Постанова від 11 травня 2026 р. у справі №523/8980/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/2299/26

Справа № 523/8980/25

Головуючий у першій інстанції Сувертак І. В.

Доповідач Лозко Ю. П.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.05.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних

справах:

головуючого - Лозко Ю.П.,

суддів: Кострицького В.В., Назарової М.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи

апеляційну скаргу Головного управління пенсійного фонду в Одеській області

на рішення Пересипського районного суду м. Одеси від 20 жовтня 2025 року

у цивільній справі за позовом Головного управління пенсійного фонду в Одеській області до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплачених сум пенсійних виплат

встановив:

15 травня 2025 року засобами електронного зв`язку Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області звернулося до суду з вказаним вище позовом у якому просило стягнути зі ОСОБА_1 суму надміру виплачених сум пенсійних виплат у розмірі 81953,76 грн.

Позов обґрунтовано тим, що відповідачка перебувала на обліку у Головному управлінні пенсійного фонду в Одеській області та з 09 жовтня 2019 року отримувала пенсію по інвалідності.

Вперше ОСОБА_1 призначено пенсію по інвалідності III групи з 23 вересня 2019 року відповідно до виписки КУ «Одеський обласний центр медико-соціальної експертизи» з акту огляду МСЕК від 23 вересня 2019 року серії 12 ААБ №715842.

Згідно виписки КУ «Одеській обласний центр медико-соціальної експертизи» з акту огляду 05 вересня 2020 серія 12 ААВ № 159255 при черговому медичному огляді 14 вересня 2020 року відповідачці встановлено інвалідність ІІІ групи безстроково, на підставі чого подовжено виплату пенсії по інвалідності ІІІ групи.

Відповідно до виписки КУ «Одеській обласний центр медико-соціальної експертизи» з акту огляду МСЕК від 12 квітня 2023 серія 12 ААГ № 454961, відповідачку з 07 квітня 2023 по 07 квітня 2025 повторно визнано особою з інвалідністю ІІ групи загального захворювання.

Згідно Витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Державної установи “Український державний науководослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України”, що надсилається до територіальних органів Пенсійного фонду України від 28 січня 2025

№ 4228 змінено групу інвалідності відповідачки, а саме з 12 квітня 2023 по 30 квітня 2024 встановлено ІІІ групу інвалідності, замість раніше встановленої ІІ групи.

Відповідачка мала встановлену ІІ групу інвалідності, яка давала їй право на вищий розмір пенсійних виплат, однак після рішення експертної команди про зміну групи інвалідності з II на III, розмір пенсії підлягав відповідному зменшенню відповідно до чинного законодавства, зокрема до норм Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зміна групи інвалідності є юридичним фактом, який впливає на розмір пенсії.

З 12 квітня 2024 року відповідачка повинна була повторно пройти оцінювання повсякденного функціонування особи, однак не пройшла його, тому з 01 квітня 2025 року їй зупинено нарахування пенсії.

Посилаючись на викладене више, позивач просить стягнути надміру виплачену суму пенсійних виплат у розмірі 81953,76 грн за період з 12 квітня 2023 року по 31 березня 2025 року.

Позивач надіслав на адресу відповідачки лист від 08 квітня 2025 року з пропозицією повернути вказані вище кошти, однак ці грошові кошти ОСОБА_1 добровільно не повернула.

Рішенням Пересипського районного суду м. Одеси від 20 жовтня 2025 року відмовлено у задоволенні позову.

В апеляційній скарзі Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області посилаючись на обставини якими обґрунтовується позов, вважає помилковим висновок суду про відмову в задоволенні позову з підстав наведених в оскаржуваному рішенні, тому просить скасувати рішення Пересипського районного суду м. Одеси від 20 жовтня 2025 року та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позов.

На вказану апеляційну скаргу ОСОБА_1 подала відзив у якому посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідачка порушує питання про поновлення строку на його подачу, посилаючись на перебування упродовж 24 листопада 2025 року – 26 листопада 2025 року, що підтверджується листком непрацездатності.

Згідно з частиною першою статті 360 ЦПК України учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження.

Днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення (частина шоста статті 272 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 120 ЦПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Частинами першою та другою статті 126 ЦПК України передбачено, що право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої та другої статті 127 ЦПК суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу.

З матеріалів справи убачається, що копію ухвали про відкриття апеляційного провадження від 19 листопада 2025 року відповідачка ОСОБА_1 отримала у електронний кабінет 21 листопада 2025 року о 06:00:02 го, що підтверджується довідкою про доставку електронного документа. Тому, останнім днем для подання відзиву було 01 грудня 2025 року.

Ураховуючи обставини, якими відповідачка обґрунтовує поважність причин пропуску процесуального строку, які підтверджені наданими нею доказами, з метою забезпечення права на доступ до правосуддя, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на подання відзиву на апеляційну скаргу

Згідно із ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Пунктом 1 частини 6 статті 19 ЦПК України визначено, що малозначними є справи у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

Положеннями п.1 ч.1 ст.176 ЦПК України передбачено, що ціна позову визначається у позовах про стягнення грошових коштів — сумою, яка стягується.

Відповідно до ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 06 травня 2026 року, розгляд цієї справи призначено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, з огляду на те, що позовні вимоги мають виключно майновий характер, та справа є малозначною в силу вимог закону, оскільки ціна позову (81953,76 грн) не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (90840 грн).

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю — доповідача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах, визначених ст. 367 ЦПК України колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам оскаржуване рішення суду відповідає.

З матеріалів справи убачається, що 03 жовтня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до органу Пенсійного фонду із заявою про призначення/перерахунок пенсії.

Згідно виписки з акта огляду медико-соціальної експертної комісії до довідки серії 12 ААБ №715842, за результатами первинного огляду, проведеного 23 вересня 2019 року відповідачці ОСОБА_1 встановлено 3 групу інвалідності строком до 01 жовтня 2020 року.

На підставі вказаного вище документа, Суворовським об`єднанням управління Пенсійного фонду України в м. Одесі прийнято рішення №156050004317 від 09 жовтня 2019 року відповідачці призначено пенсію по інвалідності.

Відповідно до виписки з акта огляду медико-соціальної експертної комісії до довідки серії 12 ААБ №159255, за результатами повторного огляду відповідачці встановлено 3 групу інвалідності строком до 01 жовтня 2022 року.

Згідно виписки з акта огляду медико-соціальної експертної комісії до довідки серії 12 ААБ №454961, за результатами повторного огляду відповідачці встановлено 2 групу інвалідності строком до 01 травня 2025 року.

У зв`язку зі зміною групи інвалідності, Суворовським об`єднанням управління Пенсійного фонду України в м. Одесі прийнято рішення №156050004317 від 17 квітня 2023 року про перерахунок пенсії відповідачки.

Згідно з витягу з рішення №4228 від 28 січня 2025 року експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, що надсилається до територіальних органів Пенсійного фонду України, починаючи з 12 квітня 2023 року по 12 квітня 2024 року відповідачці встановлено 3 групу інвалідності.

04 квітня 2025 року Головним управлінням Пенсійного фону України в Одеській області прийнято рішення №1377 про прийняття суми переплати пенсії на облік, яке мотивоване тим, що рішенням експертної команди з оцінювання функціонування особи від 28 січня 2025 року відповідачці змінено групу інвалідності з 2 на 3, починаючи з 12 квітня 2023 року по 30 квітня 2024 року та скасовано інвалідність, починаючи з 01 травня 2024 року по 31 березня 2025 року, у зв`язку з чим утворилася сума переплати у розмірі

81953,76 грн.

Позивачем на адресу відповідачки надіслано лист за вих. №1500-0404-8/74260 від 08 квітня 2025 року з проханням добровільно повернути суму переплачених грошових коштів у розмірі 81953,76 грн на рахунок позивача.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не надано доказів, які б свідчили про рахункову помилку зі сторони позивача чи надання відповідачкою завідомо неправдивих даних або підроблених документів, які стали підставою для переплати пенсії, а також зловживань зі сторони відповідачки при отриманні пенсії, також позивачем не доведено факт зловживань з боку ОСОБА_1 , її винуватість чи недобросовісність щодо надання недостовірних даних та отримання переплати пенсії, при цьому нарахування пенсії проведено позивачем добровільно, за відсутності рахункової помилки, та за відсутності недобросовісності з боку набувача, у зв`язку із чим до даних правовідносин підлягають застосуванню положення статті 1215 ЦК України, за якою зазначені кошти поверненню не підлягають.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, з огляду на таке.

Пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону (ч.1 ст. 30 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування – далі Закон).

Пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків пенсія по інвалідності призначається з дня встановлення інвалідності, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня встановлення інвалідності (п.2 ч.1 ст. 45 Закону).

Суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку (ч.1 ст. 50 Закону).

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затверджений Постановою Пенсійного фонду України N 22-1 від 25 листопада 2005 року (далі - Порядок).

До заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи, які підтверджують право на призначення дострокової пенсії за віком: виписка з акта огляду МСЕК про групу та причину інвалідності (пп.6 п.2.1 розділ II Порядку).

При прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб: реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта; повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів; сканує документи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис; надсилає запити про отримання необхідних відомостей з відповідних державних електронних інформаційних реєстрів, систем або баз даних згідно з пунктом 2.28 розділу II цього Порядку; повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних реєстрах, системах або базах даних та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповідної інформації (п.4.2 розділу IV Порядку).

Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження. Якщо пенсію за віком призначено автоматично (без звернення особи), у повідомленні про призначення особі пенсії додатково зазначається інформація про порядок її виплати (п.4.7 розділу IV Порядку).

Отже, рішенню про призначення або відмови у призначенні особи пенсії, має передувати виконання уповноваженою службовою особою ряду комплексних дій, спрямованих на уточнення та перевірки інформації, відображеної у документах, наданих заявником разом із заявою про призначення пенсії, а також перевірки таких відомостей на предмет їх достовірності та достатності. Саме ж по собі рішення, прийняте за результатами розгляду відповідної заяви є завершальним етапом процедури з оформлення та призначення пенсійних виплат.

Стаття 1215 ЦК України встановлює випадки, коли набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню.

Так, не підлягають поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача (частина перша статті 1215 ЦК України).

Отже, закон встановлює два виключення із цього правила: по-перше, якщо виплата вказаних платежів є результатом рахункової помилки з боку особи, яка проводила цю виплату; по-друге, у разі недобросовісності з боку набувача.

Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 лютого 2019 року при розгляді справи N 545/163/17 та постанові Верховного Суду України від 02 липня 2014 року у справі N 6-91цс14.

Водночас, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі N 753/15556/15-цтапостанові Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі N 607/4570/17-цзазначено, що: "правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум".

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи. У справі "Рисовський проти України" від 20 жовтня 2011 року Європейський суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування", який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовнішний спосіб (рішення у справах "Беєлер проти Італії" від 05 січня 2000 року, "Онер`їлдіз проти Туреччини" від 18 червня 2002 року, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" від 08 квітня 2008 року, "Москаль проти Польщі" від 15 вересня 2009 року).

Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення у справах "Лелас проти Хорватії" від 20 травня 2010 року і "Тошкуце та інші проти Румунії" від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (рішення у справах "Онер`їлдіз проти Туреччини" від 18 червня 2002 року та "Беєлер проти Італії" від 05 січня 2000 року). Суд вказав, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків.

За вимогами ст. ст. 12,81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (див. пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі N 129/1033/13-ц (провадження N 14-400цс19)).

Матеріали справи не містять відомостей, а позивачем усупереч ст.ст. 12,81 ЦПК України, що є його процесуальним обов`язком, не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що прийняттю рішення про призначення пенсії по інвалідності, проведення її перерахунку у подальшому, здійснено внаслідок поведінки відповідачки, яка б містила ознаки зловживань чи за своїм характером була недобросовісною, а відтак виплачені суми грошових коштів не підлягають поверненню. Документальних відомостей на підтвердження рахункової помилки зі своєї сторони, позивач також не надав.

Як свідчать матеріали справи, обставини щодо зміни групи інвалідності відповідачки, обумовлені прийняттям рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №4228 від 28 січня 2025 року за результатами перегляду рішення МСЕК, а не з підстав подання відповідачкою відомостей, які містили недостовірний характер.

Саме по собі прийняття такого рішення суб`єктом владних повноважень, не свідчить про те, що на час звернення із заявою про призначення пенсії по інвалідності, перерахунку розміру пенсії, ОСОБА_1 діяла недобросовісно.

Встановивши відсутність двох обов`язкових складових, за наявності яких відповідно до вимог статті 1215 ЦК України та статті 50 Закону можливе повернення безпідставно виплаченої пенсії, а саме: рахункової помилки з боку позивача і недобросовісності, зловживань з боку відповідачки, колегія суддів вважає, що суд дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог .

Доводи скаржника щодо неправильного застосування судом норм матеріального права, колегія суддів відхиляє, оскільки повно та всебічно встановивши дійсний характер спірних правовідносин, суд дійшов правильного висновку, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог, з вказаних вище підстав.

Інші доводи апеляційної скарги за своїм змістом та суттю є обґрунтуванням позовних вимог, і зводяться до суб`єктивного тлумачення скаржником норм права та незгоди з висновками суду стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки суду, яким надано належну правову оцінку.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів вважає вірними та обґрунтованими висновки суду з якими не погоджується скаржник.

Доказів які б спростували правильні висновки суду скаржником не надано.

Порушень судом норм процесуального права колегією суддів не встановлено.

Отже доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За таких обставин колегія суддів вважає, що відсутні підстави для скасування оскаржуваного рішення суду, з мотивів наведених у апеляційній скарзі.

У відповідності ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду без змін, оскільки доводи апеляційної скарги правильних висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України

постановив:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області залишити без задоволення.

Рішення Пересипського районного суду м. Одеси від 20 жовтня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий Ю.П. Лозко

Судді: В.В. Кострицький

М.В. Назарова