Рішення від 12 травня 2026 р. у справі №501/2386/25 — Чорноморський міський суд Одеської області

Суд: Чорноморський міський суд Одеської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Дата: 12 травня 2026 р.

Справа: №501/2386/25

Суддя: Пушкарський Д. В.

Дата документу 13.05.2026

Справа № 501/2386/25

2/501/663/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2026 року Чорноморський міський суд Одеської області у складі:

головуючого судді - Пушкарського Д.В.,

за участю:

секретаря судового засідання - Карпової Ю.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за договором, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Коллект Центр» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість:

- за договором про споживчий кредит №4051425 від 22.09.2021 у розмірі 68000 грн., з яких: 10000 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 56100 - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення вимоги; 1900 грн. - заборгованість за комісіями;

- за договором позики №77772318 від 17.09.2021 у розмірі 13552,65 грн., з яких: 4000 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 9552 грн. заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення вимоги; 3% річних - 0,65 грн.

Позов обґрунтовує тим, що 22.09.2021 ОСОБА_1 на сайті miloan.ua заповнила Анкету-заяву на кредит № 4051425, яка окрім, умов кредитування, містить її персональні дані (дату народження, номер та серію паспорту громадянина України, реєстраційний номер облікової картки платника податків, адресу реєстрації, місце роботи тощо).

Цього ж дня 22.09.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладений договір про споживчий кредит № 4051425 в електронній формі, і який містить ті ж самі персональні дані відповідача, які указані в Анкеті-заяві на кредит № 4051425.

Відповідно до довідки про ідентифікацію ТОВ «Мілоан» акцепт договору позичальником здійснено одноразовим ідентифікатором W46547 надісланим відповідачці на номер телефону НОМЕР_1 .

Сума кредиту - 10000 грн., кредит надається строком на 30 днів з 22.09.2021. Термін повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом - 22.10.2021.

Комісія за надання кредиту 1900,00 грн., яка нараховується за ставкою 19% від суми кредиту одноразово (пункт 1.5.1 договору).

Проценти за користування кредитом - 5100,00 грн., які нараховуються за ставкою 1,70% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. (пункт 1.5.2 договору).

Стандартна процентна ставка за користування кредитом становить 5% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (пункт 1.6 договору).

Відповідно до пункту 2.2.3 договору проценти за користування кредитом нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п. 1.6 цього договору, яка є незмінною протягом всього строку кредитування, окрім випадків, коли за умовами акцій, програм лояльності, спеціальних пропозицій тощо, визначена в п. 1.5.2 процентна ставка протягом первісного строку кредитування визначеного п. 1.3, запропонована позичальнику зі знижкою і меншою за стандарту (базову) ставку, встановлену п. 1.6 договору (за умовами акцій, програм лояльності тощо). Якщо визначена п. 1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної (базової) ставки, то після завершення первісного строку кредитування та/або строку пролонгації на пільгових умовах, проценти з дня продовження строку кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах згідно п. 2.3.1.2 продовжують нараховуватися за базовою ставкою згідно п. 1.6 договору. Стандартна (базова) процентна ставка не є підвищеною. Якщо розмір зобов`язань позичальника зі сплати процентів протягом первісного строку кредитування та/або строку пролонгації на пільгових умовах є меншим ніж заборгованість зі сплати процентів за аналогічний строк кредитування, що продовжений на стандартних (базових) умовах це означає, що протягом первісного строку кредитування та/або в період пролонгації на пільгових умовах позичальнику була надана знижка, що дорівнює різниці між стандартною (базовою) ставкою, встановленою п. 1.6 та процентною ставкою визначеною п. 1.5.2 договору. Після спливу строку кредитування (з урахуванням пролонгацій) нарахування процентів за користування кредитом припиняється. Розмір стандартною (базової) ставки не може бути збільшено товариством без письмової (такої, що прирівнюється до письмової) згоди позичальника.

Пунктом 2.3.1.2 передбачена пролонгація на стандартних (базових) умовах: Позичальник може збільшити строк кредитування на 1 день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз, коли позичальник продовжує користуватися кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у позичальника відсутня заборгованість перед кредитодавцем за кредитом.

Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду, на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою наведеною у п. 1.6 договору.

Пунктом 4.2 договору передбачено, що у разі прострочення позичальником зобов`язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього договору, кредитодавець, починаючи з дня наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв`язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право (не обов`язок) нарахувати проценти за стандартною (базовою) процентною ставкою передбаченою п. 1.6 договору в якості процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених статтею 625 ЦК України. У випадку нарахування процентів, вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів у розумінні частини другої статті 625 ЦК України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої п. 1.6 договору. Обов`язок позичальника по сплаті таких процентів настає після відповідної вимоги кредитодавця.

Додатками до договору є графік платежів, згідно якого ОСОБА_1 мала повернути кредит 22.10.2021 у загальному розмірі 17000 грн., та паспорт споживчого кредиту №4051425 з аналогічними умовами кредитування, що свідчить про належне погодження сторонами істотних умов договору, зокрема суми кредиту, строків його повернення та порядку виконання зобов`язань.

На підтвердження переказу грошових коштів на рахунок ОСОБА_1 позивач надав копію квитанції сервісу Liqpay, згідно якої кредитні кошти згідно договору № НОМЕР_2 зараховані ОСОБА_1 на банківську картку НОМЕР_3 цього ж дня - 22.09.2021.

Згідно розрахунку заборгованості ТОВ «Мілоан» станом на 13.01.2022 заборгованість відповідача за кредитним договором №4051425 становить 47000,00 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту - 10000 грн.; заборгованість за відсотками - 35100 грн.; заборгованість за комісією - 1900,00 грн.

13.01.2022 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір факторингу за №13-01/2022-79, відповідно до умов якого та реєстру боржників від 13.01.2022, ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги до позичальників за договорами, у тому числі до ОСОБА_1 за кредитним договором №4051425 у розмірі 47000 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту - 10000 грн.; заборгованість за відсотками - 35100,00 грн.; заборгованість за комісією - 1900,00 грн.

10.01.2023 між ТОВ «Вердикт Капітал» і ТОВ «Коллект Центр» укладено договір відступлення права вимоги № 10-01/2023, за яким ТОВ «Коллект Центр» набуло право вимоги до боржників за договорами, в тому числі і до ОСОБА_1 за договором № 4051425 від 22.09.2021 на загальну суму 68000 грн., з яких: 10000 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 56100 грн. - заборгованість за нарахованими процентами; 1900 грн. - заборгованість за комісіями.

28.02.2023 між ТОВ «Коллект Центр» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено акт зарахування зустрічних однорідних вимог, зокрема щодо непогашених грошових зобов`язань.

Таким чином, ТОВ «Коллект Центр» набуло право вимоги до відповідача за вказаним договором та є належним кредитором у зобов`язанні.

Позивач зазначає, що ОСОБА_1 зобов`язання за кредитним договором не виконує, грошові кошти не повертає, проценти за користування коштами не сплачує у зв`язку із чим у неї утворилась заборгованість, яка на дату подання позову складає 68000 грн., з яких: 10000 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 56100 грн. - заборгованість за нарахованими процентами; 1900 грн. - заборгованість за комісіями.

Окрім того, позивач позов обґрунтовує тим, що між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 17.09.2021 укладено договір позики № 77772318, який підписаний ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором a7D5LfolB397h8xrLu

Сума позики 4000 грн., строк позики (строк договору) - 30 днів, процентна ставка (базова) - 1,99% в день (фіксована), дата повернення позики - 17.10.2021, знижена процентна ставка - 0,01% в день (застосовується відповідно до Програми лояльності), процентна ставка за понадстрокове користування позикою (її частиною) - 2,70% (не застосовується в період карантину), пеня - 2,70% в день (не застосовується в період карантину). Орієнтовна вартість позики 4012 грн. (пункт 2 договору).

На підтвердження переказу грошових коштів на рахунок ОСОБА_1 позивач надав копію квитанції АТ «Таскомбанк», згідно якої кошти згідно договору №77772318 зараховані ОСОБА_1 на банківську картку НОМЕР_4 цього ж дня - 17.09.2021.

Згідно розрахунку заборгованості ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» станом на 22.02.2022 заборгованість відповідача за договором позики №77772318 становить 13552 грн., з яких заборгованість за тілом позики - 4000 грн.; заборгованість за процентами - 9552 грн.

22.02.2022 було укладено договір факторингу №22/02/2022 відповідно до якого між ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» відступило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 77772318.

10.01.2023 між ТОВ «Вердикт Капітал» і ТОВ «Коллект Центр» укладено договір відступлення права вимоги № 10-01/2023, за яким ТОВ «Коллект Центр» набуло право вимоги до боржників за договорами, в тому числі і до ОСОБА_1 за договором № 77772318 від 17.09.2021 на загальну суму 13552,65 грн., з яких: 4000 грн. - заборгованість за основним зобов`язанням; 9552 грн. - заборгованість за нарахованими процентами; 0,65 грн. - 3% річних.

Позивач зазначає, що ОСОБА_1 зобов`язання за договором позики не виконує, грошові кошти не повертає, проценти за користування коштами не сплачує у зв`язку із чим у неї утворилась заборгованість, яка на дату подання позову складає 13552,65 грн., з яких: 4000 грн. - заборгованість за основним зобов`язанням; 9552 грн. - заборгованість за нарахованими процентами; 0,65 грн. - 3% річних.

З урахуванням викладеного, позивач, просить суд стягнути з відповідача заборгованість за вищевказаними договорами у розмірі 81552,65 грн., а також понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 2422,20 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 25000,00 грн.

Позивач ТОВ «Коллект Центр» та його представник про час і місце розгляду справи повідомлені в установленому законом порядку, у судове засідання не з`явилися. Надіслали до суду заяву в якій розгляд справи просили проводити за їх відсутності, позов просили задовольнити повністю.

Відповідач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 про час та місце розгляду справи повідомлені в установленому законом порядку, в судове засідання не прибули.

У відзиві на позов представник відповідача позовні вимоги визнав частково. Зазначив, що нарахування відсотків за кредитним договором №4051425 здійснено позивачем за межами строку дії договору, а саме після спливу 30 денного строку кредитування. У зв`язку з цим, у позивача відсутні правові підстави для стягнення відсотків у сумі 51000 грн.

Вказує, що відповідно до умов кредитного договору ОСОБА_1 зобов`язана повернути 10000 грн. тіла кредиту, 5100 грн. відсотків за користування кредитом та 1900 грн. комісії, а всього 17000 грн.

Щодо договору позики № 77772318 представник відповідача зазначив, що відсотки у розмірі 7164,65 грн. також були нараховані неправомірно після закінчення строку дії договору.

На думку відповідача, за вказаним договором підлягають поверненню лише 4000 грн. основної суми позики та 2388 грн. відсотків.

Щодо розміру витрат на правову допомогу у сумі 25000 грн. вважає, що він не відповідає критеріям розумності, співмірності та справедливості, тому просив стягнути з відповідача на користь позивача 500 грн.

Суд, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Положеннями ч. 1 ст. 13, ч. 2 ст. 264 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень ч. 1, 7 ст. 80 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з принципом juranovitcuria («суд знає закони»), неправильна юридична кваліфікація спірних правовідносин учасниками справи не звільняє суд від обов`язку застосовувати належні норми права.

Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) зазначає, що суди зобов`язані обґрунтовувати свої рішення, проте це не означає необхідності відповідати на кожен аргумент сторін. Обсяг цього обов`язку залежить від характеру справи та національних правових традицій (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, рішення від 18.07.2006).

Відповідно до ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та правових позицій ЄСПЛ (Бендерський проти України, № 22750/02, § 42), судові рішення мають достатньо висвітлювати мотиви, на яких вони ґрунтуються. Ефективність судового захисту передбачає реальний розгляд аргументів сторін.

Як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи, між сторонами виникли правовідносини щодо надання грошових коштів у споживчий кредит.

22.09.2021 ОСОБА_1 на сайті miloan.ua заповнила Анкету-заяву на кредит №4051425, яка окрім, умов кредитування, містить її персональні дані (дату народження, номер та серію паспорту громадянина України, реєстраційний номер облікової картки платника податків, адресу реєстрації, місце роботи тощо).

Комісія за надання кредиту 1900 грн., яка нараховується за ставкою 19% від суми кредиту одноразово (пункт 1.5.1 договору).

Проценти за користування кредитом - 5100 грн., які нараховуються за ставкою 1,70% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. (пункт 1.5.2 договору).

Відповідно до пункту. 2.2.3 договору проценти за користування кредитом нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п. 1.6 цього договору, яка є незмінною протягом всього строку кредитування, окрім випадків, коли за умовами акцій, програм лояльності, спеціальних пропозицій тощо, визначена в п. 1.5.2 процентна ставка протягом первісного строку кредитування визначеного п. 1.3, запропонована позичальнику зі знижкою і меншою за стандарту (базову) ставку, встановлену п. 1.6 договору (за умовами акцій, програм лояльності тощо). Якщо визначена п. 1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної (базової) ставки, то після завершення первісного строку кредитування та/або строку пролонгації на пільгових умовах, проценти з дня продовження строку кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах згідно п. 2.3.1.2 продовжують нараховуватися за базовою ставкою згідно п. 1.6 договору. Стандартна (базова) процентна ставка не є підвищеною. Якщо розмір зобов`язань позичальника зі сплати процентів протягом первісного строку кредитування та/або строку пролонгації на пільгових умовах є меншим ніж заборгованість зі сплати процентів за аналогічний строк кредитування, що продовжений на стандартних (базових) умовах це означає, що протягом первісного строку кредитування та/або в період пролонгації на пільгових умовах позичальнику була надана знижка, що дорівнює різниці між стандартною (базовою) ставкою, встановленою п. 1.6 та процентною ставкою визначеною п. 1.5.2 договору. Після спливу строку кредитування (з урахуванням пролонгацій) нарахування процентів за користування кредитом припиняється. Розмір стандартною (базової) ставки не може бути збільшено товариством без письмової (такої, що прирівнюється до письмової) згоди позичальника.

Додатками до договору є графік платежів, згідно якого ОСОБА_1 мала повернути кредит 22.10.2021 року у загальному розмірі 17000 грн. та паспорт споживчого кредиту №4051425 з аналогічними умовами кредитування, що свідчить про належне погодження сторонами істотних умов договору, зокрема суми кредиту, строків його повернення та порядку виконання зобов`язань.

На підтвердження переказу грошових коштів на рахунок ОСОБА_1 позивач надав копію квитанції сервісу Liqpay, згідно якої кредитні кошти згідно договору № 4051425 зараховані ОСОБА_1 на банківську картку НОМЕР_3 цього ж дня - 22.09.2021.

Згідно розрахунку заборгованості ТОВ «Мілоан» станом на 13.01.2022 заборгованість відповідача за кредитним договором №4051425 становить 47000 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту - 10000 грн.; заборгованість за відсотками - 35100 грн.; заборгованість за комісією - 1900 грн.

13.01.2022 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір факторингу за № 13-01/2022-79, відповідно до умов якого та реєстру боржників від 13.01.2022 року, ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги до позичальників за договорами, у тому числі до ОСОБА_1 за кредитним договором № 4051425 у розмірі 47000 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту - 10000 грн.; заборгованість за відсотками - 35100 грн.; заборгованість за комісією - 1900 грн.

Окрім того, між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 17.09.2021 укладено договір позики №77772318, який підписаний ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором a7D5LfolB397h8xrLu

Згідно розрахунку заборгованості ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» станом на 22.02.2022 року заборгованість відповідача за договором позики №77772318 становить 13552 грн., з яких заборгованість за тілом позики - 4000 грн.; заборгованість за процентами - 9552 грн.

22.02.2022 року було укладено договір факторингу № 22/02/2022 відповідно до якого між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 77772318.

10.01.2023 між ТОВ «Вердикт Капітал» і ТОВ «Коллект Центр» укладено договір відступлення права вимоги №10-01/2023, за яким ТОВ «Коллект Центр» набуло право вимоги до боржників за договорами, в тому числі і до ОСОБА_1 за договором № 77772318 від 17.09.2021 на загальну суму 13552,65 грн., з яких: 4000 грн. - заборгованість за основним зобов`язанням; 9552 грн. - заборгованість за нарахованими процентами; 0,65 грн. - 3% річних.

Щодо стягнення заборгованості за основою сумою боргу, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Приписами ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Положеннями ч. 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

При цьому, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України). Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України, зокрема, з договорів.

Із змісту ст. 526 ЦК України вбачається, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів установлюються договором.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054 ЦК України).

Згідно з ч. 1, 2 ст.1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Боржник вважається таким, що прострочила, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до п.3 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Так, ч.1 ст.625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Між тим, за змістом ст.599 ЦК України, виконання зобов`язання, проведеного належним чином, припиняє його.

Відповідно до п.4 ч.2 ст.6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» договір про надання фінансових послуг укладається виключно в письмовій формі: у паперовому вигляді; у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг»; шляхом приєднання клієнта до договору, який може бути наданий йому для ознайомлення у вигляді електронного документа на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, та/або (у разі надання фінансової послуги за допомогою платіжного пристрою) на екрані платіжного пристрою, який використовує особа, яка надає фінансові послуги; в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» від 03.09.2015 року № 675-VIII.

Виходячи з вищенаведених приписів ЦК України, суд звертає увагу, про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що відповідає письмовій формі правочину (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

Отже юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму (ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).

Тобто, підписуючи цей спірний договір із застосуванням процедури підпису, зазначеної у п. 6.2 цього договору, сторони усвідомлюють та підтверджують, що відповідно до ст.639 та ст.1055 ЦК України цей договір укладений сторонами у письмовій формі з дотриманням всіх вимог діючого законодавства України щодо процедури укладення та підписання договору за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем.

За приписами пункту 1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч.1 ст.513 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.

Частиною першою статті 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом ч.1 ст.1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Із матеріалів справи видно, що відповідач через особистий кабінет на веб-сайті кредитодавців подала заявку на отримання кредиту та позики за умовами, які вважала зручними для себе, та підтвердила їх. Після цього кредитодавець та позикодавець надіслали відповідачу одноразовий ідентифікатор у вигляді SMS-коду на зазначений номер телефону. Використання цього коду слугувало підтвердженням підписання договору про споживчий кредит та договору позики.

Уклавши ці договори на визначених у них умовах, відповідач підтвердила свою згоду та взяла на себе зобов`язання виконувати їх умови.

Згідно з положеннями вищевказаних договорів, кошти надавалися відповідачу у безготівковій формі шляхом перерахування на її банківську картку, зазначену нею під час оформлення фінансового кредиту.

Матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували, що відповідач не користувалася кредитом. Водночас відповідачем не надано жодних підтверджень, які б спростовували цей факт.

Відповідач свої зобов`язання за договором про споживчий кредит та договором позики належним чином не виконала, у встановлені договорами строки заборгованість не погасила, проценти за користування кредитними коштами не сплатила.

Враховуючи, що відповідач ОСОБА_1 за умовами кредитного договору та договору позики отримала кредитні кошти у розмірі 10000 грн. та 4000 грн. відповідно, користувалася ними, проте належних та допустимих доказів їх повернення, як того вимагає ст. 81 ЦПК України, суду не надала, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості за основним боргом.

З огляду на викладене з ОСОБА_1 , за договором про споживчий кредит №4051425 від 22.09.2021 підлягає стягненню 10000 грн. заборгованості за тілом кредиту, а за договором позики № 77772318 від 17.09.2021 4000 грн. основного боргу на користь ТОВ «Коллект Центр».

Таким чином, позовні вимоги ТОВ «Коллект Центр» у цій частині є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що відповідають вимогам закону.

Розглядаючи питання щодо стягнення процентів за користування кредитними коштами за договором про споживчий кредит №4051425 від 22.09.2021, то суд зазначає таке.

Як вже зазначалося вище, відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на отримання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір та порядок сплати процентів визначаються договором.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати позичальнику грошові кошти (кредит) у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник, у свою чергу, зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054 ЦК України).

Згідно з ч. 1, 2 ст. 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Її тип визначається кредитним договором. Розмір процентів, порядок їх нарахування та виплати залежать від кредитного ризику, виду забезпечення, строку користування кредитом, ринкових умов та інших факторів.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Недотримання цієї вимоги робить договір нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання (ст. 610 ЦК України). Позичальник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо не приступив до його виконання або не виконав його у строк, встановлений договором чи законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до правових висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18), від 04 липня 2018 року (провадження № 14-154цс18) та від 31 жовтня 2018 року (провадження № 14-318цс18), право кредитодавця на нарахування процентів за користування кредитом припиняється після спливу строку кредитування або після пред`явлення позичальнику вимоги відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України.

Цю правову позицію підтвердила і Велика Палата Верховного Суду у постанові від 5 квітня 2023 року (справа № 910/4518/16), зазначивши, що проценти можуть нараховуватися лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Встановлено, що сума кредиту наданого ОСОБА_1 складає 10000 грн., кредит надається строком на 30 днів з 22.09.2021 по 22.10.2021 року.

Дійсно, відповідно до п.2.3.1.2 договору про споживчий кредит № 4051425 позичальник може збільшити строк кредитування на один день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування. Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз, коли позичальник продовжує користуватися кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування на стандартних умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, наведеною в п. 1.6. Договору.

Проте умови кредитного договору є суперечливими, оскільки пункти 1.3 та 1.4 прямо визначають строк повернення кредиту - 22.10.2021, тоді як інші положення (зокрема п. 2.3.1.2) хоч і передбачають можливість автоматичного продовження строку, не конкретизують, у який спосіб змінюється строк виконання зобов`язання.

Пунктом 2.2.1 договору визначено, що у випадку якщо позичальник продовжує строк кредитування вказаний в п. 1.3 Договору, він додатково має сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту, проценти за ставкою визначеною п. 1.5.2. або проценти за стандартною (базовою) ставкою, визначеною п. 1.6 Договору, в сумі та на умовах визначених п. 2.3 Договору.

Разом із тим, доказів того, що позичальник ініціював продовження строку кредиту чи погоджувався на нові умови, і у зв`язку з цим сплачував комісії, визначені п.2.2.1 Договору матеріали справи не містять.

Тому, починаючи з 23.10.2021, у кредитора відсутнє право на нарахування процентів за користування кредитом.

В іншому випадку, у разі не повернення кредитних коштів у визначений договором 30-ти денний термін, договір передбачає збільшену процентну ставку за подальше користування кредитними коштами.

Не дивлячись на те, що підвищені проценти за користування кредитними коштами, в договорі визначається як стандартна процентна ставка (п. 1.6 договору), очевидним є факт, що її нарахування передбачене у разі не виконання відповідачем умов кредитного договору, а саме не повернення кредитних коштів у встановлений п. 1.3 договору строк кредитування) 30-ти денний термін, тобто фактично є санкцією.

Згідно з розрахунком заборгованості, наданим ТОВ «Мілоан», за період з 22.09.2021 по 22.10.2021 за кредитним договором № 4051425 заборгованість ОСОБА_1 станом на 13.01.2022 року становить 47000 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 10000 грн., заборгованість за відсотками - 35100 грн., заборгованість за комісією - 1900 грн.

Виходячи з суми заборгованості за тілом кредиту (10000 грн.), узгодженої процентної ставки (1,70 % за кожен день користування кредитом в межах строку кредитування вказаного в пункті 1.3 договору - п. 3 Паспорту споживчого кредиту №4051425 ) та строку договору (30 днів), розмір процентів складає: 10000 грн. ? 1,70% ? 30 = 5100 грн.

Відповідно, нарахування процентів у розмірі 56100 грн. є таким, що не відповідає умовам кредитного договору та узгодженій процентній ставці, свідчить про невідповідність розрахунку позивача фактичним умовам кредитування та є необґрунтованим у частині визначення розміру процентної заборгованості.

Таким чином, заперечення відповідача ОСОБА_1 та її представника у цій частині позову є такими що заслуговують на увагу, позовні ж вимоги позивача щодо стягнення процентів за користування кредитом є такими що не ґрунтуються на вимогах закону та матеріалах справи і підлягають частковому задоволенню.

Отже з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» належить стягнути заборгованість за процентами за договором про споживчий кредит № 4051425 від 22.09.2021 у розмірі 5100 грн.

Розглядаючи питання щодо стягнення процентів за користування кредитними коштами за договором позики №77772318 від 17.09.2021, то суд зазначає таке.

Так, строк позики (строк договору) - 30 днів, процентна ставка (базова) - 1,99% в день (фіксована), дата повернення позики - 17.10.2021, знижена процентна ставка - 0,01% в день (застосовується відповідно до Програми лояльності), процентна ставка за понадстрокове користування позикою (її частиною) - 2,70% (не застосовується в період карантину), пеня - 2,70% в день (не застосовується в період карантину). Орієнтовна вартість позики 4012 грн. (пункт 2 договору).

Таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної процентної ставки за договором про споживчий кредит передбачено сплату процентів у розмірі 12 грн.

Згідно розрахунку заборгованості ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» станом на 22.02.2022 заборгованість відповідача за договором позики № 77772318 становить 13552 грн., з яких заборгованість за тілом позики - 4000 грн.; заборгованість за процентами - 9552 грн.

При цьому нарахування відсотків після 17.10.2021 позивач обґрунтовував п. 6.5 Правил надання грошових коштів у позику ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів»

Проте вказані Правила не містять підпису відповідачки, а тому з урахуванням позиції, викладеної у постанові Великої Палата Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі №342/180/17, ці Правила не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання договору позики № 77772318.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі №912/1120/16 (провадження № 12-141гс19) викладено правовий висновок про те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно. Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення.

Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за частиною першою статті 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу. За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов`язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання покладається обов`язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання. Тобто проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за частиною другою статті 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність. Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно.

Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Як установлено з матеріалів справи, сторони договору № 77772318 у п. 2.3 визначили строк повернення позики 17.10.2021.

Водночас розрахунок заборгованості свідчить про те, що позивач після закінчення строку кредитування (після 17.10.2021 року) продовжував нарахувати відповідачу відсотки, виходячи з процентної ставки, передбаченої п. 2.3 договору - 1,99% в день.

Таким чином, проценти за користування кредитом підлягають нарахуванню виходячи з ставки 1,99 % на день виключно в межах строку дії договору.

Отже, за період з 17.09.2021 по 17.10.2021 проценти підлягають розрахунку за умовами договору та становлять 2388 грн. Проценти нараховані поза межами строку кредитування, не підлягають стягненню з відповідача.

Отже з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» належить стягнути заборгованість за процентами за договором позики № 77772318 від 17.09.2021 у розмірі 2388 грн.

Щодо стягнення комісії за договором про споживчий кредит №40551425 від 22.09.2021, то суд зазначає наступне.

Відповідно до частин 1-2, 5, 8 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача.

Згідно з частиною 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, вказаним законом безпосередньо передбачено право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію пов`язану з наданням кредиту.

Водночас, наявність такої комісії вимагає зазначення в кредитному договорі переліку додаткових та супутніх фінансових послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням/поверненням кредиту, що надаються позичальнику, адже само по собі надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України є обов`язком банку/фінансової установи, й виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15 (провадження № 61-8862сво18) зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 12 квітня 2022 року в справі № 640/14229/15 (провадження № 61-16739св20), від 21 квітня 2021 року в справі № 677/1535/15 (провадження № 61-19356св19), від 15 грудня 2021 року в справі № 209/789/15 (провадження № 61-16561св20), від 21 липня 2021 року в справі № 751/4015/15 (провадження № 61-8543св20).

У постанові Верховного Суду від 10 січня 2024 року у справі № 727/5461/23 (провадження № 61-17096св23) зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Встановлено, що згідно пункту 1.5.1 договору про споживчий кредит № 40551425 від 22.09.2021 року як складова витрат позичальника за кредитом передбачена комісія за надання кредиту в сумі 1900 грн., яка нараховується за ставкою 19% від суми кредиту одноразово.

Аналіз пункту 1.5.1 указаного Договору свідчить, що в ньому не зазначено переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з наданням кредиту, які надаються позичальнику та за які кредитодавцем встановлена комісія у розмірі 19% від суми кредиту одноразово.

Проте, позивачем не надано доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні договору.

Отже, умови договору про сплату комісії саме за надання кредиту, тобто за дії, які ТОВ «Мілоан» здійснювало на власну користь, є несправедливими, суперечать принципу добросовісності, та мають наслідком істотний дисбаланс договірних прав і обов`язків та погіршення становища споживача, що за своєю природою є дискримінаційними.

Таким чином, встановлена комісія за надання кредиту за договором №4051425 у розмірі 1900 грн. є невиправданим платежем, що спрямований на незаконне заволодіння грошовими коштами фізичної особи споживача, як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, отже, така умова договору порушує публічний порядок, та є нікчемною.

За таких обставин у задоволенні позову ТОВ «Коллект Центр» у цій частині слід відмовити.

Щодо стягнення 3% річних у розмірі 0,65 грн., то суд зазначає наступне.

ТОВ «Вердикт Капітал» після набуття права вимоги до відповідача ОСОБА_1 за договором №77772318 від 17.09.2021 нарахувало 0,65 грн. 3% річних.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина друга статті 625 ЦК України).

Правовідносини за договором позики № 77772318 від 17.09.2021 виникли до 24.02.2022, у зв`язку з чим до них підлягають застосуванню положення частини 2 ст. 625 ЦК України.

Оскільки судом встановлено прострочення виконання грошового зобов`язання у розмірі 4000 грн. основного боргу та 2388 грн. відсотків, у зв`язку з чим з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» підлягають стягненню 3% річних у сумі 0,65 грн.

Щодо витрат позивача на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції, то суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ч. 1, 3 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно зі ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат враховується: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За змістом ст. ст. 137, 141 ЦПК України витрати на правничу допомогу мають бути дійсними (реальними), необхідними, а їх розмір розумним з огляду на складність справи.

З огляду на правову позицію Верховного Суду, наведену у додатковій постанові від 05 вересня 2019 року в справі №826/841/17, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одним з основних елементів верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість та кількість підготовлених документів, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц зазначено, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Суд повинен оцінити витрати сторони у справі на оплату правничої допомоги у сукупності з критеріями, на які звертає увагу Європейський суд з прав людини, ураховуючи реальні обставини їх понесення та необхідності таких трат.

Витрати на правничу допомогу, за умови підтвердження обсягу наданих послуг та їх вартості, розподіляються за результатами розгляду справи, незалежно від того, чи були вони вже сплачені. Витрати покладаються: 1) на відповідача - у разі задоволення позову; 2) на позивача - у разі відмови в позові; 3) на обидві сторони - у разі часткового задоволення позову пропорційно розміру вимог.

Докази витрат на правову допомогу повинні бути подані під час розгляду справи або не пізніше п`яти днів після ухвалення рішення, за умови повідомлення про намір подати їх до завершення судового розгляду.

Системний аналіз зазначених положень свідчить про те, що докази понесених стороною витрат на правову допомогу, або тих, які вона планує понести у зв`язку з розглядом справи, повинні бути надані суду стороною під час розгляду справи, або сторона повинна звернутися до суду із заявою про надання цих доказів протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, але у будь-якому випадку така заява повинна бути зроблена стороною до ухвалення рішення, незалежно від того, в якому порядку здійснюється розгляд справи (загальному чи спрощеному).

Позивач на підтвердження витрат на правничу допомогу надав договір про надання правової допомоги №01-07/2024, прайс-лист АО «Лігал Ассістанс», заявку на надання юридичної допомоги № 459 від 01.04.2025 на загальну суму 25000 грн., витяг з акту №9 про надання юридичної допомоги від 30.04.2025 на загальну суму 25000 грн.

З матеріалів справи слідує, що відповідач та її представник у відзиві на позов просили стягнути з ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 500 грн.

При визначенні та розподілі судових витрат суд враховує критерії, визначені положеннями ЦПК України: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Враховуючи характер спору, незначну складність справи, типовість справ та сталу судову практику, обсяг наданої правничої допомоги, принципи справедливості, розумності та співмірності, а також фінансовий стан сторін, суд вважає обґрунтованим зменшити заявлені позивачем витрати на правничу допомогу з 25000 грн. до 3000 грн. і стягнути зазначену суму з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України та ст.4 Закону України «Про судовий збір» з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме в сумі 638,28 грн. (2422,40 грн. х 21488,65 грн./81552,65 грн.).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.263-265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість:

- за договором про споживчий кредит №4051425 від 22.09.2021 в розмірі 15100 грн., з яких: 10000 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 5100 - заборгованість за нарахованими процентами;

- за договором позики №77772318 від 17.09.2021 в розмірі 6388,65 грн., з яких: 4000 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 2388 грн. заборгованість за нарахованими процентами; 3% річних - 0,65 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» судовий збір у розмірі 638,28 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 3000,00 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Одеського апеляційного суду або через Чорноморський міський суд Одеської області тридцяти днів із дня його проголошення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набуває законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя

Оригінал: reyestr.court.gov.ua