Постанова від 11 травня 2026 р. у справі №485/1699/25 — Миколаївський апеляційний суд

12.05.26

22-ц/812/934/26

Провадження № 22-ц/812/934/26 Суддя першої інстанції Бодрова О.П.

Суддя-доповідач апеляційного суду Царюк Л.М.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

12 травня 2026 року м. Миколаїв Справа № 485/1699/25

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого – Царюк Л.М.,

суддів – Базовкіної Т.М., Яворської Ж.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діяла її представниця – ОСОБА_2 , на рішення Снігурівського районного суду Миколаївської області від 18 лютого 2026 року, повне судове рішення складено 23 лютого 2026 року, ухвалене під головуванням судді Бодрової О.П., в залі судового засідання в м. Снігурівка, за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

25 серпні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі – ТОВ «ФК «ЄАПБ») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості.

Позов мотивований тим, що 18 жовтня 2021 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (далі – ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів») було укладено кредитний договір № 77261733, із сумою кредитування 16 000 грн, зі сплатою відсотків.

14 червня 2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір Факторингу № 14/06/21 відповідно до умов якого, ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передає ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників.

Відповідно до Реєстру боржників від 27 жовтня 2023 року № 11 до Договору факторингу від 14 червня 2021 року № 14/06/2021, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 у сумі 47 521.60 грн, з яких: 16 000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 31 521.60 грн - сума заборгованості за відсотками.

Крім того, 13 листопада 2021 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» (далі – ТОВ «Селфі Кредит») було укладено кредитний договір № 110900, який підписано шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора направленого на номер мобільного телефону позичальника.

29 лютого 2024 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу № 29022024, у відповідності до умов якого, ТОВ «Селфі Кредит» відступає ТОВ «ФК «ЄАПБ», а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає права вимоги за плату та на умовах, визначених цим кредитним договором.

Відповідно до реєстру боржників до Договору факторингу від 29 лютого 2024 року № 29022024, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором від 13 листопада 2021 року № 110900 у сумі 8 928 грн, з яких: 3 000 грн – сума заборгованості за основною сумою боргу; 5 928 гривень – сума заборгованості за відсотками.

Окрім того, 03 листопада 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інфінанс» (далі – ТОВ «Інфінанс») та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 0507008171.

24 листопада 2022 року між ТОВ «Інфінанс» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу № 24/11-22, у відповідності до умов якого, ТОВ «Інфінанс» відступає ТОВ «ФК «ЄАПБ», а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає права вимоги за плату та на умовах, визначених цим кредитним договором.

Відповідно до реєстру боржників до Договору факторингу від 24 листопада 2022 року № 24/11-22, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором від 03 листопада 2021 року № 0507008171 у сумі 31 300 гривень, з яких: 4 000 грн – сума заборгованості за основною сумою боргу; 27 300 грн – сума заборгованості за відсотками.

Посилаючись на викладене ТОВ «ФК «ЄАПБ» просило суд стягнути з ОСОБА_1 суму заборгованості: за Договором позики № 77261733 в розмірі 47 521.60 грн; за Кредитним договором № 110900 в розмірі 8 928 грн; за Договором позики № 0507008171 в розмірі 31 300 грн.

Рішенням Снігурівського районного суду Миколаївської області від 18 лютого 2026 року позов задоволено.

Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» заборгованість за кредитними договорами від 18 жовтня 2021 року № 77261733, від 13 листопада 2021 року № 110900, від 03 листопада 2021 року № 0507008171 у загальному розмірі 87 749.60 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 028 грн.

Рішення суду мотивовано тим, що врахувавши, що з 24 лютого 2022 року перебіг позовної давності було зупинено до закінчення дії воєнного стану в Україні, суд доходить висновку, що позивачем не пропущено строк на звернення до суду із даним позовом, а тому суд не вбачає підстав для відмови в його задоволенні у зв`язку з пропущенням строку позовної давності.

Враховуючи, що чинним законодавством передбачена можливість передачі майбутньої вимоги, а в спірному випадку умовами договору визначено порядок переходу такої вимоги на підставі вказаного акту прийому-передачі та реєстру боржників, які датовані пізнішою датою ніж сам договір факторингу, але індивідуалізовані належним чином, тому в позивача виникло право вимоги до відповідачки за вказаним кредитним договором.

Відсутність в довідці АТ КБ «ПриватБанк» даних про платника не спростовує факт перерахування коштів за кредитними договорами.

Відповідачка та її представник не спростували того, що відповідачка не отримувала кошти за кредитними договорами, а лише посилалися на недоведеність таких фактів позивачем.

Отже позивачем доведено факт переказу (надання) кредитних коштів відповідачці.

Умови кредитних договорів не можна вважати несправедливими, оскільки розмір відсотків за користування кредитними коштами сторонами договору визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України, а тому відповідні доводи в цій частині також є неспроможними.

Таким чином, сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору у вигляді сплати процентів за користування кредитними коштами, конкретні умови кредитування, відповідачкою не виконані взяті на себе зобов`язання за договором, вимоги позивача про стягнення заборгованості у заявленому розмірі знайшли своє підтвердження та підлягають задоволенню.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 , в інтересах якої діяла її представниця – ОСОБА_2 , подала апеляційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просила його скасувати та постановити нове, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що 09 грудня 2025 року суддею Снігурівського районного суду Миколаївської області винесено ухвалу про витребування доказів. Вказана ухвала не віднесена законодавцем до переліку ухвал, які можуть бути оскаржені окремо від рішення суду, за такого відповідачка надає свої заперечення щодо законності та обґрунтованості такої ухвали разом з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції.

Позивачем в позовній заяві не було зазначено про необхідність подання додаткових доказів для належного розгляду справи, а також не заявлено клопотання про надання часу для їх подання. Окрім цього, до позовної заяви Позивачем не було додано клопотання про витребування необхідних доказів

Клопотання про витребування доказів було подано з порушенням процесуальних строків, а тому Снігурівський районний суд Миколаївської області повинен був залишити вказане клопотання без задоволення .

Представником позивача не наведено поважності причин пропуску строку на звернення до суду з вказаним клопотанням та представник не просив суд поновити пропущений строк.

Відсутність у клопотанні обґрунтування вжиття заходів для самостійного отримання доказів та причин неможливості їх подання свідчить про його безпідставність та є самостійною підставою для відмови у його задоволенні, що, у свою чергу, не було належним чином враховано судом першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали.

Вказане клопотання фактично не було належним чином направлено стороні відповідача до його розгляду судом.

Клопотання було подано до суду лише в день судового засідання — 09 грудня 2025 року, без попереднього його направлення іншій стороні, що прямо суперечить засадам змагальності сторін та рівності їх процесуальних прав.

Внаслідок таких дій позивача відповідачка була об`єктивно позбавлена можливості завчасно ознайомитися зі змістом поданого клопотання, належним чином підготувати свої заперечення, надати відповідні докази чи пояснення щодо безпідставності витребування зазначених доказів.

Суд першої інстанції розглянув та фактично задовольнив відповідне клопотання без забезпечення іншій стороні права на висловлення своєї позиції з цього приводу.

Оскільки ухвала суду про витребування доказів була постановлена з істотним порушенням норм процесуального права, отже докази, отримані на її підставі, не могли бути визнані належними та допустимими і, відповідно, не підлягали врахуванню судом при ухваленні рішення.

Крім того, незважаючи на очевидне порушення процесуальних строків позивачем при поданні заяви про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції та порядку подання такого клопотання, суд першої інстанції безпідставно задовольнив зазначене клопотання та допустив представника позивача до участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

На момент укладення договору факторингу право вимоги до ОСОБА_1 об`єктивно не існувало, що виключає можливість його відступлення.

Вимога про нарахування та сплату процентів, є явно завищеною та не відповідає передбаченим у частині 3 статті 509 та частині 1, 2 статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Єдиним доказом, на який послався суд першої інстанції при обґрунтуванні висновку про отримання відповідачкою грошових коштів, є виписка АТ Комерційний банк «ПриватБанк» (далі – АТ КБ «ПриватБанк»). Проте вказаний документ за своїм змістом не відповідає критеріям належності та допустимості доказів, визначених статтями 76–77 ЦПК України.

Надана виписка лише фіксує факт надходження грошових коштів на банківський рахунок відповідача, однак сама по собі не доводить ані джерела їх походження, ані правової підстави такого перерахування, а відтак не може вважатися належним доказом надання кредиту.

Матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів на підтвердження факту укладення відповідачем договору позики № 0507008171 з ТОВ «Інфінанс», зокрема відсутні докази підписання такого договору відповідачем, підтвердження акцепту оферти, отримання грошових коштів чи інші докази, що свідчать про виникнення зобов`язальних правовідносин.

На день розгляду справи відзиву на апеляційну скаргу від позивача не надходило.

За приписами частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції та матеріалами справи встановлено, що 18 жовтня 2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено Договір позики №77261733 (на умовах повернення позики в кінці строку позики).

Відповідно до умов Договору позики від 18 жовтня 2021 року № 77261733, ОСОБА_1 було надано позику в розмірі 16 000 грн, на строк 30 днів. Розмір процентної ставки складає 1,99%, орієнтована загальна вартість позики 19 343.20 грн, орієнтовна реальна річна процентна ставка 906,08 % річних.

Згідно з пунктом 1 Договору позики, за цим Договором Позикодавець зобов`язується передати Позичальнику у власність грошові кошти (надалі «Позику»), на погоджений умовами Договору строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок Позичальника, а Позичальник зобов`язується повернути Позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення Строку Позики, або достроково, та сплатити Позикодавцю плату (Проценти) від суми позики.

Підписанням цього Договору позики відповідач підтверджує, що він ознайомився на сайті https://mycredit.ua/ru/documents-license/ з повною інформацією щодо Позикодавця та його послуги, що передбачена статтею 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», (підпункт 5.1. пункту 5 Договору позики).

14 червня 2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір Факторингу № 14/06/21 відповідно до умов якого, ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передає ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників.

Відповідно до підпункту 1.1. вищезазначеного Договору факторингу, за цим договором Фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов`язання (Позики), плату за Позикою (плату за процентною ставкою), процент за порушення грошових зобов`язань, право на одержання яких належить Клієнту. Перелік Боржників, підстави виникнення Права грошової Вимоги до Боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені у відповідних Реєстрах Боржників, які формуються згідно Додатку №1 є невід`ємною частиною Договору.

Права вимоги вважаються прийнятими фактором для здійснення факторингу шляхом підписання ним акту прийому-передачі відповідного реєстру боржників (Додаток №2) (підпункт 1.6 договору факторингу).

28 липня 2021 року укладено між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено додаткову угоду № 2 до Договору Факторингу від 14 червня 2021 року № 14/06/21.

27 жовтня 2023 року укладено між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено додаткову угоду № 12 до Договору Факторингу від 14 червня 2021 року № 14/06/21.

27 жовтня 2023 року складено акт прийому-передачі Реєстру боржників від 27 жовтня 2023 року № 11 до Договору Факторингу від 14 червня 2021 року № 14/06/21.

Відповідно до витягу з Реєстру боржників від 27 жовтня 2023 року № 11 до Договору факторингу від 14 червня 2021 року № 14/06/21, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 у сумі 47 521.60 грн, з яких: 16 000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 31 521.60 грн - сума заборгованості за відсотками.

Згідно розрахунку заборгованості за договором від 18 жовтня 2021 року № 77261733, за період з 27 жовтня 2023 року по 28 липня 2025 року, заборгованість ОСОБА_1 не погашена та складає 47 521.60 грн, з яких: 16 000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 31 521.60 грн - сума заборгованості за відсотками.

Окрім того, 13 листопада 2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Селфі Кредит» був укладений договір про надання споживчого кредиту № 110900, підписано паспорт споживчого кредиту.

Відповідно до пункту 1.3 Договору, сума кредиту (загальний розмір) складає: 3 000 грн.

Згідно пункту 1.4 Договору, строк кредиту 30 днів. Детальні терміни повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі іменується – Графік платежів), що є Додатком № 1 до цього Договору. Графік платежів розраховується за зниженою процентною ставкою (якщо Споживач є учасником Програми лояльності), виходячи з припущення, що Споживач виконає свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в Договорі.

Відповідно до підпункту 1.5.1 Договору, стандартна процентна ставка становить 1,90% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в пункті 1.4 цього Договору.

Відповідно до пункту 2.1 Договору, кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 або іншої платіжної картки, реквізити якої надані споживачем товариству з метою отримання кредиту.

Товариство має право, серед іншого, укладати договори щодо відступлення права вимоги за Договором або договори факторингу з будь-якою третьою особою без окремої згоди споживача (підпункт 3 пункт 5.1 договору).

Згідно листа ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 22 квітня 2025 року № 1-2204, встановлено, що ОСОБА_1 13 листопада 2021 року о 18:02:04 здійснено зарахування кредитних коштів на суму 3 000 грн, номер транзакції в системі iPay.ua – 119516122, призначення платежу: Зарахування 3 000 грн на карту НОМЕР_2 .

29 листопада 2024 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 29022024, у відповідності до умов якого, ТОВ «Селфі Кредит» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Селфі Кредит» права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами вказаними у Реєстрі боржників, укладеними між ТОВ «Селфі Кредит» і боржниками (портфель заборгованості).

Відповідно до підпункту 1.1. вищезазначеного Договору факторингу, за цим договором Фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов`язання (Позики), плату за Позикою (плату за процентною ставкою), процент за порушення грошових зобов`язань, право на одержання яких належить Клієнту. Перелік Боржників, підстави виникнення Права грошової Вимоги до Боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені у відповідних Реєстрах Боржників, які формуються згідно Додатку №1 є невід`ємною частиною Договору.

29 лютого 2024 року складено акт прийому-передачі Реєстру боржників № 2 від 29 лютого 2024 року до Договору Факторингу від 29 лютого 2024 року № 29022024.

Відповідно до витягу з Реєстру боржників № 2 до Договору факторингу від 29 лютого 202 року № 29022024, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набув права грошової вимоги до ОСОБА_1 у сумі 8 928 грн, з яких: 3 000 грн – сума заборгованості за основною сумою боргу; 5 928 грн – сума заборгованості за відсотками..

Як вбачається з розрахунку заборгованості за кредитним договором від 13 листопада 2021 року № 110900, станом на 29 лютого 2024 року заборгованість відповідачки за вказаним кредитним договором не погашена, залишок заборгованості складає 8 928 грн, з яких 3 000 грн –заборгованість за тілом кредиту, 5 928 грн – заборгованість за нарахованими відсотками.

Окрім того, 03 листопада 2021 року між ТОВ «Інфінанс» та ОСОБА_1 на підставі заявки-анкети від 03 листопада року № 3882788 2021 було укладено договір надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0507008171/2, відповідно до умов якого ОСОБА_1 надано кредит у розмірі 4 000 грн, на строк користування кредитом 27 днів з відсотковою ставкою 1,75 % за один день користування кредитом, річна відсоткова ставка що 638,75%, застосовуються за умови належного виконання умов договору та відсутності пролонгації. Строк дії договору - 3 роки..

Сторони погодили, загальна вартість кредиту у грошовому вираженні становить 5 890 грн, за умови належного виконання умов договору та відсутності пролонгації.

Максимальна відсоткова ставка 3,5% за один день користування кредитом, застосовується за умови неналежного виконання умов договору.

Максимальна річна відсоткова ставка 1277,5%, застосовується за умови неналежного виконання умов договору.

Договір № 0507008171/2 укладено та підписано сторонами в електронній формі, зокрема відповідачем договір підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором 719f3d, що відповідає ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію".

24 листопада 2022 року між ТОВ «Інфінанс» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір Факторингу № 24/11-22 відповідно до умов якого, ТОВ «Інфінанс» передає ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Інфінанс» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників.

24 листопада 2022 року складено акт прийому-передачі Реєстру боржників від 24 листопада 2022 року до Договору Факторингу від 24 листопада 2022 року № 24/11-22.

Відповідно до витягу з Реєстру боржників від 24 листопада 2022 року до Договору факторингу від 24 листопада 2022 року № 24/11-22, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 у сумі 31 300 грн, з яких: 4 000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 27 300 грн - сума заборгованості за відсотками.

Згідно розрахунку заборгованості за договором від 03 листопада 2021 року № 0507008171/2, заборгованість ОСОБА_1 не погашена та складає 31 300 грн, з яких: 4 000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 27 300 грн - сума заборгованості за відсотками.

Щодо зазначення у вказаному Реєстрі боржників договору надання позики з номером «№ 0507008171» замість «№ 0507008171/2».

На підтвердження заявлених вимог, позивачем додано до матеріалів позовної заяви договір надання позики № 0507008171/2 укладеного 03 листопада 2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Інфінанс». Одночасно до матеріалів позовної заяви Позивач надає договір факторингу № 24/11-22, укладений 24 листопада 2022 року між ТОВ «Інфінанс» та позивачем ТОВ «ФК «ЄАПБ» про відступлення права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, перелік яких зазначено в реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу 24 листопада 2022 року № 24/11-22 від, первісний кредитор ТОВ «Інфінанс» відступив позивачу право вимоги до боржника ОСОБА_1 за договором позики № 0507008171. Однак, ТОВ «Інфінанс» мало можливість відступити право вимоги лише за одним кредитним договором укладеним з відповідачем, що свідчить про те, що в реєстрах права вимоги була допущена технічна помилка в написанні номера кредитного договору, за встановленого факту неукладення інших договорів, не може бути наслідком спростування факту відступлення права вимоги за договором. Окрім того, інші реквізити договору (дата та сума кредиту) відповідають умовам саме договору «№ 0507008171/2».

Згідно листа АТ Комерційний банк «Приватбанк» від 12 грудня 2025 року № 20.1.0.0.0/7-251211/48532-БТ, на ім`я ОСОБА_1 станом на 18 жовтня 2021 року у банку було емітовано наступні картки: № НОМЕР_3 (з 09 лютого 2018 року по 31 грудня 2025 року), № НОМЕР_4 (з 09 лютого 2018 року по 31 серпня 2025 року), № НОМЕР_5 (з 30 травня 2019 року по 31 січня 2023 року), № НОМЕР_6 (з 31 серпня 2011 року по 24 червня 2024 року). Окрім того, на ім`я останньої у банку емітовано карту № НОМЕР_7 . На вказану картку ОСОБА_1 було зараховано кредитні кошти, а саме: 18 жовтня 2021 року – 16 000 грн, 03 листопада 2021 року – 4 000 грн, 13 листопада 2021 року – 3 000 грн.

За вимогами статей 263, 264 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності на підставі закону, що регулює подібні відносини, або керуючись загальними засадами і змістом законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для цієї справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

При ухваленні рішення суд зобов`язаний з`ясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов`язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, дослідивши доводи відповідачки, викладені в апеляційній скарзі вважає, що суд першої інстанції не у повній мірі з`ясував всі обставини, які мають значення для справи, та виконав не усі вимоги цивільного судочинства, у зв`язку із чим рішення в даній справі не можна визнати у повній мірі законним та обґрунтованим та слід зауважити таке.

Зобов`язання виникають з підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема із договорів.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до статті 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Частиною 1 статті 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

За положеннями частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно частини 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Відповідно до статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом частини 2 статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Статтею 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Правильно встановивши обставини справи та визначившись з характером спірних правовідносин, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про доведеність позивачем як факту укладання договорів від 18 жовтня 2021 року № 77261733 та від 13 листопада 2021 року, так і невиконання позичальником свого обов`язку з несвоєчасного повернення заборгованості за цими договорами.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення процентів за договором позики, укладеним від 03 листопада 2021 року № 0507008171 в розмірі 27 300 грн, з огляду на таке.

Звертаючись до суду з позовом, позивач на підтвердження своїх вимог в частині договору позики від 03 листопада 2021 року № 0507008171 надав суду в якості доказів: пропозицію укласти Договір надання позики (оферта); додаток № 1 до договору надання позики; паспорт споживчого кредиту; Заяву-Анкету на отримання кредиту, розрахунок заборгованості.

Проте, позивачем не було надано до суду Акцепт оферти за договором позики від 03 листопада 2021 року № 0507008171, який є невід`ємною частиною договору.

Нормами частини 2 статті 638 ЦК України встановлено, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно з частиною1 статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень статті 11 Закону «Про електронну комерцію» слідує, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана, зокрема, шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.

Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (стаття 12 Закону № 675-VIII «Про електронну комерцію»).

В силу пункту 6 частини1 статті 3 Закону № 675-VIII «Про електронну комерцію», електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Отже, матеріали справи не містять Акцепту оферти ОСОБА_1 на укладення договору позики від 03 листопада 2021 року № 0507008171 з погодженням розмір процентів за договором та порядку їх нарахування.

За такого, колегія суддів приходить до висновку, що з наданих позивачем доказів неможливо встановити, що між сторонами договору позики від 03 листопада 2021 року № 0507008171 погоджено умови нарахування процентів за договором у розмірі 27 300 грн.

Отже, у разі відсутності підтвердженої домовленості про розмір процентів, позивач має право вимагати лише суму основного боргу (тіло позики).

Оскільки судом першої інстанції встановлено, що відповідачка за вказаним договором отримала від первісного кредитора на свою банківську картку 4 000 грн та свій обов`язок щодо повернення цих коштів не виконала, а тому ця сума правильно стягнена судом першої інстанції на користь позивача.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не доведено перехід права вимоги від ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» до ТОВ «ЄАПБ» за кредитним договором від 18 жовтня 2021 року № 77261733 апеляційний суд відхиляє, з огляду на таке.

Так, відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Пунктом 1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 06 лютого 2014 року № 352 "Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03 квітня 2009 року № 231" до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів - суб`єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі, права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі, шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.

Згідно з частинами 1, 2 статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 14 червня 2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір Факторингу № 14/06/21 відповідно до умов якого, ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передає ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників.

Відповідно до витягу з Реєстру Боржників № 11 до Договору факторингу від 14 червня 2021 року № 14/06/21 ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передало ТОВ «ФК «ЄАПБ» право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 77261733 в загальному розмірі 47 521.60 грн.

Згідно до пункту 9.1. вказаного договору факторингу, цей договір вступає в силу з дня його підписання уповноваженими представниками сторін, скріплення їх печаткою і діє до 14 червня 2022 року, а в частині виконання зобов`язань, до повного виконання Сторонами зазначених зобов`язань.

13 червня 2022 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» уклали додаткову угоду № 7 до договору факторингу № 14/06/2021 від 14 червня 2021 року, згідно якої пункт 9.1 договору викладено в наступній редакції: « 9.1. Даний Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення його печатками Сторін. Договір дійсний протягом 12 місяців з дня набрання чинності, але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за цим договором. У випадку, якщо жодна із Сторін не направить письмове повідомлення про розірвання договору за один місяць до строку закінчення дії договору, даний Договір автоматично пролонгується на кожен наступний рік.».

З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що укладання договору факторингу між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» до виникнення кредитних правовідносин з ОСОБА_1 не свідчить про безпідставність передачі прав вимоги за таким договором новому кредитору, оскільки станом на момент укладення кредитного договору договір факторингу з урахуванням додаткових угод був чинним. При цьому, право вимоги по кредитному договору від 18 жовтня 2021 року № 77261733 були передані ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ», на підставі реєстру боржників, який оформлений належним чином.

При цьому, відповідно до пункту 9.1. вказаного договору факторингу, цей договір вступає в силу з дня його підписання уповноваженими представниками сторін, скріплення їх печаткою і діє до 14 червня 2022 року, а в частині виконання зобов`язань, до повного виконання Сторонами зазначених зобов`язань.

Крім того, додатковою угодою від 13 червня 2022 року № 7 до договору факторингу № 14/06/2021 від 14 червня 2021 рок, строк дії договорів факторингу було продовжено на 12 місяців, водночас зазначено, що у випадку, якщо жодна із сторін не направить письмове повідомлення про розірвання договору за один місяць до строку закінчення дії договору, даний Договір автоматично пролонгується на кожен наступний рік

При цьому пунктом 1.2 договору факторингу передбачалося, що перехід права вимоги відбувається в день підписання сторонами акту прийому-передачі Реєстру Боржників. Акт прийому передачі Реєстру Боржників за договором Факторингу від 14 червня 2021 року № 14/06/21, наявний у матеріалах справи, є належними доказами щодо передачі відступлення права вимоги у спірних правовідносинах.

За такого, матеріалами справи належним чином підтверджено перехід права вимоги за договором факторингу від 14 червня 2021 року № 14/06/21 укладеного між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» .

Стосовно доводів апеляційної скарги про порушення строків на подання клопотання про витребування доказів та незаконного допуску представника позивача до участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Верховний суд у справі № 910/5080/21 (ЄДРСРУ №112664531) від 12 липня 2023 року акцентує увагу, що обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

У випадках, коли щодо отримання доказів у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, є складнощі, суд за їх клопотанням зобов`язаний витребувати такі докази (стаття 84 ЦПК України).

В своєму клопотання представник позивача зазначив, що позбавлений можливості здійснити запит до банківської установи про підтвердження перерахованих коштів на рахунок відповідачки, оскільки відповідно статті 60 Закону України «Про банки і банківську таємницю» інформацію про операції, проведені на користь чи за дорученням клієнта є банківською таємницею.

Із зазначеним клопотанням представник позивача звернувся до суду першої інстанції 02 жовтня 2025 року через систему «Електронний суд». В цій системі зареєстрована й представниця відповідачки, яка мала можливість ознайомитися з зазначеним клопотанням та висловити свою думку з цього приводу, а тому твердження скаржниці про не направлення відповідачці копії цього клопотання, не можуть бути розцінені судом як суттєве порушення норм процесуального права.

За такого, апеляційний суд вважає, що ухвала суду першої інстанції від 09 грудня 2025 року про витребування доказів від АТ КБ «ПриватБанк» постановлена з урахуванням норм процесуального права, а письмові докази направлені на адресу суду, а саме, інформація щодо наявності у ОСОБА_1 карткових рахунків в АТ КБ «ПриватБанк» станом на 18 жовтня 2021 року та виписка з цих рахунків, правильно визнані судом належними та допустимими доказами та оцінені судом.

Відеоконференція – телекомунікаційна технологія інтерактивної взаємодії двох або більше віддалених учасників судового провадження з можливістю обміну аудіо- та відеоінформацією в реальному часі.

Підсистема відеоконференцзв`язку забезпечує учасникам справи можливість брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, в т.ч. поза межами приміщення суду за допомогою свого Електронного кабінету та власних технічних засобів.

Учасник справи подає заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання. Копія заяви в той самий строк надсилається іншим учасникам справи (стаття 212 ЦПК України).

Суд ухвалює рішення про можливість проведення засідання в режимі відеоконференції за умови наявності в суді відповідної технічної можливості (наявність обладнання та можливість його використання у визначені день і час).

Процесуальне законодавство не містить приписів, які унеможливлювали б звернення до суду сторони із такою заявою менше ніж за п`ять днів, у цьому випадку суд виходить з технічної можливості проведення відеоконференції.

09 лютого 2026 року представник позивача звернувся до суду першої інстанції з клопотанням про забезпечення проведення судового засідання по справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Отже, представник позивача скористався своїм правом, передбаченим частиною 1 статті 212 ЦПК України та подав до суду заяву про участь у судових засіданнях по справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

В той же день відповідно до протоколу судового засідання суд допустив участь представника позивача у розгляді справи в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

При цьому суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ухвали суду першої інстанції від 14 січня 2026 року суд визнав явку представника позивача Ільїна А.Є в судове засідання обов`язковою та викликав його в судове засідання на вказану дату, а тому в цій ситуації апеляційний суд не вбачає порушень норм цивільно-процесуального законодавства при вирішенні клопотання представника позивача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Крім того, на думку колегії суддів апеляційного суду задоволення цього клопотання не впливає на права та обов`язки скаржниці.

Щодо аргументів скарги про невідповідність засадам справедливості, добросовісності, розумності нарахування позивачем процентів та вимога щодо їх сплати.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Виходячи з мети законодавчого захисту прав споживача як більш вразливої та незахищеної сторони у договорі (в якому одна сторона є фахівець, а інша - ні), закон має на меті захистити право споживача бути обізнаним з умовами договору, що укладається, на зрозумілій для нього мові, коротко і прозоро, без прихованих невигідних для нього наслідків та умов, з метою уникнення ситуації, коли для належного розуміння договору та його умов споживач мав би детально аналізувати об`ємний матеріал, і з метою уникнення викривлення дійсного волевиявлення позичальника-споживача.

Водночас, дані вимоги закону не мали на меті надати споживачу формальні підстави для подальшого невиконання умов договору або визнання укладеного договору недійсним. Споживач (позичальник) не звільнений від обов`язку бути добросовісним при укладенні договору, що означає повне з`ясування позичальником умов договору (тобто умов, на яких йому кредитор видасть кредитні кошти, і які наслідки він матиме для себе) до підписання договору і відповідно до отримання позичальником на підставі підписаного договору кредитних коштів, а не навпаки.

За умовами пункту 5.2. договору позики від 18 жовтня 2021 року № 77261733 позичальник до моменту підписання Договору вивчив цей Договір та Правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), що розміщені на сайті https://mycredit.ua/ua/documents-license/, їх зміст, суть, об`єм зобов`язань Сторін та наслідки укладення цього Договору, а також зазначена в Правилах процедура і наслідки оформлення Позичальником подовження строку користування позикою (пролонгація) або застосування автопролонгації, йому зрозумілі.

Відповідно до пункту 10.8 договору про надання споживчого кредиту від 13 листопада 2021 року № 110900 підписуючи цей договір, споживач підтверджує, що: перед укладенням цього договору йому була в чіткій та зрозумілій формі надана інформація: а) за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту) відповідно до статті 9 Закону України «Про споживче кредитування»; б)вказана в частині 1, 2 статті 12 Закону України «про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та формою розміщена на Вебсайті; він ознайомлений з усіма умовами, Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Селфі Кредит», що розміщені на Вебсайті та затверджені наказом від 25 травня 2021 року № 02-ФК, повністю розуміє їх, погоджується з ними, зобов`язується неухильно їх дотримуватись.

Із змісту наведених пунктів укладених між сторонами договорів, вбачається, що відповідачка підтвердила отримання та ознайомлення з інформацією, передбаченою чинним законодавством України на дату укладення договорів.

Розмір процентів за користування кредитними коштами та строки кредиту сторонами договору визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому в статті 627 ЦК України.

Таким чином, до підписання договору позичальнику була надана вся інформація про умови кредитування, які відповідають її інтересам, є розумними та справедливими.

Відповідачка, укладаючи кредитні договори, мала можливість самостійно обрати фінансову установу для отримання кредиту, оцінити запропоновані умови кредитування та зважити на можливість їх виконання з огляду на своє фінансове становище.

За таких обставин відсутні підстави вважати, що у справі, яка переглядається, нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом суперечить принципам справедливості, добросовісності та розумності.

У пункті 8.38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 зазначено, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

У пункті 5 частини третьої статті 18 Закону «Про захист прав споживачів» вказано, що несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Отже, наведене передбачає право суду зменшити розмір заборгованості за тими процентами, які нараховуються як міра відповідальності за неналежне виконання позичальником обов`язку щодо своєчасного повернення отриманих у кредит грошових коштів.

Однак у спірному випадку позивач вимогу про стягнення процентів, що нараховуються за прострочення виконання грошових зобов`язань не заявляв, а лише просив, окрім тіла кредиту, стягнути проценти за правомірне користування кредитними коштами. Із вимогами про стягнення штрафних санкцій за неналежне виконання відповідачкою умов зазначених договорів позивач не звертався.

Отже, умови кредитних договорів щодо розміру процентів за користування коштами не можна вважати несправедливими, оскільки розмір процентів за користування кредитними коштами сторонами договорів визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому статтею 627 ЦК України.

Колегія суддів звертає увагу на те, що враховуючи положення чинного законодавства України про принцип свободи договору, відповідачка мала можливість не вступати у кредитні відносини із первісними кредиторами, якщо дійсно вважала встановлений розмір процентів за користування коштами несправедливими, натомість відповідачка погодилась зі своєї сторони на такі умови договору, підписавши їх зміст без будь-яких застережень.

Підписавши кредитні договори ОСОБА_1 засвідчила, що погодилася на отримання у кредит коштів саме на умовах, що визначені договорами від 18 жовтня 2021 року № 77261733 та від 13 листопада 2021 року № 110900.

Ураховуючи викладені вище обставини, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині визначення розміру заборгованості, яка підлягає зменшенню на 27 300 грн (розмір заборгованості за процентами за кредитним договором від 03 листопада 2021 року).

Пунктом 2 частини 1 статті 374 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (частина 1 статті 376 ЦПК України).

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин (частина 4 статті 376 ЦПК України).

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, через неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, на підставі пункту 4 частини 1 статті 376 ЦПК України рішення суду першої інстанції слід змінити.

Згідно з частиною 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову, судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За результатами перегляду апеляційним судом рішення суду першої інстанції апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково на 31,11%, вимоги позову задоволено частково на 68.89%.

Звертаючись до суду першої інстанції позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 3 028 грн, за подачу апеляційної скарги ОСОБА_1 підлягав сплаті судовий збір у розмірі 3 633.60 грн.

За такого, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, в розмірі 2 085.99 грн, а з ТОВ «ФК «ЄАПБ» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1 130.41 грн.

За такого, застосовавши правило взаємозаліку, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» підлягає стягненню судовий збір у розмірі 955.58 грн (2085.99 грн -1 130.41 грн).

Керуючись статтями 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діяла її представниця – ОСОБА_2 , задовольнити частково.

Рішення Снігурівського районного суду Миколаївської області від 18 лютого 2026 року змінити.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитними договорами від 18 жовтня 2021 року № 77261733, від 13 листопада 2021 року № 110900, від 03 листопада 2021 року № 0507008171 у загальному розмірі 60 449 (шістдесят тисяч чотириста сорок дев`ять) грн 60 коп.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судовий збір у розмірі 955 грн 58 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до вимог статті 389 ЦПК України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Л.М. Царюк

Судді: Т.М. Базовкіна

Ж.М. Яворська

Повне судове рішення складено 13 травня 2026 року.