Рішення від 27 квітня 2026 р. у справі №523/10205/25 — Пересипський районний суд міста Одеси

Справа № 523/10205/25

Провадження №2/523/5306/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" квітня 2026 р. м.Одеса

Пересипський районний суд м.Одеси у складі:

головуючого судді - Аліної С.С.,

з участю секретаря судових засідань Томілко М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про розірвання шлюбу та поділ майна подружжя, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_3 звернулась до Пересипського районний суд м.Одеси з позовом, до ОСОБА_2 , я якому просить:

-Визнати особистою приватною власністю ОСОБА_1 нараховане грошове забезпечення за період находження в полоні з 01.03.2022 по 13.09.2024 року, на загальну суму отримав 3 153 327 грн.58 коп.

-Розірвати шлюб укладений 20 жовтня 2021 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрований Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Луганську Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків). Свідоцтво про шлюб серія НОМЕР_1 .

-Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3 153 327 грн.58 коп.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазанчає що 20 жовтня 2021 року уклала шлюб з ОСОБА_2 . Шлюб був зареєстрований Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Луганську Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстицій (м. Харків). Свідоцтво про шлюб серія НОМЕР_1

В шлюбі фактично сторони пробули 9 днів. А саме, після реєстрації шлюбу були 4 дня разом, потім ОСОБА_2 25 жовтня 2021 року поїхав до дому.

Знову побачились через чотири місяці (16.02.2022 року) провели разом чотири дні, виняйняли у ОСОБА_4 квартиру. Загальних речей чи подарунків один одному не купували. У кожного були свої у сумці.

У позивача ОСОБА_1 була своя розрахункова картка у відповідача ОСОБА_2 - своя. Як зазначає позивачка, відповідач просив зробити одну картку по заробітній платі, але позивачка відмовила, оскільки спільного господарства у подружжя немає. 20.02.2022 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 роз`їхалися. ОСОБА_1 поїхала в частину, внаслідок збройної агресії російської федерації проти України, під час бойових дій позивачка ОСОБА_1 потрапила в полон.

В полоні перебувала, з 11.03.2022 року по 13.09.2024 року. Данний факт підтверджується Довідкою Служби безпеки України від 24.09.2024 року №34/м-17д; Листом ДП «Український національний центр розбудови миру» від 19.09.2024 року №09.07./1968.

Після звільнення з полону позивачка ОСОБА_5 , дізналася, що в період її перебування у полоні, відповідач ОСОБА_2 надав свідоцтво про шлюб, у частину де служила позивачка ОСОБА_5 , отримував все грошове забезпечення що нараховувалося позивачці ОСОБА_1 на свою картку яку відкрив у АТ «Приват Банк».

Позивачка вказує, що відповідач звернувся з письмовою заявою 25.04.2023 року до командира в/ч НОМЕР_2 про перерахування виплат ОСОБА_1 як дружини на його картку. До заяви ОСОБА_2 надав свідоцтво про шлюб, та отриманий 01.12.2023р. витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу.

Відповідно наказу №124 від 04.05.2023 року командира частини НОМЕР_2 ОСОБА_2 отримував усі виплати грошового забезпечення за ОСОБА_1 .

Коли позивачка ОСОБА_1 повідомила ОСОБА_2 , що повернулась з полону відповідач не мав бажання зустрітися, також відмовився повертати кошти, пояснив що кошти витратив на себе.

Ухвалою Пересипського районного суду м.Одеси від 30.05.2025 року відкрито провадження по справі та призначено підготовче судове засідання на 18.09.2025р.

Ухвалою Пересипського районного суду м.Одеси від 18.09.2025р. закрито провадження в частині розірвання шлюбу.

Ухвалою Пересипського районного суду м.Одеси від 18.09.2025р. закрито підготовче судове засідання та призначено справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особистою приватною власністю нарахованого грошового забезпечення та поділ майна подружжя до судового розгляду на 03.11.2025р.

В судове засідання позивачка ОСОБА_1 не з`явилась, про час та місце розгляду справи повідомлялась судом належним чином, від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Дергачової А.В. надійшла заява про розгляд справи за її відсутності та відсутності ОСОБА_1 , просить суд стягнути з відповідача визнану відповідачем ОСОБА_2 суму у розмірі 1 576 664,00 гривень.

В судове засідання відповідач ОСОБА_2 та його представник - адвокат Репала О.О. не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином, про причини не явки суду не повідомили. 03.11.2025 року від відповідача ОСОБА_2 до суду надійшов відзив, в якому відповідач просив частково задовольнити позовні вимоги. Просив суд визнати за позивачем право на частину грошових коштів набутих за час шлюбу. Відзив міститься в матеріалах справи ( арк.сп.78-81).

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов є частково обґрунтованим, частково доказаним, підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що сторони перебували у шлюбі, зареєстрованому 21 жовтня 2021 року Відділом ДРАЦС Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків), актовий запис №426 (а.с.37). Від шлюбу у сторін дітей не народилось.

Заочним рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 22.07.2025р. по цивільній справі 346/1940/25 шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 20.10.2021 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Луганську Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), актовий запис № 426- розірваний (а.с.62).

Відповідно до посвідчення серія НОМЕР_3 ОСОБА_1 є ветераном війни - учасником бойових дій (а.с.22)

Судом встановлено, відповідно до довідки Військової частини НОМЕР_2 № 04/2048 від 02.11.2024р. позивач ОСОБА_1 , в період з 24.02.2022р по 11.03.2022 р., брала участь у заходах, необхідних для забезпечнення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в АДРЕСА_1 . Підстава витяг із жургалу бойвих дій військової частини НОМЕР_2 (р.н№93 від 24.02.2022); бойве розпорядження ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » №БР-18т/УО/ОТУ від 11.03.2022; витяг із журналу бойвих дій військової частини НОМЕР_2 (р.н.»108 від 11.03.2022). Ця довідка є підставою для надання особі статусу учасника бойвих дій (особі з інвалідністю внаслідок війни) (а.с.24-25).

Згідно довідки №34/м-17д від 24.09.2024р. про перебування громадянина України з числа осіб, визначених пунктом 1 частини першої статті 2 Закону України «Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їніх сімей», у місцях несвободи внаслідок збройної агресії проти України або інтернування в нейтральних державах позивач ОСОБА_1 дійсно в період, з 11.03.2022 року по 13.09.2024 року, перебувала у полоні внаслідок збройної агресії проти України. Довідка видана першим заступником Голови СБ України Андрущенко С. (а.с.26)

Відповідно довідки №09-07/19068 від 18.09.2024 року ДП «Український національний центр розбудови миру» позивач ОСОБА_1 - солдат в/ч НОМЕР_2 перебувала в полоні (була затримана, перебувала під владою держави-агресора) та була звільнена 13.09.2024року. Звільнення відбулось відповідно до Порядку здійснення передачі військовополонених ворогів державі-агресору та звільнення оборонців України, які- перебувають у полоні держави-агресора, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 квітня 2022 р. № 441, в результаті реалізації рішення Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими, утвореного відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2022 р. № 257 (а.с.27).

Відповідно до Витягу із наказу Командира військової частини НОМЕР_2 №235 від 13.06.2022р. встановлено що Лікаря медичного пункту старшого лейтенанта медичної ОСОБА_6 , водія медичного пункту солдата ОСОБА_7 , санітара медичного пункту солдата ОСОБА_1 та водія - санітара медичного пункту солдата ОСОБА_8 вважати такими, що зникли безвісти 11.03.2022 року (а.с.29).

З Акту службового розслідування встановлено, що відповідно до вимог Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 №608, наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 11.06.2022 №193 "Про призначення службового розслідування" заступником командира 2 штурмової роти з морально - психологічного забезпечення військової частини НОМЕР_2 старшим лейтенантом ОСОБА_9 проведено службове розслідування, з метою уточнення причин та обставин зникнення безвісти лікаря медичного пункту старшого лейтенанта медичної служби ОСОБА_6 , водія медичного пункту солдата ОСОБА_10 , санітара медичного пункту солдата ОСОБА_1 та водія - санітара медичного пункту солдата ОСОБА_8 . Підстави призначення та проведення службового розслідування. Доповідь про факт зникнення безвісти лікаря медичного пункту старшого лейтенанта медичної служби ОСОБА_6 , водія медичного пункту солдата ОСОБА_10 , санітара медичного пункту солдата ОСОБА_1 та водія - санітара медичного пункту солдата ОСОБА_8 . Рапорт на проведення розслідування ТВО начальника медичної служби - начальника медичного пункту молодшого сержанта ОСОБА_11 . Наказ командира військової частини НОМЕР_2 від 11.06.2022 №193 «Про призначення службового розслідування». (а.с.31)

Відповідно до заяви ОСОБА_2 адресованої на ім`я командира В/Ч НОМЕР_2 ОСОБА_2 просить перерахувати виплати його дружини ОСОБА_1 на картку ОСОБА_2 (а.с.43).

Судом встановлено, що згідно витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_2 №124 від 04.05.2023р. Відповідно до "Порядку виплат грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 року № 884 (зі змінами), грошове забезпечення (в тому числі додаткове та інше грошове забезпечення) позивача - солдата ОСОБА_1 , санітара медичного пункту, яка знаходиться з розпорядженні командира військової частини НОМЕР_2 та вважається такою, що безвісно відсутня, виплачувати її чоловіку, ОСОБА_2 1989 р.н. З 01.03.2022р. поновити виплату грошового забезпечення та здійснювати до дня набрання законної сили рішенням суду про визнання ОСОБА_1 , безвісно відсутньою або оголошення померлою, але не більше ніж до дня виключення зі списків особового складу військової частини. Підстава наказ: наказ командира військової частини НОМЕР_2 (з основної діяльності) від 14 квітня 2022 року №230, заява вх.№772 від 28.04.2023 року (а.с.44)

Відповідно до ч.2 ст. 3 СК України передбачено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства (ч. 4 ст. 3 СК України).

Відповідно до ч.1,2 ст.21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Згідно із ч.1 ст. 36 цього Кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Згідно зі ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно із ч.1 ст.61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Відповідно до ч.1 ст.61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.

Статтею 63 СК України закріплено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до ч.1 ст.65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.

Згідно з ч.1 ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2 ст.71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до абз.3 ч.6 ст.9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" грошове забезпечення виплачується членам сімей військовослужбовців, в тому числі дружині або чоловіку. Тобто, у випадку загибелі, полону чи зникнення безвісти військовослужбовця його родичі мають право на отримання матеріальної допомоги. Відповідач зазначає, що закон їй, як дружині свого чоловіка, надавав право вільно розпоряджатися отриманим грошовим забезпеченням, яке передбачене законодавством України за період перебування позивача в полоні.

Відповідно до довідки про нарахування та отримання грошового забезпечення за період, січень 2023р. по грудень 2023р., вбачається що позивачці ОСОБА_1 було нараховано до виплати кошти у сумі 2 547 826,12 гривень, яка видана командиром військової частини НОМЕР_2 ( арк.сп.47).

Із матеріалів справи, вбачається, що відповідач ОСОБА_2 у період часу, з червня 2023 року по червень 2024 року, отримав на свій картковий рахунок № НОМЕР_4 , який відкритий у АТ КБ "Приватбанк" кошти - загальну суму грошового забезпечення, за період перебування позивачки ОСОБА_1 у полоні: у сумі - 2 547 826,12 гривень, у сумі- 606 501,46 гривень, а всього отримав кошти у сумі - 3 153 327,58 гривень.

Відповідач ОСОБА_2 визнав, що він отримував грошові кошти, як чоловік ОСОБА_1 у період перебування ОСОБА_1 у полоні, з 11 березня 2022 року по 13 вересня 2024 року, грошове забезпечення що становить: у сумі - 2 547 826,12 гривень, у сумі- 606 501,46 гривень, а всього отримав кошти у сумі - 3 153 327,58 гривень.

У вказаний період часу ОСОБА_1 перебувала у полоні окупаційних військ рф (а.с.26,27).

Відповідачем не доведено належними та допустимими доказами взаємної згоди подружжя на розпорядження майном - грошове забезпечення позивачки ОСОБА_1 , отримане відповідачем ОСОБА_2 у період перебування позивачки ОСОБА_1 у полоні.

Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 94 КЗпП України, приписи якої кореспондуються із частиною першою статті 1 Закону України "Про оплату праці", заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно зі статтею 1 Конвенції про захист заробітної плати № 95, ухваленої генеральною конференцією Міжнародної організації праці та ратифікованої Україною 30 червня 1961 року, термін "заробітна плата" означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано.

У Рішенні від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 у справі № 1-13/2013 Конституційний Суд України зазначив, що поняття "заробітна плата" і "оплата праці", які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов`язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов`язків, а також дійшов висновку, що під заробітною платою, що належить працівникові, необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

Таким чином, заробітною платою є винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець (власник або уповноважений ним орган підприємства, установи, організації) виплачує працівникові за виконану ним роботу (усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

Структура заробітної плати визначена ст. 2 Закону України "Про оплату праці" за змістом якої заробітна плата складається з основної та додаткової заробітної плати, а також з інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Відповідно до п. 30 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 №11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" роз`яснено, рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об`єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч.1 ст.63, ч.1 ст.65 СК України.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10,12,141,265,280-282,354 ЦПК України, ст.ст. 60- 71 СК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про визнання особистою приватною власністю та поділ майна подружжя - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_6 ) кошти у сумі 1 576 664,64 гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь Держави судовий збір у розмірі 15 766,64 гривні.

Копію рішення направити сторонам по справі.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду через Пересипський районний суд м. Одеси, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду складено 12.05.2026 року.

Суддя: Аліна С.С.