Постанова від 12 травня 2026 р. у справі №732/171/26 — Чернігівський апеляційний суд

Справа № 732/171/26 Головуючий у 1 інстанції Карпинська Н. М.

Провадження № 33/4823/447/26

Категорія - ст. 124 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 травня 2026 року місто Чернігів

Чернігівський апеляційнийсуд у складі: судді Мазура С.А.,

за участі:

особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , представника власника майна – Коваля Я.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чернігові апеляційну скаргу представника потерпілої сторони - ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) Ігнатюка Б. на постанову Городнянського районного суду Чернігівської області від 23березня 2026 року якою провадження щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого в АДРЕСА_2 , інженера лісозаготівлі 1 категорії філії «Північний лісовий офіс» ДП «Ліси України» за ст. 124 КУпАП - закрито на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП,

встановив:

Цією постановою адміністративне провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП відносно ОСОБА_1 було закрито на підставі п.1 ст. 247 КУпАП за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Судом першої інстанції встановлено, що за змістом протоколу серії ААД № 842871 від 05.02.2026: «05.02.2026 о 15:57 у Чернігівській області на а/д с. Дроздовиця -с. Травневе +600 м водій ОСОБА_1 керував автомобілем марки Mitsubishi L200 д.н.з НОМЕР_2 та не обрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції та скоїв зіткнення з автомобілем Ford, д.н.з. НОМЕР_3 , який рухався попереду. При дорожньо-транспортній пригоді автомобілі отримали механічні пошкодження із матеріальними збитками. ОСОБА_1 порушив вимоги п.12.1,13.1 Правил дорожнього руху України і вчинив правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП".

Оскільки в протоколі про адміністративне правопорушення, який визначає межі обвинувачення, поза яким суд не може виходити при розгляді справи, допущені формулювання, які не відповідають фактичними обставинам справи, а саме те, що ОСОБА_1 скоїв зіткнення з автомобілем Ford, д.н.з. НОМЕР_3 , який рухався попереду, а не при зустрічному роз`їзді, що відображено в схемі ДТП, фотоілюстраціях та поясненнях очевидців, суд першої інстанції,визнавши протокол серії ААД № 842871 від 05.02.2026 неналежним доказом, закрив адміністративне провадження на підставі п.1 ст. 247 КУпАП.

Не погодившисьіз рішенням суду, власник автомобіля Ford, д.н.з. НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина) через представника начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову районного суду скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, щовисновки суду першої інстанції про закриття провадження є передчасними, суд першої інстанції обмежився формальною оцінкою недоліків протоколу про адміністративне правопорушення, не здійснивши належного дослідження фактичних обставин дорожньо-транспортної пригоди, не надав оцінки доказам, що підтверджують заподіяння майнової шкоди та встановлюють вину винуватця ДТП, а закриття провадження призвело до фактичного уникнення особою відповідальності та порушення майнових прав потерпілої сторони.

Представник апелянта,будучи належним чином повідомленим, в судове засідання не з`явився, заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи не надіслав та згідно ч. 6 ст. 294 КУпАПйого неявка не перешкоджає апеляційному розгляду.

Заслухавши пояснення особи, що притягається до адміністративної відповідальності та представника власника пошкодженого майна, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги,дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи поданої апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Згідно з положеннями ст.ст. 245, 252, 280 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При цьому положеннями статті 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно вимог ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до вимог ч.2 ст.251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Апеляційний суд вважає, що наведених вимог закону місцевим судом дотримано у повному обсязі.

Водночас вказаних вимог закону не було дотримано інспектором сектору реагування патрульної поліції при проведенні перевірки та складанні протоколу.

Так, згідно диспозиції ст. 124 КУпАП адміністративна відповідальність за вказаною статтею настає за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Умовою настання відповідальності є порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів.

За протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 842871 від 05.02.2026: «05.02.2026 о 15:57 у Чернігівській області на а/д с. Дроздовиця -с. Травневе +600 м водій ОСОБА_1 керував автомобілем марки Mitsubishi L200 д.н.з НОМЕР_2 та не обрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції та скоїв зіткнення з автомобілем Fordднз АС 341В, який рухався попереду. При дорожньо-транспортній пригоді автомобілі отримали механічні пошкодження із матеріальними збитками. ОСОБА_1 порушив вимоги п.12.1,13.1 Правил дорожнього руху України і вчинив правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП

Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353 встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306.

За змістом п. 12.1 Правил дорожнього руху, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен враховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.

За змістом п. 13.1 Правил дорожнього руху водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу.

Як правильно встановив суд першої інстанції, схема дорожньо-транспортної пригоди, характер отриманих механічних ушкоджень та їх механізм, а також розміщення транспортних засобів, відображених у схемі, не узгоджуються із суттю правопорушення, викладеною у протоколі ААД № 842871, який є основним джерелом доказів та офіційним документом, що засвідчує факт вчинення адміністративного правопорушення. Зокрема згідно Правил дорожнього руху безпечна дистанція - відстань до транспортного засобу, що рухається попереду по тій самій смузі, яка у разі його раптового гальмування або зупинки дасть можливість водієві транспортного засобу, що рухається позаду, запобігти зіткненню без здійснення будь-якого маневру. Водночас, зустрічний рух у Правилах дорожнього руху - це рух транспортних засобів, що здійснюється назустріч один одному по одній або суміжних смугах. Пунктом 13.3 Правил дорожнього руху передбачено, що під час обгону, випередження, об`їзду перешкоди чи зустрічного роз`їзду необхідно дотримувати безпечного інтервалу, щоб не створювати небезпеки для дорожнього руху. Пунктом 13.4. Якщо зустрічний роз`їзд утруднений, водій, на смузі руху якого є перешкода чи габарити транспортного засобу, яким він керує, заважають зустрічному руху, повинен дати дорогу. Проте, як правильно встановлено судом першої інстанції, в протоколі зазначено порушення водієм ОСОБА_1 п.13.1 Правил дорожнього руху, що як зазначав суд першої інстанції, не відповідає фактичним обставинам справи, з чим і погоджується суд апеляційної інстанції.

Таким чином, досліджені під час апеляційного розгляду докази в справі засвідчують факт дорожньо-транспортної пригоди, що не оспорюється сторонами, однак не доводять поза всяким розумним сумнівом порушення ОСОБА_1 п. 13.1 Правил дорожнього руху України.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод із урахуванням практики її застосування Європейським судом з прав людини поширюється також на справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності (Lutz v. Germany, § 182; Schmautzer v. Austria; Malige v. France).

Гарантії статті 6 § 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод включають зобов`язання суддів надавати достатні підстави для винесення рішень (H. v. Belgium (Н. проти Бельгії), § 53). Достатні підстави демонструють сторонам, що їхню справу було ретельно розглянуто.

Хоча національний суд користується певним правом розсуду, обираючи аргументи і приймаючи докази, він зобов`язаний обґрунтувати свої дії підставами для винесення рішень (Suominen v. Finland (Суомінен проти Фінляндії), § 36).

Протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує подію адміністративного правопорушення і відповідно до ст. 251 КУпАП, є одними із джерел доказів, на основі яких ґрунтується повне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин справи та правильне її вирішення.

З урахуванням положень ч. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також з огляду на практику Європейського суду з прав людини у справах «Малофєєва проти Росії» («Malafeyeva у Russia», рішення від 30.05.2013, заява № 36673/04) та «Карелін проти Росії» («Karelin у. Russia» заява № 926/08, рішення від 20.09.2016), у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

З огляду на зазначене, ЄСПЛ дійшов висновку, що суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді, а також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції.

Суд позбавлений можливості змінити фабулу адміністративного правопорушення та не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, а отже висновок суду першої інстанції про закриття провадження є правильним.

Таким чином, на переконання апеляційного суду, суд першої інстанції, дотримуючись принципу неупередженості та об`єктивності, з дотриманням вимог ст.ст.245, 251, 252, 280 КУпАП, дав належну оцінку наявним у справі доказам у їх сукупності та дійшов обґрунтованих висновків про закриття провадження за п.1 ст. 286 КУпАП.

Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу представника потерпілої сторони ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) Ігнатюка Б. залишити без задоволення, а постанову Городнянського районного суду Чернігівської області від 23 березня 2026 року, якою провадження щодо ОСОБА_1 , за ст. 124 КУпАП закрито на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП - без змін.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

СуддяС. А. Мазур