Постанова від 28 квітня 2026 р. у справі №510/500/26 — Ренійський районний суд Одеської області

Справа № 510/500/26

Провадження № 3/510/649/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 квітня 2026 року м. Рені

Суддя Ренійського районного суду Одеської області Дудник В.І., розглядаючи матеріали, що надійшли від впс « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України, уродж. с.Лощинівка Ізмаїльського району Одеської області, меш. за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , працюючого інспектором прикордонної служби ІІ категорії – інструктором кінологічного відділення ІНФОРМАЦІЯ_4 , впс « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип А), протягом року не піддавався адміністративному стягненню за вчинення адміністративного правопорушення, зміст ст. 268 КУпАП роз`яснено, клопотань не надходило,-

за ч. 2 ст. 17218 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

В С Т А Н О В И В

08.02.2026р. інспектор прикордонної служби ІІ категорії – інструктор кінологічного відділення ІНФОРМАЦІЯ_4 , впс « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип А)- ОСОБА_1 під час несення служби у прикордонному наряді «Огляд транспортних засобів» в пункті пропуску «Орлівка» використовував у своїй службовій діяльності особистий мобільний телефон (п. 4 ст. 23 розділу V Прикінцевих положень ЗУ «Про прикордонний контроль», п. 4 ч. 5 ст. 23 розділу V ЗУ «Про ДПСУ», п. 12 глави 2 розділу ІІ Інструкції про службу прикордонних нарядів в ДПСУ, затвердженої наказом МВС України від 19.10.2015р. № 1261). Таким чином, за порушення правил несення прикордонної служби в умовах особливого періоду, відносно ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення про притягнення її до відповідальності за ч. 2 ст. 172-18 КУпАП.

ОСОБА_1 до судового засідання не явився, в матеріалах адмінсправи міститься заява про визнання вини та про розгляд справи без його участі.

До матеріалів адміністративної справи були додані наступні докази: протокол про адмінправопорушення від 18.03.2026р.; висновок службового розслідування за фактом перевірки інформаційного повідомлення, яке 10.02.2026р. було внесено до Єдиного порталу повідомлень викривачів (доопрацьований відповідно до розпорядження ІНФОРМАЦІЯ_5 №12/1843-26-Вих від 25.02.2026р.); копія сліжбового посвідчення працівника ДПСУ, оформленого на ім`я ОСОБА_1 ; копія письмових пояснень; заява ОСОБА_1 про визнання ним своєї провини та розгляд справи без його участі; витяг з ЗУ «Про правовий режим воєнного стану».

Інших доказів на момент розгляду справи суду не надано.

Обставин, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, суд по справі не вбачає.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративне правопорушення це протиправна, винна дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з положеннями ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасно, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише при наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, обов`язковими елементами якого є: об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт, суб`єктивна сторона (вина). Відсутність хоча б одного із вказаних елементів виключає склад правопорушення взагалі, а порушена справа підлягає закриттю.

У відповідності до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Об`єктивна сторона ст.172-18 КУпАП характеризується порушенням тих чи інших вимог встановленого порядку несення служби прикордонного наряду, яке може бути вчинене як активними діями, так і бездіяльністю.

В контексті рішення ЄСПЛ «Надточій проти України» (Заява F7460/03) правопорушення, яке розглядається, має ознаки, притаманні “кримінальному обвинуваченню” у значенні статті 6 Конвенції, що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне порушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого.

Частина 2 ст. 172-18 КУпАП передбачає відповідальність за порушення правил несення прикордонної службив умовах особливого періоду.

В даному випадку ОСОБА_1 являється працівником ДПСУ, на момент вчинення адміністративного правопорушення ніс службу у прикордонному наряді «Огляд транспортних засобів» в пункті пропуску «Орлівка», як виходить з його письмових пояснень він з приводу робочого випадку зв`язувався (доповідав) із СПНППр ОСОБА_2 на пункті пропуску спочатку за допомогою радіостанції, потім була надана вказівка вийти на зв`язок по службовому телефону, але він здійснив доповідь саме особистим телефоном (марка Самсунг)

Суд визначає, що наявність і використання особистого телефона працівником ДПСУ по суті вважається службовою недбалістю, оскільки це відволікає від виконання обов`язків або порушує безпекові вимоги (зокрема, режим радіомовчання або заборону фото/відеофіксації позицій та ін.). Крім того, заборона користування власним телефоном може також розглядатися і в контексті запобігання виникненню корупційних ризиків.

Проаналізувавши зібрані та дослідженні в судовому засіданні докази в їх сукупності, характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого, особу правопорушника, який протягом року не піддавався адміністративним стягненням, працює, інші обставини справи, суд вважає за доцільне застосувати до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 КУпАП при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.

Зазначеною нормою не надано визначення малозначності адміністративного правопорушення, як підстави звільнення від відповідальності та не встановлено порядку застосування такого звільнення.

Малозначність як ознака адміністративного правопорушення характеризується певним ступенем суспільної небезпечності, але таким, що не потребує застосування заходів адміністративного впливу.

Питання про можливість або ж недоцільність звільнення особи від адміністративної відповідальності при малозначності правопорушення в кожному конкретному випадку вирішується правозастосовчим органом (посадовою особою).

У даному випадку, суд враховує особу ОСОБА_1 , який є військовослужбовцем, раніше не притягався до адміністративної відповідальності, однак з урахуванням об`єкту правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-18 КУпАП, також беручи до уваги те, що вищевказане правопорушення вчинене в умовах особливого періоду, який до сьогодні триває та створює спільну соціальну небезпеку для держави та громадян, що потребує більш відповідального відношення до реалій сьогодення, а особливо під час виконання посадових обовязків працвником ДПСУ, суд вважає, що зазначені обставини в своїй сукупності не є достатніми для застосування положень ст. 22 КУпАП.

Враховуючи у відповідності до вимог ст.33 КУпАП характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь її вини, також беручи до уваги відсутність обставин, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, суд застосовує до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в мінімальному розмірі в межах установлених санкцією ч.2 ст.172-18 КУпАП, що за своїм видом та мірою відповідає, визначеній у ст.23 КУпАП, меті накладення адміністративного стягнення, і є необхідним й достатнім для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Керуючись ст. ст. 27, 33, 40 1, ч. 2 ст. 172-18, ст. ст. 283, 284 КУпАП, -

П О С Т А Н О В И В

Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-18 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн. в доход держави.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 665 грн. 60 коп. у дохід держави.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого ст.ст. 32, 321 КоАП України.

Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подається до відповідного апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову.

Суддя Вячеслав ДУДНИК