Вирок від 12 травня 2026 р. у справі №521/6351/26 — Хаджибейський районний суд міста Одеси

521/6351/26

1-кп/521/1571/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 травня 2026 року м. Одеса

Хаджибейський районний суд міста Одеси у складі головуючого судді ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участі прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника обвинуваченого – адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Одеси кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026164470000107 від 14.03.2026 року за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Станіславка Котовського району Одеської області, не одруженого, з середньо-спеціальною освітою, офіційно не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:

- вироком Приморського районного суду м.Одеса від 26.02.2026 року за ч.1 ст.263 КК України до покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі, на підставі ст.ст.75,76 КК України звільнений від відбуття покарання з випробуванням строком на 1 (один) рік,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.309 КК України,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_4 13.03.2026 року, у невстановлений під час судового розгляду час, але не раніше 23.00 год., перебуваючи у невстановленому під час судового розгляду місці, використовуючи свій мобільний телефон, замовив у невстановленої особи, що є власником чат-боту ««PeoplePipBot»» в додатку «Телеграм», особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено – 4-ММС та особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено – МДМА, сплативши за них грошові кошти в сумі 1590 гривень через застосунок «А-Банк», здійснивши переказ зі своєї банківської картки на банківську картку невстановленої особи № НОМЕР_1 13.03.2026 року о 23.36 год.

Після чого, вже 14.03.2026 року о 00.01. год., отримавши вказівки від невстановленої особи з місцем розташування особливо небезпечних психотропних речовин, перебуваючи біля будинку № 12/7 на вулиці Фонтанська дорога в місті Одесі, діючи з прямим умислом, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в порушення Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» від 15.02.1995 № 60/95-ВР та Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживання ними» № 62/95-ВР від 15.02.1995, не маючи на те спеціального дозволу, привласнив із землі один згорток із ізоляційної стрічки зеленого кольору з вмістом полімерного пакету із застібкою, в якому знаходилась кристалічна речовина білого кольору, загальною масою 0,956г, яка містить в собі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено – 4-ММС, в якій кількісний вміст 4-ММС становить 0,558г, та другий згорток із ізоляційної стрічки зеленого кольору з вмістом полімерного пакету із застібкою, в якому знаходилось дві таблетки рожевого кольору неправильної форми, загальною масою 0,988г, що містять в собі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено – МДМА, загальний кількісний вміст МДМА в таблетках становить 0,257г, тим самим незаконно придбав особливо небезпечні психотропні речовини для власного вживання та без мети збуту.

У подальшому, ОСОБА_4 маючи прямий умисел, направлений на незаконне зберігання особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено – 4-ММС, в якій кількісний вміст 4-ММС становить 0,558г, та особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено – МДМА, загальний кількісний вміст МДМА становить 0,257г, помістив згортки з ізоляційної стрічки зеленого кольору до зовнішньої кишені куртки, одягненої на ньому, тим самим став незаконно зберігати особливо небезпечні психотропні речовини при собі для власного вживання та без мети збуту до моменту добровільної видачі працівникам поліції відділу поліції № 1 Одеського районного управління поліції № 1 ГУНП в Одеській області та подальшого їх вилучення о 01.43. год. 14.03.2026 року під час проведення огляду місця події біля будинку № 12/7 на вулиці Фонтанська дорога в місті Одесі.

Кримінальна відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення передбачена ч.1 ст.309 КК України, а саме у незаконному придбанні та зберіганні психотропних речовин без мети збуту.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчинені інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав у повному обсязі, обставини, викладені в обвинувальному акті підтвердив та пояснив, що він дійсно за вказаних обставин та у зазначений час замовив через додаток Телеграм психотропну речовину, здійснив перерехунок грошових коштів близько 1500 грн. на номер картки, які надіслав бот та отримав координати її знаходження по Фонтанській дорозі у м.Оеса. Прибув за адресою та відкопав два згортки речовини та одразу був зупинений працівниками поліції, яким добровільно видав придбану ним речовину. На цей час наркотики не вживає, зробив для себе певні висновки, у вчиненому щиро кається. Офіційно не працює, але підробляє та має невеликий дохід, проживає у м.Одеса в орендованій квартирі. Просив суворо його не карати, розуміє, що правопорушення вчинив під час іспитового строку.

Відповідно до ч.3 ст.349 КПК України суд, враховуючи позицію обвинуваченого щодо вчиненого злочину, за згодою учасників судового розгляду, визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, оскільки учасники кримінального провадження вважають, що фактичні обставини провадження підтверджені доказами, що знаходяться у матеріалах провадження та не потребують дослідження під час судового розгляду, суд зберігаючи об`єктивність та неупередженість, так само визнає фактичні обставини провадження доведеними. Тому суд, за згодою учасників судового провадження вважає доцільним обмежитись дослідженням доказів, а саме допитом обвинуваченого, дослідженням даних, які характеризують його особу та обставин, що мають значення для визначення міри покарання та стосовно речових доказів.

При цьому судом з`ясовано, чи правильно учасники судового розгляду розуміють зміст цих обставин, чи добровільною та істинною є їх позиція, а також їм роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку.

Крім того, такий порядок судового розгляду повністю узгоджується з вимогами п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яких суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Допитавши обвинуваченого, вивчивши матеріали кримінального провадження, стосовно характеристики особи обвинуваченого, суд приходить до висновку, що події кримінального правопорушення мали місце, вина обвинуваченого доведена повністю, його дії вірно кваліфіковані за ч.1 ст.309 КК України, як незаконне придбання та зберігання психотропних речовин без мети збуту.

Вирішуючи питання про призначення покарання, суд відповідно до вимог ст.65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обвинувачений ОСОБА_4 раніше судимий, на обліку у лікаря-нарколога та психіатра не перебуває, офіційно не працює, свою вину визнав.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , є його щире каяття під час судового розгляду, вину визнав повністю, дав правдиві свідчення.

Відповідно до ст.67 КК України обставини, які обтяжують покарання ОСОБА_4 , судом не встановлено.

Згідно з ч.2 ст.65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.

Виходячи із принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації - покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу.

У відповідності до вимог ст.50 КК України при призначенні міри покарання обвинуваченому, суд вважає за необхідне призначити такий захід примусу, який би був відповідною мірою кари за скоєне, сприяв виправленню засудженого та запобігав вчиненню інших кримінальних правопорушень.

Відповідно до вимог ст.12 КК України вчинений обвинуваченим злочин, передбачений ч.1 ст.309 КК України є кримінальним проступком.

Згідно п.1 Постанови Пленуму ВСУ "Про практику призначення судами кримінального покарання" №7 від 24.10.2003 року призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Таким чином, враховуючи обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, особу обвинуваченого, позиції сторони обвинувачення, захисту, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання у виді 1 (одного) року обмеження волі у межах санкції ч.1 ст.309 КК України.

Підстав для застосування ст.69 КК України та звільнення обвинуваченої від відбування покарання з випробуванням, у відповідності до вимог ст.75 КК України, суд не знаходить, у зв`язку з відсутністю передумов за яких дані правові норми мають змогу бути застосовані.

Крім того, ОСОБА_4 був засуджений вироком Приморського районного суду міста Одеси від 26.02.2026 року за ч.1 ст.263 КК України до покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі. Відповідно до статей 75, 76 КК України ОСОБА_4 від відбування покарання звільнено з випробуванням на 1 (один) рік, за умови, якщо протягом вказаного часу він не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки - періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання. Вирок набрав законної сили 31.03.2026 року.

Оскільки кримінальне правопорушення скоєно ОСОБА_4 під час випробувального строку, призначеного вироком Приморського районного суду м. Одеси від 26.02.2026, відповідно до п.п. «б» п. 1 ч. 1 ст. 72 КК України перевести ОСОБА_4 призначене покарання у виді 1 року обмеження волі в позбавлення волі, де одному дню позбавлення волі відповідають два дні обмеження волі, що дорівнює 6 місяцям позбавлення волі.

При призначенні покарання суд враховує правову позицію Верховного суду, викладену у постанові від 15 липня 2025 року по справі №462/7107/24. В обґрунтування позиції ККС ВС вказав, що неодноразово наголошував у постановах, що у разі засудження особи за кримінальне правопорушення, вчинене у період іспитового строку за попереднім вироком, визначеним у порядку статей 75, 79, 104 КК, та призначення покарання, яке згідно із ч. 3 ст. 72 КК за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягає, суд, незважаючи на це, має застосувати вимоги ст.71 КК і визначити за сукупністю вироків таке остаточне покарання, яке має бути більшим як від покарання, призначеного за нове кримінальне правопорушення, так і від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

Суд відхиляє позицію сторони захисту пари призначення покарання у виді пробаційного нагляду, оскільки обвинуваченим вчинено кримінальне правопорушення до набрання попереднім вироком суду законоої сили, враховуючи, що відповідно до вимог ч.1 ст.165 КВК України іспитовий строк обчислюється з моменту проголошення вироку суду, тобто для обвинуваченого ОСОБА_4 з 26.02.2026 року.

На підставі ч.ч.1,4 ст.71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання за цим вироком за правилами п.п. «б» п.1 ч.1 ст.72 КК України частково приєднати невідбуту частину покарання у виді позбавлення волі, та призначити остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки 1 місяць.

Враховуючи наведене, ОСОБА_4 слід призначити остаточне покарання на підставі вимог п.п. «б» ч.1 ст.72 КК України та ч.1,4 ст.71 КК України, що одному дню позбавлення волі відповідає два дні обмеження волі, шляхом часткового складання невідбутої частини покарання призначеного за попереднім вироком та цим вироком, у виді позбавлення волі строком 3 (три) роки 1 (один) місяць.

Дане покарання, на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).

Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Справедливе застосування норм права означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

Під час досудового розслідування будь-який запобіжний захід відносно ОСОБА_4 не обирався.

Відповідно до вимог ч.2 ст.124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Відповідно до вимог ст.100 КПК України суд вирішує долю речових доказів.

Керуючись ст. ст. 100, 373,374 КПК України, суд –

У Х В А Л И В :

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.309 КК України та призначити покарання у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік.

На підставі ч.ч.1,4 ст.71 КК України та ч.1 ст.72 КК України, шляхом часткового складання покарання призначеного за цим вироком та покарання за вироком Приморського районного суду міста Одеси від 26.02.2026 року, призначити ОСОБА_4 остаточне покарання у виді 3 (трьох) років 1 (одного) місяця позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з моменту набрання вироком законної сили.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід ОСОБА_4 не обирати.

Речові докази після набрання вироком законної сили:

-кристалічну речовину білого кольору масою 0,956 г, що містить особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено – 4-ММС (4-метилметкатинон), кількісний вмість 4-ММС становить 0,558 г. та дві таблетки рожевого кольору загальною масою 0,988 г містять особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено – МДМА (3,4-метилендіоксиметамфетамін), загальний кількісний вміст МДМА становить 0,257 г., яка зберігається у централізованої камері схову ВП №1 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області, квитанція № 003433 – знищити;

-мобільний телефон «Iphone 14 Pro max», ІМЕІ1: НОМЕР_2 , ІМЕІ2: НОМЕР_3 – повернути власнику ОСОБА_4 .

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави судові витрати за проведення судової експертизи у сумі 7131,20 грн.

Вирок суду в частині встановлення обставин справи, дослідження яких було визнано недоцільним відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України, оскарженню не підлягає, в іншій частині може бути оскаржений шляхом подачі апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду через Хаджибейський районний суд м.Одеси протягом 30-ти днів з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційних скарг, якщо такі скарги не було подано.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копії вироку негайно після його проголошення вручаються обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1