Постанова від 06 травня 2026 р. у справі №947/21791/24 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/1766/26

Справа № 947/21791/24

Головуючий у першій інстанції Ганошенко С. А.

Доповідач Таварткіладзе О. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.05.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого – Таварткіладзе О.М.,

суддів: Сєвєрової Є.С., Погорєлової С.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження в залі суду в м. Одеса апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє представник ОСОБА_2 , на рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 11 лютого 2025 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «СКАЙЛЕКС» до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

У липні 2024 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «СКАЙЛЕКС» (далі по тексту ТОВ «Юридична компанія «СКАЙЛЕКС») - Башилова О.А. звернулася до суду з позовом ОСОБА_1 , в якому просила стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юридична компанія «СКАЙЛЕКС» матеріальну шкоду у розмірі 89 624,00 грн. та судовий збір у розмірі 3 028,00 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що у липні 2021 року відбулася дорожньо-транспортна пригода, водій ОСОБА_1 , керуючись автомобілем «KIA Optima» д/н НОМЕР_1 , допустив зіткнення з автомобілем «Hyundai» д/н НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_3 , який належав ТОВ «Свята Катерина-Одеса», внаслідок чого, автомобіль останнього одержав механічні пошкодження.

07.10.2021 року постановою Малиновського районного суду міста Одеси ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого статтею 124 КУпАП.

На момент ДТП автомобіль «Hyundai» д/н НОМЕР_2 був застрахований у ПрАТ СК «Теком», згідно Договору добровільного страхування наземного транспортного засобу № 296-20 Д/Т/АТ від 08.08.2020 року.

Керуючись договором страхування, рахунку ФОП ОСОБА_4 , висновку експерта, ПрАТ «Теком» було сплачено за заявою страхувальника на СТО суму страхового відшкодування у розмірі 89 624,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням.

Позивач зазначає, що його фактичні витрати становить 89 624,00 грн.

Відповідно до виписки з бази МТСБУ, станом на дату ДТП, договору обов?язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеного з автомобілем «KIA Optima» д/н НОМЕР_1 , не виявлено.

Оскільки на момент ДТП цивільна-правова відповідальність ОСОБА_1 застрахована не була, ПрАТ СК «Теком» після виплат грошових коштів, має право зворотної вимоги до відповідача, тому 11.01.2021 року ПрАТ СК «Теком» звернулося до відповідача з претензією щодо відшкодування суми виплаченого страхового відшкодування в порядку суброгації, однак позивач від відповідача не отримало страхового відшкодування.

Крім того, 04.04.2023 року між ПрАТ «Теком» та ТОВ «Юридична компанія «Скайлекс» укладено договір відступлення прав вимоги № 101, відповідно до умов якого, ТОВ «Юридична компанія «Скайлекс» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по страховому акту № 4882 від 03.08.2021 року, у зв`язку з чим, 30.05.2024 року ТОВ «Юридична компанія «Скайлекс» на адресу відповідача направило претензію, втім, від відповідача ні відповіді, ні виплати страхового відшкодування не отримало.

Рішенням Малиновського районного суду міста Одеси від 11 лютого 2025 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ «СКАЙЛЕКС» до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди - задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ «СКАЙЛЕКС» суму матеріальної шкоди у розмірі 89624,00 гривень.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ «СКАЙЛЕКС» суму судового збору у розмірі 3028 гривень.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 , від імені якого діє представник ОСОБА_5 , звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Малиновського районного суду Одеської області від 11.02.2025 року скасувати, у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ «СКАЙЛЕКС» до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди відмовити в повному обсязі, посилаючись на те, що рішення суду не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а також, фактичним обставинам справи.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що на теперішній час не можливо з`ясувати чи пов`язана сума ремонту у розмірі 89 624,00 грн. зі шкодою, завданою ДТП, а позивач довести, що замінені деталі були дійсно пошкоджені в ДТП, яке відбулося 09.07.2021 року.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ТОВ «ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ «СКАЙЛЕКС» - Башилова О.А. просить апеляційну скаргу - залишити без задоволення, рішення суду - залишити без змін, вважаючи оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, прийнятим у відповідності до норм матеріального та процесуального законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи вбачається, що ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1 п. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

За приписами ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив із доведеності заявлених вимог.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 07 жовтня 2021 року ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 850 гривень на користь держави (а. с. 15).

Вказаною постановою суду підтверджується, що 09.07.2021 року о 12:40 год. ОСОБА_1 керуючи автомобілем «KIA Optima», д/н НОМЕР_3 , порушивши вимоги 2.1 та п. 16.11 Правил дорожнього руху, скоїв зіткнення з автомобілем «Hyundai 120», д/н НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_3 , внаслідок чого автомобіль останнього одержав механічні пошкодження.

Власником автомобіля «Hyundai 120», д/н НОМЕР_2 є ТОВ «Свята Катерина-Одеса», що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу (а. с. 20 а).

Цивільна-правова відповідальність, на момент ДТП автомобіля «Hyundai 120», д/н НОМЕР_2 , була застрахована у ПрАТ СК «Теком», що підтверджується Договором добровільного страхування наземного транспортного засобу № 296-20 Д/Т/АТ від 08.09.2020 року (а. с. 27-31).

Враховуючи наявність Договору страхування, 09.07.2021 року, власник пошкодженого автомобіля «Hyundai 120», д/н НОМЕР_2 , звернувся до ПрАТ СК «Теком» із заявою про настання події (а. с. 16).

Матеріальна шкода завдана ТОВ «Свята Катерина-Одеса» у розмірі 89 624,00 грн., що підтверджується рахунком-фактурою № ИС-00000608 від 16.07.2021 року, який складений ФОП ОСОБА_4 (а. с. 19).

Відповідно страхового акту № 4882 від 03.08.2021 року сума, що належить до виплати 89 624,00 грн. (а. с. 17).

ПрАТ СК «Теком», за заявою Страхувальника, виплатило на СТО суму страхового відшкодування у розмірі 89 624,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 3168 від 10 серпня 2021 року (а. с. 11).

Відповідно до Виписки з бази МТСБУ, станом на дату ДТП, чинний договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів д/н НОМЕР_3 , не знайдено (а. с. 18).

11.01.2022 року ПрАТ СК «Теком» направило відповідачупретензію про стягнення матеріальної шкоди на праві зворотної вимоги в розмірі 89 624,00 грн. (а. с. 23).

04.04.2023 року ПрАТ СК «Теком» та ТОВ «Юридична компанія «Скайлекс» уклали Договір відступлення права вимоги № 101, відповідно до умов якого, ТОВ «ЮК «Скайлекс» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по страховому акту № 4882 від 03.08.2021 року відносно ОСОБА_1 (а. с. 21-22).

Згідно п. 4.2. Договору всі права кредитора у відношенні до «Боржників», що належали до цього «Первісному кредитору», а саме «право вимоги страхового відшкодування» виникає у «Нового кредитора» з моменту підписання Акту прийому-передачі.

30.05.2024 року ТОВ «ЮК «Скайлекс» направило відповідачупретензію про стягнення матеріальної шкоди на праві зворотної вимоги в розмірі 89 624,00 грн. (а. с. 25).

Розглядаючи апеляційну скаргу, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, в тому числі, і відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).

Згідно з вимогами статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

За правилом пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

За змістом статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Стаття 1191 ЦК України та стаття 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з одного боку, і стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України «Про страхування», з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини.

У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.

У преамбулі Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» вказано, що цей Закон регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Натомість відповідно до частини першої статті 6 Закону України «Про страхування» добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону.

Згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.

Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18).

З матеріалів справи вбачається, що матеріальна шкода завдана ТОВ «Свята Катерина-Одеса» у розмірі 89 624,00 грн., що підтверджується рахунком-фактурою № ИС-00000608 від 16.07.2021 року, який складений ФОП ОСОБА_4 .

Вказаний рахунок-фактури не оскаржував ся відповідачем.

ПрАТ СК «Теком», який був страховиком потерпілої особи, виконав свої зобов`язання за договором добровільного страхування відповідно до умов, визначених у ньому, здійснивши відшкодування завданих збитків у розмірі 89 624,00 грн.

У зв`язку з виплатою ПрАТ СК «Теком» страхового відшкодування, враховуючи, що ПАТ «СК «ТЕКОМ» відступило права вимоги ТОВ«ЮК «Скайлекс», до цієї особи (як до страховика потерпілої особи) перейшло право вимоги до заподіювача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування, тобто відбулася заміна кредитора у деліктних відносинах, що виникли у зв`язку із завдання шкоди відповідачем, в порядку суброгації.

У постанові Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі № 754/5129/15-ц (провадження № 61-38365св18) зроблено правовий висновок про те, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (частина друга статті 1192 ЦК України), тоді як розмір страхового відшкодування, що підлягає стягненню зі страховика, відповідно до статті 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» - виходячи з витрат, пов`язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням фізичного зносу транспортного засобу.

Враховуючи вищевикладене, у позивача виникло право у розмірі виплаченого страхового відшкодування пред`явити вимоги до винної особи в ДТП, тобто до відповідача ОСОБА_1 .

Встановивши вказані обставини справи, надавши належну оцінку доказам у їх сукупності, встановивши, що розмір завданої шкоди пов`язаний з ДТП, яка виникла з вини відповідача та не спростовується матеріалами справи, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача матеріальні збитки.

Обставини, на які посилається апелянт в апеляційній скарзі, були предметом дослідження у суді першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом першої інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав вважати, що суд порушив норми матеріального та процесуального права та ухвалив рішення, яке не відповідає закону.

Доказів на підтвердження доводів апеляційної скарги і спростування висновку районного суду щодо обґрунтованості вимог про розмір стягнення матеріальної шкоди у ДТП і відповідності вартості складових частин автомобіля, як таких, що підлягають заміні саме внаслідок ДТП за участю відповідача, останнім не надано ані до суду першої, ані до суду апеляційної інстанції (зокрема висновок судової експертизи ) .

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) неодноразово вказував, що право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі "Руїз Торіха проти Іспанії"). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії").

Ураховуючи викладене, колегія суддів проходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367-368, 375, 381, 383, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє представник ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

РішенняМалиновського районного суду міста Одеси від 11 лютого 2025 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Головуючий О.М. Таварткіладзе

Судді: Є.С. Сєвєрова

С.О. Погорєлова