Постанова від 11 травня 2026 р. у справі №401/392/21 — Кропивницький апеляційний суд

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 травня 2026 року м. Кропивницький

справа № 401/392/21

провадження № 22-ц/4809/824/26

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Мурашка С. І. (головуючий, суддя-доповідач), Єгорової С. М., Чельник О. І.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідач – Моторне (транспортне) страхове бюро України,

третя особа – ОСОБА_2 ,

розглянув в порядку спрощеного (письмового) позовного провадження, без повідомлення учасників справи, цивільну справу за апеляційною скаргою Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 03 лютого 2026 року у складі судді Макарової Ю. І. і

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст вимог позовної заяви

У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Моторного (транспортного) страхового бюро України та просив стягнути на свою користь суму страхового відшкодування (регламентну виплату) за матеріальну шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в сумі 69 729 грн 20 коп та 1 980 грн витрат на проведення експертного авто товарознавчого дослідження.

Позовна заява мотивована тим, що 04 липня 2020 року близько 17 год. 50 хв. на автодорозі м. Світловодськ – с. Велика Скельова Кіровоградської області, поблизу будинку № 693 садового товариства «Світанок-2», сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів АЗЛК-2141, державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , GEELY CK, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , та FORD Sierra, державний номерний знак НОМЕР_3 .

ДТП сталася внаслідок того, що водій автомобіля АЗЛК-2141, виїжджаючи з прилеглої території на проїзну частину, не надав перевагу в русі транспортним засобам, які рухалися дорогою, у результаті чого допустив зіткнення з автомобілем GEELY CK, який у цей час здійснював обгін автомобіля FORD Sierra, після чого автомобіль GEELY CK зіткнувся також із автомобілем FORD Sierra.

Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження та за його фактом працівниками поліції були складені протоколи про адміністративні правопорушення щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Постановою суду від 11 серпня 2020 року у справі № 401/1499/20 провадження відносно ОСОБА_2 було закрито на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП у зв`язку з тим, що у протоколі неправильно зазначено пункт Правил дорожнього руху, який ним порушено.

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 19 листопада 2020 року у справі № 401/1500/20 провадження щодо ОСОБА_1 за статтею 124 КУпАП закрито через відсутність у його діях складу адміністративного правопорушення.

На момент ДТП цивільно-правова відповідальність водія автомобіля АЗЛК-2141 застрахована не була, у зв`язку з чим позивач звернувся до МТСБУ із заявою про здійснення регламентної виплати.

Листом від 06 січня 2021 року відповідач відмовив у здійсненні виплати, посилаючись на закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2 .

Оскільки МТСБУ у встановлений законом строк не забезпечило проведення огляду пошкодженого транспортного засобу своїм представником, позивач самостійно звернувся до судового експерта.

Згідно з висновком автотоварознавчого дослідження № 13 від 22 січня 2021 року вартість відновлювального ремонту автомобіля GEELY CK перевищує його ринкову вартість до ДТП, у зв`язку з чим транспортний засіб визнано фізично знищеним.

З урахуванням викладеного, посилаючись на положення пункту 30.2 статті 30 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», позивач зазначав, що у разі фізичного знищення транспортного засобу його власнику підлягає відшкодуванню різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця ДТП, що стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції

Рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 03 лютого 2026 рокупозовну заяву ОСОБА_1 до МТСБУ про стягнення регламентної виплати за матеріальну шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, задоволено.

Стягнуто з МТСБУ на користь ОСОБА_1 суму страхового відшкодування (регламентну виплату) за матеріальну шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в розмірі 69 729 грн 20 коп та витрати на проведення експертного автотоварознавчого дослідження в сумі 1 980 грн.

Стягнуто з МТСБУ на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в сумі 908 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000 грн.

Рішення суду мотивовано тим, що ДТП сталася з вини водія автомобіля АЗЛК-2141 ОСОБА_2 , який, виїжджаючи з прилеглої території, не надав перевагу в русі автомобілю GEELY CK, чим порушив вимоги Правил дорожнього руху.

Суд першої інстанції вважав, що вина ОСОБА_2 підтверджується висновком судової автотехнічної експертизи, а закриття адміністративної справи щодо нього не виключає цивільно-правової відповідальності.

Оскільки цивільно-правова відповідальність водія АЗЛК-2141 на момент ДТП не була застрахована, обов`язок із відшкодування шкоди покладається на МТСБУ.

Суд першої інстанції також встановив, що автомобіль позивача є фізично знищеним, а наданий позивачем висновок автотоварознавчого дослідження підтверджує розмір матеріальної шкоди, у зв`язку з чим дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з МТСБУ регламентної виплати, витрат на проведення експертного дослідження, судового збору та витрат на правничу допомогу.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі МТСБУ просить скасувати рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 03 лютого 2026 року та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, оскільки суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права та допустив порушення норм процесуального права.

Відповідач зазначає, що відповідно до висновку судової інженерно-транспортної експертизи № 1290/24-27 від 05.09.2024 порушення Правил дорожнього руху були допущені обома водіями — як ОСОБА_2 , так і ОСОБА_1 , при чому дії обох перебували у причинно-наслідковому зв`язку з виникненням ДТП.

Зокрема, ОСОБА_2 порушив вимоги п. 16.11 ПДР України, не надавши перевагу в русі транспортному засобу, що рухався головною дорогою, а ОСОБА_1 порушив вимоги п. 12.3 ПДР України, оскільки своєчасно не застосував екстрене гальмування та мав технічну можливість уникнути зіткнення.

За таких обставин суд першої інстанції повинен був застосувати положення п. 3 ч. 1 ст. 1188 ЦК України, відповідно до яких при наявності вини всіх осіб, діяльністю яких завдано шкоду, розмір відшкодування визначається пропорційно ступеню вини кожного учасника, проте суд безпідставно стягнув із МТСБУ повний розмір шкоди, не визначивши частку вини кожного водія та не зменшивши розмір відшкодування щонайменше на 50%.

Крім того, МТСБУ вказує на порушення правил територіальної підсудності, посилаючись на ч. 2 ст. 27 ЦПК України та зазначає, що позови до юридичних осіб подаються за їх місцезнаходженням.

Оскільки МТСБУ зареєстроване у місті Києві, справа мала розглядатися Дніпровським районним судом м. Києва, а не Світловодським міськрайонним судом Кіровоградської області, а тому справа була розглянута неповноважним складом суду, що є підставою для скасування рішення.

Відзиви на апеляційну скаргу

Відзивів на апеляційну скаргу не надходило, що згідно вимог частини третьої статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Розгляд справи в суді апеляційної інстанції

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції справа розглядається апеляційним судом за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з особливостями встановленими цією главою.

За приписами ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Оскільки ціна позову становить 71 709 грн 20 коп, тобто менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму (станом на 01.01.2026 становить 98 840 грн), апеляційна скарга розглядається без повідомлення учасників справи.

Позиція апеляційного суду щодо апеляційної скарги

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у встановлених статтею 367 ЦПК України межах, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає.

Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції

Судом першої інстанції встановлено, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 застрахована на період з 04 січня 2020 року по 03 січня 2021 року. Забезпечений транспортний засіб - GEELY CK, д. н. з. НОМЕР_2 .

Постановою Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 11 серпня 2020 року у справі № 401/1499/20 провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Згідно із постановою Кропивницького апеляційного суду від 19 листопада 2020 року у справі № 33/4809/370/20, задоволено апеляційну скаргу захисника – адвоката Шевченка С. М., який діє в інтересах ОСОБА_1 , а постанову Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 12 жовтня 2020 року про визнання винуватим ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та закриття провадження по справі у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення – скасовано та провадження по даній справі закрито на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу вказаного адміністративного правопорушення.

Відповідно до Висновку експертного автотоварознавчого дослідження № 13 від 22 січня 2021 року, вартість матеріального збитку, завданого з технічної точки зору власнику автомобіля GEELY CK, д.н.з. НОМЕР_2 , кузов № НОМЕР_4 внаслідок ДТП, яка сталася 04 липня 2020 року, дорівнює вартості автомобіля на момент ДТП, та складає 83 710,00 грн. Вартість автомобіля GEELY CK, д.н.з. НОМЕР_2 , кузов № НОМЕР_4 після ДТП з врахуванням пошкоджень складає 13 980,80 грн.

Листом № 3.1-01-б/291 від 06 січня 2021 року МТСБУ відмовило позивачу у здійсненні регламентної виплати, з підстав, що згідно із п. 32.1 ст. 32 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну при експлуатації забезпеченого транспортного засобу, але за спричинення якої не виникає цивільно-правової відповідальності відповідно до Закону.

Згідно із відповіді № 1/2298 від 13 вересня 2023 року, наданою на запит суду ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 24 лютого 2022 року згідно Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 69 «Про загальну мобілізацію» призваний до Збройних Сил України. Станом на 13 вересня 2023 року на облік військовозобов`язаних запасу не ставав.

Відповідно до відповіді № 1/296 від 22 січня 2024 року, наданою на запит суду ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , не призивався на військову службу до Збройних Сил України.

Згідно із Висновком експерта № 1290/24-27 від 05 вересня 2024 року за результатами проведення судової інженерно-транспортної експертизи, у розглянутій дорожній обстановці при умові виконання вимог п. 2.3 (д) і 10.2 (або 16.11) ПДР, водій автомобіля АЗЛК-2141, ОСОБА_2 , мав технічну можливість уникнути створення умов, що привели до зіткнення з автомобілем GEELY CK. Враховуючи ту обставину, що водій автомобіля АЗЛК-2141 ОСОБА_2 здійснив виїзд на проїзну частину автодороги Світловодськ – с. В. Скельова не надавши дороги автомобілю GEELY CK, слід заключити про невідповідність його дії вимогам п. 2.3 (д) і 10.2 (або 16.11) ПДР. У розглянутій дорожній обстановці дії водія автомобіля GEELY CK ОСОБА_1 регламентувалися вимогами п. 12.3 ПДР. У розглянутій дорожній обстановці водій автомобіля GEELY CK ОСОБА_1 при своєчасному виконанні вимог п. 12.3 ПДР (застосувавши екстрене гальмування з моменту виникнення небезпеки для руху) мав технічну можливість зупинити керований ним автомобіль до місця зіткнення і тим самим мав можливість уникнути зіткнення з автомобілем АЗЛК-2141. У розглянутих дорожніх умовах обидва водії-учасники ДТП мали технічну можливість уникнути зіткнення транспортних засобів, а тому причиною зіткнення є невиконання водієм автомобіля АЗЛК-2141 ОСОБА_2 вимог п. 16.11 ПДР (ненадання дороги автомобілю GEELY CK, що рухався головною дорогою), та невиконання водієм автомобіля GEELY CK ОСОБА_1 вимог п. 12.3 ПДР (не застосування, або несвоєчасне застосування гальмування з моменту виникнення небезпеки).

На дату ДТП колісний транспортний засіб марки АЗЛК-2141, д.н.з. НОМЕР_1 , не був забезпечений полісом обов`язкового страхування.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно із ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Пунктом 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України встановлено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Частинами 1, 2 ст. 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до п. 1.4 ст. 1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV) особами, відповідальність яких застрахована, - є страхувальник (юридична особа, власник) та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду.

Згідно із ст. 6 Закону № 1961-IV страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

У пункті 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV зазначено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до вимог Закону № 1961-IV страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів перед третіми особами є обов`язковим.

Відповідно до п.п. "а" п. 41.1 ст. 41 Закону України від 01.07.2004 № 1961-IV, МТСБУ за рахунок коштів Фонду захисту потерпілих, відшкодовує шкоду на умовах, визначених Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Згідно із п. 30.1 ст. 30 Закону № 1961-IV транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до п. 30.2 ст. 30 Закону № 1961-IV якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно із п. 35.1 ст. 35 Закону № 1961-IV для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про ДТП подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування. У цій заяві має міститися: а) найменування страховика, якому подається заява, або МТСБУ; б) прізвище, ім`я, по батькові (найменування) заявника, його місце проживання (фактичне та місце реєстрації) або місцезнаходження; в) зміст майнової вимоги заявника щодо відшкодування заподіяної шкоди та відомості (за наявності), що її підтверджують; г) інформація про вже здійснені взаєморозрахунки осіб, відповідальність яких застрахована, або інших осіб, відповідальних за заподіяну шкоду, та потерпілих; ґ) підпис заявника та дата подання заяви.

До заяви додаються: а) паспорт громадянина, а в разі його відсутності інший документ, яким відповідно до законодавства України може посвідчуватися особа заявника, якщо заявником є фізична особа; б) документ, що посвідчує право заявника на отримання страхового відшкодування (довіреність, договір оренди, свідоцтво про право на спадщину), у разі якщо заявник не є потерпілим або його законним представником; в) довідка про присвоєння одержувачу коштів ідентифікаційного номера платника податку (за умови його присвоєння), якщо заявником є фізична особа; г) документ, що підтверджує право власності на пошкоджене майно на день скоєння дорожньо-транспортної пригоди, - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди, заподіяної майну.

Згідно із п. п. 34.2, 34.3 ст. 34 Закону № 1961-IV протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов`язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків. Якщо представник страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) не з`явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов`язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).

Як передбачено п. 34.4 ст. 34 Закону № 1961-IV для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків страховиком та МТСБУ залучаються їх працівники. Страховиком, МТСБУ та потерпілими також можуть залучатися аварійні комісари, експерти або юридичні особи, у штаті яких є аварійні комісари чи експерти.

Відповідно до п. 36.1 ст. 36 Закону № 1961-IV, страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Виключний перелік підстав для відмови у здійсненні страховиком страхового відшкодування передбачений у статті 37 Закону № 1961-IV.

Таким чином, особа, яка має бажання отримати відшкодування за рахунок МТСБУ повинна чітко дотримуватися порядку, визначеного цим Законом, який є імперативним для даних правовідносин та чітко визначає порядок отримання регламентної виплати, а також підстави для відмови в отриманні регламентної виплати.

Згідно із ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 607/1881/16-ц (провадження № 61-35734св18) зазначено, що згідно зі статтею 39 Закону МТСБУ є єдиним об`єднанням страховиків, які здійснюють обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у МТСБУ є умовою здійснення діяльності щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. МТСБУ є непідприємницькою (неприбутковою) організацією і здійснює свою діяльність відповідно до цього Закону, законодавства України та свого статуту. Основними завданнями МТСБУ є здійснення виплат із централізованих страхових резервних фондів компенсацій та відшкодувань на умовах, передбачених підпунктом 39.2.1, пунктом 39.2 статті 39 цього Закону.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 1166 України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Підстави та порядок відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, та шкоди, завданої внаслідок взаємодії цих джерел, визначені нормами статей 1187, 1188 ЦК України.

Відповідно до ч. ч. 2, 5 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

У частині першій статті 1188 ЦК України встановлено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Згідно із підпунктом б) пункту 41.1. статті 41 Закону № 1961-IV МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння невстановленим транспортним засобом, крім шкоди, яка заподіяна майну та навколишньому природному середовищу.

Відповідно до ст. 28 Закону № 1961-IV шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.

У постанові Верховного суду від 04 березня 2020 року в справі № 641/2795/16-ц зазначено, що непритягнення водіїв до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху не може бути підставою для звільнення володільця джерела підвищеної небезпеки від цивільно-правової відповідальності за завдану шкоду, оскільки вину особи в ДТП може бути підтверджено чи спростовано іншими належними доказами, зокрема, висновком судової експертизи тощо.

Матеріалами справи підтверджується, що постановою Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 11 серпня 2020 року у справі № 401/1499/20 провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення (том 1 а. с. 12-14).

У вказаній постанові зазначено, що згідно протоколу серії ОБ № 011576 від 04 липня 2020 року, 04 липня 2020 року о 17 год. 50 хв. ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом АЗЛК 2141 д. н. з. НОМЕР_1 біля будинку № 693 дачного товариства Рассвет-2 при виїзді з дороги, яка має ґрунтове покриття, на автодорогу сполученням м. Світловодськ – с. В. Скельова, з асфальтним покриттям, порушив вимоги пункту 16.11 Правил дорожнього руху України, не надав перевагу в русі автомобілю Geely CK д. н. з. НОМЕР_2 , який рухався по головній дорозі в протилежному напрямку та скоїв з ним зіткнення та в подальшому автомобіль Geely CK д.н.з. НОМЕР_2 здійснив зіткнення з автомобілем FORD SIERA д.н.з. НОМЕР_3 . При ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.

Суд в зазначеній справі дійшов висновку, що в діях ОСОБА_2 не доведено складу адміністративного правопорушення за ст.124 КУпАП, оскільки протокол містив неправильну кваліфікацію (порушення п.16.11 ПДР), який стосується перехресть, тоді як ДТП сталася не на перехресті, а при виїзді з прилеглої території, а отже ця норма не застосовується. Крім того, у справі відсутні належні докази вини особи, а суд не має права самостійно змінювати обвинувачення чи шукати інші підстави відповідальності. Усі сумніви тлумачаться на користь особи, тому провадження закрито через відсутність складу правопорушення.

Судом встановлено, що на дату ДТП колісний транспортний засіб марки АЗЛК-2141, д.н.з. НОМЕР_1 , не був забезпечений полісом обов`язкового страхування.

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 19 листопада 2020 року у справі № 33/4809/370/20 задоволено апеляційну скаргу захисника – адвоката Шевченка С. М., який діє в інтересах ОСОБА_1 , постанову Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 12 жовтня 2020 року про визнання винуватим ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та закриття провадження по справі у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення – скасовано та провадження по даній справі закрито на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу вказаного адміністративного правопорушення (том 1 а. с. 15-17).

У вказаному рішенні зазначено, що ОСОБА_1 , 04 липня 2020 року о 17 год. 50 хв. на автодорозі м. Світловодськ - с. Велика Скельова Світловодського району Кіровоградської області в районі будинку № 693 дачного товариства «Расвет 2», керуючи транспортним засобом Geely CK д.н.з. НОМЕР_2 , на ділянці дороги з обмеженою оглядовістю при виконанні обгону автомобіля FORD SIERA д.н.з. НОМЕР_3 , який рухався в попутному напрямку, не впевнився в безпечності маневру та допустив зіткнення на зустрічній полосі з автомобілем АЗЛК 2141 д.н.з. НОМЕР_1 , який зупинив свій виїзд з прилеглої грунтової дороги, яка за рівнем знаходиться нижче від головної дороги та є виїздом з дачного кооперативу. Внаслідок зіткнення в подальшому водій ОСОБА_1 допустив зіткнення з автомобілем FORD SIERA д.н.з. НОМЕР_3 , який він не зміг безпечно обігнати та який рухався в попутному напрямку, чим порушив вимоги п.14.6 (г) Правил дорожнього руху України. Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження.

У вказаному судовому рішенні суд дійшов висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з порушенням вимог КУпАП, оскільки суд вийшов за межі протоколу про адміністративне правопорушення та фактично змінив суть обвинувачення, встановивши інші порушення ПДР (зокрема п.2.3(б) та інші обставини), які ОСОБА_1 у протоколі не інкримінувалися, що є неприпустимим. Крім того, у самому протоколі не було конкретизовано, у чому саме полягало порушення п.14.6(г) ПДР та не наведено достатніх і допустимих доказів, що водій здійснив обгін у заборонених умовах. Суд також зазначив, що обов`язок доведення вини покладається на орган, який склав протокол, однак докази не підтверджують порушення поза розумним сумнівом, а отже відсутній склад адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП

Згідно із копії полісу № АО/1508691 від 03 січня 2020 року цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 застрахована на період з 04 січня 2020 року по 03 січня 2021 року. Забезпечений транспортний засіб - GEELY CK, д. н. з. НОМЕР_2 (том 1 а. с. 11).

Відповідно до Висновку експертного автотоварознавчого дослідження № 13 від 22 січня 2021 року, вартість матеріального збитку, завданого з технічної точки зору власнику автомобіля GEELY CK, д.н.з. НОМЕР_2 , кузов № НОМЕР_4 внаслідок ДТП, яка сталася 04 липня 2020 року, дорівнює вартості автомобіля на момент ДТП, та складає 83 710,00 грн. Вартість автомобіля GEELY CK, д.н.з. НОМЕР_2 , кузов № НОМЕР_4 після ДТП з врахуванням пошкоджень складає 13 980,80 грн. (том 1 а. с. 22-42).

Листом № 3.1-01-б/291 від 06 січня 2021 року МТСБУ відмовило позивачу у здійсненні регламентної виплати, з підстав, що згідно із п. 32.1 ст. 32 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну при експлуатації забезпеченого транспортного засобу, але за спричинення якої не виникає цивільно-правової відповідальності відповідно до Закону. (том 1 а. с. 44).

Згідно із висновком експерта № 1290/24-27 від 05 вересня 2024 року за результатами проведення судової інженерно-транспортної експертизи, у розглянутій дорожній обстановці при умові виконання вимог п. 2.3 (д) і 10.2 (або 16.11) ПДР, водій автомобіля АЗЛК-2141, ОСОБА_2 , мав технічну можливість уникнути створення умов, що привели до зіткнення з автомобілем GEELY CK.

Враховуючи ту обставину, що водій автомобіля АЗЛК-2141 ОСОБА_2 здійснив виїзд на проїзну частину автодороги Світловодськ – с. В.Скельова не надавши дороги автомобілю GEELY CK, слід заключити про невідповідність його дії вимогам п. 2.3 (д) і 10.2 (або 16.11) ПДР.

У розглянутій дорожній обстановці дії водія автомобіля GEELY CK ОСОБА_1 регламентувалися вимогами п. 12.3 ПДР. У розглянутій дорожній обстановці водій автомобіля GEELY CK ОСОБА_1 при своєчасному виконанні вимог п. 12.3 ПДР (застосувавши екстрене гальмування з моменту виникнення небезпеки для руху) мав технічну можливість зупинити керований ним автомобіль до місця зіткнення і тим самим мав можливість уникнути зіткнення з автомобілем АЗЛК-2141.

У розглянутих дорожніх умовах обидва водії-учасники ДТП мали технічну можливість уникнути зіткнення транспортних засобів, а тому причиною зіткнення є невиконання водієм автомобіля АЗЛК-2141 ОСОБА_2 вимог п. 16.11 ПДР (ненадання дороги автомобілю GEELY CK, що рухався головною дорогою), та невиконання водієм автомобіля GEELY CK ОСОБА_1 вимог п. 12.3 ПДР (не застосування, або несвоєчасне застосування гальмування з моменту виникнення небезпеки) (том 2 а. с. 67-72).

Задовольняючи у повному обсязі вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що ДТП доведена, вина одного з водіїв встановлена експертизою, розмір шкоди підтверджений належним звітом, підстав для відмови МТСБУ або зменшення виплати немає, тому регламентна виплата підлягає стягненню у повному обсязі.

Проте, з розміром шкоди, що підлягає стягненню з МТСБУ на користь позивача, суд погодитись не може, з огляду на таке.

Підстави та порядок відшкодування шкоди, завданої взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, визначені статтею 1188 ЦК України, частиною першою якої визначено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме:

1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою;

2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується;

3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Системний аналіз зазначених положень законодавства дає підстави для висновку, що обов`язок відшкодувати шкоду, завдану іншому володільцю джерела підвищеної небезпеки, виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 1188 ЦК України, вина у завданні шкоди, є обов`язковою умовою для покладення на винну особу відповідальності за майнову шкоду, завдану внаслідок взаємодії транспортних засобів іншому учаснику дорожньо-транспортної пригоди.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому відповідно до вимог статті 1188 ЦК України, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними у пункті 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», шкода, заподіяна кількома особами, відшкодовується кожною з них у частині, заподіяній нею (у порядку часткової відповідальності). У такому ж порядку відповідають володільці джерел підвищеної небезпеки за шкоду, заподіяну внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки іншим особам.

Отже, за цих обставин обов`язок відшкодування шкоди покладається на ту особу, з вини якої завдано шкоду. Якщо наявна вина двох осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, шкода відшкодовується кожним з них залежно від ступеня вини.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 328/2750/18 (провадження № 61-13747св19).

Оцінивши встановлені обставини справи в сукупності з дослідженими доказами, суд виходить з того, що ДТП 04 липня 2020 року сталася внаслідок взаємодії двох джерел підвищеної небезпеки — транспортних засобів під керуванням ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , дії яких перебували у прямому причинно-наслідковому зв`язку з настанням шкоди.

Висновком судової інженерно-транспортної експертизи встановлено, що кожен із водіїв мав технічну можливість уникнути зіткнення, однак допустив порушення вимог Правил дорожнього руху, що й призвело до виникнення ДТП.

За таких обставин, відповідно до частини першої статті 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, підлягає розподілу між її завдавачами пропорційно ступеню вини кожного з них.

Оскільки матеріали справи не містять належних і беззаперечних доказів, які б свідчили про переважну вину одного з учасників ДТП, суд вважає, що ступінь вини обох водіїв є рівнозначним.

Відтак, виходячи із засад справедливості, розумності та пропорційності цивільно-правової відповідальності, шкода, завдана позивачу, підлягає розподілу між винними особами у рівних частках — по 50 відсотків кожним.

Оскільки обов`язок здійснення регламентної виплати у даному випадку покладений на МТСБУ, суд вважає, що з відповідача підлягає стягненню 50 відсотків від визначеного розміру матеріальної шкоди, що становить 34 864,6 (69 729,2/2) грн та відповідає частці відповідальності за наслідки дорожньо-транспортної пригоди.

За таких обставин доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції повинен був застосувати положення п. 3 ч. 1 ст. 1188 ЦК України, відповідно до яких при наявності вини всіх осіб, діяльністю яких завдано шкоду, розмір відшкодування визначається пропорційно ступеню вини кожного учасника, проте суд безпідставно стягнув із МТСБУ повний розмір шкоди, не визначивши частку вини водія, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи апеляційним судом.

Разом з тим, з приводу доводів відповідача про порушення правил територіальної підсудності, з посиланням на ч. 2 ст. 27 ЦПК України, суд зазначає наступне.

Загальне правило підсудності не є виключним і застосовується з урахуванням спеціальних норм процесуального закону. Відповідно до ст. 28 ЦПК України позови про відшкодування шкоди можуть пред`являтися також за місцем її заподіяння, а спірні правовідносини у цій справі виникли з ДТП, що сталася на території Кіровоградської області, що надає позивачу право обрати відповідний суд.

Матеріали справи не свідчать про порушення правил виключної підсудності або розгляд справи судом, якому вона не була підсудна, а тому справа розглянута судом у межах встановленої законом юрисдикції, а доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними та підлягають відхиленню.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Суд першої інстанції, розглядаючи позов, не врахував, що дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок взаємодії двох джерел підвищеної небезпеки та наявності вини обох водіїв, встановленої висновком судової експертизи, у зв`язку з чим не застосував положення частини першої статті 1188 ЦК України щодо розподілу відповідальності пропорційно ступеню вини кожного з них, безпідставно поклавши обов`язок відшкодування всієї шкоди на МТСБУ та не визначивши частку відповідальності відповідача у межах 50 відсотків.

Неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права відповідно до п. п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України є підставами для зміни рішення суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, апеляційна скарга МТСБУ підлягає частковому задоволенню, рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 03 лютого 2026 року зміні та стягнення з МТСБУ на користь ОСОБА_1 34 864 грн 60 коп матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП.

Щодо судових витрат

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції зміні, розподіл судових витрат також підлягає зміні.

З огляду на те, що позовні вимоги задоволено частково у розмірі 50 % від ціни позову, в порядку розподілу судових витрат з МТСБУ на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню пропорційно задоволеним вимогам 454 грн (908*50 %) судового збору, 4 000 (8 000*50 %) грн витрат на професійну правничу допомогу та 990 (1 980*50 %).

Крім того, пропорційно задоволеним вимогам апеляційної скарги з ОСОБА_1 на користь МТСБУ підлягає стягненню 681 (1362*50 %) грн, сплаченого відповідачем за подання апеляційної скарги.

З урахуванням проведення взаємозаліку судових витрат з ОСОБА_1 на користь МТСБУ підлягає стягненню 227 (681-454) грн судового збору, а з МТСБУ на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 4 000 грн витрат на професійну правничу допомогу та 990 грн витрат на проведення експертного автотоварознавчого дослідження.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 - 384 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України задовольнити частково.

Рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 03 лютого 2026 року змінити.

Стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України (код ЄДРПОУ 21647131) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) 34 864 (тридцять чотири тисячі вісімсот шістдесят чотири) грн 60 коп матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України (код ЄДРПОУ 21647131) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 )4 000 (чотири тисячі) грн витрат на професійну правничу допомогу та 990 (дев`ятсот дев`яносто) грн витрат на проведення експертного автотоварознавчого дослідження.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 )на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (код ЄДРПОУ 21647131) 227 (двісті двадцять сім) грн судового збору.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий суддя С. І. Мурашко

Судді С. М. Єгорова

О. І. Чельник