Рішення від 06 травня 2026 р. у справі №522/2547/25-Е — Приморський районний суд м. Одеси

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.05.2026

Справа № 522/2547/25-Е

Провадження № 2/522/132/26

Приморський районний суд м. Одеси у складі: головуючого судді – Ярема Х.С., при секретарі судового засідання – Мельник І.А., за участі третьої особи - ОСОБА_1 розглянув справу

за позовом приватного виконавця Цинєва Віталія Олександровича

до ОСОБА_2 , ОСОБА_3

треті особи без самостійних вимог Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі Філії – Одеське обласне управління АТ «Ощадбанк», державний нотаріус Приморської державної нотаріальної контори у місті Одесі Маслова Марія В`ячеславівна

про визнання договору недійсним, скасування державної реєстрації.

ВСТАНОВИВ:

1.11.02.2025 приватний виконавець Цинев В.О. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

2.Позивач просить суд:

-визнати недійсним договір дарування 1/6 частину квартири в АДРЕСА_1 , між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ;

-скасувати рішення нотаріуса про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 20346435 від 27.03.2015, номер відомостей про речове право: 9210367, від 27.03.2015, щодо реєстрації права власності на 1/6 частину квартири.

3.17.03.2025 відкрито загальне позовне провадження.

4.07.04.2025 третя особа АТ «Державний ощадний банк України» в особі Філії – Одеське обласне управління АТ «Ощадбанк» подало письмові пояснення.

5.08.04.2025 відповідач ОСОБА_2 подала відзив.

6.11.04.2025 позивач подав відповідь на відзив.

7.17.04.2025 відповідач ОСОБА_2 подала заперечення на відповідь на відзив.

8.23.04.2025 відповідач ОСОБА_2 подала заперечення на пояснення третьої особи.

9.23.04.2025 позивач подав додаткові пояснення.

10.23.04.2025 третя особа АТ «Державний ощадний банк України» в особі Філії – Одеське обласне управління АТ «Ощадбанк» подало додаткові пояснення.

11.10.07.2025 закрито підготовче провадження.

12.18.08.2026 відповідач ОСОБА_2 подала додаткові пояснення.

13.Позивач звернення до суду з цим позовом пояснює тим, що в 2007 році ОСОБА_2 взяла в банку кредит для купівлі авто. Автомобіль купила, але кредит не повертала. Тому банк звертався до суду з позовом до неї про стягнення коштів і рішенням суду від 09.04.2013 (№ 522/1502/13-ц) стягнуто заборгованість 31 967,80 доларів США, комісію 1 200 грн. Рішення суду набрало законної сили та звернуто до примусового виконання. 25.08.2022 приватним виконавцем Цинєвим В.О. відкрито ВП № 69723206. Після відкриття виконавчого провадження з`ясовано, що ОСОБА_2 після ухвалення судом рішення про стягнення з неї заборгованості 27.03.2015 подарувала своїй матері ОСОБА_3 1/6 частину квартири. Оскільки ОСОБА_2 на момент здійснення безоплатного відчуження 1/6 частини квартири на користь своєї матері мала заборгованість підтверджену рішенням суду та знала про борг, отримавши 10.03.2010 претензію банку, в 2013 році судові повістки, договір дарування має ознаки фраудаторності та укладений з метою уникнення відповідальності, визначеної рішенням суду. Інше майно, на яке можна звернути стягнення у відповідача відсутнє.

14.Відповідач ОСОБА_2 проти позову заперечує. Вона не знала про рішення суду від 09.04.2013 та про відкриття виконавчого провадження, а дізналась про борг лише в жовтні 2024 року, коли отримала відповідь від приватного виконавця. Вважає, що позивач, звернувшись до суду 11.02.2025, пропустив строк позовної давності для оскарження договору від 27.03.2015, який немає ознак фраудаторності, оскільки вартість подарованої частини квартири не покриває навіть половини боргу за рішенням суду. Тим більше після укладення цього договору ОСОБА_2 не перестала бути платоспроможною та має інше майно, на яке може бути звернуто стягнення (автомобіль). Отже, даруючи частку квартири матері, вона не мала на меті уникнути відповідальності з повернення боргу. До того ж вона відчужила квартиру не відразу, а після спливу майже двох років від дати ухвалення рішення суду. Відповідальність за відсутність арешту квартири, наявність якого могла б завадити їй відчужити квартиру, лежить на стягувачеві, а не на ній. На момент укладення договору дарування такого поняття як «фраудаторність правочину» взагалі не існувало.

15.Третя особа АТ «Державний ощадний банк України» в особі Філії – Одеське обласне управління АТ «Ощадбанк» позов підтримує. ОСОБА_2 тривалий час ухиляється від виконання рішення суду та сплати заборгованості. На момент дарування квартири знала про прострочену заборгованість.?

Судом встановлено такі обставини справи.

16.04.04.2007 між АТ «Ощадбанк» (Кредитор) та ОСОБА_2 (Позичальник) укладено Договір кредиту № 1392-н, цільовим призначенням укладення якого була купівля за Автомобіля Toyota Yaris 2007 року.

17.05.04.2007 між ОСОБА_2 та АТ «Ощадбанк» укладено Договір застави транспортного засобу, яким забезпечувалися вимоги банку. Предметом договору застави був транспортний засіб Toyota, модель Yaris 2007, № НОМЕР_1 , НОМЕР_2 .

18.05.02.2009 укладено Додаткову угоду №1 до кредитного договору №1392-н від 04.04.2007 щодо зміни здійснення сплати процентів нарахованих на фактичний залишок заборгованості за Кредитом строком від лютого 2009 року до 04.04.2014.

19.10.03.2010 ОСОБА_2 отримала повідомлення від АТ «Ощадбанк» щодо сплати заборгованості за кредитним договором.

20.Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 09.04.2013 (№ 522/1502/13-ц) стягнуто з ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором № 1392-н від 04.04.2007 у розмірі 31 967,80 доларів США, 1 200 грн. та судовий збір у розмірі 2 567,18 грн. Рішення суду набрало законної сили 17.06.2014.

21.07.07.2014 на виконання рішення суду видано виконавчий лист.

22.Виконавчий лист перебував на виконанні в органах ДВС, але стягнення фактично не проводилось.

23.25.08.2022 стягувачем пред`явлено виконавчий документ на виконання до приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Цинєва В.О.

24.25.08.2022 приватним виконавцем відкрито ВП № 69723206 з виконання виконавчого листа № 522/1502/13-ц від 07.07.2014.

25.Після відкриття виконавчого провадження з`ясовано, що за боржником зареєстровано транспортний засіб Toyota, модель Yaris, 2007 № НОМЕР_1 , НОМЕР_2 . Станом на даний час цей транспортний засіб перебуває у розшуку за постановою виконавця з 08.12.2022.

26.03.10.2024 боржнику надіслано вимогу надати заставний транспортний засіб та надати інформацію щодо майнового стану. Вимогу надіслано рекомендованою кореспонденцією, трек номер відправлення 6502000016907. Відправлення не отримано. Наразі заставний транспортний засіб не надано, не надано інформацію про майновий стан боржника.

27.12.03.2025 боржнику надіслано виклик з вимогою надати заставний транспортний засіб та надати інформацію про майновий стан. Трекномер відправлення 0505270339780. Виклик ОСОБА_4 не отримано. Вимоги виконавця не виконано.

28. ОСОБА_2 зверталась із заявою про скоєння злочину від 14.11.2011,, що належний їй автомобіль Toyota, модель Yaris, 2007, НОМЕР_2 викрадено у неї в квітні 2010 року.

29.Після відкриття виконавчого провадження позивачеві стало відомо, що ОСОБА_2 подарувала 27.03.2015 своїй матері ОСОБА_3 1/6 частину квартири АДРЕСА_2 . Дар оцінено в 86 820 грн.

30.Ухвалою суду від 29.11.2024 у справі № 522/1502/16-ц заяву представника ОСОБА_2 про поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення – залишено без задоволення. Заяву про перегляд заочного рішення визнано неподаною та повернуто заявнику. Висновок суду про відмову у поновленні пропущеного строку на подання заяви про перегляд заочного рішення грунтується на тому, що 19.02.2013 та 12.03.2013 ОСОБА_2 отримала поштову кореспонденцію направлену судом, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення. 05.02.2025 постановою апеляційного суду ухвала від 29.11.2024 залишена без змін.

Висновки суду.

31.Предметом спору є визнання недійсним договору дарування, як такого, що вчинений на шкоду кредитору, щоб уникнути сплати боргу, а його підставами - договір має ознаки фраудаторності, оскільки квартира була подарована боржником своїй матері з метою ухилення сплати кредитного боргу.

32.Відповідач заперечує з тих причин, що про борг їй не було відомо на дату відчуження квартири, ціна квартири не забезпечує покриття боргу, а вона після продажу квартири не втратила платоспроможності. Квартира не перебувала під арештом, а позовні вимоги заявлені поза межами позовної давності.

33.Верховний Суду у постанові від 10.09.2025 у справі № 367/252/24 визначив, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має не особистий, а виключно службовий інтерес, який полягає у виконанні покладених на нього державою посадових обов`язків і досягненні такого результату, за якого судове рішення буде виконаним. Тому виконавець вправі звернутися до суду з позовом про оспорення фраудаторного правочину в інтересах стягувача у виконавчому провадженні.

34.У постанові від 02.10.2024 у справі №703/3501/22 Верховний Суд зазначив наступне. Фраудаторні правочини - це правочини, які вчиняються сторонами з порушенням принципів доброчесності та з метою приховування боржником своїх активів від звернення на них стягнення окремими кредиторами за зобов`язаннями боржника, завдаючи тим самим шкоди цьому кредитору. У ЦК України немає окремого визначення фраудаторних правочинів, їх ідентифікація досягається через застосування принципів (загальних засад) цивільного законодавства та меж здійснення цивільних прав. Спільною ознакою таких правочинів є вчинення сторонами дій з виведення майна боржника на третіх осіб з метою унеможливлення виконання боржником своїх зобов`язань перед кредиторами та з порушенням принципу добросовісності поведінки сторони у цивільних правовідносинах. Учинення власником майна правочину на шкоду своїм кредиторам може полягати як у виведенні майна боржника власником на третіх осіб, так і у створенні преференцій у задоволенні вимог певного кредитора на шкоду іншим кредиторам боржника, внаслідок чого виникає ризик незадоволення вимог інших кредиторів. У разі невідповідності фраудаторного правочину загальним принципам цивільного права та його вчинення з виходом за межі цивільних прав суди можуть визначити юридичну кваліфікацію такого правочину із застосуванням загальних положень ЦК України. Як наслідок, може бути визнаний недійсним договір, спрямований на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України).

35.Відповідно до ч. 5 ст. 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

36.Відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

37.У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.

38.Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п`ятої статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 ЦК України.

39.Позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України), і послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена статтею 234 ЦК України, так і інша підстава, наприклад, передбачена статтею 228 ЦК України (подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 372/437/20).

40.Цивільно-правовий договір не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення.

41.Вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи - стягувача за рахунок майна цього власника може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора.

42.У постанові від 10.05.2023 Верховний Суд у справі №755/17944/18 зазначив, що наявність підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним, так і порушення суб`єктивного цивільного права або інтересу особи, яка звернулася до суду, має встановлюватися саме на момент вчинення оспорюваного правочину за допомогою якого відповідачами вчинялися дії по уникненню виконання грошових зобов`язань перед позивачем, відчужуючи належне їм майно.

43.У постанові Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №369/11268/16-ц, зроблено висновок, що цивільно-правовий договір (в тому числі й договір дарування) не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення (в тому числі, вироку) про стягнення коштів, що набрало законної сили. Боржник (дарувальник), проти якого ухвалено вирок про стягнення коштів та відкрито виконавче провадження, та його сини (обдаровувані), які укладають договір дарування, діють очевидно недобросовісно та зловживають правами стосовно кредитора, оскільки укладається договір дарування, який порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.

44.У постанові Верховного Суду від 08.06.2022 в справі № 2-591/11 зроблено висновок, що правочин, вчинений боржником у період виникнення у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину як такого, що вчинений боржником на шкоду кредиторам.

45.У своїй постанові від 20 травня 2020 року у справі № 922/1903/18 Верховний Суд зазначив, що особа, яка є боржником перед своїми контрагентами, повинна утримуватись від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів.

46. ОСОБА_2 не заперечує, що в 2007 році взяла кредит в банку з метою придбання автомобіля, який одночасно внесла в заставу банку д=як гарантію виконання зобов`язань.

47.Станом на даний час, а це з 2007 року уже майже 20 років вона не повернула кредитні кошти.

48.Незалежно від того чи викрадений у неї дійсно був автомобіль (який досі не знайдений), чи ні, це не відміняє її обов`язку повертати кредитні кошти. Договором застави не непередбачено обставин неперебррної чсилит, чи форс мажорних обставин , що у разі викрадення авто припиняється борг, об`єкт застави не був застрахований.

49.Тому незалежно від того чи знала відповідач про рішення суду, яким з неї стягується борг чи ні, цей обов`язок у неї є й досі. Питання може виникнути лише щодо його розміру. Жодних намірів добровільно повернути кошти протягом майже 20 років овна не виявляла. При цьому сама відповідач зараз стверджує, що має інше майно. Тобто, у відповідача немає перешкод для того, щоб сплати борг навіть зараз, погодити її з банком і закінчити виконавче провадження у зв`язку з його фактичним виконанням

50.Тобто, будучи обізнаною про наявність невиконаного нею грошового зобов`язання за кредитним договором 27.03.2015 вона відчужила на користь своєї матері належну їй на праві власності частину квартиру за безоплатним договором.

51.Суд погоджується з доводами позивача, що таке поведінка ОСОБА_2 є недобросовісною та свідчить про зловживання правом, оскільки направлена на приховання цього майна від виконання в майбутньому за його рахунок судового рішення про стягнення грошових коштів та виконання зобов`язань за кредитним договором, що в свою чергу шкодить інтересам кредитора АТ «Ощадбанк».

52.Зазначене свідчить про наявність правових підстав, передбачених положеннями статті 234 ЦК України, для визнання оспорюваного договору дарування недійсним.

53.Наявність у ОСОБА_2 іншого майна не виключає ознак фраудаторності спірного договору дарування, тим більше, що єдине наявне у боржника майно (автомобіль) фактично вибуло з її володіння та не може бути надано виконавцеві.

54.Крім того, допускається кваліфікація фраудаторного правочину як фіктивного (стаття 234 ЦК України) чи такого, що вчинений всупереч принципу добросовісності та недопустимості зловживання правом (статті 3, 13 ЦК України). Для такої кваліфікації правочину важливим є те, що внаслідок його вчинення відбувається, зокрема, унеможливлення звернення стягнення на майно боржника чи зменшується обсяг його майна (постанова Верховного Суду від 05 січня 2024 року в справі № 761/40240/21).

55.Відсутність арешту спірного майна не надає особі права ухилятися за рахунок фраудаторного правочину від боргових зобов`язань.

56.Так, відповідно до пункту 1 частини 5 статті 19 Закону України "Про виконавче провадження" боржник зобов`язаний утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення.

Щодо застосування позовної давності.

57.Згідно з ч. 1 ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

58.Згідно з ч. 1 ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

59.Позивачем 11.02.2025 були заявлені позовні вимоги щодо визнання недійсним договору дарування 1/6 частини квартири.

60.Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

61.Відповідач ОСОБА_2 вважає, що перебіг позовної давності для звернення до суду із даним позовом має починатись з моменту укладення договору дарування від 27.03.2015. Тобто, останнім днем строку звернення із відповідним позовом про визнання зазначеного договору дарування від 27.03.2015 року є 27.03.2018.

62.Верховний Суд у постанові від 03.07.2019 у справі № 369/11268/16-ц, зазначив що, з огляду на те, що позивач дізнався про існування оспорюваних правочинів у серпні 2016 року - після отримання довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, суди правильно застосували частину п`яту статті 267 ЦК України та вказали, що позивач не пропустив визначену статтею 257 ЦК України позовну давність.

63.Отже, приватний виконавець міг дізнатися про спірний договір дарування не раніше відкриття виконавчого провадження 25.08.2022, оскільки отримання ним відповідної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна було можливим лише після відкриття виконавчого провадження.

64.Отже, позивач, звернувшись до суду з цим позовом 11.02.2025 не пропустив строку позовної давності.

65.Таким чином позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 141, 263-265 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_5 – задовольнити.

Визнати недійсним нотаріально посвідчений 27.03.2015 договір дарування 1/6 частини квартири АДРЕСА_2 .

Скасувати рішення державного реєстратора (нотаріуса) про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 20346435 від 27.03.2015, номер відомостей про речове право: 9210367, від 27.03.2015, щодо реєстрації права власності на 1/6 частину квартири АДРЕСА_2 , на підставі договору дарування від 27.03.2015, видавник: Друга одеська державна нотаріальна контора, ОСОБА_6 .

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення складено 13.05.2026.

Суддя Ярема Х.С.