Постанова від 30 вересня 2025 р. у справі №387/1356/23 — Кропивницький апеляційний суд

ПОСТАНОВА

Іменем України

01 жовтня 2025 року м. Кропивницький

справа № 387/1356/23

провадження № 22-ц/4809/1104/25

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Карпенка О. Л. (головуючий, суддя-доповідач), Єгорова С. М., Чельник О. І.,

за участю секретаря судового засідання Гончар О. В.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідач – ОСОБА_2 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – приватний нотаріус Чугуївського районного нотаріального округу Харківської області Оксендлєр Ольга Борисівна,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 , від імені якої діє представник - адвокат Патрікан Олександр Миколайович, на рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області (суддя Солоненко Т. В.) від 21.04.2025,

ВСТАНОВИВ:

1.Короткий зміст позовних вимог

09.08.2023 ОСОБА_1 , від імені якої діє представник – адвокат Ведющенко Віктор Володимирович, звернулася до суду з позовом до Піщанобрідської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, ОСОБА_3 , третя особа – приватний нотаріус Чугуївського районного нотаріального округу Харківської області Оксендлєр Ольга Борисівна, про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини.

Позов мотивований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її свекруха ОСОБА_4 внаслідок чого відкрилася спадщина на належне їй майно, а саме – земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 6,63 га, яку вона заповіла ділянку позивачці, згідно із заповітом від 03.04.2021, який до моменту смерті спадкодавця не змінювався та не скасовувався.

Позивачка, як спадкоємець за заповітом, у встановлений законом строк заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори не подала з наступних причин: з 13.07.2016 по 13.01.2017 вона хворіла та проходила амбулаторне лікування; позивачка є особою похилого віку; віддаленість від її місця проживання та місцем відкриття спадщини; примірник заповіту потрапив до неї лише у 2023 році.

Отримавши заповіт вона 07.06.2023 звернулася із заявою до приватного нотаріуса Чугуївського районного нотаріального округу Харківської області Оксендлєр Ольги Борисівни із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом, але отримала відмову через пропуск нею строку на прийняття спадщини та пропозицію вирішити це питання у судовому порядку.

Посилаючисьна такі обставини, ОСОБА_1 просила суд визначити їй додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , тривалістю два місяці з моменту набрання рішенням суду законної сили.

2.Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 23.01.2023 позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визначено ОСОБА_1 додатковий строк для прийняття спадщини, що відкрилася після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Чугуїв Харківської області, строком на два місяці з моменту набрання рішенням законної сили. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що:

-позивачка, яка не належить до числа спадкоємців за законом, пропустила строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважної причини так, як вона не була обізнана про існування вищевказаного заповіту, складеного спадкодавицею на її користь, а також у період строку, наданого законодавством для подачі заяви про прийняття спадщини, а саме з 13.07.2016 по 13.01.2017 знаходилася на амбулаторному лікуванні. Крім того, позивачка постійно проживає у сільській місцевості у с. Піщаний Брід Новоукраїнського району Кіровоградської області, а спадкова справа нотаріусом відкрита у м. Чугуїв Харківської області, на відстані більш ніж 720 км, що урахуванням похилого віку є значною відстанню;

- позовні вимоги до Піщанобрідської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області є безпідставними, оскільки рада є неналежним відповідачем.

2.2. Постановою Кропивницького апеляційного суду від 16 квітня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 23.01.2023 - без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції встановив поважні причини пропуску позивачкою строк для подання нею заяви про прийняття спадщини так, як вона не є спадкоємцем за законом, не була обізнана про існування заповіту, складеного спадкодавицею на її користь, нотаріус не повідомив її про відкриття спадщини та наявність заповіту. Позивачці про існування заповіту їй стало відомо в червні 2023 року, після чого вона звернулася із заявою до приватного нотаріуса, а тому суд правильно визнав поважними причини пропуску строку на звернення із заявою про прийняття спадщини та встановив достатній для цього додатковий строк – два місяці.

Колегія суддів апеляційного суду також погодилася з правильністю рішення суду в частині відмови у задоволенні позову до Піщанобрідської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області як неналежного відповідача.

2.3. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 04.09.2024 рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 23.01.2023 та постанову Кропивницького апеляційного суду від 16.04.2024 року у частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини скасовано та передано справу на новий розгляд у цій частині до суду першої інстанції.

Верховний Суд вказав:

-суди нижчих інстанцій не перевірили чи виконав приватний нотаріус Оксендлєр О. Б. обов`язок після заведення спадкової справи перевіряти наявність заповіту, чи вчинив він дії щодо сповіщення спадкоємців, місце проживання або роботи яких йому було є відомим, чи скористався приватний нотаріус правом зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення у пресі;

-суди не врахували, що перебування позивача на амбулаторному, а не стаціонарному лікуванні, проживання у сільській місцевості не є в розумінні ч. 3 ст. 1272 ЦК України тими перешкодами, які унеможливлювали її звернення до нотаріуса як за місцем знаходження спірного майна, так і за місцем свого проживання із заявою про прийняття спадщини;

-суд першої інстанції не дотримався завдань підготовного провадження, не з`ясував та не уточнив підстави заявленого позову, не встановив чи свідчить посилання позивача на отримання примірника заповіту у 2023 році про його необізнаність щодо існування цього заповіту.

2.4. Рішенням Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 21.04.2025 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 задоволено. Суд визначив ОСОБА_1 додатковий строк для прийняття спадщини, що відкрилася після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Чугуїв Харківської області, строком на два місяці з моменту набрання рішенням законної сили.

Суд встановив, що позивачка дізналась про наявність складеного померлою ОСОБА_4 на її ім`я заповіту та отримала копію заповіту разом із довідкою Піщанобрідської сільської ради від 02.06.2023 № 617, тобто після спливу строку звернення із заявою про прийняття спадщини.

Суд дійшов висновку, що відсутність близьких та родинних відносинах ОСОБА_1 з ОСОБА_4 , а також необізнаність спадкоємця про заповіт є поважними причинами пропуску строку для звернення із заявою про прийняття спадщини, що є підставою для визначення позивачці додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Водночас суд вказав, що такі підстави позову як хвороба позивачки з 13.07.2016 по 13.01.2017, віддаленість постійного місця проживання позивачки від місця відкриття спадщини та похилий вік останньої, не є в розумінні ч. 3 ст. 1272 ЦК України тими перешкодами, які унеможливлювали звернення ОСОБА_1 до нотаріуса як за місцем знаходження спірного майна, так і за місцем свого проживання із заявою про прийняття спадщини.

3.Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги

Відповідач ОСОБА_2 , від імені якої діє представник - адвокат Патрікан Олександр Миколайович, звернувся до Кропивницького апеляційного суду з апеляційною скаргою на рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 21.04.2025 у справі № 387/1356/23, просить скасувати це рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Доводи апеляційної скарги полягають у тому, що суд дійшов необґрунтованого висновку про необізнаність ОСОБА_1 про існування складеного ОСОБА_4 її ім`я заповіту, а також, що вона отримала копію заповіту разом із довідкою Піщанобрідської сільської ради від 02.06.2023 № 617. Згідно з вказаної довідки сільської ради ОСОБА_4 було повідомлено про посвідчення заповіту, але його примірник чи копія не надавалися позивачці, що також підтверджується іншою довідкою сільської ради від 04.10.2024 № 01/-22/281/2.

Позивачка не пояснила суду та не підтвердила доказами походження наявного у неї примірника заповіту.

Крім того, суд не взяв до уваги показання свідків, які підтвердили, що задовго до 2023 року позивачка знала про заповіт. Аргумент суду про те, що наявність двох послідовних заповітів ОСОБА_4 викликає сумнів у покликаннях свідків на обізнаність позивачки про складений саме на її ім`я заповіт.

Позивачка не довела, що вона не знала про існування заповіту. Який разом із заявою про прийняття спадщини вона подала нотаріусу 07.06.2023.

Викладений у мотивувальній частині оскарженого рішення висновки суду про те, що лише у червні 2023 року ОСОБА_1 дізналася про наявність заповіту на її користь не відповідає обставинам справи.

Безпідставне надання позивачці додаткового строку для прийняття спадщини є порушенням принципу правової визначеності, як складового елемента верховенства права, та є незаконним втручанням у права відповідачки - спадкоємиці, яка прийняла спадщину,

4.Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу

До Кропивницького апеляційного суду від представника позивачки ОСОБА_1 – адвоката Ведющенка Віктора Володимировича надійшов відзив на апеляційну скаргу у якому викладено заперечення проти доводів та вимог скарги. Зокрема, вказує, що позивачка була невісткою померлої ОСОБА_4 , не проживала з нею і не мала інформації про заповіт, а його копію отримала в Піщанобрідській сільській раді Новоукраїнського району Кіровоградської області разом з довідкою № 617 від 02.06.2023 та звернулася до приватного нотаріуса Чугуївського районного нотаріального округу Харківської області Оксендлер О. Б. Суд не мав переконливих доказів того, що позивачка раніше знала про заповіт на її користь, а тому зробив правильний висновок про те, з якого часу позивачка дізналася про своє право на спадкування відповідно до поданих доказів.

5.Позиції учасників справи, висловлені у судовому засіданні 01.10.2025

Апелянт ОСОБА_2 особисто в судове засідання не з`явилася, а її представник – адвокат Патрікан Олександр Миколайович підтримав апеляційну скаргу.

Позивач у справі ОСОБА_1 та її представник – адвокат Ведющенко Віктор Володимирович були повідомлені належним чином про час, дату та місце розгляду справи, що підтверджується довідкою про доставку електронної повістки в електронний кабінет адвоката Ведющенка Віктора Володимировича (том 2, а. с. 217), у судове засідання не з`явилися. 01.10.2025 на електронну адресу Кропивницького апеляційного суду надійшло клопотання адвоката Ведющенка Віктора Володимировича про розгляд справи без його участі та без участі позивачки (том 2, а. с. 224 – 225).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – приватний нотаріус Чугуївського районного нотаріального округу Харківської області Оксендлєр Ольга Борисівна повідомлена належним чином про час. дату та місце розгляду справи (том 1, а. с 218), але в судове засідання не з`явилася, подала до суду письмове клопотання про розгляд справи без її участі (том 2, а. с. 209).

Згідно з ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

За таких обставин суд на місці постановив ухвалу про задоволення клопотань представника позивачки та третьої особи про розгляд справи за відсутності їх відсутності.

6.Позиція апеляційного суду щодо апеляційної скарги

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до частин 1, 2, 4 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У справі № 387/1356/23, яка переглядається в апеляційному порядку, первісно позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини, висунувши свої вимоги до Піщанобрідської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області та ОСОБА_3 .

Рішенням Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 23.01.2023, залишеним без змін постановою Кропивницького апеляційного суду від 16.04.2024, позов ОСОБА_1 задоволено частково, визначено їй додатковий строк для прийняття спадщини, що відкрилася після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Чугуїв Харківської області, строком на два місяці з моменту набрання рішенням законної сили. В іншій частині позовних вимог відмовлено у зв`язку із тим, що Піщанобрідська сільська рада Новоукраїнського району Кіровоградської області не є належним відповідачем за пред`явленим ОСОБА_1 позовом.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 04.09.2024 рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 23.01.2023 та постанову Кропивницького апеляційного суду від 16.04.2024 року у частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини скасовано та передано справу на новий розгляд у цій частині до суду першої інстанції.

Таким чином, у справі № 387/1356/23 спір між ОСОБА_1 та Піщанобрідська сільська рада Новоукраїнського району Кіровоградської області про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини, вирішено остаточним рішенням Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 23.01.2023, залишеним без змін постановою Кропивницького апеляційного суду від 16.04.2024.

Рішенням Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 21.04.2025 у справі № 387/1356/23 вирішено спір між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини.

При цьому суд визнав неповажними причини пропуску ОСОБА_1 строку на подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилася в наслідок смерті ОСОБА_4 , якими позивачка обгартовувала свій позов і в уточненій позовній заяві називала факультативними: хвороба та лікування позивачки з 13.07.2016 по 13.01.2017; значна відстань між місцем проживання відповідачки та місцем відкриття спадщини; похилий вік позивачки.

Свій висновок щодо цих, наведених позивачкою причин пропуску строку, встановленого ч. 1 ст. 1270 ЦК України, суд підкріпив висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 04.09.2024.

З рішенням суду першої інстанції в цій частині (стосовно причин пропуску позивачкою строку для подання заяви про прийняття спадщини, які суд визнав неповажними) сторони погодилися. Зокрема, позивачка апеляційну скаргу не подала взагалі, а відповідачка у своїй апеляційній скарзі аргументів на спростування цього висновку суду не навела.

Натомість в апеляційній скарзі ставиться питання про неправильність висновку суду про те, що поважними причинами пропуску позивачкою строку для подання заяви про прийняття спадщини стали її необізнаність про існування заповіту та отримання його копії лише у червні 2023 року.

Враховуючи принцип диспозитивності цивільного судочинства, переглянувши справу в межах доводів та вимог апеляційної скаргиза наявними у ній доказами, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним нормам закону, а томувимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню.

7.Суд першої інстанції встановив такі неоспорювані обставини:

ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Чугуїв Харківської області померла ОСОБА_4 , що підтверджується відомостями свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 14.07.2016, виданого Чугуївським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області (том 1, а. с. 6).

Згідно із заповітом, посвідченим 03.04.2012 секретарем Піщанобрідської сільської ради Пархоменко Т. А., ОСОБА_4 на випадок своєї смерті зробила таке розпорядження: «Належну мені земельну ділянку на підставі державного акту ІV-КР № 005316 заповідаю ОСОБА_1 » (том 1, а. с. 7).

Факт посвідчення 03.04.2012 Піщанобрідською сільською радою Новоукраїнського району Кіровоградської області заповіту ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , підтверджується довідкою від 02.06.2023 № 617, виданою Піщанобрідською сільською радою Новоукраїнського району Кіровоградської області (том 1, а. с. 42), а також інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № інформаційної довідки 72789777 від 12.06.2023, відповідно до якої у Спадковому реєстрі знайдено інформацію про:

- заповіт номер у спадковому реєстрі: 1461549, стан: чинний, статус: архівний до 01.12.2000, дата посвідчення ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце посвідчення Харківська область, Чугуївський район, приватний нотаріус Алексик Т.В., інформація про заповідача ОСОБА_4 (1);

- заповіт номер у спадковому реєстрі: 59844636, стан чинний, дата посвідчення ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце посвідчення Кіровоградська область, Піщанобрідська сільська рада Добровеличківського району, інформація про заповідача ОСОБА_4 , дата та час реєстрації: 22.11.2016 (2) (том 1, а. с. 33).

Згідно з довідкою № Ш-18/1249-ЦА від 18.05.2023, виданою Чугуївською міською радою Харківської області ОСОБА_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на день смерті її матері ОСОБА_4 , яка проживала за адресою: АДРЕСА_1 , та померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , з нею були зареєстровані: ОСОБА_2 , дочка; ОСОБА_5 , зять; ОСОБА_6 , брат (том 1, а. с. 43).

Те, що ОСОБА_2 є дочкою ОСОБА_4 підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження від 12.06.2023 № 00040060315 (том 1, а. с. 35 - 36) та витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб від 12.06.2023 № 00040060342 (том 1, а. с. 37 - 38).

Відповідно до довідки Піщанобрідської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області від 26.06.2023 № 01-22/163/2 ОСОБА_2 , жителька м. Чугуїв Харківської області, зареєстрована як внутрішньо переміщена особа на території Піщанобрідської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області за адресою: АДРЕСА_2 (том 1, а. с. 11).

07.06.2023 приватний нотаріус Новоукраїнського районного нотаріального округу Кіровоградської області Левітчук Г. Б. посвідчила справжність підпису ОСОБА_1 на її заяві, адресованій приватному нотаріусу Чугуївського районного нотаріального округу Харківської області Оксендлєр Ользі Борисівні, про те, що за заповітом, посвідченим Піщанобрідською сільською радою Добровеличківського району Кіровоградської області від 03.04.2012 № 55, вона приймає спадщину, яка відкрилася після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Згідно із відміткою на відтиску вхідного штампа, цю заяву приватний нотаріус Чугуївського районного нотаріального округу Харківської області Оксендлєр О. Б. отримала 09.06.2013.

08.06.2023 приватний нотаріус Новоукраїнського районного нотаріального округу Кіровоградської області Левітчук Г. Б. посвідчила справжність підпису ОСОБА_2 на її заяві, адресованій приватному нотаріусу Чугуївського районного нотаріального округу Харківської області Оксендлєр Ользі Борисівні, про те, що вона відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України прийняла спадщину, яка відкрилася внаслідок смерті її матері ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_7 . Цією ж заявою вона повідомила нотаріуса про те, що їй відомо про заповіт ОСОБА_4 , посвідчений Піщанобрідською сільською радою Добровеличківського району Кіровоградської області від 03.04.2012 № 55 (том 1, а. с. 27).

Згідно із відміткою на відтиску вхідного штампа, цю заяву приватний нотаріус Чугуївського районного нотаріального округу Харківської області Оксендлєр О. Б. отримала 12.06.2013.

12.06.2023 приватний нотаріус Чугуївського районного нотаріального округу Харківської області Оксендлєр Ольга Борисівна на підставі заяви ОСОБА_2 про прийняття спадщини завела спадкову справу № 120/2023 щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_4 та внесла відомості щодо неї до Спадкового реєстру (том , а. с. 32).

Листом від 10.06.2023 № 408/01-16, приватний нотаріус Чугуївського районного нотаріального округу Харківської області Оксендлєр О. Б. повідомила ОСОБА_1 щодо її заяви про прийняття спадщини за заповітом ОСОБА_4 від 03.04.2012, про те, що дочка спадкодавиці ОСОБА_4 - ОСОБА_2 прийняла спадщину відповідно до ст.1268 ЦК України (постійно проживала разом зі спадкодавицею на час відкриття спадщини), а тому нотаріус запропонувала ОСОБА_1 звернутися до спадкоємиці ОСОБА_2 щодо отримання згоди на прийняття нею спадщини, або вирішити питання про встановлення додаткового строку для спадщини за заповітом у судовому порядку ( том 1, а. с. 9).

Згідно з довідками виданої Піщанобрідською сільською радою Новоукраїнського району Кіровоградської області від 04.10.2024 № 01-22/281/2 та від 11.03.2025 № 01-22/106/2, ОСОБА_4 до Піщанобрідської сільської ради з проханням надати їй примірник чи дублікат заповіту від 03.04.2012, зареєстрованого за №55, до липня 2023 року не зверталася (том 1, а. с. 231, том 2, а. с. 131).

8.Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення

8.1.Норми права та їх джерела

Згідно зі ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України).

Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (ст. 1223 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1269, ч. 1 ст. 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (ст. 1272 ЦК України).

8.2.Оцінка аргументів учасників справи та висновків суду першої інстанції

Аналіз вказаних норм ЦК України дає підстави для висновку, що прийняття спадщини є вольовою дією спадкоємця, за виключенням тих випадків, коли спадщина вважається прийнятою спадкоємцем через пряму вказівку закону та за умови, що він не відмовився від її прийняття.

Право на прийняття спадщини є строковим, а перебіг цього строку починається з часу відкриття спадщини й спливає через шість місяців. Впродовж цього строку, спадкоємець має право прийняти спадщину або відмовитися від її прийняття. Якщо він не вчиняє жодної із цих дій, закон визнає його таким, що спадщину не прийняв, тобто не набув відповідних прав та обов`язків спадкодавця.

Проте, законодавець допускає можливість існування таких обставин, які перешкоджають волевиявленню спадкоємця на прийняття спадщини у відведений для цього законом строк. За таких обставин не вчинення спадкоємцем дій направлених на набуття спадщини знаходяться поза його волею.

Якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон надає йому можливість за домовленістю зі спадкоємцями, які прийняли спадщину, подати заву про прийняття спадщини поза межами шестимісячного строку і не залежно від поважності причин та тривалості пропуску такого строку,

Якщо ж така згода відсутня, він має право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви, але при цьому зобов`язаний довести поважність причин пропуску строку.

Ключовою нормою права, яка застосовується до спірних правовідносин, які виникли між ОСОБА_1 , як спадкоємицею за заповітом, яка у встановлений строк не подала заяву про прийняття спадщини, та ОСОБА_2 , як спадкоємицею за законом, яка спадщину прийняла згідно з законом (ч. 3 ст. 1268 ЦК України), є норма ч. 3 ст. 1272 ЦК України, яка встановлює підстави та порядок визначення спадкоємцю додаткового строку, достатнього для подання нею заяви про прийняття спадщини.

При цьому, правила ч. 3 ст. 1272 ЦК України про визначення судом додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Поважними слід вважати причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця саме на вчинення дій із прийняття спадщини.

У справі, яка переглядається в апеляційному порядку, позивачка, як спадкоємець за заповітом, звернулася до суду про визначення їй додаткового строку на прийняття спадщини, які відкрилася внаслідок смерті її свекрухи ОСОБА_4 .

З урахуванням зави про уточнення підстав позову вона стверджувала, що встановлений законом строк пропустила з ряду причин, зокрема, через незнання про існування заповіту та відсутність у неї його копії.

Інші наведені нею причини, які вона сама визначила як факультативні, суд першої інстанції поважними не визнав, посилаючись на сталу судову практику Верховного Суду. Сторони у справі з висновками суду в цій частині погодилася. Підстав вважати, що суд при цьому порушив норма матеріального права немає, а тому, під час апеляційного перегляду справи положення ч. 4 ст. 367 ЦПК України не застосовуються.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).

Здійснивши тлумачення норм ч. 1 ст. 1269, ч. 1 ст. 1270, ч. 3 ст. 1272 ЦК України, Велика Палата Верховного Суду сформулювала у постанові від 26.06.2024 у справі № 686/5757/23 такі висновки щодо застосування зазначених норм права:

«151. Необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, що випливає з принципу свободи заповіту, проте така необізнаність повинна ототожнюватися з незнанням спадкоємцем про його право на спадкування загалом; в такому випадку особа з незалежних від неї причин не вчиняє юридично значущих дій, які пов`язані з набуттям нею певних прав, що випливають із спадкування.

152. Обставини усвідомлення особою того, що вона має право на спадкування за законом, наприклад, на підставі своєї спорідненості із спадкодавцем у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, закликаних до спадкування, та невчинення нею жодних активних дій з прийняття спадщини та щодо встановлення спадкової маси не можуть обґрунтовувати поважність причин пропуску нею строку для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом, про існування якого особа не знала.

153. Після закінчення строку, передбаченого ЦК України для подання заяви про прийняття спадщини, право спадкоємця на прийняття / відмову від прийняття спадщини є реалізованим, а його результат не підлягає зміні у зв`язку з обставинами, які залежали від самого спадкоємця, до яких, зокрема, входить пасивна поведінка спадкоємця, який усвідомлює чи повинен усвідомлювати (на підставі своєї спорідненості із спадкодавцем та відсутністю спадкоємців попередньої черги, закликаних до спадкування) наявність у нього права на спадкування.

154. Резюмуючи, Велика Палата Верховного Суду, з урахуванням конкретних обставин справи, що переглядається, висновує, що необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини, а у вирішенні питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини потрібно враховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права. Проте це стосується обставин, за яких заповіт є єдиною підставою спадкування і незнання про його існування не вимагає від спадкоємця вчинення дій щодо прийняття спадщини. Спадкоємець за законом, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини у встановлений шестимісячний строк з часу відкриття спадщини. Тож необізнаність про наявність заповіту може вважатися поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини тільки для осіб, які не є спадкоємцями за законом першої черги або кожної наступної черги спадкоємців за законом, у разі їх обізнаності про відсутність спадкоємців попередньої черги, які набували право на спадкування за законом».

У справі № 387/1356/23, яка переглядається в апеляційному порядку, суд першої інстанції встановив, що спадщина відкрилася внаслідок смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Також суд встанови, що ОСОБА_1 є спадкоємицею за заповітом, а ОСОБА_2 спадкоємцем за законом першої черги щодо майна померлої ОСОБА_4 .

ОСОБА_1 на час відкриття спадщини зі спадкодавицею ОСОБА_4 спільно не проживала, продовж встановленого ч. 1 ст. 1270 ЦК України шестимісячного строку, з 14.07.2013 по 13.01.2017, заяву про прийняття спадщину до нотаріальної контори не подала. З такою нотаріально посвідченою заявою вона звернулася засобами поштового зв`язку лише 07.06.2023, тобто з пропуском строку на 6 років, 5 місяців і 25 днів.

Натомість ОСОБА_2 постійно проживала разом з ОСОБА_4 на час відкриття спадщини, заву про відмову від спадщини вона не подала, а тому на підставі ч. 3 ст. 1268 ЦК України вважається такою, що прийняла спадщину.

Правильність встановлення цих обставин справи сторонами не оспорюється.

Крім того, суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 дізналася про заповіт ОСОБА_4 від 03.04.2012 та отримала його копію разом з цією довідкою Піщанобрідської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області від 02.06.2023 № 617.

Встановивши цю обставину суд виснував, що позивачка не знала про те, що вона має право на спадкування земельної ділянки, щодо якої спадкодавець залишила заповіт, і саме через це своєчасно не подала заяву про прийняття спадщини, суд задовольнив позов та встановив їй додатковий строк для прийняття спадщини.

Щодо цієї обставини та висновку суду першої інстанції між сторонами у справі є спір.

З огляду на положення ч. 1, ч. 3 ст. 12, ч. 1, ч. 5, ч. 6 ст. 81 ЦПК України, кожна зі сторін зобов`язана довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з доводами апеляційної скарги відповідача про те, що внаслідок неправильного дослідження та оцінки доказів суд неправильно установлення обставини, за якої позивачка дізналася про існування заповіту та свого права на спадкування.

Принцип змагальності цивільного судочинства полягає в наступному:

- обов`язок суду розглянути справу не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках;

- обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом;

- забороною доказування на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Докази у справі мають відповідати вимогам належності допустимості, достовірності та достатності, які встановлені статтями 77 - 80 ЦПК України.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 77 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 89 ЦПК України).

У позовній заяві від 09.08.2023 ОСОБА_1 не посилалася на те, що їй не було відомо про заповіт, натомість вказував, що примірник заповіту отримала лише у 2023 році та відразу звернулася до нотаріуса із заявою.

До своєї позовної заяви вона долучила засвідчена адвокатом Ведющенком В. В. копія заповіту ОСОБА_4 від 03.04.2012 (том 1, а. с 7).

Під час першого розгляду цієї справи суди першої та апеляційної інстанції розцінили ці доводи позивачки, як те, що вона не знала про існування заповіт взагалі, а тому з цієї підстави не подала заяву про прийняття спадщини.

Верховний Суд скасував рішення судів нижчих інстанцій, вказавши, що місцевий суд не виконав обов`язку з уточнення підстав позову.

Під час другого розгляду справи в суді першої інстанції позивачка уточнила, що вона не знала про існування заповіту та не мала його у себе, а тому не зверталася до нотаріальної контори із заявою про її прийняття.

Однак позивачка не повідомила суд звідки вона взяла заповіт ОСОБА_4 від 03.04.2012 (хто, коли та при яких обставинах їй його передав?).

Під час розгляду справи представник позивачки повідомив суду про те, що про існування заповіту позивачка дізналася 02.06.2023, коли отримала його копію разом з довідкою Піщанобрідської сільської ради від 02.06.2023 № 617.

Такі пояснення адвоката Ведющенка В. В. суд навів в описовій частині свого рішення від 21.04.2025 (том 2, а. с. 157, абз. 2).

Суд погодився з твердженням представника позивачки та вважав, що про заповіт вона дізналася із довідки Піщанобрідської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області від 02.06.2023 № 617, яку отримала та разом з копією заповіту.

Проте сама позивачка прямо не вказувала на те, що примірник заповіту чи його копію вона отримала від Піщанобрідської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області разом з довідкою від 02.06.2023 № 617.

Крім того, позивачка чи її представник жодним чином не пояснили причину, яка спонукала її звернутися до Піщанобрідської сільської ради за інформацією про померлу свекруху ОСОБА_4 (про місце її проживання та заповіт).

Безпосередньо у довідці від 02.06.2023 № 617 Піщанобрідська сільська рада повідомила позивачці про те, що ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час смерті проживала у м. Чугуїві, а також про те, що від її імені сільська рада посвідчила заповіт від 03.04.2012 № 55.

Відомостей про те, що разом з довідкою заявниці був наданий примірник або копія заповіту немає, про наявність додатків до довідки у довідці не вказано.

Крім того, згідно з іншою довідкою Піщанобрідської сільської ради від 04.10.2024 № 01-22/281/2 ОСОБА_1 до сільської ради з проханням надати їй примірник дубліката заповіту від 03.04.2012 № 55 не зверталася (том 1, а. с. 231).

Цю інформацію Піщанобрідська сільська рада підтвердила у своєму листі від 11.03.2025 № 01-22/106/2, наданому у відповідь на запит судді Солоненко Т. В. (том 2, а. с. 132).

Суд першої інстанції супереч встановленому ст. 89 ЦПК України порядку оцінки доказів проігнорував довідки Піщанобрідської сільської ради від 04.10.2024 № 01-22/281/2, від 11.03.2025 № 01-22/106/2 та за відсутності будь-яких інших доказів, фактично гуртуючись на припущеннях, безпідставно встановив, що позивачка отримала копію заповіту разом з довідкою Піщанобрідської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області від 02.06.2023 № 617 та вперше дізналася про існування заповіту.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що наявність у позивачки примірника заповіту/його копії, походження якого є невстановленим та обґрунтоване самою позивачкою, може вказувати на те, що вона приховує інформацію, розкриття якої для неї може бути невигідним.

Інші докази у справі вказують на те, що про заповіт їй було відомо ще з часу відкриття спадщини.

На це вказував у своїх показаннях свідок ОСОБА_7 , який був допитаний у судовому засіданні 26.02.2025, та повідомив суду, що він працює головою ФГ «Веснянка», яке орендує земельну ділянку, належну ОСОБА_4 та що орендну плату за неї отримувала ОСОБА_1 .

Цей свідок також повідомив суду, що по смерті ОСОБА_4 , у 2016 році позивачка прийшла до нього з документами (свідоцтвом про смерть ОСОБА_4 та заповітом із сільської ради; копії чи оригінали документів бачив свідок, він не пам`ятає) й повідомила, що буде успадковувати земельну ділянку, а тому ФГ «Веснянка» продовжувало виплачувати їй орендну плату, але наполягало на належному оформленні нею земельної ділянки та пропонувало їй допомогу в оформленні.

Інший допитаний судом свідок ОСОБА_8 пояснив, що з 2021 року працює заступником голови ФГ «Веснянка», яке орендує земельну ділянку, належну ОСОБА_4 . Він з`ясував, що орендну плату за померлого орендодавця отримує ОСОБА_1 . Свідок повідомив суду, що особисто в літку 2021 року звернувся до ОСОБА_1 по цьому питанню, а та повідомила, що вона знає про заповіт і у неї всі документи упорядковані. При цьому свідок особисто заповіт не бачив.

Позивачка не заперечувала правдивість показань цих свідків.

Таким чином два свідка підтвердили, що вони особисто у різний час спілкувалися з позивачкою щодо наявності у неї права земельну ділянку померлої ОСОБА_4 та права на отримання плати за користування цим майном і вона повідомила їм, що вважає себе спадкоємцем цього майна згідно з заповітом.

Суд не визнавав ці докази неналежними чи недопустимими, проте до уваги їх не взяв.

При цьому суд вважав, що є обставини, які викликають обґрунтовані сумніви у достовірності цих доказів, адже у Спадковому реєстрі зареєстровано два заповіти ОСОБА_4 (від 26.06.1998 та від 03.04.2012), а тому неможливо точно встановити, що позивачці було відомо саме про заповіт від 03.04.2012, який спадкодавиця склала на користь позивачки.

Колегія суддів апеляційного суду не погоджується з такою оцінкою достовірності показань допитаних судом свідків.

Наявність у спадковому реєстрі двох заповітів жодним чином не вказує на те, що позивачка у вільному спілкуванні зі свідками, обґрунтовуючи наявність у неї права на земельну ділянку померлої власниці, могла спиратися на заповіт ОСОБА_4 від 26.06.1998, складений на квартиру у м. Чугуїві та на користь ОСОБА_9 (том 2, а. с. 74).

Отже, є очевидним, що у повідомлених свідками випадках вона зверталася до заповіту, який стосувався саме її та земельної ділянки.

Таким є заповіт від 03.04.2012 № 55, посвідчений у Піщанобрідській сільській раді.

Цей заповіт був останнім заповітом ОСОБА_4 , що підтверджується відомостями Спадкового реєстру (том 2, а. с. 56).

З огляду на докази у справі: позивачка володіє примірником заповіту/його копією; твердження її представника про отримання копії заповіту 02.06.2023 у Піщанобрідській сільській раді спростовано письмовими доказами; у спілкуванні зі свідками ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у 2016 та 2021 роках відповідно повідомляла їм про свої права на земельну ділянку на підставі заповіту, колегія суддів апеляційного суду вважає, що у справі відповідачка спростувала твердження ОСОБА_1 про те, що вона була необізнаною про наявність у неї права на спадщину, яка відкрилася внаслідок смерті ОСОБА_4 , з часу її відкриття та до червня місяця 2023 року.

На переконання колегії суддів апеляційного суду, докази у справі вказують на те, що з 14.07.2016 по 13.01.2017 ОСОБА_1 знала про виникнення у неї права на прийняття спадщини за заповітом від 03.04.2012, до складу якої входить право власності на земельну ділянку.

З огляду на те, що адвокат Ведющенко В. В. засвідчив копію заповіту від 03.04.2012 за правилами п. 5.26 ДСТУ 4163:2020 «Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів», вказавши «Згідно з оригіналом», колегія суддів доходить висновку, що оригінал цього документа знаходиться у позивачки.

Навіть якщо припустити, що у позивачки є лише копія заповіту, то відповідно до змісту положень п. 2 Глави 10 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженому наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 (далі – Порядок), це не позбавло її права подати заяву про прийняття спадщини, адже згідно зі ст. 69 Закону України «Про нотаріат» та речення 2 п.п. 2.3 п. 2 Глави 10 згаданого Порядку, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, перед видачею спадкоємцю свідоцтва про право на спадщину за заповітом нотаріус перевіряє наявність заповіту та витребовує повну інформацію про посвідчений іншим нотаріусом заповіт.

Таким чином, наявність/відсутність у спадкоємця оригіналу заповіту не впливає на його можливість свідомо прийняти спадщину, подавши відповідну заяву, якщо йому відомо про існування заповіту.

У цій справі позивачка знала про існування заповіту та його зміст, але у встановлений законом строк заяву до нотаріальної контори про прийняття спадщини не подала, а тому вважається такою, що спадщину не прийняла.

Поважних причин пропуску строку для прийняття спадщини вона не довела.

Тривалість пропуску позивачкою строку для прийняття спадщини є значною.

За таких обставин, суд першої інстанції, внаслідок неправильність установлення обставин, які мають значення для справи, помилково встановив наявність поважної причини пропуску строку на подання заяви про прийняття спадщини,

Фактично перешкод для подання такої заяви у позивачки не було, а вона не скористалася правом на прийняття спадщини з власних міркувань, які правового значення не мають, тому суд безпідставно визначив їй додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини.

Велика Палата Верховного Суду у п. 58 постанови від 26.06.2024 у справі № 686/5757/23 зауважувала, що безпідставне надання додаткового строку для прийняття спадщини є порушенням правової визначеності як елемента правовладдя (верховенства права) та є незаконним втручанням у права спадкоємців, які прийняли спадщину, а у разі відсутності таких спадкоємців - в інтереси територіальної громади, яка має право на визнання спадщини відумерлою.

Щодо повідомлення/неповідомлення приватним нотаріусом Оксендлєр О. Б. спадкоємця за заповітом ОСОБА_1 про наявність заповіту, на що звернув увагу Верховний Суд у постанові від 04.09.2024 у цій справі.

Статтею 63 Закону України «Про нотаріат» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що нотаріус або в сільських населених пунктах - посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, отримавши від спадкоємців повідомлення про відкриття спадщини, зобов`язана повідомити про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких відоме. Нотаріус або посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, також може зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення у пресі.

Відповідно до п.п. 2.2 п. 2 та п.п. 3.2 п. 3 Глави 10 Розділу ІІ Порядку у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, під час заведення спадкової справи нотаріус за даними Спадкового реєстру перевіряє наявність заведеної спадкової справи, спадкового договору, заповіту. Для того, щоб не допустити пропуску шестимісячного строку для прийняття спадщини, нотаріус роз`яснює спадкоємцям право подачі заяви про прийняття спадщини чи про відмову від її прийняття.

Отже, наведеними правилами передбачено обов`язок нотаріуса після заведення спадкової справи перевіряти наявність заповіту, вчиняти дії щодо сповіщення спадкоємців, місце проживання або роботи яких йому/їй є відомим, а також право зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення у пресі.

Метою покладення на нотаріуса обов`язку з роз`яснення спадкоємцям права подачі заяви про прийняття спадщини чи про відмову від її прийняття є недопущення пропуску шестимісячного строку для прийняття спадщини, про що прямо вказано у та п.п. 3.2 п. 3 Глави 10 Розділу ІІ Порядку.

У справі, яка переглядається в апеляційному порядку, приватний нотаріус Оксендлєр О. Б. отримала перше повідомлення про відкриття спадщини внаслідок смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , від самої позивачки ОСОБА_1 (зареєстровано у нотаріуса 09.06.2023, том 2, а. с. 50).

Таким чином, повідомлення про відкриття спадщини надійшло вже після спливу шестимісячного строку для прийняття спадкоємцями спадщини, а тому інформування нотаріусом спадкоємців про факт відкриття спадщини було нездатне забезпечити подання ними відповідних заяв у встановлений законом строк.

До того ж перше звернення позивачки до нотаріуса саме по собі було поданням заяви про прийняття спадщини.

Отже, те, що нотаріус не надіслав ОСОБА_4 повідомлення про факт, який їй і так був відомий, та який став відомий нотаріусу від самої позивачки, не може бути підставою для задоволення позову про визначення додаткового строку на подання заяви про прийняття спадщини.

9.Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Доводи апеляційної скарги про незаконність і необґрунтованість рішення через неправильність установлення обставин, які мають значення для справи, внаслідок неправильного дослідження та оцінки доказів, знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду справи.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими.

У цій справі місцевий суд помилково вважав доведеним позивачкою те, що вона пропустила строку для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин – необізнаність про існування заповіту.

При цьому супереч ч. 3 ст. 89 ЦПК України суд вибірково оцінив докази.

Натомість зібрані у справі докази спростовують цю обставину, яку суд помилково вважав доведеною.

У зв`язку з тим, що рішення суду першої інстанції не відповідає критеріям законності, обґрунтованості та справедливості, відповідно до приписів ст. 376 ЦПК України, таке рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмовою в задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 - 384ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Вимоги апеляційної скарги ОСОБА_2 , від імені якої діє представник - адвокат Патрікан Олександр Миколайович, задовольнити.

Рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 21.04.2025 скасувати і ухвалити нове судове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – приватний нотаріус Чугуївського районного нотаріального округу Харківської області Оксендлєр Ольга Борисівна, про визначення додаткового строку для подання нею заяви про прийняття спадщини відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст цієї постанови складено 08.05.2026.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 3 ст. 394 ЦПК України.

Головуючий О. Л. Карпенко

Судді: С. М. Єгорова

О. І. Чельник