Рішення від 12 травня 2026 р. у справі №522/25611/25-Е — Приморський районний суд м. Одеси

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.05.2026

Справа № 522/25611/25-Е

Провадження № 2/522/518/26

Приморський районний суд м. Одеси у складі головуючого - суддя Ярема Х.С., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження (без виклику сторін) справу

за позовом ОСОБА_1

до держави в особі Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса)

про відшкодування моральної шкоди.

ВСТАНОВИВ:

1.25.11.2025 ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до держави в особі Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

2.Позивач просить суд:

- стягнути з державного бюджету України 8 000 грн. моральної шкоди, завданої незаконною бездіяльністю органу державної влади.

3.12.12.2025 відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.

4.30.12.2025 відповідач подав відзив на позовну заяву.

5.31.12.2025 позивач подала відповідь на відзив.

6.Позивач звернення до суду з цим позовом пояснює тим, що ухвалою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 27.09.2024 (№208/9704/24) задоволено її скаргу та визнано неправомірною бездіяльність державного виконавця Приморського ВДВС Офіцерової Л.Л. щодо ненадіслання до банківських установ платіжної інструкції на списання коштів заборгованості у ВП №74411291 у строк, передбачений Законом, зобов`язано державного виконавця закінчити виконавче провадження. Також визнано неправомірними дії державного виконавця щодо визначення боржнику ОСОБА_1 у постанові від 14.03.2024 розміру мінімальних витрат 269 грн. у виконавчому провадженні, визнано неправомірною постанову державного виконавця про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 14.03.2024.

Позивач зазначає, що незважаючи на ці рішення суду, державний виконавець у ВП№74411291 ще 09.10.2024 направив платіжну інструкцію до банку про примусове списання коштів з рахунку ОСОБА_1 111,94 грн., стягнув з рахунку боржника кошти, після чого 10.10.2024 виніс постанову про закінчення виконавчого провадження.

Позивач вважає, що протиправними діями державного виконавця їй завдано моральну шкоду, що виразилась в тому, що протягом восьми місяців з квітня 2024 року по жовтень 2024 року заборонялось чи обмежувалось її право на відкриття та закриття банківських рахунків. Обмеження в провадженні з майном. Репутаційні наслідки, оскільки Єдиний реєстр боржників є публічним і кожен може перевірити інформацію. Порушення нормального ритму життя та заподіяння душевних страждань, оскільки протягом тривалого періоду позивач перебувала у стані постійного нервового напруження, тривоги, що вплинуло на загальне самопочуття, знизило її працездатність та якість життя. Часові та емоційні витрати на захист своїх прав, оскільки їй довелося готувати та подати скарги до суду, контролювати виконання рішень суду, витратити значну кількість часу, зусиль та емоційного ресурсу на доведення факту порушення її прав та інтересів. Позивач оцінює моральну шкоду у розмірі 1 000 грн. за кожен місяць порушення її прав протягом восьми місяців з квітня 2024 року по жовтень 2024 року, що складає 8 000 грн.

7.Відповідач проти позову заперечує. Позивач не довела моральних страждань, а навела типовий перелік фраз, який як правило, усі використовують для стягнення моральної шкоди. Заявлені нею вимоги до держави є її відвертим зловживанням правом на подання до суду позовів про відшкодування моральної шкоди. Не кожні дії держави, навіть, якщо й такі визнані протиправними мають наслідком автоматичне право на пред`явлення моральної шкоди. Як і не всі переживання, хвилювання ОСОБА_1 становлять моральні страждання.

На виконанні Приморського ВДВС перебувало ВП№74411291 з примусового виконання виконавчого листа від 20.12.2023 про стягнення з ОСОБА_1 судового збору 429,44 грн. на користь держави. 14.03.2024 винесено постанови про стягнення з боржника виконавчого збору 42,94 грн. та витрат на проведення виконавчих дій 269 грн. Арешт коштів на рахунках боржника застосовувався у межах суми стягнення у даному виконавчому провадженні. Стягнені кошти на депозит ВДВС надійшли 10.10.2024 у розмірі 111,94 грн. В той же день винесено постанову про закінчення ВП № 74411291, зняття арешту з коштів на рахунках боржника.

Відповідно до відповідей ДФС України на запити державного виконавця від 14.03.2024, 23.09.2024 боржник за вказаним у запиті податковим номером на обліку в ДФС не перебував, тобто рахунки ОСОБА_1 у банківських установах були відсутні, що унеможливлювало виставлення платіжної інструкції для списання коштів.

Ухвала Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 27.09.2024 надійшла до Відділу лише 23.12.2024. Також звертає увагу, що робота АСВВ була тимчасово припинена з початку грудня 2024 по лютий 2025, внаслідок кібератаки на державні реєстри, держателем яких є МЮУ. Наразі залишається заблокованою офіційна електронна адреса Відділу, якою користувались в 2024. У зв`язку з цим, до ЗУ “Про виконавче провадження” було внесено зміни та доповнення до п. 10-2, відповідно до якого строки визначені цим Законом перериваються та встановлюються з дня припинення, скасування воєнного стану. В зв`язку з чим, постановою начальника Відділу «Постанова про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій" від 14.03.2024 скасована, а кошти повернуті ОСОБА_1 .

Судом встановлено такі обставини справи.

8.У вересні 2023 року приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Матвійчук Н. Є. звернулась до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника (справа №235/5222/16). Ухвалою Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 26.09.2023 у задоволенні подання відмовлено та стягнуто з приватного виконавця в Матвійчук Н. Є. на користь держави судовий збір 1 073, 60 грн. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 20.12.2023 змінено ухвалу Красноармійського міськрайонного суду Донецької області в частині стягнення розміру судового збору з приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Матвійчук Н.Є. на користь держави, зменшивши цей розмір 1 073,60 грн. до 429,44 грн.

9.На підставі постанови апеляційного суду Красноармійським міськрайонним судом Донецької області 26.02.2024 видано виконавчий лист у справі.

10.14.03.2024 державним виконавцем Приморського ВДВС у м. Одесі ПМРУМЮ Офіцеровою Л.Л. відкрито виконавче провадження № 74411291 та накладено арешт на кошти на рахунках у банківських установах у розмірі суми судового збору, витрат виконавчого провадження 269 грн. та виконавчого збору.

10.9.2024боржник самостійно сплатила суму стягнутого судового збору 429,44 грн. (зменшеного на підставі постанови апеляції) та подала заяву про закінчення виконавчого провадження у зв`язку з фактичним виконанням.

11.Відповідно до відповідей ДФС України на запити державного виконавця від 14.03.2024, 23.09.2024 боржник за вказаним у запиті податковим номером на обліку в ДФС не перебував, тобто рахунки ОСОБА_1 у банківських установах були відсутні, що унеможливлювало виставлення платіжної інструкції для списання коштів.

12.27.09.2024 ухвалою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області (справа №208/9704/24) задоволено скаргу ОСОБА_1 :

13.визнано неправомірною бездіяльність державного виконавця щодо не надіслання до банківських установ платіжної інструкції на списання коштів заборгованості у ВП№ 74411291 у строк

14.зобов`язано державного виконавця закінчити виконавче провадження, у зв`язку з фактичним виконанням.

15.27.09.2024 ухвалою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області (справа №208/9705/24) задоволено скаргу ОСОБА_1 :

16.визнано неправомірними дії державного виконавця щодо визначення боржнику ОСОБА_1 у постанові від 14.03.2024 розміру мінімальних витрат 269 грн. у ВП № 74411291

17.визнано неправомірною постанову державного виконавця про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 14.03.2024, зобов`язано її скасувати.

18.09.10.2024 державний виконавець, вчиняючи дії у виконавчому провадженні №74411291, направив платіжну інструкцію до АТ КБ «Приватбанк» про примусове списання коштів з рахунку ОСОБА_1 111,94 грн., стягнуто з рахунку боржника кошти, після чого 10.10.2024 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, знято всі обмеження, зокрема, винесена постанова про зняття арешту з коштів на рахунках боржника.

19.Стягнуті кошти 111,94 грн. поступили на депозит 10.10.2024.

20.10.10.2024 державний виконавець виніс постанову про закінчення виконавчого провадження та зняття всіх обмежень.

21.Ухвала Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 27.09.2024, якою скасовано розмір мінімальних витрат 269 грн. на проведення виконавчих дій, визначених у постанові від 14.03.2024, надійшла до ВДВС 23.12.2024.

22.Постановою начальника ВДВС постанова про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 14.03.2024 скасована, а стягнуті кошти 269 грн. повернуто ОСОБА_1 .

Висновки суду.

23.Предметом спору є заподіяння ОСОБА_1 з боку держави в особі органу державної виконавчої служби моральної шкоди, а його підставами є факти неправомірних дій чи бездіяльності цього органу (його посадових чи службових осіб), що полягають у визнанні в судовому порядку протиправних дій державного виконавця у виконавчому провадженні, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями чи бездіяльністю і шкодою. Як на правову підставу відшкодування моральної шкоди позивач посилається на статтю 1166, 1174 ЦК України.

24.Відповідач заперечує, як через недоведення позивачем факту спричинення їй моральної шкоди, причинно-наслідкового зв`язку, так і відсутності протиправності, оскільки 269 грн. повернуто боржнику.

25.За загальним правилом факт наявності моральної шкоди потребує доведення у встановленому законом порядку, оскільки така шкода є самостійним видом шкоди й умовою цивільно-правової відповідальності. У зв`язку з цим, з`ясуванню підлягають обставини щодо шкоди, протиправної поведінки та причинного зв`язку між ними, вини особи. Відсутність хоча б одного із цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду. Проте відповідальність заподіювача шкоди без вини може мати місце лише у випадках, спеціально передбачених законодавством.

26.Відповідно до приписів статей 1173 та 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

27.На відміну від загальних норм статей 1166, 1167 ЦК України, що вимагають встановлення усіх чотирьох елементів цивільного правопорушення (протиправна поведінка, наявність шкоди,причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою,вина заподіювача шкоди), спеціальні норми статті 1174 ЦК України допускають можливість відшкодування шкоди незалежно від вини органу державної влади та його посадової або службової особи.

28.За таких обставин необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є факти неправомірних дій чи бездіяльності цього органу чи його посадових або службових осіб, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями чи бездіяльністю і заподіяною шкодою.

29.Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає цивільну відповідальність за заподіяну шкоду.

30.У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди (її розмір), протиправність (незаконність) поведінки органу державної влади та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

31.Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.

32.Отже, ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює як вказані органи, так і їх посадових чи службових осіб, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

33.У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.09.019 у справі №916/1423/17 вказано, що застосовуючи статті 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади АРК або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акту; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу.

34. ОСОБА_1 стверджує, що обставинами (фактами), якими з боку державної виконавчої служби їй було заподіяно моральної шкоди є те, що вона, як боржник у ВП № 74411291, повинна була сплатили судовий збір за подання позову 429,44 грн. Виконавче провадження було відкрито 14.03.2024, де виконавець одночасно визначив розмір витрат виконавчого провадження 269 грн. та виконавчого збору. Однак вона самостійно сплатила судовий збір 429,44 грн., а згодом в судовому порядку (ухвала суду від 27.09.2024), зокрема, визнано неправомірними дії державного виконавця щодо визначення боржнику ОСОБА_1 у постанові від 14.03.2024 розміру мінімальних витрат 269 грн. у ВП № 74411291, визнано також неправомірною бездіяльність державного виконавця щодо ненадіслання до банківських установ платіжної інструкції на списання коштів заборгованості у ВП№ 74411291 у строк зобов`язано державного виконавця закінчити виконавче провадження, у зв`язку з фактичним виконанням.

35.Вважає, що самі ці неправомірні дії державного виконавця стали причиною заподіяння їй моральної шкоди. Адже при відкриття виконавчого провадження боржник автоматично вноситься до єдиного реєстру боржників, що пов`язане з певними обмеженнями: заборона у відкритті чи закриття рахунків, заборона відчуження майна, заборона чи обмеження придбати корпоративні права, можливе блокування банківських рахунків з подальшим списанням коштів на погашення боргу, розкриття банківської таємниці, завдання репутаційних втрат з діловими партнерами. Протягом 8 місяців з квітня 2024 по жовтень 2024 ці обмеження стосувались ОСОБА_1 . Протягом цього часу вона перебувала у стані постійного нервового стресу, напруження, тривоги, що вплинуло на загальне самопочуття, знизило її працездатність та якість життя. Змушена була контролювати державного виконавця та звернутись до суду.

36.Відповідач не заперечує обставин оскарження ОСОБА_1 дій, бездіяльності та постанов державного виконавця в даному виконавчому провадження та визнання їх протиправними. Разом з тим, не вбачає ні причинного зв`язку між ними, ні факту заподіяння шкоди.

37.Додатково звертає увагу, що відповідно до відповідей ДФС України на запити державного виконавця від 14.03.2024, 23.09.2024 боржник за вказаним у запиті податковим номером на обліку в ДФС не перебував, тобто рахунки ОСОБА_1 у банківських установах були відсутні, що унеможливлювало виставлення платіжної інструкції для списання коштів. Ухвала Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 27.09.2024, якою скасовано розмір мінімальних витрат 269 грн. на проведення виконавчих дій, визначених у постанові від 14.03.2024, надійшла до ВДВС 23.12.2024. Постановою начальника ВДВС постанова про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 14.03.2024 скасована, а стягнуті кошти 269 грн. повернуто ОСОБА_1 .

38.Оцінюючи доводи обох сторін щодо наявності чи відсутності причинного зв`язку між шкодою і протиправною поведінкою, суд виходив з такого.

39.Причинно-наслідковий зв`язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку заподіяну шкоду, а тільки за ту шкоду, яка заподіяна його діями. Відсутність причинного зв`язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана якимись іншими обставинами.

40.Як вбачається з матеріалів справи, на той час приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Матвійчук Н. Є. звернулась до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника (справа №235/5222/16).

41.Постановою суду від 20.12.2023 зменшено розмір судового збору з 1 073,60 грн. до 429,44 грн.

42.На підставі постанови апеляційного суду Красноармійським міськрайонним судом Донецької області 26.02.2024 видано виконавчий лист.

43.Тобто, судовий збір 429,44 грн. вона мала сплатити як приватний виконавець, а не як за свою особисту справу. І дане виконавче провадження №74411291 було відкрито щодо боржника ОСОБА_1 саме як щодо приватного виконавця. Приватний виконавець — це уповноважена державою фізична особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність із примусового виконання рішень судів та інших органів. Це самозайнятий фахівець, який має право виконувати рішення (стягнення коштів, майна), працюючи за власний рахунок та отримуючи винагороду від результату своєї роботи. Приватний виконавець має функції аналогічні державному виконавцю.

44.14.03.2024 державним виконавцем Приморського ВДВС у м. Одесі ПМРУМЮ Офіцеровою Л.Л. відкрито виконавче провадження № 74411291 та накладено арешт на кошти на рахунках у банківських установах у розмірі суми судового збору, витрат виконавчого провадження 269 грн. та виконавчого збору.

45.17.09.2024 боржник самостійно сплатила суму стягнутого судового збору 429,44 грн. (зменшеного на підставі постанови апеляції) та подала заяву про закінчення виконавчого провадження у зв`язку з фактичним виконанням.

46.Згодом за скаргою боржника суд ухвалою від 27.09.2024 визнано неправомірними дії державного виконавця щодо визначення боржнику ОСОБА_1 розміру мінімальних витрат 269 грн., визнано також неправомірною бездіяльність державного виконавця щодо ненадіслання до банківських установ платіжної інструкції на списання коштів заборгованості у ВП№ 74411291 у строк зобов`язано державного виконавця закінчити виконавче провадження, у зв`язку з фактичним виконанням.

47.09.10.2024 державний виконавець направив платіжну інструкцію до банку про примусове списання коштів з рахунку ОСОБА_1 111,94 грн. Стягнуті кошти 111,94 грн. поступили на депозит 10.10.2024. Тому 10.10.2024 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, знято всі обмеження, зокрема, винесена постанова про зняття арешту з коштів на рахунках боржника. Крім того, постановою начальника ВДВС постанова про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 14.03.2024 скасована, а стягнуті кошти 269 грн. повернуто ОСОБА_1 .

48.В контексті доводів позивача, про те, що саме державний виконавець не виконав ухвалу суду від 27.09.2024, що мало наслідком списання коштів з неї, розмір мінімальних витрат 269 грн., який визнаний судом протиправним, то суд звертає увагу на таке.

49.Ухвала суду може бути оскаржена безпосередньо до апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається з дня отримання копії ухвали. Порядок оскарження зазначено в ухвалі суду від 27.09.2024.

50.Як видно, державний виконавець лише 09.10.2024 (тобто тоді, коли ухвала суду від 27.09.2024 справа №208/9705/24, навіть не набрала ще законної сили, - відомості з ЄДРСР надіслано судом 31.12.2024, зареєстровано 01.01.2025, забезпечено надання загального доступу 02.01.2025, дата набрання законної сили 14.10.2024), стягнув з ОСОБА_1 111,94 грн., а 10.10.2024 виніс постанову про закінчення виконавчого провадження, зняв всі обмеження, зокрема, винесена постанова про зняття арешту з коштів на рахунках боржника. Отже, на той час державний виконавець ще не знав, що його дії, постанови визнано протиправними.

51.Далі суд бере до уваги, що якщо в судовому порядку дії державного виконавця були визнаними протиправними, це автоматично не означає та й не може означати, що особа зазнала моральної шкоди. Звісно держава в особі її органів (посадових осіб) може допускати помилки, які потім особа в судовому порядку визнає неправомірними. Але, якщо цим особі було завдано шкоду, то вона має бути очевидною, а не просто словесні посилання приватного виконавця, що вона зазначала порушення нормального ритму життя та заподіяння душевних страждань, оскільки протягом тривалого періоду позивач перебувала у стані постійного нервового напруження, тривоги, що вплинуло на загальне самопочуття, знизило її працездатність та якість життя. Часові та емоційні витрати на захист своїх прав, оскільки їй довелося готувати та подати скарги до суду, контролювати виконання рішень суду, витратити значну кількість часу, зусиль та емоційного ресурсу на доведення факту порушення її прав та інтересів.

52.Зрештою у даному випадку сплата судового збору у виконавчому провадженні стосувалась позивача як приватного виконавця, яка сама була уповноважена державою на виконання судових рішень, фактично до державного виконавця в особі держави. І якщо такі випадки доводять приватних виконавців в процесі їхньої роботи аж до такого психоемоційного стану, страждань, як описує позивача в позові, то варто справлятись з емоціями, яких завдає робота, без таких надмірних страждань.

53.Тобто, абсолютно надуманими і безпідставними є доводи позивача, що державний виконавець щось стягнув з неї всупереч ухвали від 27.09.2024, оскільки така ще на 09-10 жовтня 2024 не набрала законної сили. А коли ухвала надійшла до ВДВС , то постановою начальника ВДВС постанова про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 14.03.2024 скасована, а стягнуті кошти повернуто ОСОБА_1 . А оцінювання судом дій державного виконавця як протиправних в принципі не завдало страждань позивачу.

54.Відтак суд не погоджується з аргументами позивача, що саме такі дії становлять причинний зв`язок між встановленими протиправними діями та призвели до шкоди про яку стверджує позивач.

55.Необхідною умовою для притягнення держави до відповідальності за дії, бездіяльність органу державної влади у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: 1) неправомірні дії цього органу, 2) наявність шкоди та 3) причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою (постанова Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №920/715/17). Наявність цих умов у межах розгляду цивільної справи має довести позивач (постанова Верховного Суду від 25.10.2021 у справі №686/27099/20).

56.Адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Сама лише констатація у судовому рішенні порушення прав позивача не завжди може бути достатньою для того, щоб захист міг вважатися ефективним. Особливо якщо позивач вважає, що шкоду йому заподіяно.

57.Відповідно до ч. 1 ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

58.Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (ч. 2 ст. 23 ЦК України).

59.Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані, зокрема, Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 у справі №464/3789/17. Зокрема, суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого.

60.Слід виходити з презумпції, що порушення прав людини з боку суб`єктів владних повноважень прямо суперечить їх головним конституційним обов`язкам і завжди викликає у людини негативні емоції. ?

61.У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставини справи, повинен встановити, чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам. Отже, лише негативні емоції та незручності, що не досягли рівня страждання або приниження, не свідчать заподіяння моральної шкоди та, відповідно, не дають підстав для відшкодування.

62.Позивач стверджує, що обставинами (фактами), якими з боку державного виконавця їй було заподіяно моральну шкоду є встановлена судом в ухвалах від 27.09.2024 у справах № 208/9704/24 та 208/9705/24 протиправність дій та бездіяльності державного виконавця у виконавчому провадженні № 74411291.

63.Однак, сам лише факт ухвалення судового рішення, яким констатовано протиправну бездіяльність відповідача, не може бути самостійною та достатньою підставою стверджувати про спричинення позивачеві моральної шкоди, не звільняє його від обов`язку надати докази на підтвердження наявності всіх необхідних елементів складу цивільного правопорушення, яке є підставою для відшкодування моральної шкоди (постанова Верховного Суду від 29.01.2024 у справі № 279/1409/23).

64.Отже, сам по собі факт визнання протиправними дій та бездіяльності Головного державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Офіцерової Л.Л. у виконавчому провадженні № 74411291, не є безумовною підставою для відшкодування ОСОБА_1 моральної шкоди, а позивач повинна довести причинно-наслідковий зв`язок між протиправною дією та негативними наслідками і розмір шкоди.

65.При цьому, суд звертає увагу на те, що вказаним судовим рішенням були відновлені порушені права позивача.

66.Відповідно до ч.3 ст. 12, ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених цим Кодексом. Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

67.Позивач стверджує, що при відкритті виконавчого провадження боржник автоматично вноситься до єдиного реєстру боржників, що пов`язане з певними обмеженнями: заборона у відкритті чи закриття рахунків, заборона відчуження майна, заборона чи обмеження придбати корпоративні права, можливе блокування банківських рахунків з подальшим списанням коштів на погашення боргу, розкриття банківської таємниці, завдання репутаційних втрат з діловими партнерами. Протягом 8 місяців з квітня 2024 по жовтень 2024 ці обмеження стосувались ОСОБА_1 .

68.Позивач наводить цей перелік обмежень, але наводить жодного фактичного прикладу, який з нею трапився через це. Тому суд це сприймає як інформування про можливі обмеження, які вони щодо себе не довела.

69.Також позивач каже, що протягом цього часу вона перебувала у стані постійного нервового стресу, напруження, тривоги, що вплинуло на загальне самопочуття, знизило її працездатність та якість життя. Усі ці поняття є суб`єктивними, узагальненими, сприймаються кожним по різному. Тому важливо, щоб позивач довів на конкретних прикладах, що це значить для нього, що саме відбулось. Що стосується “зниження якості життя”, то позивач, будучи приватним виконавцем, також не розкрила як від сплати судового збору 429,44 грн., де їй також повернули кошти, знизилась її якість життя. Крім того, з того часу пройшло майже два роки.

70.Підсумовуючи, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено причинно-наслідкового зв`язку між діями державного виконавця і шкодою, підстави для стягнення моральної шкоди відсутні.

Керуючись ст.ст. 141, 263-265 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ярема Х.С.