Рішення від 12 травня 2026 р. у справі №503/1861/25 — Кодимський районний суд Одеської області

Справа № 503/1861/25

Провадження № 2/503/106/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2026 року Кодимський районний суд Одеської області у складі:

головуючого - судді Сердюка Б.С.,

за участю секретаря судового засідання Клемпуш Ю.В.,

представника позивача ОСОБА_1 , відповідачки ОСОБА_2 , представника відповідачки ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кодима цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення грошової компенсації,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення грошової компенсації.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 10 травня 1998 року між позивачем та відповідачем було укладено шлюб. Рішенням Кодимського районного суду Одеської області від 30 червня 2022 року у справі №503/5339/22 шлюб між позивачем та відповідачем розірвано. У провадженні Кодимського районного суду Одеської області знаходиться справа №503/1016/25 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про поділ майна, яке є спільною сумісною власністю. ОСОБА_2 визначено майно, що підлягає поділу, а саме, домоволодіння з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_1 ; автомобіль MINSUBISHI GALANT 1985 року випуску, державний номер НОМЕР_1 ; автомобіль Volkswagen Touran 2008 року випуску, державний номер НОМЕР_1 ; причіп марки ЛЕВ модель 183111, 2017 року випуску, державний номер НОМЕР_2 ; земельна ділянка кадастровий номер 5122583700:01:001:0304, площею 3,3555 га. Під час перебування у шлюбі, сторонами також було набуте ще інше майно, про яке не зазначено у вказаному позові, а саме, кутовий диван у вітальню, стінка для вітальні, стіл для вітальні розкладний, 6 стільців, тумба під телевізор, телевізор Mystery 40" TV MTV, телевізор смарт Kivi 32", ліжко двоспальне, матрац двоспальний на ліжко, диван з двома кріслами, стінка "Юніор", комп`ютер з монітором, кутовий диван на кухню, набір: стіл розкладний з 2 табуретками, кухонна стінка кутова, холодильник NORD, пральна машина LG, комбінована газова плита, бігова доріжка, прихожа, набір посуду 1, набір посуду 2, бетонорозмішувач. Після розлучення позивач залишив будинок, в якому вони з позивачкою разом проживали, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в якому залишились меблі, техніка та посуд. У зв`язку з тим, що майно знаходиться у користуванні відповідачки та самостійно вилучити це майно він не може, ефективним способом захисту позивач вважає стягнення грошової компенсації за частку у майні, у зв`язку з чим просить стягнути з відповідачки на його користь 71750 гривень.

01 грудня 2025 року ухвалою судді Кодимського районного суду Одеської області Сердюка Б.С. відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

18 грудня 2025 року представником відповідачки до суду був поданий відзив у якому вона зазначає, що вважає вимоги позивача необґрунтованими, недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки майно, визначене позивачем в позовній заяві, за яке він просить суд стягнути з відповідача компенсацію, не було поділено між подружжям ані мирним шляхом, ані в судовому порядку. На думку відповідача, стягнення компенсації за таке майно без встановлення його статусу як спільного майна подружжя та його поділу неможливе. Вказує, що, в даному випадку, важливим фактором є доведення наявності такого майна на час припинення спільного ведення господарства (розірвання шлюбу тощо), придбання такого майна під час шлюбу за спільні кошти подружжя, а також обсяг такого спільного майна на момент розгляду справи. До позовної заяви позивачем не додано жодних доказів придбання спірного майна під час шлюбу, придбання їх за спільні кошти подружжя, наявність такого майна на момент припинення шлюбних відносин (ведення спільного господарства тощо). Більш того, наведене в позовній заяві майно не виділено родовими ознаками, додані до позовної заяви роздруківки з мережі Інтернет не підтверджують, що визначене на них майно подібне за родовими ознаками до майна, яке, на думку позивача, є спільною власністю подружжя, відсутні докази щодо вартості конкретного майна. Вважає, що суд не може врахувати абстрактне майно або його вартість при поділі між подружжям або, в даному випадку, при присудженні компенсації на користь одного з подружжя. З урахуванням наведеного просить суд відмовити в задоволенні позову.

Ухвалою суду від 31 березня 2026 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про зупинення провадження.

Ухвалою суду від 31 березня 2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.

Відповідачка та її представник позовні вимоги не визнали, посилаючись на обставини викладені у відзиві.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 10 травня 1998 року виконавчим комітетом Загнітківської сільської ради Кодимського району Одеської області, між сторонами був зареєстрований шлюб, про що було складено актовий запис за №8, що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу.

Рішенням Кодимського районного суду Одеської області від 30 червня 2022 року по справі № 503/539/22 шлюб між сторонами розірвано.

Відповідно до ч. 3 ст. 368 ЦК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 60 ч.ч. 1, 3 Сімейного кодексу України (далі СК України), об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частиною 1 ст. 70 СК України визначено, що у разі поділу майна, що є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини і чоловіка є рівними, якщо інше не передбачено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно з висновком Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, зробленим у постанові від 05 листопада 2024 року по справі № 127/3135/23, вирішуючи спори між подружжям про майно, судам необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_4 вказав, що їх спільним з відповідачкою майном є техніка, меблі та інші речі побутового вжитку, перелік яких він зазначив у позовній заяві.

Вартість вказаних речей позивач визначив за допомогою інтернет ресурсу "OLX", надавши роздруковані копії оголошень.

Однак, позивач не надав до суду доказів часу придбання речей, які він включив до переліку майна, індивідуальних ознак цих речей, не зазначив відомості щодо джерел та обставин їх придбання. Клопотань стосовно витребування доказів на підтвердження вказаних обставин позивачем також заявлено не було. В матеріалах справи відсутні докази, з яких можна було б достовірно встановити, яка саме побутова техніка, речі та меблі, та в який період, були набуті сторонами.

За приписами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 вересня 2022 року по справі № 645/5557/16-ц сформульовано висновок з приводу того, що стандарт доказування є важливим елементом змагального процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведення.

У постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13 Велика Палата Верховного Суду наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17.

Ураховуючи зазначене, позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки суд позбавлений можливості визначити обсяг спільного майна подружжя, через недоведеність його позивачем, а відтак і визначити його дійсну вартість на час вирішення спору та розмір компенсації.

Відповідно до вимог ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Враховуючи, що судом ухвалено рішення про відмову в задоволенні позову сплачений позивачем судовий збір відшкодуванню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 264, 265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення грошової компенсації відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_4 , зареєстроване у встановленому порядку місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , останнє відоме зареєстроване у встановленому порядку місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Суддя Б.С. Сердюк