Постанова від 12 травня 2026 р. у справі №140/2956/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2026 рокуЛьвівСправа № 140/2956/25 пров. № А/857/32738/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Кузьмича С. М.,

суддів Курильця А.Р., Мікули О.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 04 липня 2025 року (ухвалене головуючим – суддею Каленюк Ж.В. у м. Луцьку) у справі № 140/2956/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача в якому просив:

визнати протиправними дій щодо відмови в перерахунку пенсії з врахуванням довідки від 30 вересня 1982 року щодо періоду роботи з 05 травня 1982 року по 30 вересня 1982 року, довідки радгоспу “Авдюковський” Ярцівського району Смоленської області про період роботи з 19 травня 1987 року по 29 липня 1987 року, довідки колгоспу “Маяк” Федорівського району Саратовської області про період роботи з 20 травня 1990 року по 25 жовтня 1990 року.

зобов`язати здійснити з 01 січня 2025 року перерахунок пенсії з врахуванням зазначених довідок про період роботи з 05 травня 1982 року по 30 вересня 1982 року, з 19 травня 1987 року по 29 липня 1987 року, з 20 травня 1990 року по 25 жовтня 1990 року (з урахуванням виплачених сум).

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Волинській області (далі – ГУ ПФУ у Волинській області) та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року №1058-IV “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” (далі - Закон №1058-IV). 27 січня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про перерахунок пенсії (зміна страхового стажу, набутого до 01 січня 2004 року). Рішенням ГУ ПФУ в Донецькій області від 04 лютого 2025 року №907550153335 відмовлено у проведенні перерахунку пенсії з тих підстав, що спірні періоди не можуть бути зараховані до страхового стажу на підставі поданих довідок, при оформленні яких допущені недоліки

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 04.07.2025 адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 04 лютого 2025 року №907550153335. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити ОСОБА_1 з 01 лютого 2025 року перерахунок пенсії (з урахуванням виплачених сум), зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 05 травня 1982 року по 30 вересня 1982 року, з 19 травня 1987 року по 29 липня 1987 року, з 20 березня 1990 року по 25 жовтня 1990 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що виявлені недоліки в оформленні довідок, які не є суттєвими, не можуть мати своїм наслідком відмову у зарахуванні до страхового стажу періодів трудової діяльності позивача з 05 травня 1982 року по 30 вересня 1982 року, з 19 травня 1987 року по 29 липня 1987 року, з 20 березня 1990 року по 25 жовтня 1990 року та позбавляти його права на належне пенсійне забезпечення.

Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив відповідач. У апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права, з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції — без змін, з наступних підстав.

З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 з 12 жовтня 2011 року призначено пенсію за віком, що підтверджується рішенням про призначення пенсії від 04 лютого 2025 року №907550153335. Як видно з розрахунку страхового стажу ОСОБА_1 (форма РС-право), страховий стаж становить 29 років 8 місяців 7 днів.

27 січня 2025 року позивач звернувся до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про перерахунок йому пенсії у зв`язку із зміною страхового стажу, набутого до 01 січня 2004 року, додавши документи згідно з розпискою-повідомленням.

Після реєстрації заяви та формування електронної пенсійної справи працівниками ГУ ПФУ у Волинській області заява позивача відповідно до принципу екстериторіальності була розглянута ГУ ПФУ в Донецькій області, рішенням якого від 04 лютого 2025 року №907550153335 ОСОБА_1 відмовлено у перерахунку пенсії (зміна страхового стажу, набутого до 01 січня 2004 року) у зв`язку з відсутністю підстав для його проведення. Вказано, що при розгляді наданих заявником документів та матеріалів пенсійної справи не взято до уваги довідки для підтвердження страхового стажу за 1982 рік (колгосп, відсутні вихододні), 1987 рік (відсутній вихідний номер, дата та підстави видачі), 1990 рік (ім`я та по батькові скорочено, відсутній вихідний номер, дата та підстава видачі).

Незгода позивача із відмовою у перерахунку пенсії за віком з урахуванням страхового стажу, набутого за періоди роботи до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, стала підставою для звернення до суду із цим позовом.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» (далі Закон №1788-XII) та Законом №1058-ІV.

Статтею 24 Закону №1058-IV передбачено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно з підпунктом 2 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846; далі - Порядок №22-1, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року №13-1, зі мінами), до заяви про призначення пенсії за віком додаються, зокрема, такі документи: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637. За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (далі - персоніфікований облік) орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року №10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за №785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року №8-1), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення (далі - індивідуальні відомості про застраховану особу).

Спірним питанням у цій справі є зарахування позивачу до стажу роботи періодів трудової діяльності до набрання чинності Законом №1058-IV

Відповідно до частини першої статті 56 Закону України від 05 листопада 1991 року №1788-XII “Про пенсійне забезпечення” до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

Згідно з статтею 62 Закону №1788-XII встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Вище наведеній нормі Закону №1788-XII відповідає пункт 1 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі – Порядок №637, зі змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 27 вересня 2022 року №1058). Відповідно до пункту 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків (абзац другий пункту 1, пункт 2 Порядку №637).

Документи, що подаються для підтвердження трудової діяльності, повинні бути підписані посадовими особами і засвідчені печаткою (у разі наявності) (пункт 23 Порядку №637).

Для підтвердження трудового стажу приймаються лише ті відомості про період роботи, які внесені в довідки на підставі документів. Довідки, видані колгоспами при залишенні членом колгоспу роботи, а також довідки, видані в більш пізній період колгоспами, які згодом припинили свою діяльність, можуть братися до уваги й тоді, коли вони не містять підстав видачі (пункт 24 Порядку №637).

Відповідач за змістом спірного рішення відмовив у зарахуванні до страхового стажу періоду роботи позивача з 05 травня 1982 року по 30 вересня 1982 року з підстав відсутності у довідці від 30 вересня 1982 року №142, виданій правлінням колгоспу ім. Леніна, відомостей про вихододні.

В оспорюваний період роботи була чинною постанова Ради Міністрів СРСР від 21 квітня 1975 року №310 “Про трудові книжки колгоспників” (зі змінами, внесеними постановою Ради Міністрів СРСР від 15 серпня 1990 року №829), а порядок ведення трудових книжок колгоспників був врегульований Основними положеннями про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, які затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 21 квітня 1975 року №310, згідно з якими трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу. До трудової книжки колгоспника, зокрема, заносяться: відомості про колгоспника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання. Всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою.

В розділі V “Трудова участь у громадському господарстві” трудової книжки колгоспника зазначався встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі, відомості про документ, на підставі якого внесений запис.

Як вказано у довідці від 30 вересня 1982 року №142 ОСОБА_1 , був найманим для виконання певних завдань за договором від 10 травня 1982 року №3 робітником: працював на будівельних роботах. Саме тому у нього не могло бути трудової книжки колгоспника, а відповідно для зазначення у довідці вихододнів нема підстав.

ОСОБА_1 відповідно до довідки колгоспу “Маяк” Федорівського району Саратовської області працював на підставі договору на будівельних роботах у період з 20 березня 1990 року по 25 жовтня 1990 року; заробітна плата становить 5990,82 крб.

Довідкою радгоспу “Авдюковський” Ярцівського району Смоленської області підтверджено роботу ОСОБА_1 по ремонту приміщень для худоби у період з 19 травня 1987 року по 29 липня 1987 року.

Вищенаведені довідки підписані посадовими особами (бухгалтером та головою правління) і засвідчені печатками.

Щодо незазначення у цих довідках дати, вихідного номеру та написання імені та по батькові позивача скорочено колегія суддів зазначає, що трудовим законодавством України не передбачено обов`язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповненням роботодавцем, іншими органами трудової документації та інших документів, а тому працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення таких документів.

Також колегія суддів вказує, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні документів, що підтверджують стаж роботи.

З наведеного колегія суддів приходить до висновку, що виявлені недоліки в оформленні довідок, які не є суттєвими, не можуть мати своїм наслідком відмову у зарахуванні до страхового стажу періодів трудової діяльності позивача та позбавити його права на належне пенсійне забезпечення.

Що стосується твердження відповідача про неможливість провести зустрічну звірку підстав видачі довідок колгспом/радгоспом, місцезнаходження яких на території РФ, то колегія суддів зазначає, що трудова діяльність позивача у період, про який зазначена у довідках радгоспу “Авдюковський” та колгоспу “Маяк” (з 19 травня 1987 року по 29 липня 1987 року та з 20 березня 1990 року по 25 жовтня 1990 року відповідно), мала місце на території колишнього Союзу РСР

Згідно з частиною другою статті 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, яка підписана та набрала чинності 13 березня 1992 року, для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.

Відповідно до пункту 2 статті 13 названої Угоди пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.

Відтак припинення участі РФ в Угоді, так само як і постанова Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2022 року №1328 “Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення”, не є підставою для відмови в зарахуванні стажу роботи позивача, адже такий стаж ним набутий до ухвалення відповідних рішень.

Отже відповідач безпідставно не врахував до страхового стажу позивача періоди роботи з 05 травня 1982 року по 30 вересня 1982 року, з 19 травня 1987 року по 29 липня 1987 року, з 20 березня 1990 року по 25 жовтня 1990 року та виніс протиправне рішення від 04 лютого 2025 року №907550153335.

Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.

В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 04 липня 2025 року у справі № 140/2956/25 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає. Крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя С. М. Кузьмич

судді А. Р. Курилець

О. І. Мікула