі № 380/4982/24, постанові від 25.09.2025 у справі № 420/25165/23, постанові від 25.09.2025 у справі № 420/32801/24, постанові від 09.09.2025 у справі № 420/6924/24, постанові від 09.09.2025 у справі № 120/14179/23, постанові від 08.09.2025 у справі № 200/4426/24, постанові від 21.08.2025 у справі № 520/22317/23, постанові від 18.08.2025 у справі № 300/8187/24.

Аргументів щодо незастосовності вказаної позиція, апелянт не зазначає.

Позивач не може будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, допоки інша сторона не надасть доказів на її спростування (концепція негативного доказу), оскільки такий підхід нівелює саму сутність принципу змагальності.

Тобто обов`язок доведення обставин, на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення, у рівній мірі покладається на обох сторін. Кожна сторона повинна довести факти, на які вона посилається.

При цьому підставу позову повинен довести саме позивач. Позивач повинен подати докази, на яких ґрунтуються його вимоги разом з поданням позовної заяви.

Також не заслуговують уваги апеляційного суду, міркування відповідача про скасування рішення суду першої інстанції, оскільки військова частина НОМЕР_1 не реалізувала своє право на апеляційне оскарження, з дотриманням норм та порядку КАС України.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає.

Враховуючи наведене вище, апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Керуючись ст.ст.308,315,316,321,322,325,328,329 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2025 року в справі № 380/14458/25 – без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду лише з підстав, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя А. Р. Курилець

судді С. М. Кузьмич

О. І. Мікула

Повне судове рішення складено 13 травня 2026 року.