Вирок від 11 травня 2026 р. у справі №947/11806/26 — Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/11806/26

Провадження № 1-кп/947/865/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.05.2026 року

Київський районний суд міста Одеси у складі:

Головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

розглянувши в залі суду у відкритому судовому засіданні в м. Одесі кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026162480000225 від 16.02.2026 за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеса, громадянина України, українця, не одруженого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 296 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Так, ОСОБА_5 , будучи колишнім співробітником МВС, маючи досвід та навички поводження із вогнепальною зброєю отримав відповідно до порядку встановленого МВС України дозвіл №12374 від 27.05.2020 на носіння пристрою травматичної дії ФОРТ-12 РМ 9ммР.А.» номер НОМЕР_1 , який носив при собі до 16.02.2026 включно.

Обвинувачений ОСОБА_5 будучи обізнаний про введення воєнного стану на території України, будучи обізнаним про проведення оповіщення військовозобов`язаних щодо мобілізаційних заходів до вимог чинного законодавства, незважаючи на обізнаність вимогам нормативно – правових актів які передбачають оповіщення військовозобов`язаних щодо мобілізаційних заходів, ОСОБА_5 16.02.2026 року приблизно о 14:00 годині, більш точного часту не встановлено, перебуваючи біля будинку 48 по вулиці Бригадна в місті Одеса, реалізуючи свій раптово виниклий прямий умисел, направлений на грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства з особливою зухвалістю, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, ігноруючи елементарні правила та норми поведінки в суспільстві, використовуючи заздалегідь пристосований предмет для нанесення тілесних ушкоджень - пристрій для відстрілу гумових куль марки «ФОРТ-12 PM 9ммР.А.» номер НОМЕР_1 , перебуваючи біля вищезазначеної будівлі, за кермом автомобіля марки Nissan, білого кольору номерний знак НОМЕР_2 , здійснив постріл, постріли в бік потерпілого ОСОБА_6 чим спричинив вогнепальне дотичне непроникаюче поранення грудної клітини а також здійснив постріл постріли в бік потерпілого ОСОБА_7 та спричинив вогнепальне дотичне кульове поранення правого стегна.

Далі, ОСОБА_5 , перебуваючи в тому ж місці, в той же час, почав здійснювати рух в сторону будинку №51 по вулиці Івана Франко в місті Одесі де на паркувальному майданчику автотранспортних засобів, здійснив близько чотирьох постріл в бік потерпілих та один постріл в заднє скло автомобілю марки Mercedes номерний знак НОМЕР_3 , тим самим пошкодивши його.

Далі, протиправні дії ОСОБА_5 , були припиненні потерпілими та співробітником поліції.

Таким чином своїми умисними діями, обвинувачений ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 296 КК України, за кваліфікуючими ознаками – хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, вчинене із застосуванням предмета, спеціально пристосованого для нанесення тілесних ушкоджень.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, визнав повністю, та пояснив, що він дійсно вчинив інкримінований йому злочин при обставинах викладених в обвинувальному акті, і вони повністю відповідають фактичним обставинам скоєного ним злочину, фактичні обставини справи не оспорював та підтвердив вищеописані та встановлені судом обставини справи, а саме: 16.02.2026 року в денний час доби, він перебував за кермом автомобіля марки «Nissan», знаходячись біля будинку 48 по вулиці Бригадна в місті Одеса, до нього в автомобіль сів, на пасажирське сидіння, один чоловік в військовій формі, іншій підійшов з другої сторони. Злякався їх, тому здійснив декілька пострілів в бік потерпілого, внаслідок чого спричинив йому поранення. Потім він здійснив постріл в бік іншого потерпілого, чим спричинив йому також кульове поранення ноги. В подальшому він намагався здійснити рух на автомобілі в сторону будинку №51 по вулиці Івана Франко в місті Одесі де на паркувальному майданчику, здійснив, ще близько чотирьох пострілів в бік потерпілих та один постріл в заднє скло автомобілю марки Mercedes. Чим його пошкодив. У скоєному щиро кається, вину визнає в повному обсязі, просив суворо його не карати.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_5 повністю визнав свою вину у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, та у відповідності до ч. 3 ст. 349 КПК України за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин, які ніким з учасників не оспорюються. При цьому судом з`ясовано, що обвинувачений ОСОБА_5 та інші учасники правильно розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності їх позицій немає, роз`яснивши, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити фактичні обставини справи в апеляційному порядку, суд користуючись правом, наданим ч. 3 ст. 349 КПК України і відсутністю заперечень учасників судового провадження, вважає достатнім обмежитись допитом обвинуваченого ОСОБА_5 та дослідженням матеріалів характеризуючи його особу.

Зазначене повністю узгоджується з вимогами п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Судовий розгляд проведено в межах висунутого обвинувачення відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України.

Таким чином, суд, приходить до висновку, що вина ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, знайшла своє підтвердження і кваліфікує його дії за ч.4 ст. 296 КК України за кваліфікуючими ознаками - хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, вчинене із застосуванням предмета, спеціально пристосованого для нанесення тілесних ушкоджень.

Згідно зі ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами. Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання суди мають керуватися принципами призначення покарання, до яких належить, у тому числі принцип індивідуалізації та принцип справедливості покарання. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання повинні відповідати один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

Така позиція відповідає практиці Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ застосовується як джерело, зокрема, у справі «Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року (заява № 10249/03), де зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

Згідно з п. 1 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2015, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, а згідно з п. 3, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити із особливостей конкретного злочину і його обставин.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , згідно ст. 66 КК України, суд визнає визнання вини, щире каяття у скоєному.

Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , згідно ст. 67 КК України, судом не встановлені.

З огляду на вищенаведене, враховуючи сукупність вищезазначених обставин, характер, обставини та тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого ОСОБА_5 , який раніше не судимий, на обліку у психіатра та нарколога не значиться, враховуючи обставини які пом`якшують покарання обвинуваченого, а саме: визнання вини, щире каяття у скоєному, відсутність обтяжуючих обставин, думка потерпілих, у яких відсутні вимоги матеріального та морального характеру до обвинуваченого, призначення суворого покарання не вимагали, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, суд вважає доцільним і можливим призначити покарання ОСОБА_5 без ізоляції від суспільства із застосуванням ст. 75 КК України із звільненням його від відбування покарання з випробуванням, бо вважає це покарання є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження скоєння ним кримінальних правопорушень у майбутньому.

Визначене судом покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню, так як Конституційний Суд України у рішенні від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 зазначив, що: «Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину».

Також, відповідно до постанови колегії суддів другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 26 квітня 2018 року № 757/15167/15-к зробила висновок, що загальні засади призначення покарання (ст. 65 КК України) наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності – призначати покарання або звільняти від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи не застосування ст. 75 КК України, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням, суд може прийняти лише у випадку, якщо при призначені покарання певного виду і розміру, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без ізоляції.

Питання щодо вирішення речових доказів вирішити в порядку ст. 100 КПК України.

Відповідно до ст. 124 КПК України процесуальні витрати по справі стягнути з ОСОБА_5 .

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 349, 369, 370, 371, 373, 374, 392, 393, 395, 615 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_5 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 296 КК України, призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки 6 (шість) місяців.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання у вигляді позбавлення волі з випробуванням з встановленням іспитового строку тривалістю 2 (два) роки.

На підставі ч. 1 ст. 76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_5 наступні обов`язки: 1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави витрати на проведення судової експертизи зброї, у розмірі 7 131 (сім тисяч сто тридцять одна) гривень 20 копійок.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави витрати на проведення судової вибухо – технічної експертизи вибухових речовин, у розмірі 12 479 (дванадцять тисяч чотириста сімдесят дев`ять) гривень 60 копійок.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_5 у вигляді застави у розмірі 103 168 гривень, обраний ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 19.02.2026 року, скасувати.

Скасувати арешт накладений ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 25.02.2026 року на куртку синього кольору із бирками та маркуванням наступного змісту: BLACK VINIL, Style: C21-1885CQ, АРТИКУЛ: НОМЕР_4 .

Речовій доказ: куртка синього кольору із бирками та маркуванням наступного змісту: BLACK VINIL, Style: C21-1885CQ, АРТИКУЛ: С21-1885 CQ, повернути за належністю власнику ОСОБА_5 .

Скасувати арешт накладений ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 19.02.2026 року на предмет, зовнішньо схожий на пістолет із маркуванням ФОРТ-12 РМ 9мм Р.А, номер НОМЕР_1 , 2 магазини; полімерний предмет чорного кольору круглої форми, 23 предмета - набої, з маркуванням, 9 штук з маркуванням Сова 9мм; 2 штуки із маркуванням SOBR; 4 штуки із маркуванням GGG 223 REM; 4 штуки з маркуванням GECO; 2 штуки з маркуванням Сова; 1 з маркуванням Frontiero; 1 з маркуванням 5,56х5,5.

Речові докази: пістолет із маркуванням ФОРТ-12 РМ 9мм Р.А номер НОМЕР_1 , 2 магазини; полімерний предмет чорного кольору круглої форми, 23 предмета - набої, з маркуванням, 9 штук з маркуванням Сова 9мм; 2 штуки із маркуванням SOBR; 4 штуки із маркуванням GGG 223 REM; 4 штуки з маркуванням GECO; 2 штуки з маркуванням Сова; 1 з маркуванням Frontiero; 1 з маркуванням 5,56х5,5, повернути за належністю власнику ОСОБА_5 .

Вирок може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Київський районний суд м. Одеси протягом 30 діб з дня його проголошення. Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Копія вироку негайно після проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1