Постанова від 12 травня 2026 р. у справі №140/902/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2026 рокуЛьвівСправа № 140/902/25 пров. № А/857/21000/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Глушка І.В.,

суддів: Затолочного В.С., Судової-Хомюк Н.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Управління культури, з питань релігій та національностей Волинської обласної Державної адміністрації на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2025 року, ухвалене суддею Димарчук Т.М. у м. Луцьку в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у справі № 140/902/25 за адміністративним позовом заступника керівника Володимирської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства культури та стратегічних комунікацій України до Департаменту культури, молоді та спорту Волинської обласної державної адміністрації, Управління культури, з питань релігій та національностей Волинської обласної Державної адміністрації про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

30 січня 2025 року керівник Володимирської окружної прокуратури звернувся до суду в інтересах держави в особі Міністерства культури та стратегічних комунікацій України з адміністративним позовом до відповідачів - Департаменту культури, молоді та спорту Волинської обласної державної адміністрації, Управління культури, з питань релігій та національностей Волинської обласної Державної адміністрації, в якому просив:

-визнати протиправною бездіяльність Департаменту культури, молоді та спорту Волинської обласної державної адміністрації щодо невиконання вимог чинного законодавства України із забезпечення складання облікової документації на щойно виявлений об`єкт культурної спадщини - Бужковичі-1, поселення двошарове: ранньозалізна доба і давньоруський час Х-ХІІІ ст., який знаходиться в Володимирському районі на території Павлівської ОТГ в с. Бужковичі, за 1 км на схід від села, на лівому березі р. Луга, та неподання до Міністерства культури та стратегічних комунікацій України пропозицій про занесення вказаного об`єкту культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України;

-зобов`язати Департамент культури, молоді та спорту Волинської обласної державної адміністрації вчинити дії, спрямовані на забезпечення складання облікової документації на щойно виявлений об`єкт культурної спадщини - Бужковичі-1, поселення двошарове: ранньозалізна доба і давньоруський час Х-ХІІІ ст., який знаходиться в Володимирському районі на території Павлівської ОТГ в с. Бужковичі, за 1 км на схід від села, на лівому березі р. Луга, та подання пропозицій до Міністерства культури та стратегічних комунікацій України про занесення вказаного об`єкту культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що прокуратурою виявлено факт протиправної бездіяльності Департаменту культури, молоді та спорту Волинської обласної державної адміністрації, що полягає у не вжитті заходів з виготовлення упродовж тривалого часу облікової документації на щойно виявлений об`єкт археології Бужковичі-1, поселення двошарове: ранньозалізна доба і давньоруський час Х-ХІІІ ст., а також в не ініціюванні на підставі розроблених облікових документів питання про внесення даного об`єкту культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

Вказаний об`єкт культурної спадщини занесений до переліку щойно виявлених об`єктів культурної спадщини Волинської області за видом археологія наказом управління культури і туризму облдержадміністрації від 29.12.2009 №151. Поряд із цим, як встановлено із інформації Міністерства культури та інформаційної політики України в Державному реєстрі нерухомих пам`яток України відсутня інформація про вказану пам`ятку археологічної спадщини.

Згідно доводів керівника Волинськоїї окружної прокуратури, такі тривалі зволікання (понад п`ятнадцять років) з наданням об`єкту культурної спадщини "Бужковичі-1, поселення двошарове: ранньозалізна доба і давньоруський час Х-ХІІІ ст." статусу пам`ятки сприяє її використанню не за призначенням та може призвести до подальшого її руйнування. Вказане стосується і земельної ділянки, яка відповідно до вимог чинного законодавства належить до земель історико-культурного призначення та є виключно державною власністю.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2025 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність Департаменту культури, молоді та спорту Волинської обласної державної адміністрації щодо невиконання вимог чинного законодавства України із забезпечення складання облікової документації на щойно виявлений об`єкт культурної спадщини - Бужковичі-1, поселення двошарове: ранньозалізна доба і давньоруський час Х-ХІІІ ст., який знаходиться на території Павлівської ОТГ, с.Бужковичі, за 1 км на схід від села, на лівому березі р. Луга, та неподання до Міністерства культури та стратегічних комунікацій України пропозицій про занесення вказаного об`єкту культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

Зобов`язано Управління культури, з питань релігій та національностей Волинської обласної державної адміністрації (правонаступника Департаменту культури, молоді та спорту Волинської обласної державної адміністрації) вчинити дії, спрямовані на забезпечення складання облікової документації на щойно виявлений об`єкт культурної спадщини Бужковичі-1, поселення двошарове: ранньозалізна доба і давньоруський час Х-ХІІІ ст., який знаходиться на території Павлівської ОТГ, с.Бужковичі, за 1 км на схід від села, на лівому березі р. Луга та подання пропозицій до Міністерства культури та стратегічних комунікацій України про занесення вказаного об`єкту культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

Не погоджуючись з вищевказаним рішенням суду, відповідач - Управління культури, з питань релігій та національностей Волинської обласної Державної адміністрації оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення ухвалене з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, наведених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Інші учасники справи правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористались, що в силу вимог ч.4 ст.304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції достовірно встановлено, матеріалами справи підтверджено, що на території Іваничівської селищної ради Володимирського району наявний об`єкт культурної спадщини за видом археологія Бужковичі-1, поселення двошарове: ранньозалізна доба і давньоруський час Х-ХІІІ ст. (Павлівська ОТГ, с.Бужковичі, за 1 км на схід від села, на лівому березі р.Луга).

Вказаний об`єкт культурної спадщини занесений до переліку щойно виявлених об`єктів культурної спадщини Волинської області за видом археологія наказом управління культури і туризму облдержадміністрації від 29.12.2009 №151 (а.с.22-23).

Поряд із цим, як встановлено із інформації Міністерства культури та інформаційної політики України, в Державному реєстрі нерухомих пам`яток України відсутня інформація про вказану пам`ятку археологічної спадщини.

За результатами опрацювання та співставлень інформацій з загальнодоступного веб-порталу wikipedia (за посиланням https://uk.wikipedia.org/wiki/), загальнодоступного веб-порталу GeoHack пам`ятка (за посиланням https://geohack.toolforge.org/), програмного забезпечення GoogleEarth та загальнодоступного веб-порталу kadastr.live (за посиланням https://kadastr.live/) встановлено, що інформація про земельну ділянку під пам`яткою археології Бужковичі-1, поселення двошарове: ранньозалізна доба і давньоруський час Х-ХІІІ ст., як землі історико-культурного призначення, у Державному земельному кадастрі також відсутня.

Судом встановлено, що з метою збереження щойно виявленого об`єкта культурної спадщини, Володимирською окружною прокуратурою на адресу Департаменту культури, молоді та спорту Волинської ОДА направлено вимогу про наявність порушення вимог законодавства про охорону культурної спадщини щодо необхідності виготовлення облікової документації для внесення вказаного об`єкта до Державного реєстру нерухомих пам`яток України №50/1-944вих-24 від 28.05.2024 (а.с. 17).

Департамент культури, молоді та спорту Волинської ОДА листом від 11.06.2024 №1290/02.1-24/2-24 (а.с. 19-21) повідомив, що об`єкт культурної спадщини Бужковичі-1, поселення двошарове: ранньозалізна доба і давньоруський час Х-ХІІІ ст., розташований на лівому березі р. Луга за 1 км на схід від с. Бужковичі, Павлівської територіальної громади, Володмирського району, перебуває на обліку як щойно виявлений об`єкт культурної спадщини за видом археологія на підставі наказу управління культури і туризму облдержадміністрації від 29.12.2009 №151. До Державного реєстру нерухомих пам`яток України об`єкт не внесено через відсутність облікової документації, яка відповідає вимогам Порядку обліку об`єктів культурної спадщини, затвердженого наказом Міністерства культури та інформаційної політики України від 11.03.2013 №158 (у редакції наказу Мінкультури від 27.06.2019 №501) та яка по даний час не розроблена, у зв`язку із відсутністю фінансування.

Так, Департамент культури, молоді та спорту Волинської ОДА у вищевказаному листі зазначив що, з метою пошуку фінансових можливостей для забезпечення виготовлення облікової документації Департаментом скеровано листи до Українського державного інститут культурної спадщини від 24.05.2024 №1151/02.1-26/2-24, Державного підприємства Науково-дослідний центр Охоронна археологічна служба України Інституту археології НАН України від 04.06.2024 №1228/02.1-26/2-24 та Департаменту фінансів Волинської обласної державної адміністрації від 10.06.2024 №1265/02.1-22/2-24.

Також, Департамент культури, молоді та спорту Волинської обласної військової адміністрації листом від 02.08.2024 №1669/02.1-24 повідомив, що Департамент фінансів Волинської ОДА запропонував вирішувати порушене у звернені питання у межах бюджетних призначень, затверджених Департаменту, або повернутись до його розгляду після надання відповідним головним розпорядником коштів обласного бюджету комплексних пропозицій щодо першочергових додаткових витрат, які потребують додаткового фінансування.

Згідно інформації Департаменту культури, молоді та спорту Волинської обласної державної адміністрації від 14.08.2024 №1737/02.1-24/2-24 статтею 1 розділу 9 Регіональної програми розвитку культури, мистецтва та охорони культурної спадщини в області на 2024-2025 роки, затвердженої наказом начальника Волинської обласної військової адміністрації від 14.11.2023 №430, на 2024 рік передбачено на виготовлення облікової документації на об`єкти культурної спадщини передбачено кошти в сумі 200 тис. гривень.

Крім цього, кошторисом видатків Департаменту з обласного бюджету на 2024 рік передбачено в сумі 500 тис. гривень, в тому числі на виготовлення облікової документації 68 тис. гривень.

Листом від 29.08.2024 №1841/02.1-24/2-24 Департамент культури, молоді та спорту Волинської ОДА повідомив, що кошти на виготовлення облікової документації для внесення відповідного щойно виявленого об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України не виділялись.

Разом із цим, окружною прокуратурою 28.05.2024 та 25.06.2024 на адресу Міністерства культури та інформаційної політики України щодо виявлених порушень та вжитих заходів скеровано відповідні листи. Міністерством культури та інформаційної політики України листом від 17.06.2024 №05/15/5494-24 повідомлено окружну прокуратуру, що за результатом аналізу актуальної бази електронного документообігу МКІП встановлено, що облікова документація на даний щойно виявлений об`єкт культурної спадщини до МКІП не надходила.

Станом на дату надання цієї відповіді заходи щодо занесення вказаного об`єкту до Державного реєстру з боку МКІП не вживалися.

Таким чином, внаслідок бездіяльності уповноваженого органу - Департаменту культури, молоді та спорту Волинської ОДА, об`єкт культурної спадщини Бужковичі-1, поселення двошарове: ранньозалізна доба і давньоруський час Х-ХІІІ ст. (Павлівська ОТГ, с.Бужковичі, за 1 км на схід від села, на лівому березі р.Луга), починаючи з 2009 року, не занесений до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

У зв`язку із наведеним, керівник Володимирської окружної прокуратури звернувся до суду з даним позовом. Факт протиправної бездіяльності полягає у не вжитті заходів, спрямованих на набуття правового статусу щойно виявленого об`єкта культурної спадщини, внесеного Переліку об`єктів культурної спадщини.

Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, враховуючи межі перегляду справи, передбаченіст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального права, з огляду на таке.

Відповідно до частини другоїстатті 23 Закону України «Про прокуратуру» підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з частиною четвертоюстатті 53 КАС України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.

Відповідно до частини п`ятої статті 53 КАС України у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Відтак, звернення прокурора з даним позовом зумовлено відсутністю органу, уповноваженого на звернення до суду з відповідним позовом до органу місцевого самоврядування, та необхідністю врегулювання відносин у сфері охорони культурної спадщини.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Конституція України встановлює, що культурна спадщина охороняється законом (частина четверта статті 54); держава забезпечує збереження історичних пам`яток та інших об`єктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які знаходяться за її межами (частина п`ята статті 54); кожен зобов`язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки (стаття 66).

19 вересня 2013 року Верховна Рада України ратифікувала Рамкову конвенцію Ради Європи про значення культурної спадщини для суспільства, підписану Україною 31 жовтня 2007 року, шляхом прийняття Закону України № 581-VII.

Відповідно до преамбули до Рамкової конвенції Ради Європи про значення культурної спадщини для суспільства Сторони цієї Конвенції, у тому числі й Україна, наголошуючи, зокрема, на значенні й потенціалі розумного використання культурної спадщини як ресурсу сталого розвитку та якості життя в постійно мінливому суспільстві, посилаючись на різні документи Ради Європи, особливо на Європейську культурну конвенцію (1954 року), Конвенцію про охорону архітектурної спадщини Європи (1985 року), Європейську конвенцію про охорону археологічної спадщини (переглянуту) (1992 року) та Європейську ландшафтну конвенцію (2000 року), домовилась: визнавати індивідуальну та колективну відповідальність стосовно культурної спадщини; наголошувати на тому, що збереження культурної спадщини та її стале використання спрямовані на розвиток людського потенціалу та якості життя; уживати необхідних заходів для застосування положень Конвенції щодо:

- ролі культурної спадщини у створенні мирного та демократичного суспільства, а також у процесах сталого розвитку культурного різноманіття та сприяння йому;

- найліпшої ефективної реалізації повноважень усіх відповідних громадських, інституційних та приватних учасників (пункти «b», «c», «d» статті 1 Конвенції).

Сторони Конвенції зобов`язуються, зокрема: визнавати громадський інтерес до культурної спадщини відповідно до її значення для суспільства; підвищувати цінність культурної спадщини через її виявлення, вивчення, тлумачення, захист, збереження та представлення; сприяти захистові культурної спадщини як важливого фактору для спільних цілей сталого розвитку, культурного різноманіття й сучасної творчості; визнавати цінність культурної спадщини, яка знаходиться на територіях під їхньою юрисдикцією, незалежно від її походження; розробляти інтегровані стратегії для сприяння виконанню положень цієї Конвенції ( пункти «a», «b», «e», «f», «g» статтею 5 Рамкової конвенції Ради Європи про значення культурної спадщини для суспільства).

Аналогічні зобов`язання також передбачені статтею 4 Конвенції про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини (ратифікованої Указом Президії Верховної Ради № 6673-XI (6673-11) від 4 жовтня 1988 року), відповідно до якої кожна держава - сторона цієї Конвенції визнає, що зобов`язання забезпечувати виявлення, охорону, збереження, популяризацію й передачу майбутнім поколінням культурної і природної спадщини, що зазначена у статтях 1 і 2, яка перебуває на її території, покладається насамперед на неї. З цією метою вона прагне діяти як власними зусиллями, максимально використовуючи наявні ресурси, так і, за необхідності, використовувати міжнародну допомогу і співробітництво, якими вона може користуватися, зокрема, у фінансовому, художньому, науковому й технічному відношеннях.

Своєю чергою, правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь регулює Закон України «Про охорону культурної спадщини» (далі - Закон № 1805-III).

У преамбулі Закону № 1805-III також закріплено, що об`єкти культурної спадщини, які знаходяться на території України, у межах її територіального моря та прилеглої зони, охороняються державою.

Охорона об`єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Своєю чергою, охорона культурної спадщини відповідно до статті 1 Закону № 1805-III є системою правових, організаційних, фінансових, матеріально-технічних, містобудівних, інформаційних та інших заходів з обліку (виявлення, наукове вивчення, класифікація, державна реєстрація), запобігання руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту, збереження, утримання, відповідного використання, консервації, реставрації, ремонту, реабілітації, пристосування та музеєфікації об`єктів культурної спадщини; культурна спадщина - сукупність успадкованих людством від попередніх поколінь об`єктів культурної спадщини; об`єкт культурної спадщини - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов`язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об`єкти (об`єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об`єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність; історичне населене місце - населене місце, яке зберегло повністю або частково історичний ареал і занесене до Списку історичних населених місць України.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону № 1805-ІІІ державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини, до яких, серед інших, належать виконавчі органи сільської, селищної, міської ради.

Отже, держава забезпечує збереження об`єктів, що становлять культурну цінність, зокрема, території, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону № 1805-ІІІ до повноважень районних державних адміністрацій, виконавчого органу сільської, селищної, міської ради відповідно до їх компетенції у сфері охорони культурної спадщини, зокрема, належить: забезпечення виконання цього Закону, інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини на відповідній території; подання пропозицій органу охорони культурної спадщини вищого рівня про занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, внесення змін до нього та про занесення відповідної території до Списку історичних населених місць України; забезпечення юридичним і фізичним особам доступу до інформації, що міститься у витягах з Державного реєстру нерухомих пам`яток України, а також надання інформації щодо програм та проектів будь-яких змін у зонах охорони пам`яток та в історичних ареалах населених місць; забезпечення дотримання режиму використання пам`яток місцевого значення, їх територій, зон охорони; забезпечення захисту об`єктів культурної спадщини від загрози знищення, руйнування або пошкодження; організація розроблення відповідних програм охорони культурної спадщини; виконання функції замовника, укладення з цією метою контрактів на виявлення, дослідження, консервацію, реставрацію, реабілітацію, музеєфікацію, ремонт, пристосування об`єктів культурної спадщини та інші заходи щодо охорони культурної спадщини та ін.

Згідно з ст. 13 Закону № 1805-ІІІ об`єкти культурної спадщини незалежно від форм власності відповідно до їхньої археологічної, естетичної, етнологічної, історичної, мистецької, наукової чи художньої цінності підлягають реєстрації шляхом занесення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України (далі - Реєстр) за категоріями національного та місцевого значення пам`ятки. Порядок визначення категорій пам`яток встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини першої статті 14 Закону №1805-III занесення об`єкта культурної спадщини до Реєстру та внесення змін до нього (вилучення з Реєстру, зміна категорії пам`ятки) провадяться відповідно до категорії пам`ятки

а) пам`ятки національного значення - постановою Кабінету Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини протягом одного року з дня одержання подання;

б) пам`ятки місцевого значення - рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини за поданням відповідних органів охорони культурної спадщини або за поданням громадських об`єднань, до статутних завдань яких належать питання охорони культурної спадщини, протягом одного місяця з дня одержання подання.

Частиною другою статті 14 Закону №1805-III передбачено, що об`єкт культурної спадщини до вирішення питання про його реєстрацію як пам`ятки вноситься до Переліку об`єктів культурної спадщини і набуває правового статусу щойно виявленого об`єкта культурної спадщини, про що відповідний орган охорони культурної спадщини в письмовій формі повідомляє власника цього об`єкта або уповноважений ним орган (особу). Перелік щойно виявлених об`єктів культурної спадщини ведеться органами охорони культурної спадщини та публікується такими органами на своїх офіційних веб-сайтах. Включення об`єкта до такого переліку здійснюється одночасно з набуттям ним статусу щойно виявленого об`єкта культурної спадщини.

Переліки об`єктів культурної спадщини затверджуються рішеннями відповідних органів охорони культурної спадщини.

Порядок обліку об`єктів культурної спадщини визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, видає власнику пам`ятки або уповноваженому ним органу свідоцтво про реєстрацію об`єкта культурної спадщини як пам`ятки (частина 3 статті 14 Закону №1805-III).

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, надає органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органам охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, відповідному виконавчому органу сільської, селищної, міської ради витяги з Реєстру щодо пам`яток, які розташовані на їхніх територіях (частина 4 статті 14 Закону №1805-III).

Єдину систему обліку об`єктів культурної спадщини незалежно від їх видів та типів визначено Порядком обліку об`єктів культурної спадщини, затвердженого Наказом Міністерства культури України від 11.03.2013 № 158 (у редакції наказу Міністерства культури України від 27.06.2019 № 501) (далі - Порядок № 158).

Відповідно до пункту 1.2 розділу І Порядку №158 Державний реєстр нерухомих пам`яток України - банк даних, сформованих за єдиними ознаками та принципами, що містить відомості про пам`ятки культурної спадщини (далі - Реєстр).

Згідно із пунктом 1.4 розділу І Порядку №158 ініціаторами розгляду питань занесення об`єкта культурної спадщини до Реєстру, внесення змін до відомостей Реєстру, передбачених абзацами другим - п`ятим пункту 1 розділу V цього Порядку, та внесення змін до Реєстру (далі - Ініціатор) є: уповноважений орган - за категорією пам`ятки національного значення; уповноважений орган, Українське товариство охорони пам`яток історії та культури, інші громадські організації, до статутних завдань яких належать питання охорони культурної спадщини - за категорією пам`ятки місцевого значення.

У пункті 1.2 розділу І Порядку №158 термін уповноважений орган означає орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим, обласна, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації.

Наведене кореспондується із положеннями статті 1, пункту 2 частини першої статті 6 Закону №1805-ІІІ.

Виявлення нерухомих об`єктів культурної спадщини та складання на них відповідної облікової документації забезпечують уповноважені органи, а також районні державні адміністрації, виконавчі органи сільської, селищної, міської ради відповідно до їх компетенції у сфері охорони культурної спадщини, зокрема виконують функції Замовника та укладають з цією метою контракти на виявлення, дослідження нерухомих об`єктів культурної спадщини для їх взяття на облік та подальшої державної реєстрації (пункт 2.1 розділу ІІ Порядку №158).

Відповідно до пункту 3 розділу І Порядку №158 система обліку об`єктів культурної спадщини включає комплекс заходів із взяття на облік об`єкта культурної спадщини, оформлення облікової документації, занесення чи незанесення об`єкта культурної спадщини до Реєстру, ведення Реєстру, інвентаризації об`єктів культурної спадщини, включення до Реєстру об`єкта культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Законом, формування облікових справ та внесення змін до Реєстру (зміна категорії пам`ятки та вилучення пам`ятки з Реєстру).

Відповідно до пунктів 3.1, 3.3 розділу ІІІ Порядку №158 на об`єкт, який виявлено в процесі досліджень і щодо якого подано Картку до органу охорони культурної спадщини, складається облікова документація у складі облікової картки за формою, наведеною в додатку 2 до цього Порядку, до якої додаються коротка історична довідка та фотофіксація. Розробником облікової документації є наукові установи та громадські організації, юридичні особи та суб`єкти господарювання, в тому числі заклади культури, одним із видів діяльності яких є проведення наукових досліджень у сфері охорони культурної спадщини, та які мають у своєму складі чи залучають для проведення досліджень фахівців, що мають вищу освіту за спеціальністю Музеєзнавство, пам`яткознавство, та/або фахівця-архітектора (для пам`яток та об`єктів архітектури, містобудування, садово-паркового мистецтва), та/або дипломованого фахівця-археолога (для пам`яток та об`єктів археології), та/або фахівця, який має науковий ступінь кандидата наук (доктора філософії) або доктора наук за спеціальністю Музеєзнавство, пам`яткознавство або таких наук: мистецтвознавство, культурологія, архітектура - для об`єктів монументального мистецтва; архітектури - для об`єктів архітектури, містобудування, садово-паркового мистецтва, а також ландшафтних; історії - для археологічних, історичних об`єктів та об`єктів науки і техніки.

Пунктом 4 Порядку № 158 визначено, що ініціаторами розгляду питань занесення об`єкта культурної спадщини до Реєстру, внесення змін до відомостей Реєстру, передбачених абзацами другим - п`ятим пункту 1 розділу V цього Порядку, та внесення змін до Реєстру (далі - Ініціатор) є:

-уповноважений орган - за категорією пам`ятки національного значення;

-уповноважений орган, Українське товариство охорони пам`яток історії та культури, інші громадські організації, до статутних завдань яких належать питання охорони культурної спадщини - за категорією пам`ятки місцевого значення.

Пунктом 4.8 розділу IV Порядку №158 встановлено, що уповноважений орган зобов`язаний забезпечити складання облікової документації на щойно виявлений об`єкт культурної спадщини, внесений до Переліку до набрання чинності цим Порядком, у строк, що не перевищує 3 років з дати занесення об`єкта культурної спадщини до Переліку.

Отже, взяття на облік об`єкта культурної спадщини та оформлення облікової документація передує розгляду питання внесення об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України. Порядком №158 визначено вичерпний перелік уповноважених органів, які зобов`язані забезпечувати складання облікової документації на щойно виявлений об`єкт культурної спадщини. Такими уповноваженими органами є орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим, обласна, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації.

Відповідні повноваження та обов`язки щодо розроблення облікової документації та внесення на її підставі пропозицій до міністерства уповноваженим органом (органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим, обласною, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями) визначались і у Порядку №158 в редакції наказу Міністерства культури України від 27 червня 2019 року №501 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19 серпня 2019 року за №941/33912) до внесення змін наказом МКІП України від 01 березня 2024 року №158).

Згідно з пунктом 3 розділу ІХ Порядку №158 у разі відсутності облікової документації на об`єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Законом, його включення до Реєстру здійснюється без облікової документації.

Пунктом 4.8 розділу IV Порядку №158 встановлено, що уповноважений орган зобов`язаний забезпечити складання облікової документації на щойно виявлений об`єкт культурної спадщини, внесений до Переліку до набрання чинності цим Порядком, у строк, що не перевищує 3 років з дати занесення об`єкта культурної спадщини до Переліку.

Отже, взяття на облік об`єкта культурної спадщини та оформлення облікової документація передує розгляду питання внесення об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України. Порядком №158 визначено вичерпний перелік уповноважених органів, які зобов`язані забезпечувати складання облікової документації на щойно виявлений об`єкт культурної спадщини. Такими уповноваженими органами є орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим, обласна, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації.

Відповідні повноваження та обов`язки щодо розроблення облікової документації та внесення на її підставі пропозицій до міністерства уповноваженим органом (органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим, обласною, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями) визначались і у Порядку №158 в редакції наказу Міністерства культури України від 27 червня 2019 року №501 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19 серпня 2019 року за №941/33912) до внесення змін наказом МКІП України від 01 березня 2024 року №158).

За приписами пунктів 1, 4, 7, 10 розділу ІІ Порядку №158 (в редакції наказу Міністерства культури України від 27.06.2019 №501) взяття на облік об`єкта культурної спадщини забезпечують уповноважені органи, повноваження яких поширюється на територію розміщення такого об`єкта, шляхом занесення його до Переліку об`єктів культурної спадщини. Рішення про занесення об`єкта культурної спадщини до Переліку приймається у формі розпорядження голови місцевої державної адміністрації або акта Ради міністрів Автономної Республіки Крим, яке в день прийняття оприлюднюється на веб-сайті уповноваженого органу та має містити таку інформацію про об`єкт: найменування; власник або уповноважений ним орган (у разі наявності); місцезнаходження; дата утворення; вид; автентичність (збережено, збережено частково); цінність об`єкта з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду. Об`єкт набуває статусу щойно виявленого об`єкта культурної спадщини з дня його внесення до Переліку. Уповноважений орган зобов`язаний забезпечити складання облікової документації на щойно виявлений об`єкт культурної спадщини у строк, що не перевищує трьох років з дати занесення об`єкта культурної спадщини до Переліку.

Згідно з пунктом 1 розділу IV Порядку №158 (у редакції наказу від 27.06.2019 №501) для розгляду питання занесення об`єкта культурної спадщини до Реєстру ініціатором подаються Мінкультури такі документи: подання за формою, наведеною у додатку 3 до цього Порядку, засвідчене підписом керівника установи, організації, що виступає Ініціатором; облікова документація.

Облікова документація складається на об`єкт культурної спадщини та містить дані щодо його цінності, характерних властивостей, що становлять його історико-культурну цінність, етапів розвитку, просторових, функціональних характеристик, стану збереження, а також дані проведених досліджень (далі - облікова документація). Облікова документація складається з: облікової картки за формою, наведеною у додатку 1 до цього Порядку; історичної довідки; матеріалів фотофіксації сучасного стану об`єкта: фото загального вигляду, фото об`єкта в контексті (навколишньому середовищі), фото найбільш цінних (характерних) елементів об`єкта, фото рухомих об`єктів (деталей), фото інтер`єрів, фото загроз (дії негативних чинників); акта стану збереження за формою, наведеною у додатку 2 до цього Порядку (пункти 1, 3 розділу ІІІ Порядку №158 у редакції наказу від 27.06.2019 №501).

За змістом Порядку №158 як в останній, так і в попередній редакціях орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим, обласна, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації є уповноваженим органом; уповноважений орган зобов`язаний забезпечити складання облікової документації.

Пунктом 1 Положення про Департамент культури, молоді та спорту Волинської ОДА, затвердженого розпорядженням начальника Волинської обласної військової адміністрації від 29.02.2024 №95 (далі - Положення), визначено, що Департамент утворено головою Волинської ОДА шляхом перейменування управління культури, з питань релігій та національностей Волинської ОДА.

Відповідно до пункту 4 Положення Департамент у межах своєї компетенції забезпечує реалізацію державної політики, в тому числі у сфері охорони культурної спадщини.

Згідно з підпунктами 18, 25 пункту 5 Положення одними із основних завдань Департаменту відповідно до покладених на нього повноважень є: формування та подання у встановленому порядку МКІП України (за погодженням із заступником голови обласної державної адміністрації відповідно до розподілу функціональних обов`язків) пропозицій щодо занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України та внесення змін до нього; виконання функцій замовника, укладання з цією метою контрактів про виявлення, дослідження, консервацію, реставрацію, реабілітацію, музеєфікацію, ремонт, пристосування об`єктів культурної спадщини та вжиття інших заходів щодо охорони культурної спадщини.

Наведене дає підстави для висновку, що Управління культури, з питань релігій та національностей Волинської обласної державної адміністрації (правонаступник Департаменту культури, молоді та спорту Волинської обласної державної адміністрації) як уповноважений орган зобов`язаний забезпечити складання облікової документації на щойно виявлений об`єкт культурної спадщини Бужковичі-1, поселення двошарове: ранньозалізна доба і давньоруський час Х-ХІІІ ст. (Павлівська ОТГ, с.Бужковичі, за 1 км на схід від села, на лівому березі р.Луга), що включений до переліку наказом Управління культури та туризму від 29.12.2009 №151, та подати МКІП України пропозиції про його занесення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

В той же час, вищевказані вимоги Закону № 1805-ІІІ та Порядку № 158 відповідачем не дотримані, що свідчить про його бездіяльність з питань забезпечення належного виконання повноважень у сфері охорони культурної спадщини.

Відповідачем не надано доказів того, що з часу внесення вказаного об`єкта до Переліку щойно виявлених об`єктів культурної спадщини ним вживалися заходи щодо забезпечення виготовлення облікової документації з метою подання пропозицій про його занесення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

Такі висновки суду підтверджуються також інформацією, наданою Департаментом культури, молоді та спорту Волинської обласної державної (військової) адміністрації від 11.06.2024 №1290/02.1-24/2-24 за вимогою окружної прокуратури від 28.05.2024 №50/1-944вих-24, та інформацією, наданою Міністерством культури та інформаційної політики України (далі - МКІП) від 17.06.2024 №06/15/5494-24 за вимогою окружної прокуратури від 28.05.2024 №50/1-943вих-24, а також листами Департаменту культури, молоді та спорту Волинської обласної державної адміністрації від 14.08.2024 №1737/02.1-24/2-24 та від 29.08.2024 №1841/02.1-24/2-24.

Слід зазначити, що об`єкти культурної спадщини є надбанням українського народу загалом та відповідної територіальної громади зокрема, оскільки несуть собою велику цінність для розвитку історичної, етнічної, культурної самобутності держави і саме на органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно доЗакону України №1805-III покладено обов`язок щодо їх охорони та забезпечення їх належного догляду та збереження.

Через бездіяльність відповідача існує загроза самовільної, хаотичної, шкідливої для майбутніх поколінь, невідновлюваної та неконтрольованої забудови історичних місць на території міста, руйнування пам`яток історії та культури та знищення історичної спадщини територіальної громади.

Аналізуючи наведені правові норми та обставини справи, суд апеляційної інстанції поділяє висновки суду першої інстанції про необхідність зобов`язати Управління культури, з питань релігій та національностей Волинської обласної державної адміністрації (правонаступника Департаменту культури, молоді та спорту Волинської обласної державної адміністрації) вчинити дії, спрямовані на забезпечення складання облікової документації на щойно виявлений об`єкт культурної спадщини Бужковичі-1, поселення двошарове: ранньозалізна доба і давньоруський час Х-ХІІІ ст., який знаходиться на території Павлівської ОТГ, с.Бужковичі, за 1 км на схід від села, на лівому березі р. Луга та подання пропозицій до Міністерства культури та стратегічних комунікацій України про занесення вказаного об`єкту культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України та ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського Суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерела права.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» (рішення від 18.07.2006).

Зокрема, у пункті 23 рішення ЄСПЛ зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника.

Так, у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 09.12.1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland) від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001).

Слід зазначити, що відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами і перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції зазначає, що такі були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Доводами апеляційної скарги не спростовуються висновки, викладені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.

Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає.

Судові витрати розподілу не підлягають з огляду результат вирішення апеляційної скарги, характер спірних правовідносин та виходячи з вимог ст. 139 КАС України.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу розглянуто судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

Керуючись статтями 139, 242, 308, 309, 311, 315, 316, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління культури, з питань релігій та національностей Волинської обласної Державної адміністрації залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2025 року у справі №140/902/25 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І. В. Глушко

судді В. С. Затолочний

Н. М. Судова-Хомюк