Постанова від 04 травня 2026 р. у справі №496/3810/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/2478/26

Справа № 496/3810/25

Головуючий у першій інстанції Малиновський О. М.

Доповідач Назарова М. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.05.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Назарової М.В.,

суддів: Коновалової В.А., Кострицького В.В.,

за участю секретаря Соболєвої Р.М.,

учасники справи: позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал», відповідач – ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в порядку спрощеного позовного провадження

апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі свого представника Савчака Ярослава Олеговича

на рішення Пересипського районного суду м. Одеси від 27 жовтня 2025 року, ухвалене Пересипським районним судом м. Одеси, у складі: судді Малиновського О.М. в приміщенні того ж суду,

у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

У червні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» через «Електронний суд» звернулося до Біляївського районного суду Одеської області з позовом, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 123934,62 грн.

Позов мотивований тим, що між ПАТ «Ідея Банк» та відповідачем укладено кредитний договір № Z73.181.74100, за умовами якого відповідач отримала кредит в сумі 82652,00 грн, строком користування 60 місяців, зі сплатою відсотків в розмірі 21,99% річних.

Умови договору відповідач не виконувала неналежним чином, внаслідок чого виникла заборгованість за кредитним договором.

16.11.2023 між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «ФК «Сонаті» укладений договір факторингу № 16/11-23, відповідно до якого ТОВ «ФК «Сонаті» набуло право вимоги до боржників за первинними договорами, у тому числі і до ОСОБА_1 за кредитним договором № Z73.181.74100 від 02.08.2017р.

29.12.2023 між ТОВ «ФК «Сонаті» ТОВ «Санфорд Капітал» укладений договір факторингу № 29/12-23, відповідно до якого ТОВ «Санфорд Капітал» набуло право вимоги до боржників за первинними договорами, у тому числі і до ОСОБА_1 за кредитним договором № Z73.181.74100 від 02.08.2017р.

Станом на час переходу права вимоги, розмір заборгованості ОСОБА_1 склав 123934,62 грн, з яких: заборгованість за основним боргом в розмірі 71981,60 грн, заборгованість по відсоткам в розмірі 51953,02 грн.

Позивач повідомляє, що всі нарахування, що відбувались до дати отримання ТОВ «Санфорд Капітал» права грошової вимоги, здійснювались безпосередньо AT «Ідея Банк» станом на день відступлення права вимоги 16.11.2023. ТОВ «Санфорд Капітал» та ТОВ «ФК «Сонаті» не здійснювали жодних додаткових нарахувань, умови кредитного договору в односторонньому порядку не змінювали (а.с. 1-12).

Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 07.07.2025 цивільну справу № 496/3810/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором передано на розгляд Пересипського районного суду м. Одеси за підсудністю (а.с. 16-17).

Ухвалою Пересипського районного суду м. Одеси від 25.09.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (а.с. 25-26).

Рішенням Пересипського районного суду м. Одеси від 27 жовтня 2025 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» заборгованість за кредитним договором в розмірі 123934,62 грн, судовий збір в розмірі 2422,40 грн, витрати на правничу допомогу в розмірі 7200,0 грн (а.с. 33-34зв.).

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 в особі свого представника Савчака Ярослава Олеговича просить скасувати рішення Пересипського районного суду м. Одеси від 27.10.2025 та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Доводами апеляційної скарги є те, що відповідач подав до суду відзив, однак суддя вирішив у досить короткі строки прийняти рішення і не повністю з`ясував як обставини справи, так і не повній та неналежній мірі дослідив надані позивачем докази.

Позивачем не доведено факту видачі відповідачу якихось коштів, а отже і не доведено права вимагати повернення коштів від відповідача.

Позивач не надав розрахунку заборгованості та виписки по рахунку, що, в свою чергу, вказує на необґрунтованість позовних вимог.

Відповідач також вважає, що витрати позивача на правничу допомогу є неспівмірними із ціною позову, а також не відповідають складності справи та розумності, у зв`язку з чим разом із відзивом відповідач подав заяву про зменшення витрат позивача на професійну правничу допомогу (а.с. 56-69).

У відзиві на апеляційну скаргу позивач ТОВ «Санфорд Капітал» в особі свого представника Маслюженка Миколи Павловича просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення – без змін, а також вирішити питання щодо розподілу судових витрат Позивача, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Санфорд Капітал» понесені ним судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 3 000,00 гривень.

В обґрунтування відзиву позивач зазначає, що наведені скаржником доводи про нібито «надто швидке» ухвалення рішення повністю спростовуються приписами процесуального закону. Відповідно до статті 275 ЦПК України суд зобов`язаний розглянути справу у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження. Провадження у справі відкрито 25 вересня 2025 року, а рішення ухвалене 27 жовтня 2025 року, тобто в межах тридцяти двох днів від моменту відкриття провадження.

Звертає увагу суду, що позивачем надано докази на підтвердження факту укладання, виконання ПАТ «Ідея Банк» своїх обов`язків по передачі кредитних коштів Відповідачу в рамках Угоди № Z73.181.74100 від 02.08.2017 року, а саме виписку по рахунку, а також ордер-розпорядження № 1 про видачу кредиту на суму 72821,14 грн, що підтверджується підписом відповідальної особи банку на такому ордері.

При цьому, наголошує, що виписки з рахунків клієнтів банку (в тому числі позичальників), відображають інформацію про списання/зарахування коштів з/на цього/цей рахунку/рахунок клієнта. Дані виписки можуть слугувати безпосередньо первинними документами, а також можуть бути регістрами аналітичного обліку, записи у яких здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа (паперового або електронного). Таким чином, за будь-яких умов виписки особовому рахунку позичальника, що міститься в матеріалах справи, може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача та підтверджувати операції по рахунку, зокрема надання Банком позивальнику коштів кредиту.

Позивач наголошує, що понесені стороною позивача витрати є співмірними зі складністю цієї справи, наданим обсягом послуг у суді першої інстанції, а відтак можуть бути визнані такими, що відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а тому і не підлягають зменшенню (а.с. 74-83).

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4 ст. 367 ЦПК України).

У судовому засіданні 05.05.2026 представник відповідача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 , який брав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, просив апеляційну скаргу задовольнити.

Інші учасники справи, які належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, зокрема, позивач ТОВ «Санфорд Капітал» - у відповідності до п. 2 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, оскільки судову повістку-повідомлення на 05.05.2026 отримали в електронних кабінетах підсистеми «Електронний суд» 16.03.2026 о 07:20:24, що підтверджується довідкою про доставку електронного документа (а.с. 90 зв.), відповідач ОСОБА_1 – у відповідності до ч. 5 ст. 130 ЦПК України, так як її повноважні представники ОСОБА_3 та ОСОБА_2 судові повістки-повідомлення на 05.05.2026 отримали в електронних кабінетах підсистеми «Електронний суд» 16.03.2026 о 07:20:09 та 03.04.2026 о 18:01:41 відповідно, що підтверджується довідками про доставку електронного документа (а.с. 90, 91), до судового засідання не з`явилися, що в силу положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, осіб, що з`явилися, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно кредитного договору № Z73.181.74100 від 02.08.2017 його сторонами є ПАТ «Ідея Банк» (банк) та ОСОБА_1 (позичальник) (тут і далі - досліджено в підсистемі «Електронний суд»).

Згідно п. 1.1. Договору банк надає позичальнику кредит (грошові кошти) на поточні потреби в сумі 82652,0грн, включаючи витрати на страховий платіж (у разі наявності), а позичальник зобов`язується одержати кредит і повернути його разом з процентними платежами (процентами та платою за обслуговування кредитної заборгованості) згідно з умовами цього Договору.

Банк надає кредит строком на 60 місяців (п. 1.2. Договору).

За користування кредитом позичальник сплачує річну змінювану процентну ставку у розмірі, що визначається як змінна частина ставки, збільшена 12,49% (маржа Банку) (п. 1.3. Договору).

Станом на день укладення договору змінна частина ставки, визначена за Рішенням Правління Банку, становить 9,5%, що разом з Маржею Банку складає змінювану процентну ставку у розмірі 21,9900% (п. 1.4. Договору).

Банк може у будь-який момент за рішенням Правління банку визначити змінну частину ставки нижчу ніж ставка, яка розрахована відповідно до п. 1.5. цього договору на основі зміни ключових ринкових показників (п. 1.6. Договору).

За обслуговування кредиту банком (вказано перелік послуг) позичальник сплачує плату за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в терміни та в розмірах, визначених згідно графіку щомісячних платежів за кредитним договором (п. 1.10. договору).

Позичальник надає згоду на укладення за рахунок позичальника як страхувальника та застрахованої особи договору добровільного страхування життя. Цим договором позичальник доручає та дає розпорядження банку переказати страховику в безготівковій формі кредитні кошти в частині суми страхового платежу, належного страховику, через транзитний рахунок банку (п. 1.13. Договору).

Банк відкриває позичальнику банківський поточний рахунок № НОМЕР_1 у гривні в рамках пакета послуг «БПР «Стартовий», що обслуговується на умовах договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (п. 1.14. Договору).

Позичальник повертає кредит разом з процентами та платою за обслуговування кредитної заборгованості в 60 щомісячних внесках включно до 5 дня/числа, кожного місяця згідно Графіку щомісячних платежів (п. 2.1. Договору).

Підпунктом 6.1. пункту 6 Договору передбачено Графік щомісячних платежів за кредитним договором, який розраховано на 60 платежів у період з 02.09.2017 по 02.08.2022 включно.

Вказаний Договір підписано особистим підписом позичальника ОСОБА_1 .

Відповідно до ордера-розпорядження № 1 про видачу кредиту, ОСОБА_1 02.08.2017 видано кредит у розмірі 72821,14 грн.

Згідно з договором добровільного страхування життя № Z73.181.74100 від 02.08.2017 його сторонами, - ПрАТ «СК «Уніка життя» та ОСОБА_1 , укладений договір, об`єктом страхування є майнові інтереси, що не суперечать чинному законодавству України, пов`язані з життям застрахованої особи, розмір страхового внеску склав 9830,86 грн, перерахування страхових платежів здійснюється через рахунок, відкритий в АТ «Ідея Банк».

З Довідки-розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № Z73.181.74100 від 02.08.2017 вбачається, що розрахунок боргу станом на 16.11.2023 складає: заборгованість за основним боргом 71981,60 грн, заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками 51953,02 грн, заборгованість за нарахованими та несплаченими комісіями 69904,69 грн, загальна заборгованість: 193 839,31 грн.

Відповідно до Договору факторингу № 16/11-23 від 16.11.2023, укладеного між АТ «Ідея Банк» (клієнт) та ТОВ «ФК «Сонаті» (фактор), клієнт відступає фактору, а фактор приймає права вимоги та в їх оплату зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату та на умовах, визначених цим договором.

Згідно копії платіжної інструкції в національній валюті № 566 від 17.10.2023 ТОВ «ФК «Сонаті» переказало АТ «Ідея Банк» кошти у розмірі 200000,00 грн як оплату гарантійного внеску згідно з договором про участь в торгах б/н від 17.10.2023 без ПДВ.

Згідно з копією платіжної інструкції в національній валюті № 608 від 17.11.2023 ТОВ «ФК «Сонаті» переказало АТ «Ідея Банк» кошти у розмірі 2795777,00 грн як фінансування відступлення прав вимоги, згідно договору факторингу № 16/11-23 від 16.11.2023 без ПДВ.

Згідно з копією Друкованого реєстру ТОВ «ФК «Сонаті» набуло право вимоги до боржників за первинними договорами, у тому числі, і до ОСОБА_1 за кредитним договором № Z73.181.74100 від 02.08.2017.

Відповідно до Договору факторингу № 29/12-23 від 29.12.2023, укладеного між ТОВ «ФК «Сонаті» (клієнт) та ТОВ «Санфорд Капітал» (фактор), клієнт відступає фактору, а фактор приймає права вимоги та в їх оплату зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату та на умовах, визначених цим договором.

Згідно з копіями платіжних інструкцій у національні валюті № 13 від 29.12.2023, № 1 від 28.02.2024, № 3 від 29.02.2024, № 4 від 29.12.2024 та № 5 від 29.02.2024 ТОВ «Санфорд Капітал» переказало кошти ТОВ «ФК «Сонаті» як оплату згідно договору факторингу № 29/12-23 від 29.12.2023 без ПДВ.

Згідно з копією Витягу з друкованого реєстру боржників, що є додатком до договору факторингу № 29/12-23 від 29.12.2023 року, клієнт ТОВ «ФК «Сонаті» передав, а Фактор ТОВ «Санфорд Капітал» прийняв, на умовах, визначених договором, права вимоги за кредитними договорами, у тому числі, і до ОСОБА_1 за кредитним договором № Z73.181.74100 від 02.08.2017.

Приймаючи оскаржуване рішення та враховуючи встановлення судом факту неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за кредитним договором, право вимоги по якому перейшло до позивача, відсутності заперечень, суд першої інстанції дійшов висновку, що пред`явлені позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі, шляхом стягнення суми боргу в розмірі 123934,62 грн, з яких: заборгованість за основним боргом в розмірі 71981,60 грн, заборгованість по відсоткам в розмірі 51 953,02 грн.

Також суд зазначив, що відповідач та її представник не спростували аргументи, наведені позивачем у позовній заяві, не надали належних, допустимих та достовірних доказів, які б заслуговували на увагу та вказували б на безпідставність пред`явленого позову.

Переглядаючи оскаржуване рішення за доводами апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Право грошової вимоги до боржника може бути відступлене також на підставі договору факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги), за яким згідно з частиною першою статті 1077 ЦК України одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до частини першої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Статтею 1079 ЦК України визначено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Відповідаючи на доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що фактично вони зводяться до заперечення стороною відповідача факту видачі грошових коштів за кредитним договором, а також ненадання позивачем розрахунку заборгованості та виписки по рахунку, доводів щодо не укладення кредитного договору чи недійсності/неукладеності договорів факторингу апеляційна скарга не містить, а тому фактичні обставини справи в цій частині судом апеляційної інстанції не переглядаються.

Щодо аргументів скаржника про відсутність підтвердження перерахування грошових коштів, то Верховним Судом України в постанові від 24.02.2016 за № 6-50цс16 наголошувалося, що письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й передачі грошової суми позичальнику. Крім того, тягар доказування факту неотримання грошових коштів у даній категорії справ покладається саме на відповідача, який останнім не виконано, натомість під час укладення договору факторингу законодавчо не передбачений обов`язок фактора (позивача у справі) вимагати у клієнта документів про перерахування коштів за кредитним договором. Отже, у позивача, який набув право вимоги на підставі договору факторингу, відсутній вказаний процесуальний обов`язок.

При цьому, в матеріалах справи, на спростування доводів скаржника, наявний ордер-розпорядження № 1 про видачу кредиту, за яким ОСОБА_1 02.08.2017 видано кредит у розмірі 72821,14 грн (досліджено у підсистемі «Електронний суд»).

А тому вказані доводи апеляційної скарги є неспроможними та не спростовано доводами апеляційної скарги.

Щодо доводів апеляційної скарги про відсутність детального розрахунку заборгованості за відсотками, то такі є неспроможними, оскільки відповідач жодним чином не спростовує наданий позивачем розрахунок заборгованості, контррозрахунок чи докази повного чи часткового погашення заборгованості у матеріалах справи відсутні, а згідно з ч. 1 та 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Щодо доводів про нібито «надто швидке» ухвалення рішення, то колегія суддів погоджує аргументацію сторони позивача, викладену у відзиві на апеляційну скаргу, оскільки відповідно до статті 275 ЦПК України суд зобов`язаний розглянути справу у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження. Провадження у справі було відкрито 25 вересня 2025 року, а рішення ухвалене 27 жовтня 2025 року, тобто в межах тридцяти двох днів від моменту відкриття провадження, тому порушень в частині розумності строків розгляду справи колегія суддів не вбачає.

Щодо подачі відзиву на позовну заяву, колегія суддів звертає увагу на те, що в ухвалі про відкриття провадження у справі від 25.09.2025 зазначено, що розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, а відповідачу ОСОБА_1 визначено строк на подання відзиву на позов у порядку, передбаченому ст. 178 ЦПК України, - 15 днів із дня вручення копії цієї ухвали (а.с. 25 зв.).

Копія ухвали та копія позовної заяви разом із пам`яткою щодо прав та процесуальних обов`язків учасників справи направлена за адресою місця реєстрації відповідача, що зазначена у довідці реєстрації місця проживання, виданої ВОМІРМП УПРЕ ГУ ДМС в Одеській області № 5188/105595 від 03.07.2025 (а.с. 15), а саме за адресою: м. Одеса, вул. Красна, 11 (а.с. 28).

Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, копія ухвали та копія позовної заяви разом із пам`яткою щодо прав та процесуальних обов`язків учасників справи повернулися до суду із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 47-47 зв.), що згідно з п. 4 ч. 6 ст. 272 ЦПК України є належним врученням судового рішення.

29.09.2025 та 03.10.2025 представник відповідача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 подав заяви про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді (а.с. 29-30).

Згідно з відомостями наявними в ОСК КП Д-3, доступ до матеріалів справи в електронному вигляді надано представнику відповідача 07.10.2025. Останній день подачі відзиву – 22.10.2025.

Відповідно до ч. 5 ст. 124 ЦПК України останній день строку триває до 24 години, але коли в цей строк слід було вчинити процесуальну дію в суді, де робочий час закінчується раніше, строк закінчується в момент закінчення цього часу.

Разом з тим, як вбачається із накладної Укрпошти № 0104200283724, відзив на позовну заяву подано засобами поштового зв`язку 22.10.2025 о 18:54:26 (а.с. 45), тобто з пропуском строку на подання відзиву. Питання щодо поновлення пропущеного строку у відзиві сторона відповідача не ініціювала, а згідно з ч. 1 ст. 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.

Відповідаючи ж на доводи апеляційної скарги про те, що витрати позивача на правничу допомогу є неспівмірними із ціною позову, а також не відповідають складності справи та розумності, у зв`язку з чим разом із відзивом відповідач подав заяву про зменшення витрат позивача на професійну правничу допомогу, колегія суддів зазначає наступне.

За ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Частиною першою статті 134 ЦПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

Частинами 2 та 3 цієї статті передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 5 та 6 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті (щодо співмірності витрат на оплату послуг адвоката) суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У постановах від 19 лютого 2022 року № 755/9215/15-ц та від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовуються з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.

З матеріалів справи (досліджених в підсистемі «Електронний суд») вбачається, що до позовної заяви позивач долучив договір про надання правничої допомоги від 01.04.2024, укладений між ТОВ «Санфорд Капітал» та АО «Альянс ДЛС», ордер серії АЕ № 1310920 на надання правничої допомоги ТОВ «Санфорд Капітал» адвокатом Маслюженком Миколою Павловичем, виданим АО «Альянс ДЛС», а також акт приймання-передачі від 05.05.2025.

За умовами договору від 01.04.2024 АО зобов`язується надавати клієнту (ТОВ «Санфорд Капітал») на довгостроковій основі відповідно до умов даного договору правничу допомогу і у відповідності до завдання клієнта, зокрема, щодо представництва інтересів клієнта в усіх судах України, а клієнт зі свого боку зобов`язується прийняти зазначені послуги і сплатити винагороду. Сума гонорару за надання послуг по стягненню заборгованості з боржників визначається виходячи із фактичного обсягу наданих послуг та вартості послуг (прейскуранту), зазначеного в Додатку № 2 до цього договору та визначається АО в акті приймання-передачі наданих послуг.

Згідно з актом приймання-передачі від 05.05.2025 підписанням цього Акту приймання-передачі послуг з правничої допомоги Сторони підтверджують, що Об`єднання надало Клієнту наступні послуги:

1) проведення юридичного та фінансового аналізу - 1 200,00 грн;

2) складання, підписання та подання до суду позовної заяви щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_1 - 6 000,00.

Загальна сума 7 200,00 грн.

Суд першої інстанції, керуючись ст. 137, 141 ЦПК України, пропорційно задоволеним позовним вимогам з відповідача на користь позивача вважав за можливе стягнути витрати на правничу допомогу в розмірі 7200,0 грн і колегія суддів погоджує такі висновки, оскільки позов задоволено повністю, а позивачем підтверджено належними, допустимими та достатніми доказами обсяг наданих послуг і заява про зменшення розміру таких витрат від відповідача, з огляду на пропуск строку на подання відзиву, як така, що має бути повернута без розгляду, не підлягає розгляду та врахуванню під час вирішення цього питання.

Тому доводи апеляційної скарги в цій частині колегія суддів відхиляє.

Інших доводів апеляційна скарга не містить.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. 367, 374, 375 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі свого представника Савчака Ярослава Олеговича залишити без задоволення.

Рішення Пересипського районного суду м. Одеси від 27 жовтня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Дата складення повного тексту постанови – 12 травня 2026 року

Головуючий М.В. Назарова

Судді: В.А. Коновалова

В.В. Кострицький