Постанова від 06 травня 2026 р. у справі №346/5612/25 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 346/5612/25

Провадження № 33/4808/323/26

Категорія ст.130 ч.1 КУпАП

Головуючий у 1 інстанції Васильковський В. В.

Суддя-доповідач Васильєв

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2026 року м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського апеляційного суду Васильєв О.П.,

за участю захисника адвоката Бежука С.М.,

розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 01 квітня 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 ,

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та призначено стягнення у вигляді штрафу у розмірі тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, стягнуто 665 гривень 60 копійок судового збору, -

в с т а н о в и в:

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , 11.10.2025 року о 20 год. 06 хв., у м. Коломия, вул. Дениса Січинського, керував транспортним засобом «Mitsubishi», д.н.з. НОМЕР_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився зі згоди водія, у встановленому законом порядку із застосуванням спеціального технічного приладу газоаналізатор «Драгер 6820», результат 1, 64 %, тест № 05422. Від керування транспортним засобом відсторонений, шляхом передачі тверезому водієві, чим порушив п. 2.9.а ПДР - керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Таким чином, своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Коломийського міськрайонного суду від 01.04.2026 року щодо нього та закрити провадження у справі на підставі п.1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Вважає дану постанову незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню у зв`язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи та грубим порушенням норм процесуального права.

Вказує, що у матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували факт керування транспортним засобом ОСОБА_1 та його вину у вчиненні адміністративного правопорушення.

Зазначає, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували факт зупинки транспортного засобу під його керуванням, законність такої зупинки, відсутня постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності за порушення ПДР.

Крім того, стверджує, що вказані в протоколі обставини спростовуються долученим до матеріалів справи відеозаписом, згідно якого він пройшов огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою спеціального технічного засобу, проте був не згідний з результатом такого огляду. Від пропозиції поліцейського пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння в медичному закладі він відмовився, отже його дії повинні були кваліфікуватись поліцейськими як відмова від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння і порушення пункту «2.5» ПДР.

Також суд не взяв до уваги, що в акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів відсутній підпис ОСОБА_1 , що підтверджує, що він не був згідний з результатами огляду на стан алкогольного сп`яніння, проведеного поліцейськими на місці зупинки транспортного засобу.

Крім того, вказує, що суд першої інстанції при розгляді справи допустив ряд процесуальних порушень, оскільки безпідставно розглянув справу за його відсутності, хоча його захисником було подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з його хворобою та долучено копію відповідного медичного висновку.

В судове засідання апеляційної інстанції особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 не з`явився, хоча в установленому законом порядку повідомлявся про розгляд апеляційної скарги.

Зі змісту доводів захисника адвоката Бежука С.М. вбачається, що ОСОБА_1 знає про розгляд апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції, однак повністю довіряє йому представництво своїх інтересів в суді та не заперечує проти розгляду апеляційної скарги за його відсутності.

Апеляційний суд враховує, що особа, яка притягається до відповідальності самостійно, відповідно до принципу диспозитивності, вирішують питання щодо участі в судовому засіданні суду апеляційної інстанції.

Разом з тим, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, особиста присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та його захисника під час провадження в суді апеляційної інстанції не має такого ж вирішального значення, як в суді першої інстанції. Умови застосування статті 6 Конвенції стосовно провадження в суді апеляційної інстанції залежать від особливостей певного провадження; слід взяти до уваги загалом проведений судовий процес у національній правовій системі, а також роль, яку відіграє у ньому суд апеляційної інстанції (Ермі проти Італії ) При цьому, обвинувачений може відмовитися від свого права брати участь або бути заслуханим в апеляційному провадженні, або прямо, або своєю поведінкою (Кашлев проти Естонії, Хернандес Ройо проти Іспанії).

Апеляційний суд приймає до уваги, що в апеляційному порядку оскаржується рішення, яким ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і в апеляційній скарзі не ставиться питання про погіршення його становища у зв`язку з чим участь особи, яка притягається до відповідальності в суді апеляційної інстанції не є обов`язковою.

Враховуючи наведене апеляційний суд вважає, що розгляд апеляційної скарги може бути проведений без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 .

В судовому засіданні апеляційної інстанції захисник адвокат Бежук С.В. підтримав вимоги апеляційної скарги в повному обсязі, просив скасувати постанову суду та закрити провадження у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130.

Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанову судді необхідно залишити без змін з наступних підстав.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що Європейський суд неодноразово вказував, що адміністративне правопорушення, санкція за вчинення якого у КУпАП передбачає адміністративний арешт, визнається кримінальним правопорушенням у розумінні Конвенції (справа "Гурепка проти України"), а позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки “право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності.

Визнання кримінально-правового змісту справи свідчить про те, що особа, яка притягається до відповідальності за вчинення такого правопорушення повинна користуватися основними гарантіями, які забезпечуються при обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, серед яких право знати, у вчиненні якого правопорушення його підозрюють або обвинувачують, бути чітко і своєчасно повідомленим про свої права та обов`язки, мати захисника, оскаржувати судові рішення в апеляційному та касаційному порядку та інші.

Апеляційний суд також неодноразово звертав увагу на недосконалість КУпАП, який було введено в дію Постановою Верховної Ради Української РСР №8074-10 від 07.12.1984 року та вказував на необхідність здійснення правосуддя, виходячи з загальних принципів здійснення судочинства, з метою забезпечення справедливої процедури і юридичної визначеності.

Так, діючий КУпАП не містить визначення правових підстав для скасування судового рішення суду першої інстанції у зв`язку з чим при вирішанні цього питання необхідно виходити із загальних принципів здійснення судочинства.

Апеляційний суд вважає, що судове рішення суду першої інстанції підлягає обов`язковому скасуванню у тому, випадку, коли за наявності підстав для закриття провадження суд не закрив провадження по справі, або коли рішення було ухвалено незаконним складом суду.

Зокрема, підлягає обов`язковому скасуванню судове рішення у тому разі, коли вину обвинуваченого не доведено сукупністю належних та допустимих доказів по справі, коли відсутня подія правопорушення або коли в діях особи, яка притягається до відповідальності відсутній склад відповідного правопорушення.

Так, враховуючи, що в своїх доводах захисник адвокат Бежук С.М. посилаються на те, що суд першої інстанції прийшов до безпідставного висновку про доведеність вини у вчиненні правопорушення, суд апеляційної інстанції з метою перевірки доводів апеляційної скарги у повному обсязі дослідив долучені до матеріалів провадження докази.

Зокрема, в судовому засіданні суду апеляційної інстанції захисник адвокат Бежук С.М. стверджував, що в матеріалах провадження відсутні дані, які свідчать про законність дій працівників поліції щодо зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 та відсутні докази, які підтверджують факт керування транспортним засобом. Разом з тим, не заперечував, що ОСОБА_1 дійсно пройшов огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, який було проведено поліцейським, внаслідок чого було отримано позитивний результат огляду з яким ОСОБА_1 не погодився. В подальшому ОСОБА_1 дійсно відмовився від проходження повторного огляду на стан сп`яніння у медичному закладі у зв`язку з чим його дії повинні були бути кваліфіковані працівниками поліції як відмова від проходження огляду на стан сп`яніння. Разом з тим, працівники поліції безпідставно склали стосовно ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення в якому звинуватили останнього у керуванні транспортним засобом у стані сп`яніння.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення, та ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили.

Дослідивши у повному обсязі сукупність зібраних по справі доказів та оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, з врахуванням всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Зокрема, згідно даних протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №480586 від 11 жовтня 2025 року, відповідно до якого 11.10.2025 року о 20 год. 06 хв. в м. Коломия, вул. Дениса Січинського ОСОБА_1 керував ТЗ Mitsubishi д.н.з. НОМЕР_1 перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння зі згоди водія проводився у встановленому законодавством порядку із застосуванням спеціального технічного приладу газоаналізатор Драгер 6820. Результат 1,64%. Тест 05422. Від керування ТЗ відсторонений шляхом передачі тверезому водієві, чим порушив п. 2.9 «а» ПДР України, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП (а.с. 1).

Відповідно до виписаних у статтях 254, 255, 256 КУпАП положень, протокол про адміністративне правопорушення – це офіційний документ, відповідним чином оформлений уповноваженою особою про вчинення діяння, яке містить ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого КУпАП, у якому крім іншого, зазначаються відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.

Протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує факти неправомірних дій і розцінюється як основне джерело доказів.

В своїх судових рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував на те, що формулювання обвинувачення є важливою умовою справедливого та об`єктивного судового розгляду.

В рішенні у справі «Маттоціа проти Італії» Європейський Суд зазначив, що «обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення». Хоча ступінь «детальності» інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту.

Апеляційний суд вважає, що обвинувачення висунуте ОСОБА_1 є конкретним, оскільки зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що суть обвинувачення полягає в тому, що він звинувачується у керуванні транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, тобто порушенні вимог п. 2.9 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Протокол складений уповноваженою особою – поліцейським Коломийського РВП ГУНП в Івано-Франківській області сержантом поліції Берилом П.В. із заповненням всіх необхідних реквізитів, встановлених ст. 256 КУпАП та підписаний уповноваженою особою. ОСОБА_1 від підпису відмовився.

При цьому, з протоколу про адміністративне правопорушення та відеозапису, долученого до матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 був присутній при його складанні, ознайомлений із його змістом, йому були роз`яснені права та обов`язки, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП.

У графі протоколу, де передбачені пояснення особи зазначено, що водій відмовився.

У протоколі зазначено про те, що розгляд адміністративної справи відбудеться у Коломийському міськрайонному суді.

Додатково в протоколі зазначено про те, що у водія було вилучене посвідчення водія НОМЕР_2 та виданий тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом НОМЕР_3 .

На переконання апеляційного суду, відеозапис, долучений до матеріалів справи містить достатні дані про те, що ОСОБА_1 був ознайомлений зі змістом протоколу про адміністративне правопорушення.

Згідно з даними акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, огляд ОСОБА_1 проведений у зв`язку з виявленими ознаками алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву, за допомогою приладу алкотестера Драгер 6820, результати огляду на стан сп`яніння – 1,64 проміле. ОСОБА_1 від підпису відмовився. (а.с. 3)

Згідно з даними направлення в КНП «Коломийська ЦРЛ» КМР на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, складеного 11.10.2025 року, внаслідок огляду, проведеного поліцейським у водія ОСОБА_1 виявлено ознаки сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву, огляд проводився за допомогою газоаналізатора Драгер результати огляду 1,63% проміле. До закладу охорони здоров`я ОСОБА_1 не доставлявся (а.с. 6).

Разом з тим, зі змісту матеріалів провадження вбачається, що такий огляд у медичному закладі не проводився, оскільки ОСОБА_1 відмовився від повторного проведення огляду на стан сп`яніння у медичному закладі з метою спростування позитивного результату огляду, який було отримано в результаті огляду проведеного поліцейським за допомогою спеціального технічного приладу.

Апеляційний суд неодноразово зазначав, що відповідно до вимог ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Відповідно до результату проходження тесту на алкогольне сп`яніння №5422 від 11.10.2025 року, встановлено, що огляд проводився на місці за допомогою газоаналізатора «Драгер 6820», результат становить – 1, 64 проміле. (а.с. 5)

Також до матеріалів справи долучені: копія свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки (а.с. 6), ксерокопія посвідчення водія ОСОБА_1 (а.с. 7).

Відповідно до рапорту поліцейського СРПП Коломийського РВП сержанта поліції Берила П.В. вбачається, що 11.10.2025 року перебуваючи у добовому наряді під позивним Ідеал-16 спільно із поліцейським СРПП Коломийського РВП капрала поліції о 20 год. отримали повідомлення від наряду Капрал-16 про те, що ними було зупинено автомобіль мітсубісі д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 , який рухався з порушенням ПДР та ймовірно перебував в стані алкогольного сп`яніння. Прибувши на місце події та поспілкувавшись із ОСОБА_1 в останнього були виявлені явні ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, нестійка хода, після чого ОСОБА_1 було запропоновано пройти освідчення на факт вживання спиртних напоїв за допомогою приладу Драгер 6820 на що останній погодився, результат 1,64 % проміле. Тест №5422. Від проходження медичного освідчення у Коломийській ЦРЛ відмовився. Щодо ОСОБА_1 було винесено адміністративну постанову за ч.1 ст. 122 КУпАП серії ЕНА №5915675 та складено адміністративний протокол за ч.1 ст. 130 КУпАП серії ЕПР1 №480586. Від керування автомобілем відсторонений шляхом передачі тверезому водію ОСОБА_2 (а.с. 8)

Відповідно до рапорту поліцейського НР Коломийського РВУПО в Івано-Франківській області старшого сержанта поліції Фурика Ю. вбачається, що о 20 год. рухаючись по маршруті патрулювання побачили автомобіль, який рухався дорогою без ввімкнених фар ближнього світла в темну пору доби. Зупинивши дане авто та під час перевірки документів у водія були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, а саме різкий запах алкоголю з порожнини рота та нестійка хода. На місце події було викликано наряд патрульної поліції для складання матеріалів. Щодо ОСОБА_1 було складено адміністративний протокол за ч.1 ст. 130 КУпАП серії ЕПР1 №480586, який склав сержант поліції Берило П.В. (а.с. 9)

Так, відповідно до статті 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом апеляційної інстанції були досліджені відеозаписи з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції.

Судом апеляційної інстанції були досліджені відеозаписи з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції, які долучені до протоколу про адміністративне правопорушення.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав відеозаписи належним та допустимим доказом, оскільки вони отримані у встановленому законом порядку та дозволять повно і всебічно встановити обставини вчиненого адміністративного правопорушення. (а.с. 10).

Досліджений судом відеозапис має достатньо високу інформативність, позбавлений упередження і суб`єктивного ставлення, має безсторонній характер, що вимагає від суду ретельного та уважного дослідження вищевказаного доказу у сукупності із іншими доказами по справі.

Відеозаписом зафіксовано, (диск №211/1, файл 2025_1011_195928_0000000_000000_0042) як працівниками поліції зупинено ТЗ під керуванням водія ОСОБА_1 , якому працівники поліції повідомляють, що причиною зупинки транспортного засобу стало те, що на транспортному засобі не горять задні габаритні ліхтарі. Працівники поліції запитують водія про те чи вживав він алкогольні напої і водій повідомляє, що ні. Далі просять його надати посвідчення водія та пропонують пройти огляд на стан сп`яніння. Водій ОСОБА_1 повідомляє, що згідний пройти огляд, після чого працівники поліції викликають ще один наряд поліції.

(диск №211/1, файл 2025_1011_200929_0000000_000000_0043) Працівники поліції з`ясовують у водія ОСОБА_1 місце його проживання та приносять прилад Драгер, проводять контрольне тестування, яке доводить , що алкоголь у приладі відсутній. Водій ОСОБА_1 проходить тест, результат виявляється позитивний і складає 1,64% проміле. Водія ОСОБА_1 запитують чи згідний він із результатом чи бажає проїхати для повторного огляду в медичний заклад. Відеозаписом зафіксовано, як працівники роз`яснюють водію ОСОБА_1 , що результат огляду перевищує допустиму норму 0,2 проміле, а тому водій перебуває в стані сп`яніння. Запитують у водія чи вживав він спиртні напої, однак ОСОБА_1 повідомив, що він спиртні напої не вживав, оскільки в нього виразка, а тому він вжив ложку горілки. Працівники поліції повторно запитали водія ОСОБА_1 чи бажає він проїхати для огляду в Коломийську ЦРЛ, однак останній не висловив бажання пройти огляд на стан сп`яніння у медичному закладі та спростувати позитивний результат огляду на стан сп`яніння, що було розцінено працівниками поліції розцінили як відмову від огляду у медичному закладі.

(диск №211/1, файл 2025_1011_201929_0000000_000000_0044) ОСОБА_1 повідомляють, що відносно нього буде складено протокол за ч.1 ст. 130 КУпАП, йому роз`яснено права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, водій повідомив, що йому зрозумілі його права. Водію повідомили, що його відсторонено від керування у зв`язку із перебуванням у стані сп`яніння. ОСОБА_1 надає працівникам поліції на вимогу свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу.

(диск №211/1, файл MOVA0332) з відеореєстратора службового транспортного засобу працівників поліції зафіксовано рух транспортного засобу марки Mitsubishi Galant д.н.з. НОМЕР_1 та його зупинку на вимогу працівників поліції.

(диск №211/1, файл MOVA0333) з відеореєстратора службового транспортного засобу вбачається, що працівники поліції спілкуються із водієм вищевказаного ТЗ.

(диск №211/2, файл 0000000_0000020251011202045_0022) зафіксовані обставини, які відбувались на місці події, за допомогою бодікамери іншого працівника поліції, крім того зафіксовано як працівники поліції складають адміністративні матеріали щодо ОСОБА_1

(диск №211/3, файл 0000000_0000020251011205047_0023) працівники поліції складають адміністративні матеріали щодо ОСОБА_1 , згодом ознайомлюють водія із протоколом про адміністративне правопорушення та постановою, надають имчасовий дозвіл на керування ТЗ.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що зі змісту вищевказаного відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 не заперечував факт керування транспортним засобом, визнавав вживання алкогольних напоїв, погодився пройти огляд на стан сп`яніння за допомогою спеціального технічного засобу поліцейським на місці зупинки транспортного засобу як водій транспортного засобу та відмовився від проходження повторного огляду на стан сп`яніння у медичному закладі.

Апеляційний суд неодноразово зазначав, що у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння поліцейським у медичному закладі та відсутності правових підстав для проведення огляду у закладі охорони здоров`я, складання відповідного направлення на огляд водія до медичного закладу не є обов`язковим. Направлення на огляд до медичного закладу складається тільки за наявності відповідних правових підстав для проведення такого огляду у медичному закладі.

Зокрема, огляд у медичному закладі повинен бути проведений, коли водій транспортного засобу відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння на місці події поліцейським за допомогою спеціального технічного приладу або якщо водій незгідний з позитивним результатом такого огляду та погоджується повторно пройти відповідний огляд на стан сп`яніння у медичному закладі.

Разом з тим, зі змісту матеріалів провадження вбачається, що такий огляд у медичному закладі не проводився у зв`язку з тим, що водій ОСОБА_1 не заперечував проти позитивного результату огляду, який було отримано за наслідками проведення огляду на стан сп`яніння поліцейським із застосуванням спеціального технічного засобу та відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння у медичному закладі.

Суд вважає безпідставними доводи про відсутність достатніх доказів факту керування транспортним засобом та незаконність його зупинки, оскільки відеозаписами MOVA0332 та MOVA0333 зафіксовано зупинку руху автомобіля Mitsubishi Galant д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 на вимогу працівників поліції та подальше спілкування поліцейських з водієм вказаного транспортного засобу. Крім того, водій ОСОБА_1 надавав для перевірки документи, що додатково підтверджує факт керування ним автомобілем. Відеозаписом зафіксовано причину зупинки транспортного засобу про яку було повідомлено водія транспортного засобу працівниками поліції, а саме несправність задніх габаритних ліхтарів.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що відеозаписом зафіксовано проведення огляду на стан сп`яніння на місці зупинки із застосуванням спеціального технічного засобу Drager, за результатами якого встановлено позитивний результат 1,64 проміле, що значно перевищує допустиму норму. Після цього працівники поліції неодноразово пропонували ОСОБА_1 пройти повторний огляд у медичному закладі, однак останній не висловила чіткої незгоди із отриманим позитивним результатом, зазначав про вжиття алкогольних напоїв у невеликій кількості та відмовився від повторного огляду на стан сп`яніння у медичному закладі.

Апеляційний суд вважає, що відсутність підпису в акті огляду на стан сп`яніння особи, яка проходила такий огляд не свідчить про незгоду з результатами тестування, оскільки незгода з позитивним результатом огляду повинна бути висловлена шляхом активних дій, які свідчать про заперечення факту перебування у стані сп`яніння та намаганні спростувати позитивний результат огляду шляхом повторного проходження огляду у медичному закладі.

Так, водію транспортного засобу ОСОБА_1 було роз`яснено значення встановленого показника та запропоновано пройти медичний огляд у закладі охорони здоров`я, чим було забезпечено його право на можливість спростувати позитивний результат огляду шляхом повторного огляду у медичному закладі.

Апеляційний суд неодноразово наголошував на тому, що незгода водія з результатами огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою спеціального технічного засобу свідчить про недопустимість використання вказаних результатів як доказів доведеності вини у вчиненні адміністративного правопорушення і є правовою підставою для направлення водія на відповідний огляд на стан алкогольного сп`яніння в медичний заклад.

При цьому, незгода водія з результатами огляду, який було проведено працівником поліції за допомогою спеціального технічного засобу може бути здійснена різними способами та встановлюється на підставі доказів, які досліджені в судового засіданні.

Незгода водія транспортного засобу із позитивним результатом проведеного огляду на стан алкогольного сп`яніння повинна бути здійснена безпосередньо після проведення такого огляду, шляхом активних дій самого водія та висловлена в категоричній чіткій формі.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні дані, які свідчать про те, що водій транспортного засобу не погоджувався із результатами огляду, який було проведено поліцейським за допомогою спеціального технічного засобу, а його процесуальна поведінка після проходження огляду свідчить про те, що він не заперечував результати огляду та погоджувався з ними.

Апеляційний суд вважає безпідставними доводи про те, що відмова водія транспортного засобу пройти повторний огляд на стан сп`яніння у медичному закладі та спростувати позитивний результат огляду на стан сп`яніння, унеможливлює звинувачення у керуванні транспортним засобом у стані сп`яніння.

Так, відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.255 КУпАП право на висунення обвинувачення у вчиненні правопорушення, яке передбачено ч.1 ст.130 КУпАП належить посадовим особам органів Національної поліції, які самостійно на власний розсуд у відповідності до принципу диспозитивності вирішують питання щодо наявності достатніх правових підстав для складання відповідного протоколу про адміністративне правопорушення.

Питання про доведеність винуватості у вчиненні правопорушення, яке передбачено ч.1 ст.130 КУпАП вирішується судом за внутрішнім переконанням та ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили.

Апеляційний суд приймає до уваги, що огляд на стан сп`яніння проводиться у відповідності до вимог ст.266 КУпАП з метою відсторонення водія транспортного засобу від керування цим транспортним засобом.

За таких обставин, результати огляду на стан сп`яніння, який був проведений поліцейським або висновок лікаря медичного закладу щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів не можуть бути визнані єдиним та достатнім доказом, який поза розумним сумнівом доводить перебування водія транспортного засобу у стані сп`яніння, оскільки це питання вирішується судом внаслідок дослідження сукупності всіх доказів по справі.

Апеляційний суд неодноразово наголошував на тому, що питання щодо доведеності факту перебування водія транспортного засобу у стані сп`яніння повинно бути вирішено судом за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, на підставі об`єктивної оцінки сукупності зібраних доказів з погляду їх достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Перевіряючи правильність висновків суду першої інстанції щодо доведеності винуватості у вчиненні правопорушення апеляційний суд звертає увагу на те, що долучені до протоколу про адміністративне правопорушення відеозаписи є вичерпно інформативними, належними та допустимими доказами, отриманими у встановленому законом порядку, дозволяють повно і всебічно встановити обставини вчиненого адміністративного правопорушення.

Суд, дослідивши доводи апелянта та сукупність доказів, які долучені до матеріалів провадження встановив, що працівники поліції під час спілкування з ОСОБА_1 , виявивши в останнього ознаки алкогольного сп`яніння, діяли відповідно до приписів законодавства України, в межах своєї компетенції та виконуючи свої професійні обов`язки у відповідності до Закону України «Про Національну поліцію», а відтак обґрунтовано, на законних підставах запропонували водію пройти огляд щодо визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, на що останній добровільно погодився, пройшов такий огляд за допомогою спеціального технічного засобу.

Так, зафіксовані відеозаписом обставини, які були здійснені поліцейським за допомогою нагрудного відео реєстратора, безумовно стосуються вчиненого правопорушення, що надає можливість повно та об`єктивно дослідити їх, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку поліцейських та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Відсутність заперечення та фактична згода водія транспортного засобу із позитивним результатом огляду на стан сп`яніння, який було проведено поліцейським за допомогою спеціального технічного засобу, відмова пройти повторний огляд на стан сп`яніння у медичному закладі з метою спростування зазначеного позитивного результату огляду на стан сп`яніння, свідчить про допустимість вищевказаного доказу та можливість посилання на нього як на доказ, який у сукупності з іншими доказами доводить винуватість у вчиненні правопорушення.

Апеляційний суд неодноразово зазначав, що відмова водія транспортного засобу пройти огляд на стан сп`яніння у медичному закладі свідчить про те, що він не бажає скористатися своїм правом на спростування отриманого результату шляхом проведення такого огляду професійним лікарем у закладі охорони здоров`я та фактично погоджується з отриманим позитивним результатом огляду на стан сп`яніння.

Так, відповідно до вимог ч.5 ст.266 КУпАП огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Разом з тим, судом не встановлено обставин, які свідчать про те, що позитивний результат огляду було отримано з порушенням вимог ст.266 КУпАП і під час проведення огляду на стан сп`яніння, який було проведено поліцейським за допомогою спеціального технічного засобу були допущені порушення вимог закону.

Відмова водія транспортного засобу пройти повторний огляд на стан сп`яніння у медичному закладі та спростувати позитивний результат огляду, який було отримано під час проведення огляду на стан сп`яніння поліцейським, свідчить про можливість використання такого результату як допустимого та належного доказу, який було отримано у встановленому законом порядку.

Доводи сторони захисту про наявність певних ознак правопорушення, яке полягало у відмові водія транспортного засобу пройти огляд на стан сп`яніння у медичному закладі виходять за межі висунутого обвинувачення, оскільки свідчать про вчинення іншого правопорушення, яке стосується виконання водієм транспортного засобу вимог п.2.5 ПДР України і не можуть бути перевірені судом.

Апеляційний суд неодноразово звертав увагу на те, що користування джерелом підвищеної небезпеки покладає на водія транспортного засобу певні додаткові обов`язки, які пов`язані із необхідністю забезпечення безпечного використання транспортних засобів.

Апеляційний суд вважає, що таке обмеження прав конкретної особи повністю відповідає інтересам суспільства щодо забезпечення безпеки дорожнього руху.

Апеляційний суд неодноразово звертав увагу на те, що правомірність дій поліцейських щодо зупинки транспортного засобу не знаходиться у причинному зв`язку з обов`язком водія транспортного засобу пройти відповідний медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння.

Право органів Національної поліції вимагати пройти у встановленому порядку медичний огляд у відповідності до п.2.5 ПДР України кореспондується із обов`язком водія не керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.

Апеляційний суд неодноразово вказував на те, що керування транспортним засобом водієм, який підозрюється в тому, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння, створює реальну небезпеку, яка може призвести до тяжких наслідків.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що у рішенні по справі "О`Галлоран та Франціє проти Сполученого Королівства" від 29.06.2007 року Європейський суд з прав людини постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до національного законодавства працівник поліції самостійно на власний розсуд приходить до висновку про наявність ознак сп`яніння у водія транспортного засобу та вирішує питання щодо необхідності проходження водієм транспортного засобу огляду на стан сп`яніння.

Апеляційним судом не встановлено істотних порушень Інструкції із застосуванням органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України №1026 від 18.12.2018р. які свідчать про те, що вказані відеозаписи необхідно визнати як недопустимі докази.

Апеляційний суд вважає, що сукупність досліджених судом доказів поза розумним сумнівом свідчить про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки він керував транспортним засобом у стані сп`яніння.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що вчинене ОСОБА_1 адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, за своїм характером є грубим суспільно небезпечним проступком у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та створює підвищену небезпеку, як для самого водія, так і для його пасажирів та інших учасників дорожнього руху і може призвести до тяжких непоправних наслідків.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що санкцією ч.1 ст.130 КУпАП передбачено єдиний та безальтернативний вид стягнення, а саме призначення штрафу в розмірі шестисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян з обов`язковим позбавленням правопорушника права керування транспортними засобами строком на один рік.

Притягнення до адміністративної відповідальності водіїв, які керують транспортним засобом у стані сп`яніння пов`язано із необхідністю створення безпечних умов для учасників дорожнього руху, збереження життя і здоров`я громадян.

Підвищення ефективності впливу на дисципліну учасників дорожнього руху забезпечується чітким визначенням правових санкцій за вчинення такого правопорушення.

Апеляційний суд вважає, що обране судом адміністративне стягнення відповідає вимогам ст. 23 КУпАП, відповідно до якої адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення та запобігання вчиненню нових правопорушень самим правопорушником та іншими особами.

При накладенні стягнення судом першої інстанції враховано характер вчиненого та його суспільну небезпеку, особу правопорушника, ступінь його вини та ставлення до вчиненого.

З огляду на наведене підстав для скасування постанови не вбачається.

Керуючись ст. 294 КУпАП,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 01 квітня 2026 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення.

Суддя Івано-Франківського

апеляційного суду О.П. Васильєв