Постанова від 11 травня 2026 р. у справі №688/807/26 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 688/807/26

Головуючий у 1-й інстанції: Огороднік І.В.

Суддя-доповідач: Капустинський М.М.

12 травня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Капустинського М.М.

суддів: Шидловського В.Б. Сапальової Т.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 26 березня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанов про накладення адміністративного стягнення,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області з позовом, в якому просив:

- поновити строк оскарження постанов ІНФОРМАЦІЯ_1 №R356170 від 16.02.2026, №R362746 від 17.02.2026 та №R367000 від 18.02.2026;

- визнати протиправною та скасувати Постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 №R356170 від 16.02.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності;

- визнати протиправною та скасувати Постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 №R362746 від 17.02.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності;

- визнати протиправною та скасувати Постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 №R367000 від 18.02.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.

В обґрунтування позову посилався на те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , звертається до суду у зв`язку з незаконними діями ІНФОРМАЦІЯ_1 (начальник ОСОБА_2 ), які полягали у винесенні трьох безпідставних постанов про притягнення його до адміністративної відповідальності - заочно, без його фізичної присутності, без складання протоколу, без відбирання пояснень та без надання будь-якої реальної можливості реалізувати права, гарантовані ст.268 КУпАП. Про існування кожної постанови дізнавався виключно через раптову появу статус «розшук» у застосунку «Резерв+». Перебуваючи під загрозою збереження розшуку, який блокував законне право на бронювання як нового працівника підприємства, він був змушений натискати відповідну функцію в застосунку та сплачувати штраф. Це не було вільним волевиявленням - це був вимушений захід в умовах фактичного примусу з боку суб`єкта владних повноважень.

Відносно постанови №R356170 від 16.02.2026 (непроходження ВЛК) зазначив:

- 04.02.2026 він перевірив свій статус через систему eVod - жодних записів, розшуків чи постанов щодо нього не існувало. 05.02.2026 він офіційно працевлаштувався на підприємство, що надає право на бронювання від призову. У лютому 2026 року у застосунку «Резерв+» раптово з`явився статус «розшук» та повідомлення про постанову №R356170 за нібито непроходження військово-лікарської комісії. Жодної повістки з вимогою з`явитись на ВЛК йому не вручалось - ані в паперовій формі особисто під підпис, ані поштою, ані через електронні реєстри. Застосунок Укрпошти підтверджує повну відсутність будь-яких відправлень від РТЦК та СП на його адресу. Застосунок «Резерв+» не містить жодних записів про повістки. Відповідно до ч.5 ст.21 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та п.41 Постанови КМУ від 16.05.2024 №560, повістка вважається врученою лише за умови підтвердженого факту отримання - особистого підпису або відповідної відмітки Укрпошти. Жодного такого підтвердження не існує.

Вказує, що через активний статус «розшук» відділ кадрів підприємства відмовив у оформленні бронювання. Перебуваючи під фактичним примусом, 14.02.2026 він був змушений через застосунок «Резерв+» натиснути функцію погодження.

Відносно постанови №R362746 від 17.02.2026 (неявка за повісткою) зазначив:

- 16.02.2026 у застосунку «Резерв+» з`явилась нова постанова №R362746 та новий статус «розшук» за нібито неявку за повісткою. Жодної повістки йому не вручалось. Застосунок Укрпошти підтверджує відсутність будь-яких поштових відправлень від РТЦК та СП на його адресу. Застосунок «Резерв+» не містить жодних записів про повістки. Відповідно до ч.1 ст.277-2 КУпАП, ТЦК зобов`язаний повідомити особу про розгляд справи не пізніш як за три доби до дати розгляду. Постанова винесена без будь-якого попереднього повідомлення. 16.02.2026, перебуваючи під тим самим примусом, він був змушений натиснути функцію погодження в «Резерв+».

Відносно постанови №R367000 від 18.02.2026 (неявка за повісткою) зазначив:

- 18.02.2026 у застосунку «Резерв+» з`явилась третя постанова №R367000 - знову за нібито неявку за повісткою. Жодних нових повісток після 16-17 лютого йому не вручалось. Постанова №R367000 стосується тієї самої підстави, що й постанова №R362746 - відсутності явки до РТЦК у лютому 2026 р. Жодної нової окремої обставини, що утворювала б самостійний склад правопорушення, не виникало. Того ж дня, 18.02.2026, він знову був змушений натиснути функцію погодження в «Резерв +». Незважаючи на сплату штрафів за всіма трьома постановами, статус «розшук» у системі «Резерв+» та реєстрі «Оберіг» досі не знятий, що підтверджується скріншотом з офіційного застосунку. Відділ кадрів підприємства підтвердив неможливість оформлення бронювання через активний розшук.

Рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 26 березня 2026 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу. Просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове - про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, також неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20.04.2026 року розгляд справи призначено у відкритому судовому засіданні на 12.05.2026 року о 14 год. 45 хв.

22.04.2026 року позивачем подано клопотання про долучення доказів, що зазначені у ІІ його розділі. Просив врахувати зазначені додаткові докази при апеляційному перегляді справи. Справу розглянути за його відсутності, відповідно до окремо поданого клопотання. Також цього ж дня було подано заяву про розгляд справи без участі позивача.

22.04.2026 року від ІНФОРМАЦІЯ_3 надійшов відзив на апеляційну скаргу. У поданому відзиві представник відповідача просив у задоволенні вимог апеляційної скарги ОСОБА_3 до ІНФОРМАЦІЯ_4 про скасування постанови №1480 від 10.04.2025 - відмовити за безпідставністю. Розгляд справи у судовому засіданні провести без участі сторони відповідача.

Відповідно до п.1, 2 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції преглячдає справу в порядк3у письмового провадження.

Перевіривши доводи та вимоги поданої апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що постановами ІНФОРМАЦІЯ_1 №R356170 від 16.02.2026, №R362746 від 17.02.2026, №R367000 від 18.02.2026 року притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення передбачене ч.3 ст.210-1 КУаАП.

ОСОБА_1 , сплатив штрафи відповідно до вищевказаних постанов, що підтверджується квитанціями від 16,17,18.02.2026 року.

Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення виходив з необґрунтованості та недоведеності позовних вимог, а відтак відсутності підстав для задоволення адміністративного позову.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.

За приписами частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що організація і порядок проведення мобілізаційної підготовки та мобілізації визначаються цим Законом, актами Президента України та Кабінету Міністрів України.

Відповідно до частини 10 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані, зокрема:

- прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів;

- проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно;

- виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Відповідно до ч.5 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливості проходження медичного обстеження військовозобов`язаними та резервістами під час мобілізації, на особливий період визначаються Міністерством оборони України спільно з Міністерством охорони здоров`я України.

За приписами Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402, військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів.

Медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров`я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови).

На військовослужбовців, які направляються на медичний огляд ВЛК, подаються: направлення із зазначенням військового звання, прізвища, ім`я та по батькові, дати народження, місяця та року призову (прийняття) на військову службу, ТЦК та СП, яким призваний у Збройні Сили України (колишнього СРСР), попереднього діагнозу та мети огляду (направлення на огляд може бути підписане начальником штабу (від начальника штабу полку та вище) або начальником кадрового органу (від начальника управління роботи з особовим складом об`єднання та вище) із посиланням на рішення відповідного командира (начальника). Зразок направлення наведено в додатку 14.

Направлення на медичний огляд ВЛК, видане військовослужбовцю, обов`язкове до виконання.

Обов`язок проходити медичний огляд підтверджений абз.4 ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» де вказано, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно.

Таким чином, відмова від проходження ВЛК суперечить чинному законодавству, адже наказом Міністерства оборони України №402 від 14.08.2008 чітко регламентований прямий обов`язок проходити ВЛК з метою якісного проведення призову громадян на військову службу за станом здоров`я та неможливість відмовитися від проходження ВЛК.

Відтак, проходження ВЛК є не правом, а обов`язком військовозобов`язаного, за порушення якого може наставати відповідальність.

Згідно абзацу 11 пункту 9 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 № 154 (далі - Положення про ТЦК та СП) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань здійснюють заходи оповіщення та призову громадян (крім військовозобов`язаних та резервістів СБУ та розвідувальних органів): на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву); на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку).

У разі встановлення, що громадянин порушує правила військового обліку, визначені Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженим постановою КМУ від 30 грудня 2022 №1487, або Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», виявлення розбіжностей військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів, старший групи оповіщення пропонує резервісту або військовозобов`язаному прослідувати до районного (міського) ТЦК для взяття на військовий облік, проходження медичного огляду для визначення придатності, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 №560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок №560). Пунктами 68-80 цього Порядку визначено процедуру проходження медичного огляду військовозобов`язаних та резервістів.

Пунктом 74 Порядку №560 (в редакції, яка діяла на час винесення оскаржуваної постанови) передбачено, що резервістам та військовозобов`язаним, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, за рішенням керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки видається направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду за формою згідно з додатком 11. При цьому особам віком до 45 років видається направлення щодо визначення їх придатності до проходження військової служби у десантно-штурмових військах, силах спеціальних операцій, морській піхоті.

Направлення реєструється в журналі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію за формою згідно з додатком 12 та видається резервісту та військовозобов`язаному під особистий підпис.

Під час вручення направлення резервістам та військовозобов`язаним під особистий підпис доводяться вимоги законодавства щодо відповідальності громадян за ухилення від військової служби під час мобілізації, у тому числі за ухилення від проходження медичного огляду за направленням районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, та строк завершення медичного огляду.

Відповідачем не надано доказів на підтвердження обставин вручення позивачу направлення на військово-лікарську комісію.

Статтею 283 КУпАП встановлено, що розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог ст.245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При накладенні стягнення необхідно враховувати характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність (ч.2 ст.33 Кодексу).

Згідно з частиною першою статті 268 Кодексу особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржувати постанову у справі. Крім того, у цій правовій нормі передбачено, що справа про адміністративне правопорушення повинна розглядатися в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; за відсутності такої особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідно до ч.1 ст.283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Таким чином, винесення постанови по справі про адміністративне правопорушення можливе лише після розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ст.278КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання:

1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи;

2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення;

3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду;

4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали;

5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Статтею 279 КУпАП встановлено порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення. Так, розгляд справи розпочинається з оголошення складу колегіального органу або представлення посадової особи, яка розглядає дану справу.

Головуючий на засіданні колегіального органу або посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення. На засіданні заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання.

Таким чином, приписами Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено певну процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення та визначено систему правових механізмів забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

З зазначених норм законодавства вбачається, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений.

Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб`єкта владних повноважень.

Отже, приписами Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено певну процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення та визначено систему правових механізмів забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Так, виходячи з доводів покладених в основу оскарженого рішення, суд першої інстанції ототожнив факти сплати позивачем штрафів через застосунок «Резерв+», як з добровільним визнанням позивачем провини. Зазначені твердження є помилковими оскільки КУпАП не містить такої норми, яка б позбавляла особу права на оскарження постанови у разі сплати штрафу. Навпаки, ст.287 КУпАП гарантує право оскаржити постанову протягом 10 днів з дня її вручення (а не з дня сплати). При цьому, суд обмежився лише констатацією сплати штрафів і не дослідив жодної ключової обставини, а саме: чи викликався повістками позивач та чи були належним чином вручені повістки (ч.5 ст.21 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», п.41 Постанови КМУ №560); чи повідомлявся позивач про розгляд справи не пізніше ніж за три доби (ч.1 ст.277-2 КУпАП); чи складалися протоколи, чи відбиралися пояснення, чи роз`яснювалися права за ст.268 КУпАП.

Як на час розгляду справи так і перегляду рішення судом апеляційної інстанції таких доказів Відповідачем не надано. Матеріали справи таких доказів не містять.

В контексті наведеного слід відмітити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об`єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення.

Оскаржені постанови за своїм змістом не спростують доводів позивача щодо відсутності повісток (їх ненаправлення), заочності винесення постанов, дублювання змісту постанов та порушення процедури їх винесення.

Відсутність доказів належного повідомлення позивача та не дотримання процедур розгляду справ (порушення прав на захист) унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об`єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні (ст.247 КУпАП). Зазначене є самостійною та достатньою підставою для скасування таких рішень Відповідача, без надання правової оцінки іншим наведеним додатковим доводам позивача.

На виконання вимог частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За змістом норм частини 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд зазначає, що процесуальний обов`язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень процесуального законодавства покладено на відповідача, як на суб`єкта владних повноважень. Відповідачем не надано доказів, які б свідчили про наявність у діях позивача складу адміністративних правопорушень, за які він притягнутий до відповідальності.

Із змісту рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року № 23-рп/2010 вбачається, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі і закріпленій в ст.62 Конституції України презумпції невинуватості.

Відповідно до закріпленого у ст.62 Конституції України принципу особа вважається невинуватою, доки її вину не буде доведено в законному порядку; ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість; обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Верховний Суд у постанові від 08.07.2020 року у справі №463/1352/16-а вказав, що у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Враховуючи викладене, наявні підстави для задоволення позовних вимог.

На підставі ст.139 КАС України на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 , підлягає стягненню судовий збір у загальному розмірі 1464,32 грн., сплачений при зверненні до суду із позовною заявою та апеляційною скаргою та підтверджений відповідними квитанціями.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 26 березня 2026 року скасувати.

Прийняти нову постанову якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати постанови ІНФОРМАЦІЯ_1 №R356170 від 16.02.2026, №R362746 від 17.02.2026, №R367000 від 18.02.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору, в загальному розмірі - 1464,32 грн.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Капустинський М.М.

Судді Шидловський В.Б. Сапальова Т.В.