Постанова від 12 травня 2026 р. у справі №481/1806/25 — Миколаївський апеляційний суд

13.05.26

22-ц/812/832/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 травня 2026 року м. Миколаїв

справа №481/1806/25

провадження №22-ц/812/832/26

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого Локтіонової О. В.,

суддів: Крамаренко Т. В., Ямкової О. О.,

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана її представником ОСОБА_2 , на рішення Новобузького районного суду Миколаївської області від 11 лютого 2026 року, ухвалене під головуванням судді Вжещ С. І. у приміщенні суду у м. Новий Буг Миколаївської області, за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

В грудні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект» (далі – ТОВ «ФК «Сіті Колект» або Товариство) подало до суду зазначений позов, який обґрунтовувало наступним.

Позивач зазначав, що 12 січня 2023 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Лінеура Україна» було укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №3384888, відповідно до умов якого товариство надало відповідачці грошові кошти (кредит) у сумі 7000,00 грн, а відповідачка зобов`язалася повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування кредитом в порядку та строки, визначені Договором. Кредитний договір був укладений відповідно до вимог чинного законодавства у електронній формі.

Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачці грошові кошти в обсязі та у строк визначені умовами кредитного договору. Проте, відповідачка своїх зобов`язань за укладеним договором не виконала, оскільки здійснила тільки часткове погашення заборгованості.

Станом на дату звернення до суду у відповідачки утворилася заборгованість за кредитним договором у розмірі 35 138,51 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту у сумі 6999,98 грн та заборгованості за відсотками у сумі 28 138,53 грн.

26 жовтня 2023 року ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Фінансова Компанія «Профіт» уклали договір факторингу №26102023, згідно з яким первісний кредитор відступив ТОВ «ФК «Профіт» право вимоги за кредитним договором №3384888 від 12.01.2023.

Надалі ТОВ «ФК «Профіт» відступило право вимоги за вказаним вище кредитним договором ТОВ «ФК «Сіті Колект» відповідно до договору факторингу №ДО-20250909/001 від 09.09.2025.

Посилаючись на викладене, позивач просив суд стягнути з відповідачки на його користь заборгованість за кредитним договором №3384888 від 12.01.2023 у розмірі 35 138,51 грн та судові витрати, пов`язані з розглядом справи, які складаються з 2422,40 грн судового збору та 9000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Новобузького районного суду Миколаївської області від 11 лютого 2026 року позов ТОВ «ФК «Сіті Колект» задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Сіті Колект» заборгованість за кредитним договором №3384888 від 12.01.2023 у розмірі 35 138,51 грн, судовий збір у сумі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 3000 грн.

Ухвалюючи рішення про задоволення у повному обсязі вимог Товариства про стягнення тіла кредиту та відсотків, суд першої інстанції виходив із того, що позивач довів належними доказами заявлені позовні вимоги.

Розподіляючи судові витрати, суд вважав, що судовий збір підлягає стягненню з відповідачки у повному обсязі, бо позовні вимоги задоволені повністю. Проте, з урахуванням складності справи, суми заборгованості відповідачки, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд вважав, що стягнення з відповідачки на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу підлягає у частковому розмірі, а саме у сумі 3000 грн.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 через представника подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просила рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Товариства.

Обґрунтовуючи скаргу, відповідачка зазначала, що позивачем не було надано доказів щодо: наявності у позивача права вимоги до неї; видачі їй кредитних коштів; суми заборгованості за кредитом. Також вона вказувала, що нараховані позивачем відсотки є завищеними. Вони не відповідають засадам справедливості, добросовісності та розумності.

Крім того вона вважала завищеними витрати на професійну правничу допомогу у сумі 3000 грн. Відповідачка вказувала, що розмір цих витрат є неспівмірним із складністю справи, часом, витраченим на виконання робіт, обсягом виконаних робіт та ціною позову.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

12 січня 2023 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №3384888, за умовами якого сума кредиту становила 7000,00 грн, строк кредиту – 360 днів, періодичність платежів зі сплати процентів – кожні 30 днів. Договір підписаний відповідачкою електронним підписом одноразовим ідентифікатором Е066.

Згідно з п. 1.3, 1.4 договору детальні терміни повернення (дати) кредиту та сплати процентів визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі іменується Графік платежів), що є Додатком №1 до цього Договору. Графік платежів розраховується з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки, виходячи з припущення, що Клієнт виконає свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в Договорі.

Тип процентної ставки – фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти на таких умовах: стандартна процента ставка становить 1,99% в день та застосовується в межах всього строку кредиту, вказаного в п.1.3 цього Договору; знижена процентна ставка становить 1,99% в день.

Відповідно до п.2.1 договору товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту з використанням реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 або іншої платіжної картки клієнта, реквізити якої надані клієнтом товариству з метою отримання кредиту.

Пунктом 4.3 договору передбачено, що у разі направлення клієнтом коштів з метою повернення в повному обсязі або частково заборгованості за кредитом, в тому числі але не виключно, достроково або при наявності прострочення, проценти за фактичний термін користування кредитом повинні бути сплачені до моменту такого повернення. При цьому, якщо коштів, що направляються на повернення кредиту, не достатньо для повної сплати процентів за його користування, то вважається що строк сплати таких процентів настав і кошти в першу чергу направляються на повернення цих процентів, з урахуванням черговості передбаченої пунктом 4.6. цього Договору.

Згідно з п.4.6, 4.7 договору клієнт здійснює платежі за договором у розмірі та у строки визначені цим договором. У разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов`язання за цим договором у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у черговості згідно зі ст.19 Закону України «Про споживче кредитування», а саме у першу чергу здійснюються платежі з повернення простроченої суми кредиту та прострочені проценти за користування кредитом; у другу чергу сплачується сума кредиту та проценти за користування кредитом; у третю чергу сплачуються неустойка та інші платежі відповідно до Договору.

Зарахування грошових коштів на виконання зобов`язань клієнта при здійсненні оплати процентів та закриття цього договору до дати строку кредиту, зазначеного в п.1.3 договору, здійснюється в такій послідовності: у першу чергу сплачуються проценти згідно з Графіком платежів за цим договором; у другу сплачується сума кредиту, яка підлягає сплаті у строк, визначений п.1.3 цього договору; у третю чергу сплачуються неустойка та інші платежі відповідно до договору.

До підписання кредитного договору ОСОБА_1 було ознайомлено з паспортом споживчого кредиту, який містить інформацію щодо умов кредитування при отриманні кредиту у сумі 7000 грн, у тому числі щоденну процентну ставку, орієнтовну реальну річну процентну ставку та орієнтовну загальну вартість кредиту.

Згідно з довідкою ТОВ «Пейтек Україна» від 28.02.2024 між цим товариством та ТОВ «Лінеура Україна» 21 лютого 2022 року було укладено договір №210222-1 про організацію переказу грошових коштів. Відповідно до цього договору ТОВ «Пейтек Україна» від ТОВ «Лінеура Україна» 12 січня 2023 року успішно перерахувало 7000,00 грн на платіжну картку № НОМЕР_1 .

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором №3384888 від 12 січня 2023 року, наданого ТОВ «Лінеура Україна», станом на 26 жовтня 2023 року загальна заборгованість відповідачки становила 35 138,51 грн, з яких 6999,98 грн заборгованість за тілом кредиту та 28 138,53 грн заборгованість за відсотками.

26 жовтня 2023 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Профіт» було укладено договір відступлення прав вимоги №26102023, відповідно до якого ТОВ «Лінеура Україна» передало (відступило) ТОВ «Фінансова компанія «Профіт» належні йому права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників.

09 вересня 2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «Профіт» та ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Колект» було укладено договір факторингу №ДО-20250909/001, відповідно до якого ТОВ «Фінансова компанія «Профіт» передало (відступило) ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Колект» належні йому права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників, у тому числі за кредитним договором №3384888 від 12 січня 2023 року у сумі 35 138,51 грн, з яких 6999,98 грн заборгованість за тілом кредиту та 28 138,53 грн заборгованість за відсотками.

Позиція апеляційного суду та нормативно-правове обґрунтування

За приписами частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно з вимогами статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Згідно з вимогами статті 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При цьому згідно з статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (частина 1 статті 205 ЦК України).

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (частина 1 статті 207 ЦК України).

В силу частин 1, 2 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з вимогами частини 1 статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір – це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Статтею 11 цього ж Закону передбачено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним кодексом України, а також іншими актами законодавства.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Покупець (замовник, споживач) повинен отримати підтвердження вчинення електронного правочину у формі електронного документа, квитанції, товарного чи касового чека, квитка, талона або іншого документа у момент вчинення правочину або у момент виконання продавцем обов`язку передати покупцеві товар.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію»).

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункти 6, 12 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 512 ЦК України визначені підстави заміни кредитора у зобов`язанні. За однією з таких підстав кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передавання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі й на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено Договором або законом. Крім того, статтею 516 ЦК України встановлено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено відповідним Договором або законом.

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (частина 1 статті 1077 ЦК України).

Визначення факторингу міститься у статті 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність», у якій зазначено, що факторинг – це придбання права вимоги на виконання зобов`язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог і прийом платежів.

Частиною 1 статті 1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до статей 76, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За правилами статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Ухвалюючи рішення про задоволення у повному обсязі вимог Товариства про стягнення тіла кредиту та відсотків, суд першої інстанції виходив із того, що позивач довів належними доказами заявлені позовні вимоги.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, виходячи з наступного.

З досліджених доказів вбачається, що 12 січня 2023 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Лінеура Україна» було укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №3384888, відповідно до умов якого товариство надало відповідачці грошові кошти (кредит) у сумі 7000,00 грн зі стандартною відсотковою ставкою 1,99% на день.

Відповідачка належним чином зобов`язання за кредитним договором не виконувала, внаслідок чого у неї виникла заборгованість у сумі 35 138,51 грн.

26 жовтня 2023 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Профіт» було укладено договір відступлення прав вимоги №26102023, відповідно до якого ТОВ «Лінеура Україна» передало (відступило) ТОВ «ФК «Профіт» належні йому права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників, у тому числі щодо ОСОБА_1

09 вересня 2025 року між ТОВ «ФК «Профіт» та ТОВ «ФК «Сіті Колект» було укладено договір факторингу №ДО-20250909/001, відповідно до якого ТОВ «ФК «Профіт» передало (відступило) ТОВ «ФК «Сіті Колект» належні йому права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників, у тому числі за кредитним договором №3384888 від 12 січня 2023 року у сумі 35 138,51 грн, з яких 6999,98 грн заборгованість за тілом кредиту та 28 138,53 грн заборгованість за відсотками.

Враховуючи наведені положення законодавства та зміст долучених позивачем договорів відступлення прав вимоги та факторингу, реєстру боржників, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що позивач належними та допустимими доказами довів, що набув право вимоги до відповідачки за кредитним договором №3384888 від 12 січня 2023 року на суму 35 138,51 грн.

При цьому посилання відповідачки на недоведеність цього факту є хибним, оскільки суперечить наявним у справі доказам.

ТОВ «ФК «Сіті Колект» набуло право вимоги до відповідачки з моменту підписання договору факторингу (пункт 3.1.3 договору).

За такого, позивач як кредитор у зобов`язанні має право на задоволення вимог до боржниці ОСОБА_1 .

За змістом статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до пункту 5.4.1 кредитного договору клієнт зобов`язаний повернути суму кредиту та нараховані проценти у строки, передбачені договором.

Позичальниця ОСОБА_1 свої зобов`язання за кредитним договором щодо повернення кредиту та відсотків за користування ним не виконувала, в зв`язку з чим виникла заборгованість.

Згідно з долученим позивачем розрахунком заборгованості загальна заборгованість відповідачки за кредитним договором становить 35 138,51 грн, з яких 6999,98 грн заборгованість за тілом кредиту та 28 138,53 грн заборгованість за відсотками.

Розмір заборгованості розрахований відповідно до умов кредитного договору. Відповідачка його не спростувала.

Апеляційний суд вважає, що оскільки належними та допустимими доказами у справі підтверджені факти укладання у передбаченій законом формі 12 січня 2023 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Лінеура Україна» договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту №3384888 на суму 7000,00 грн, виконання кредитором умов договору щодо надання позичальниці кредитних коштів та невиконання останньою у повній мірі зобов`язань з повернення кредитних коштів разом із нарахованими відповідно до умов договору процентами за користування кредитними коштами, а також перехід прав вимоги за цим договором до ТОВ «ФК «Сіті Колект», то у суду першої інстанції були наявні підстави для стягнення з відповідачки заборгованості за кредитним договором у сумі, яка була визначена судом першої інстанції.

Посилання відповідачки на те, що позивачем не було доведено наявності у нього права вимоги до неї, видачу їй кредитних коштів, суму заборгованості за кредитом, спростовуються дослідженими доказами.

Право вимоги позивача до відповідачки підтверджується умовами договору факторингу від 09.09.2025, видача кредитних коштів – довідкою ТОВ «Пейтек Україна» від 28.02.2024 про перерахування 12 січня 2023 року на вказану відповідачкою платіжну картку 7000,00 грн за ТОВ «Лінеура Україна», сума заборгованості – умовами кредитного договору, які передбачають щоденне нарахування відсотків та розрахунком заборгованості. Відповідачка належними доказами вказаного не спростувала.

Верховний Суд у постановах від 07 липня 2021 року у справі №420/370/19, від 02 жовтня 2018 року у справі №910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі №917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі №902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі №917/2101/17 неодноразово наголошував на необхідності застосування категорії стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ), який у рішенні від 23 серпня 2016 року у справі «Дж. К.» та інші проти Швеції» зазначив, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом» («beyond reasonable doubt»). Натомість у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника вимога цього заявника заслуговує довіри».

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що викладені вище твердження відповідачки не заслуговують на увагу.

Що стосується доводів відповідачки про те, що, на її думку, нараховані позивачем відсотки є завищеними, то вони є безпідставними. Перед укладанням кредитного договору відповідачка була ознайомлена з його умовами, в тому числі з реальною процентною ставкою за договором і строком кредитування, який становив 360 днів.

Відповідно до ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідачка, ознайомившись з умовами договору, знала процентну ставку, строк договору і погодилася укласти кредитний договір, взявши на себе обов`язок повернення кредиту разом з відсотками у обумовлений договором строк.

Досліджені докази свідчать, що нарахування відповідачці заборгованості за кредитним договором відповідає умовам кредитного договору. Заборгованість за відсотками нарахована у межах строку кредитування.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 .

Стосовно тверджень відповідачки про те, що стягнення з неї витрат на професійну правничу допомогу на користь позивача у сумі 3000,00 грн, є необґрунтованим, бо вказаний розмір витрат є неспівмірним зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання робіт, обсягом виконаних робіт та ціною позову, колегія суддів вважає їх безпідставними.

Звертаючись до суду з позовом, ТОВ «ФК «Сіті Колект» просило стягнути з відповідачки витрати на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції у сумі 9000,00 грн.

Розподіляючи судові витрати, суд вважав, що з урахуванням складності справи, суми заборгованості відповідачки, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, до стягнення з відповідачки на користь позивача підлягають витрати на професійну правничу допомогу у частковому розмірі, а саме 3000 грн.

Наявні у матеріалах справи докази свідчать, що адвокатом Бацюк О. М. були надані позивачу у суді першої інстанції послуги на суму 15 000,00 грн.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Аналізуючи складені представником позивача заяви по суті справи, на предмет складності, обсягу та часу, витраченого для їх складання, обсяг виконаних робіт згідно з актами приймання-передачі наданих послуг, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції у розмірі 3000,00 грн є співмірним зі складністю справи та обсягом виконаних робіт.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (пункти 1 і 2 частини 1 статті 374 ЦПК України).

Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищевказане, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції зміні або скасуванню не підлягає, бо є законним та обґрунтованим.

Керуючись ст.374, 375, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником ОСОБА_2 , залишити без задоволення, а рішення Новобузького районного суду Миколаївської області від 11 лютого 2026 року – без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і у випадках, передбачених ст.389 ЦПК України, може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий О. В. Локтіонова

Судді Т. В. Крамаренко

О. О. Ямкова

Повне судове рішення складено 13 травня 2026 року.