Рішення від 07 травня 2026 р. у справі №495/3708/26 — Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2026 рокуСправа № 495/3708/26

Номер провадження 2-о/495/136/2026

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області в складі:

Головуючого судді Мишка В.В.,

при секретарі судового засіданні Федоровій Л.А.,

за участю:

заявника ОСОБА_1

представника заявника ОСОБА_1 – адвоката Каланжова В.І.

дитини, в інтересах якої подано заяву - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Білгород-Дністровському цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , Заінтересована особа ОСОБА_3 про видачу обмежувального припису,

В С Т А Н О В И В:

1. Стислий виклад заяви.

06.05.2026 адвокат Каланжов Владислав Іванович в інтересах ОСОБА_1 , Заінтересована особа: ОСОБА_3 звернувся до суду із заявою про видачу обмежувального припису, в якій просить видати обмежувальний припис, яким визначити такі заходи тимчасового обмеження прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 6 місяців:

- заборонити перебувати в місці проживання (перебування) із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в тому числі за адресою: АДРЕСА_1 ;

- заборонити наближатись на відстань менше 100 метрів до місця перебування, навчання, інших місць відвідування ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Заява мотивоване тим, що ОСОБА_1 , рідна тітка неповнолітньої племінниці ОСОБА_2 , яка 03 травня 2026 року самостійно приїхала до неї у с. Випасне, здійснивши рятування свого життя від протиправних посягань з боку її рідного батька та мачухи.

Розгорнутий виклад обставин зі слів самої племінниці ОСОБА_2 : увесь час з моменту народження дитина проживала разом із мамою, ОСОБА_4 . У відповідності до рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 29.05.2019 року шлюб між її матір`ю та батьком було розірвано та з батька стягнуто аліменти на утримання ОСОБА_2 . Натомість, згодом ОСОБА_2 втратила найдорожчу людину в своєму житті: її мати ОСОБА_4 пішла з життя 30.04.2020 року, що підтверджено відповідним свідоцтвом про смерть.

З пояснень неповнолітньої ОСОБА_5 - вона останніх три роки проживала із батьком ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2 , після смерті матері ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 . На той час батько проживав разом із співмешканкою у АДРЕСА_3 .

ОСОБА_5 одразу мала бажання проживати разом із рідною тіткою - ОСОБА_1 , яка доводиться сестрою її мати та з якою в неї завжди були теплі стосунки та між ними наявний міцний душевно-емоційний зв`язок.

У подальшому конфлікт між батьком та ОСОБА_5 став підставою розгляду Службою у справах дітей та в протоколі від 19.03.2021 року зазначено про те, що дитина тоді ще бажала залишитись з тіткою, та позбавити батька батьківських прав, однак він перелякався та казав, що ОСОБА_5 має проживати з ним, хоча навіть тоді в протоколі вказано було що вона (на той час 9-річна дитина) скаржилась на постійний моральний тиск та дискомфорт у проживанні разом із батьком. У неділю, коли ОСОБА_5 відпросилась погуляти, вона взяла у подруги в борг кошти та дісталась автобусної станції та поїхала, спочатку до районного центру, потім на автобус до Одеси, там попросила прохожих зателефонувати до тітки та прибула до неї, та одразу викликала поліцію та розповіла про усі жахи її останнього життя.

04.05.2026 року ОСОБА_5 разом із тіткою прийшли до служби у справах дітей та після бесіди було видано наказ про тимчасове влаштування її до сім`ї тітки.

ОСОБА_5 звказала, що ні при яких умовах вдруге не піде до батька, який використовує її як щит від мобілізації, морально тисне на неї, дозволяє своєї співмешканці знущатися з неї.

Крім того, 04.05.2026 року ОСОБА_5 написала скаргу до поліції, щоб виписати терміновий обмежувальний припис відносно батька до неї.

2. Стислий виклад позиції учасників провадження.

У судовому засіданні представник заявниці ОСОБА_1 адвокат Каланжов В.І. підтримав заяву про видачу обмежувального припису, зазначив, що ОСОБА_5 , яка присутня у судовому засіданні проживала разом із матір`ю, яка померла у 2020 році. До смерті, мати була розлучена з біологічним батьком дитини. Після розлучення ОСОБА_5 проживала з матір`ю. Після смерті матері, дитина переїхала житини до рідної тітки, оскільки з батьком було втрачено зв`язок. У подальшому батько звернувся до органу опіки та піклування з метою визначення місця проживанні дитини ОСОБА_5 з батьком. Дитина, ще у 2021 році категорично заперечувала щодо проживання з батьком, однак у подальшому все таки було вирішено визначити місце проживання ОСОБА_5 з батьком, оскільки він не позбавлений батьківських прав. Батько з дитиною поїхали до Кіровоградської області, де проживали разом із мачухою, яка стала цькувати, ображати ОСОБА_5 . Адвокат зазначив, що обмежувальний припис просять відносно батька, оскільки через бездіяльність батька, усі скарги ОСОБА_5 батькові відбувались таким чином, що у подальшому він висказував співмешканці, яка у подальшому ще більше та жорстокіше поводилась із ОСОБА_5 . Також, адвокат у судовому засіданні долучив витяг з ЄРДР від 06.05.2026, з якого вбачається, що батько разом мачухою не давали ОСОБА_5 їсти, забороняли мобільний зв`язок з тіткою, завдавали фізичного болю. На підставі викладеного просив задовольнити заяву у повному обсязі.

У судовому засіданні заявниця ОСОБА_1 підтримала заяву про видачу обмежувального припису.

У судовому засіданні дитина, в інтересах якої подано заяву ОСОБА_2 підтвердила обставини, викладені у заяві та поясненнях адвоката Каланжова В.І., просила заяву про видачу обмежувального припису задовольнити.

Заінтересована особа ОСОБА_3 у судове засідання не прибув, хоча повідомлений про дату, час, місце судового розгляду; про поважність причин неявки, відкладення судового розгляду не заявив.

Неявка належним чином повідомлених заінтересованих осіб не перешкоджає розгляду справи про видачу обмежувального припису (частина перша статті 350-5 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Керуючись наведеним, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності заінтересованої особи.

3. Фактичні обставини справи.

ОСОБА_1 , рідна тітка неповнолітньої племінниці ОСОБА_2 , яка 03 травня 2026 року самостійно приїхала до неї у с. Випасне, здійснивши рятування свого життя від протиправних посягань з боку її рідного батька та мачухи.

Відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_2 , батьками є ОСОБА_3 та ОСОБА_6 (серія НОМЕР_1 від 21.05.2015 року)

Увесь час з моменту народження ОСОБА_2 проживала разом із мамою, ОСОБА_4 .

У відповідності до рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 29.05.2019 року шлюб між її матір`ю та батьком ОСОБА_3 було розірвано та з батька стягнуто аліменти на утримання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Натомість, згодом ОСОБА_2 втратила найдорожчу людину в своєму житті: її мати ОСОБА_4 пішла з життя 30.04.2020 року, що підтверджено копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 23.10.2024.

З пояснень неповнолітньої ОСОБА_5 - вона сотанніх три роки проживала із батьком ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2 , після смерті матері ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 . На той час батько проживав разом із співмешканкою у АДРЕСА_3 .

ОСОБА_5 одразу мала бажання проживати разом із рідною тіткою - ОСОБА_1 , яка доводиться сестрою її мати та з якою в неї завжди були теплі стосунки та між ними наявний міцний душевно-емоційний зв`язок.

У подальшому конфлікт між батьком та ОСОБА_5 став підставою розгляду Службою у справах дітей та в протоколі від 19.03.2021 року зазначено про те, що дитина тоді ще бажала залишитись з тіткою, та позбавити батька батьківських прав, однак він перелякався та казав, що ОСОБА_5 має проживати з ним, хоча навіть тоді в протоколі вказано було що вона (на той час 9-річна дитина) скаржилась на постійний моральний тиск та дискомфорт у проживанні разом із батьком. У неділю, коли ОСОБА_5 відпросилась погуляти, вона взяла у подруги в борг кошти та дісталась автобусної станції та поїхала, спочатку до районного центру, потім на автобус до Одеси, там попросила прохожих зателефонувати до тітки та прибула до неї, та одразу викликала поліцію та розповіла про усі жахи її останнього життя.

04.05.2026 року ОСОБА_5 разом із тіткою прийшли до служби у справах дітей та після бесіди було видано наказ №4 від 04.05.2026 про тимчасове влаштування ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 до сім`ї тітки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

ОСОБА_5 вказує, що ні при яких умовах вдруге не піде до батька, який використовує її як щит від мобілізації, морально тисне на неї, дозволяє своєї співмешканці знущатися з неї.

Крім того, 04.05.2026 року ОСОБА_5 написала скаргу до поліції, щоб виписати терміновий обмежувальний припис відносно батька до неї.

4. Норми права, які застосував суд.

Відповідно до статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та статті 20 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на звернення до суду з метою захисту своїх цивільних прав, свобод чи інтересів у разі їх порушення, невизнання або оспорювання.

На підставі частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних або юридичних осіб в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частини першої статті 350-1 ЦПК України заява про видачу обмежувального припису подається до суду за місцем проживання (перебування) особи, яка постраждала від домашнього насильства або насильства за ознакою статі, а якщо зазначена особа перебуває у закладі, що належить до загальних чи спеціалізованих служб підтримки постраждалих осіб, - за місцезнаходженням цього закладу.

Основним нормативно-правовим актом, який регулює спірні правовідносини, є Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Цей Закон визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.

Згідно з пунктами 3, 4, 14 та 17 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Психологічне насильство це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Фізичне насильство це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника.

За пунктом 7 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» обмежувальний припис стосовно кривдника це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.

Положеннями статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов`язків, зокрема:заборона перебувати в місці спільного проживання(перебування)з постраждалою особою; заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.

Згідно з частиною третьою статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.

У пункті 9 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що оцінка ризиків це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 350-4 ЦПК України у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності).

Відповідно до частини першої статті 350-6 ЦПК України розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні.

Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних факторів та ризиків.

Суди під час вирішення такої заяви мають надавати оцінку всім обставинам та доказам у справі, вирішувати питання про дотримання прав та інтересів дітей і батьків, а також забезпечити недопущення необґрунтованого обмеження одного із батьків у реалізації своїх прав відносно дітей у разі безпідставності та недоведеності вимог заяви іншого з батьків.

Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.

Статтею 350-6 ЦПК України передбачено, що, розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або відмову в її задоволенні. У разі задоволення заяви суд видає обмежувальний припис у вигляді одного чи декількох заходів тимчасового обмеження прав особи, яка вчинила домашнє насильство, передбачених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» на строк від одного до шести місяців.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.

Стаття 89 ЦПК України встановлює, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина перша); жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (частина друга); суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частина третя).

6. Висновки суду та мотиви прийнятого рішення.

Заслухавши учасників справи, дослідивши зібрані у справі докази, оцінюючи докази зібрані у справі кожен окремо, їх достатність та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення заявлених вимог.

Оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що ОСОБА_2 є постраждалою особою від насильницьких дії фізичного, психологічного характеру ОСОБА_3 у розумінні Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

У даному випадку, з метою забезпечення безпеки постраждалої особи, наявні підстави для застосування заходу тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, адже зібрані у справі докази свідчать про наявність психологічного і фізичного насильства у вигляді залякувань, погроз фізичною розправою, застосування фізичної сили, які вчинив ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , які викликали в останньої побоювання за свою безпеку, спричинили емоційну невпевненість і побоювання за фізичне здоров`я і життя. За таких обставин, суд вважає, що дитина ОСОБА_2 , як жертва психологічного і фізичного насильства, потребує захисту.

Керуючись наведеним, суд вважає за необхідне видати стосовно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обмежувальний припис, яким визначити наступні заходи тимчасового обмеження:

- заборонити перебувати в місці проживання (перебування) із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в тому числі за адресою: АДРЕСА_1 ;

- заборонити наближатись на відстань менше 100 метрів до місця перебування, навчання, інших місць відвідування ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Встановити строк дії обмежувального припису 6 (шість) місяців.

Розподіл судових витрат.

На підставі частини третьої статті 350-5 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи про видачу обмежувального припису, віднести на рахунок держави.

Керуючись статтями 259, ст.350-1 - ст.350-6 ЦПК України, статтями 1,3,21,24,26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», суд,

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , Заінтересована особа ОСОБА_3 про видачу обмежувального припису - задовольнити.

Видати обмежувальний припис, яким визначити наступні заходи тимчасового обмеження прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме:

- заборонити перебувати в місці проживання (перебування) із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в тому числі за адресою: АДРЕСА_1 ;

- заборонити наближатись на відстань менше 100 метрів до місця перебування, навчання, інших місць відвідування ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Встановити строк обмежувального припису 6 (шість) місяців.

Судові витрати, пов`язані з розглядом справи про видачу обмежувального припису, віднести на рахунок держави.

Про видачу обмежувального припису повідомити уповноважений підрозділ органу Національної поліції України за місцем проживання (перебування) заявника для взяття особи, стосовно якої видано обмежувальний припис, на профілактичний облік, а також відповідні органи виконавчої влади за місцем проживання заявника.

Рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення суду складений 11.05.2026 року.

Суддя: Віталій МИШКО