Постанова від 06 квітня 2026 р. у справі №501/5467/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 33/813/649/26

Справа № 501/5467/25

Головуючий у першій інстанції Тюмін Ю. О.

Доповідач Котелевський Р. І.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.04.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Котелевського Р.І.,

за участю:

секретаря судового засідання – Тьосової Я.В.,

захисника – Грішиної В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника Грішиної В.О. на постанову Чорноморського міського суду Одеської області від 21.01.2026 року, якою:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП,

встановив:

Оскарженою постановою ОСОБА_1 визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та на нього накладене адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік, та стягнуто судовий збір 665,60 грн.

Згідно з оскарженою постановою, 10.11.2025 року, о 00:15 год., ОСОБА_1 керував автомобілем «Тайота», д.н.з. НОМЕР_1 , у м. Чорноморськ по вул. Олександрійська, буд.22, з явними ознаками алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей) та о 00:33 год. в порушення п.2.5 Правил дорожнього руху України, відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.

Не погоджуючись із постановою, захисник Грішина В.О. подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність та необґрунтованість постанови, просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою закрити провадження у справі, у зв`язку із відсутністю у діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Мотивуючи вимоги апеляційної скарги, захисник вказує, що місцевий суд безпідставно притягнув ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, не врахував: відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення; факт складення протоколу з порушенням процедури зупинки транспортного засобу; не доведення керування особою транспортним засобом; відсутність належних доказів перебування особи в стані сп`яніння.

Окрім цього, захисник зазначає, що в постанові допущено помилку в анкетних даних особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а саме замість « ОСОБА_2 » зазначено « ОСОБА_1 ». Зазначена помилка, на думку захисника, не є технічною опискою, оскільки стосується ідентифікації особи, відносно якої ухвалено рішення та безпосередньо впливає на можливість виконання постанови, а також на реалізацію права особи на захист.

Разом з цим, захисник просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови місцевого суду, з посиланням на те, що за результатами розгляду, в судовому засіданні місцевим судом було оголошено лише резолютивну частину постанови, її копія в межах строку оскарження вручена не була, а повний текст постанови було доставлено до електронного кабінету адвоката 31.01.2026 року о 04:31 год., тобто у неробочий день суботу, тому вважає, що строк пропущений з поважних причин.

Судовий розгляд в апеляційному суді проведено за відсутністю ОСОБА_2 , який будучи повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, клопотань про відкладення розгляду не подавав.

При цьому, захисник Грішина В.О. підтвердила, що ОСОБА_2 обізнаний про розгляд справи, однак не має можливості з`явитися у судове засідання, просила здійснювати розгляд за його відсутності.

Суд вважає, що на стадії апеляційного перегляду оскарженого рішення, судом були створені всі можливі та необхідні умови для реалізації права учасників на доступ до правосуддя.

Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції.

У своїх рішеннях Європейський Суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Заслухавши захисника, яка підтримала клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та апеляційну скаргу; вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та долучені докази; перевіривши наведені в клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження та апеляційній скарзі доводи; суд дійшов висновку про таке.

Щодо клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови, апеляційним судом встановлено таке.

Згідно положень ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, або якщо відмовлено у його поновленні.

21.01.2026 року місцевим судом за участю захисника Грішиної В.О. розглянуто справу та винесено оскаржену постанову. Участь захисника в судовому засіданні підтверджується журналом судового засідання від 21.01.2026 року (а.с.39).

У матеріалах справи відсутнє підтвердження про направлення судом копії постанови учасникам провадження в межах строку апеляційного оскарження.

04.02.2026 року через систему «Електронний суд» захисник Грішина В.О. подала через місцевий суд апеляційну скаргу, яка цього ж дня була зареєстрована судом.

В апеляційній скарзі захисник вказує, що у судовому засіданні судом було оголошено резолютивну частину постанови, її копію в межах строку оскарження вручено не було, повний текст постанови було доставлено до її електронного кабінету адвоката 31.01.2026 року о 04:31 год., тобто у неробочий день суботу, тому захисник зазначає, що строк пропущено з поважних причин та просить його поновити.

Окрім цього, з матеріалів справи вбачається, що супровідним листом від 11.02.2026 року копію постанови судом направлено на поштові адреси ОСОБА_2 та його захисника Грішиної В.О., однак підтвердження про її отримання адресатами в матеріалах справи відсутнє.

26.02.2026 року матеріали справи надійшли до апеляційного суду.

З урахуванням встановлених обставин, суд вважає за необхідне поновити строк на апеляційне оскарження та забезпечити особі, яка притягається до адміністративної відповідальності та його захиснику право на доступ до правосуддя.

Щодо доводів про незаконність та необґрунтованість постанови, апеляційним судом встановлено таке.

Відповідно до ч.7 ст.294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах доводів апеляційної скарги.

Відповідно до положень ст.1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП, суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у ст.ст. 247, 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Відповідно до вимог ч.1 ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

При розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, визначені статтями 247 і 280 КУпАП, з урахуванням положень ст.251 КУпАП.

Апеляційний суд звертає увагу, що положеннями ст.280 КУпАП встановлено обов`язок суду з`ясовувати при розгляді справи про адміністративне правопорушення, поміж іншого, і те, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, з`ясувати всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Апеляційний суд вважає, що зазначені вимоги закону при розгляді справи місцевим судом в повній мірі не були виконані, внаслідок чого поза увагою суду залишилися обставини, які мали суттєве значення для правильного вирішення даної справи та прийняття законного та обґрунтованого рішення.

Із матеріалів справи про адміністративне правопорушення вбачається, що протокол було складено щодо ОСОБА_2 , та долучені до нього документи також стосуються цієї особи.

Разом з цим, апеляційним судом встановлено факт неповного з`ясування місцевим судом обставин справи та допущені суттєві суперечності в оскарженій постанові.

Зокрема, відповідно до оскарженої постанови винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП визнано іншу особу - ОСОБА_1 , на якого накладено адміністративне стягнення.

При цьому, апеляційний суд звертає увагу, що вказана невідповідність не може бути визнана опискою, оскільки дані цієї особи зазначені у всьому тексті постанови (у вступній, мотивувальній та резолютивній частинах), та вказано « ОСОБА_1 », « ОСОБА_1 », а відтак систематичне повторюване зазначення даних іншої особи, свідчить про неправильність визначення суб`єкта відносно якого розглядалась справа та якого притягнуто до адміністративної відповідальності.

Окрім цього, в абзацах 17 мотивувальної частини постанови місцевий суд вказав, що «судом встановлено, що огляд проведено з дотриманням вимог ст.266 КУпАП, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують швидкість реакції», затвердженої наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 року №1452/735 (далі - Інструкції), «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», затвердженого Постановою КМУ №1103 від 17.12.2008 року (далі - Порядку).

В абзаці 23 мотивувальної частини постанови місцевий суд також зазначив, що поліцейський «провів огляд із дотриманням порядку проведення».

Тобто, хоча відповідно до протоколу ОСОБА_2 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та у медичному закладі, місцевий суд фактично вийшов за межі пред`явленого обсягу притягнення особи до адміністративної відповідальності, та додатково безпідставно зазначив, що огляд було проведено з дотриманням вимог ст.266 КУпАП, хоча відповідно до матеріалів судової справи такий огляд не проводився, у зв`язку із відмовою особи від його проходження.

Таким чином, з урахуванням встановлених апеляційним судом істотних порушень, постанова місцевого суду підлягає скасуванню, із прийняттям апеляційним судом нової постанови.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи апеляційної скарги, суд зазначає наступне.

Згідно з протоколом серії ЕПР1 №508479 від 10.11.2025 року, водій ОСОБА_2 , 10.11.2025 року, о 00:15 год., у м. Чорноморськ по вул. Олександрійська, буд.22, керував автомобілем «Тайота рав4», д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей) та в порушення п.2.5 Правил дорожнього руху України, відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі (а.с.3).

Протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №508479 від 10.11.2025 року ОСОБА_2 власноручно підписав без будь-яких зауважень та заперечень.

Окрім цього, в протоколі ОСОБА_2 в своїх поясненнях зазначив, що випив пива, від медичної експертизи відмовився.

До вказаного протоколу працівниками поліції долучено: диск із відеозаписами із камери працівника поліції; направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 10.11.2025 року; рапорт поліцейського СРПП ВП №1 ОРУП №2 ГУНП в Одеській області Шепель Ю.; рапорт начальника СРПП ВП №1 ОРУП №2 ГУНП в Одеській області Іпатьєва О. від 10.11.2025 року.

Апеляційний суд вважає, що факт вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, підтверджується відеозаписами обставин вчинення адміністративного правопорушення (а.с.8), а також іншими доказами в їх сукупності, ці докази відповідають критерію належності, допустимості та достатності для висновку про наявність у діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення.

Із переглянутих судом відеозаписів просліджуються події, які відбувались 10.11.2025 року на вул. Олександрійська, буд.22, у м. Чорноморськ.

На відеозаписі зафіксовано спілкування працівників поліції із ОСОБА_2 у зв`язку з його зупинкою, оскільки він рухався в комендантську годину. У ході вказаного спілкування працівник поліції неодноразово пропонував ОСОБА_2 пройти медичний огляд в закладі охорони здоров`я, у зв`язку із керуванням останнім транспортним засобом та виявленням у нього ознак алкогольного сп`яніння, зокрема різкого запаху алкоголю з ротової порожнини. На вказані неодноразові пропозиції пройти огляд ОСОБА_2 відмовився.

Поліцейським також було запропоновано ОСОБА_2 пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу з використанням приладу «Драгер», на що він також відмовився, з посиланням на те, що не має сенсу проходити огляд на стан алкогольного сп?яніння, оскільки він погоджується із порушенням.

Після цього, працівником поліції було роз`яснено ОСОБА_2 , що за порушення ним п.2.5 Правил дорожнього руху України, відносно нього буде складено протокол за ст.130 КУпАП, на що ОСОБА_2 погодився.

Апеляційний суд критично відноситься до доводів захисника щодо відсутності належних доказів перебування ОСОБА_2 в стані сп`яніння, з огляду на те, що останньому не ставиться в провину керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, оскільки за протоколом ОСОБА_2 притягується до адміністративної відповідальності за відмову від проходження такого огляду водієм.

Апеляційний суд наголошує, що відмова особи від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння сама по собі містить склад адміністративного правопорушення, за яке передбачена адміністративна відповідальність. При цьому, незгода водія з діями працівників поліції щодо вказаних обставин не має жодного значення, оскільки такі дії є особистим волевиявленням особи, що не бажає пройти огляд. Тому, враховуючи те, що ОСОБА_2 було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою алкотестеру «Драгер» та в медичному закладі, на що останній відмовився, що беззаперечно вказує на наявність в його діях складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до п.2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 року, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

На відеозаписі зафіксовано відмову ОСОБА_2 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Таким чином, дій, які б вказували на порушення поліцейськими порядку або Інструкції, під час апеляційного розгляду скарги не встановлено, оскільки поліцейські діяли в межах наданих їм повноважень.

Крім того, апеляційний суд звертає увагу, що працівниками поліції ОСОБА_2 було неодноразово запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки та в медичному закладі, на що останній відмовився. При цьому, працівниками поліції ОСОБА_2 було роз`яснено, що в такому разі за відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП.

Апеляційний суд критично відноситься до доводів сторони захисту про відсутність доказів керування ОСОБА_2 автомобілем, оскільки відповідно до відеозапису обставин події останній не заперечував факту його керування автомобілем. Не заперечував цих обставин ОСОБА_2 , і в своїх поясненнях до протоколу.

В апеляційній скарзі та в судовому засіданні захисник фактично не заперечує того факту, що на відеозаписі зафіксовано саме ОСОБА_2 за подій, які відбувались 10.11.2025 року, зокрема його спілкування з працівниками патрульної поліції після його зупинки за рух містом в комендантську годину.

За таких обставин доводи захисника стосовно не підтвердження законності зупинки ОСОБА_2 працівниками поліції, апеляційний суд визнає неспроможними.

Також суд критично відноситься до доводів захисника про незаконність зупинки транспортного засобу ОСОБА_2 , з посиланням на оголошення в той час повітряної тривоги та прямування останнього до укриття, оскільки відповідно до відеозапису, ОСОБА_2 не вказував, що підставою руху ним на автомобілі в комендантську годину було саме прямування до укриття, у зв`язку із оголошенням повітряної тривоги.

Доводи захисника стосовно недоведеності наявності у ОСОБА_2 ознак алкогольного сп`яніння апеляційний суд визнає також неспроможними, оскільки ознаки алкогольного сп`яніння, які є підставою для проходження огляду, встановлюються працівником поліції при його безпосередній близькості під час спілкування із правопорушником, тому цілком зрозуміло, що відеозапис не може передати зокрема наявність у особи запаху алкоголю з ротової порожнини.

Доводи захисника про порушення безперервності фіксації події адміністративного правопорушення на відеозаписі апеляційний суд також оцінює критично, оскільки зафіксованих на відеозаписах обставин достатньо для підтвердження наявності в діях ОСОБА_2 складу інкримінованого йому адміністративного правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП, а обставин, які не зафіксовані на відеозаписі, які в свою чергу можуть вплинути на прийняття рішення, стороною захисту не зазначено.

Декларативними суд також визнає доводи захисника стосовно того, що відмова ОСОБА_2 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння стала наслідком психологічного тиску на нього, оскільки ці доводи спростовуються відеозаписами обставин події. Окрім цього, стороною захисту не надано суду доказів стосовно того, що ОСОБА_2 , або його захисник у передбаченому законом порядку оскаржували дії працівників поліції.

Доводи захисника стосовно того, що ОСОБА_2 працівниками поліції не були роз`яснені його процесуальні права, передбачені ст.268 КУпАП, апеляційний суд визнає безпідставними та такими, що спростовуються змістом протоколу, відповідно до якого ОСОБА_2 своїм підписом підтвердив про роз`яснення йому вказаних прав, а також відеозаписом.

За наведених обставин апеляційний суд вважає, що об`єктивних даних зафіксованих на відеозаписі з місця події цілком достатньо для підтвердження факту вказаних в протоколі обставин, та не вбачає підстав для визнання відеозапису неналежним та недопустимим доказом. За наведених обставин, даний доказ, враховуючи приписи ст.251 КУпАП, є належним та допустимим.

Будь-яких інших фактичних даних, які б спростовували чи ставили під сумнів достовірність відеозапису стороною захисту не надано. Не встановлено таких даних і під час апеляційного розгляду справи.

Апеляційний суд вважає, що зібрані у справі докази в їх сукупності відповідають критерію належності, допустимості та достатності для висновку про наявність у діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, за кваліфікуючими ознаками: відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження огляду відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Визначаючи вид та розмір адміністративного стягнення апеляційний суд керується наступним.

Відповідно до вимог ст.ст. 23, 33 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень.

Стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених КУпАП України та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Призначаючи адміністративне стягнення ОСОБА_2 , відповідно до вимог статей 23, 33 КУпАП, апеляційний суд враховує характер вчиненого правопорушення, обставини його вчинення та особу порушника.

З огляду на встановлені апеляційним судом обставини, керуючись вимогами ст.ст. 23, 33 КУпАП, апеляційний суд вважає за можливе задовольнити клопотання захисника про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови, частково задовольнити апеляційну скаргу, скасувати постанову суду першої інстанції, та постановити нову якою визнати ОСОБА_2 винуватим за ч.1 ст.130 КУпАП з призначенням адміністративного стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами, що визначене санкцією статті, яке буде достатнім та справедливим, та відповідатиме меті адміністративного стягнення по даній справі.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,

постановив:

Задовольнити клопотання захисника Грішиної В.О. та поновити строк на апеляційне оскарження постанови Чорноморського міського суду Одеської області від 21.01.2026 року.

Апеляційну скаргу захисника Грішиної В.О. – задовольнити частково.

Постанову Чорноморського міського суду Одеської області від 21.01.2026 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнаний винуватим за ч.1 ст.130 КУпАП – скасувати.

Прийняти нову постанову, якою визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винуватим за ч.1 ст.130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судовий збір у розмірі 665,60 грн. (шістсот шістдесят п`ять гривень 60 копійок) на користь держави.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення й оскарженню не підлягає.

Суддя

Одеського апеляційного суду Р.І. Котелевський