Рішення від 04 травня 2026 р. у справі №766/15458/25 — Херсонський міський суд Херсонської області

Справа № 766/15458/25

н/п 2-а/766/223/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.05.2026 м. Херсон

05 травня 2026 року Херсонський міський суд Херсонської області у складі:

головуючого судді Булах Є.М.,

справа №766/15458/25; провадження№2-а/766/223/26

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку письмового позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

Вимоги позивача

В жовтні 2025 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, у якому просив:

визнати протиправною та скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення №4/0208/ПІВ від 05.08.2025 року про визнання винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, та накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу у сумі 17 000,00 грн.;

провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити;

поновити строк на звернення до суду з позовом;

здійснити розподіл судових витрат.

Виклад позиції позивача.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 05.08.2025 ІНФОРМАЦІЯ_2 винесено постанову №4/0208/ПІВ про визнання винним та накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 у справі про адміністративне правопорушення в порядку статті 279-9 КУпАП.

Згідно оскаржуваної постанови ОСОБА_1 будучи таким, що перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 , маючи статус відношення до військової служби «обмежено придатний», в порушення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» від 04.05.2024 №3621-ІХ, самостійно не з`явився до ТЦК та не пройшов військово-лікарську комісію для уточнення своїх персональних даних в частині придатності до військової служби, в строк до 05.06.2025.

Також, в оскаржуваній постанові зазначено, що позивач порушив Правила військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджених Постановою КМУ №1487 від 30.12.2022, згідно яких призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні:

4) проходити медичний огляд та лікування в закладах охорони здоров`я згідно з рішеннями комісій з питань взяття на військовий облік, направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарських комісій районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я СБУ, а у розвідувальних органах - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії розвідувальних органів;

10) звіряти не рідше одного разу на п`ять років власні персональні дані з обліковими даними районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів;

Вищезазначені персональні дані військовозобов`язаним громадянином ОСОБА_1 самостійно не оновлені: ВЛК не пройдено по теперішній час, що підтверджується його обліковою картою Єдиного державного реєстру «Оберіг», з якої чітко видно, що ці персональні дані ним самостійно не оновлені, а отримати ці дані з інших інформаційних систем оператори реєстру «Оберіг» самостійно не змогли, чим вчинено адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а саме порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період, а тому постановлено притягнути його до адміністративної відповідальності та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000,00 грн.

Позивач не погоджується із вчинення ним адміністративного правопорушення, оскільки ВЛК він пройшов 16.12.2024, що підтверджується медичними документами. Заяву про визнання вини до ІНФОРМАЦІЯ_4 ним не подавалось.

Посилається на недотримання відповідачем приписів законодавства України про адміністративні правопорушення, що тягне недоведеність з боку суб`єкта владних повноважень правомірності оскаржуваної постанови та є підставою для її скасування.

Виклад позиції відповідача

14.11.2025 року ІНФОРМАЦІЯ_2 подано відзив на адміністративний позов.

Відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог та вказує, що згідно облікової картки « ІНФОРМАЦІЯ_5 » ОСОБА_1 будучи таким, що перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 , маючи статус відношення до військової служби «Непридатний в мирний час, обмежено придатний у воєнний час», в порушення ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» від 04.05.2024 року №3621-ІХ, самостійно не з`явився до ТЦК та не пройшов військово-лікарську комісію для уточнення своїх персональних даних в частині придатності до військової служби, в строк до 05.06.2025 року.

Крім того, порушив Правила військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджених Постановою КМУ №1487 від 30.12.2022, згідно яких призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні:

4) проходити медичний огляд та лікування в закладах охорони здоров`я згідно з рішеннями комісій з питань взяття на військовий облік, направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарських комісій районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я СБУ, а у розвідувальних органах - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії розвідувальних органів;

10) звіряти не рідше одного разу на п`ять років власні персональні дані з обліковими даними районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів;

Вищезазначені персональні дані військовозобов`язаним громадянином ОСОБА_1 самостійно не оновлені: станом на 05.08.2025 року був відсутній висновок ВЛК про ступінь придатності до військової служби, що підтверджується його обліковою карткою Єдиного державного реєстру «Оберіг», з якої чітко видно, що ці персональні дані ним самостійно не оновленні, а отримати ці дані з інших інформаційних систем оператори реєстру «Оберіг» самостійно не змогли, так як військово-лікарську комісію без нього пройти не можливо.

05.08.2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 було розглянуто матеріали справи щодо наявності в діях ОСОБА_1 адміністративного правопорушення та встановлено, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, в результаті чого його було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення та накладено стягнення у вигляді штрафу.

Представник відповідача, звертає увагу суду на те, що позивачем 02.08.2025 року до ІНФОРМАЦІЯ_4 подано заяву про визнання вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, скоєне в умовах особливого періоду, а також надав згоду на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності, а отже у відповідності до положень ст. 258 КУпАП відсутня необхідність у складенні протоколу про адміністративне правопорушення, що спростовує твердження позивача у недотриманні відповідачем процедури при розгляді справи.

Крім того, сторона відповідача вказує на сумнівність доводів позивача про ті обставини, що позивачем не подавалась заява про визнання винним себе у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 10-1 КУпАП, те про необізнаність останнього про те що відносно нього буде розглядатися справа про адміністративне правопорушення, оскільки в матеріалах справи міститься заява від 02.08.2025 року, яка містить особистий підпис позивача.

З огляду на викладене та враховуючи, що рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності було прийнято у цілковитій відповідності до норм адміністративного права та з дотриманням адміністративної процедури, представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 15.10.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Призначено судове засідання у справі.

14.11.2025 року від представника відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву.

25.11.2025 року від позивача через канцелярію суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі позивача, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

У час призначений для розгляду справи учасники справи не з`явилися, позивач раніше подав заяву про розгляд справи без участі, позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити. Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. У матеріалах справи наявний відзив на позовну заяву.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Частиною 5 ст. 205 КАС України визначено, що у разі неявки позивача у судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо неявка перешкоджає розгляду справи.

Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта(ч.9 ст. 205 КАС України).

З урахуванням положень ст.205 КАС України, належного повідомлення осіб, що не прибули у судове засідання, заяви позивача про розгляд справи без його участі та відсутності перешкод для розгляду справи у судовому засіданні без сторін, суд постановляє про розгляд справи у письмовому провадженні без участі сторін.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вирішення питання про поновлення строку на звернення до суду із позовом.

У позовних вимогах позивач просить поновити йому строк звернення до суду з підстав того, що позивач оскаржувану постанову не отримував.

Відповідно до штампу ІНФОРМАЦІЯ_4 на оскаржуваній постанові наявна вихідна дата 07.08.2025 та вихідний номер 10/10785, а також наявний напис про те що відправлено порушнику постанови через Укрпошту, але будь-яких належних та допустимих доказів надіслання позивачеві оскаржуваної постанови відповідачем не надано.

Вирішуючи питання про поновлення процесуального строку позивачу на звернення до суду із позовом, суд зазначає наступне.

Строки звернення до суду визначенні ст. 122 КАС України. Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим кодексом, або іншими Законами.

Згідно до ч. 2 ст. 286 КАС України, позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення(постанови), а щодо рішень(постанов) у справах про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

З урахуванням положень ст.ст. 122,123 КАС України, обов`язок доказування поважності причин пропуску строку звернення до суду покладений на позивача.

Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Оцінюючи обставини, що перешкоджали реалізації процесуального права на звернення до суду, на які позивач посилається як на поважні, суд виходить з оцінки та аналізу наведених у заяві доводів і з того, чи мав скаржник за таких обставин можливість своєчасно реалізувати право на звернення до суду.

Рішенням Європейського Суду з прав людини по справі «Іліан проти Туреччини» встановлено, що правило встановлення обмежень до суду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду, повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звернути увагу на обставини справи.

Суд, за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Як вбачається з оскаржуваної постанови позивач її не отримував. Доказів направлення постанови позивачеві відповідачем не надано.

Зазначене свідчить про те, що документ отримано позивачем після набрання постановою законної сили.

Виходячи із обставин, викладених вище, суд дійшов висновку, що доводи позивача про поважність причин пропуску строку звернення до суду є обґрунтованими, а тому суд визнає їх поважними, з огляду на що поновлює пропущений позивачем строк на оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Обставини встановлені судом.

05.08.2025 ІНФОРМАЦІЯ_2 винесено постанову №4/0208/ПІВ про визнання винним за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 у справі про адміністративне правопорушення в порядку статті 279-9 КУпАП

Згідно оскаржуваної постанови ОСОБА_1 будучи таким, що перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 , маючи статус відношення до військової служби «обмежено придатний», в порушення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» від 04.05.2024 №3621-ІХ, самостійно не з`явився до ТЦК та не пройшов військово-лікарську комісію для уточнення своїх персональних даних в частині придатності до військової служби, в строк до 05.06.2025.

Також, в оскаржуваній постанові зазначено, що позивач порушив Правила військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджених Постановою КМУ №1487 від 30.12.2022, згідно яких призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні:

4) проходити медичний огляд та лікування в закладах охорони здоров`я згідно з рішеннями комісій з питань взяття на військовий облік, направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарських комісій районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я СБУ, а у розвідувальних органах - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії розвідувальних органів;

10) звіряти не рідше одного разу на п`ять років власні персональні дані з обліковими даними районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів;

Вищезазначені персональні дані військовозобов`язаним громадянином ОСОБА_1 самостійно не оновлені: ВЛК не пройдено по теперішній час, що підтверджується його обліковою картою Єдиного державного реєстру «Оберіг», з якої чітко видно, що ці персональні дані ним самостійно не оновлені, а отримати ці дані з інших інформаційних систем оператори реєстру «Оберіг» самостійно не змогли, чим вчинено адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а саме порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період, а тому постановлено притягнути його до адміністративної відповідальності та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000,00 грн.

В матеріалах справи наявне свідоцтво про хворобу №424/10 від 16.12.2024 про проведення військово-лікарською комісією ІНФОРМАЦІЯ_4 за розпорядженням начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 16.12.2024 за №4/101172 про проведення медичного огляду ОСОБА_1 , 1980 року народження, з метою визначення ступеню придатності до військової служби.

Зазначеним свідоцтвом про хворобу позивача визнано непридатним до військової служби на підставі ст. 75 – А, графи ІІ розкладу хвороб.

Свідоцтво про хворобу №424/10 від 16.12.2024 затверджено 18 регіональною ВЛК 15.01.2025 за №738.

Також, наявна заява позивача від 02.08.2025, якою позивач не оспорює допущене порушення, а саме: не пройшов вчасно ВЛК, маючи статус «обмежено придатний» та згодний на притягнення до адміністративної відповідальності за його відсутності.

Відповідачем до суду не надано облікову карту призовників, військовозобов`язаних та резервісті з Єдиного державного реєстру «Оберіг» щодо ОСОБА_1 , на яку представник відповідача посилається у відзиві на позовну заяву.

З позиції позивача, постанова є такою, що підлягає скасуванню, оскільки не відповідає вимогам закону.

З поданого представником відповідача відзиву на позовну заяву встановлено, що відповідач заперечує проти позовних вимог та просить відмовити у їх задоволенні.

Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду.

За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

На підставі статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності. Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Згідно зі статтею 293 КУпАП і роз`яснень, викладених в пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 24.06.1988 року «Про практику розгляду судами скарг на постанови у справах про адміністративні правопорушення» - орган (посадова особа) при розгляді скарги або протесту на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови. Суд повинен перевірити: чи накладено адміністративне стягнення правомочним органом; чи є в діях даної особи ознаки проступку, за який законом передбачена адміністративна відповідальність, і вина у його вчиненні; чи не сплив строк давності для притягнення до адміністративної відповідальності; чи правильні висновки органу (посадової особи), який виніс постанову, про тяжкість вчиненого проступку і обтяжуючі обставини; чи враховані пом`якшуючі обставини, майновий стан винного, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Разом з тим, виходячи із закріпленого в частині 4 статті 129 Конституції України принципу змагальності і рівності сторін у судочинстві, обов`язок доказування законності застосування адміністративного стягнення при розгляді скарги громадянина в суді покладається на орган (посадову особу), яким винесено оскаржувану постанову.

Суд при розгляді даної категорії адміністративних справ перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови та її поважність згідно з вимогами пункту 3 частини 1 статті 293 КУпАП.

Предметом судового дослідження за даними правовідносинами є правомірність дій суб`єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення.

Отже, досліджуючи питання правомірності застосування адміністративної відповідальності до позивача у вказаних спірних правовідносинах, суд перевіряє, чи були у відповідача по справі підстави для прийняття постанови про адміністративне правопорушення відносно позивача про визнання його винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених за частиною 3 статті 210-1КУпАП .

Згідно до вимог ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ч. 3 ст. 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію; повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, вчинене в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (ст.ст. 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Положеннями ст. 1 Закону України «Про оборону України» визначено, що особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено на всій території України воєнний стан, який триває і по теперішній час.

З метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, Указом Президента України від 24.02.2022 №65/2022 «Про загальну мобілізацію» на всій території України оголошено проведення загальної мобілізації.

Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що позивача притягнуто до відповідальності за те що він перебуваючи на обліку ІНФОРМАЦІЯ_4 , маючи статус відношення до військової служби «обмежено придатний», в порушення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» від 04.05.2024 №3621-ІХ, самостійно не з`явився до ТЦК та не пройшов військово-лікарську комісію для уточнення своїх персональних даних в частині придатності до військової служби, в строк до 05.06.2025 року.

Суд зазначає, що в контексті спірних правовідносин визначальним для кваліфікації дій позивача, як порушення законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, є факт не проходження ВЛК у строки встановлені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» від 04.05.2024 №3621-ІХ, а саме до 05.06.2025 з дати набрання чинності зазначеним законом.

Згідно ч.1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані, зокрема, проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» від 04.05.2024 №3621-ІХ, встановлено, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.

Зазначена норма закону не передбачає направлення будь-яких повісток ТЦК та СП військовозобов`язаним, які визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом, для повторного проходження ВЛК, а визначає обов`язок самостійно вчинити зазначені дії.

Як вбачається зі свідоцтва про хворобу №424/10 від 16.12.2024, позивач 16.12.2024, тобто в межах встановленого законом строку(тобто з 04.05.2024 по 05.06.2025 року), пройшов ВЛК, а отже ним в повному обсязі виконано такий обов`язок, що визначений Законом, у зв`язку із чим, суд вважає безпідставним притягнення позивача на підставі частини 3 статті 210-1 КУпАП до адміністративної відповідальності за невиконання обов`язку, що передбачений п 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 04.05.2024 №3621-ІХ.

Відповідно до абзацу 10 пункту 3.8 розділу 3 глави ІІ ПОЛОЖЕННЯ про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого Наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 за № 402, після затвердження постанови, протокол засідання штатної ВЛК передається з ІКС до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів не пізніше наступного дня після затвердження. Дві паперові копії протоколу засідання штатної ВЛК засвідчуються її печаткою, та надсилаються разом з документами про результати проходження медичного огляду (картка обстеження та медичного огляду, висновки лікарів, супровідні документи) до ТЦК та СП за місцем обліку не пізніше наступного дня після закінчення медичного огляду.

Таким чином, відсутність у ІНФОРМАЦІЯ_3 відомостей про проходження 16.12.2024 року ВЛК позивачем в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів не може ставитись у провину останньому, оскільки такий обов`язок покладений на відповідні ВЛК та ТЦК та СП.

Щодо порушення Правила військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджених Постановою КМУ №1487 від 30.12.2022, згідно яких призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні:

4) проходити медичний огляд та лікування в закладах охорони здоров`я згідно з рішеннями комісій з питань взяття на військовий облік, направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарських комісій районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я СБУ, а у розвідувальних органах - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії розвідувальних органів;

10) звіряти не рідше одного разу на п`ять років власні персональні дані з обліковими даними районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Відповідальність за порушення правил військового обліку передбачена статтею 210 КУпАП.

В оскаржуваній постанові стаття 210 КУпАП як підстава для притягнення позивача до адміністративної відповідальності не зазначена та за цією статтею позивач до відповідальності не притягувався.

Згідно із частиною 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частинами 1, 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

В порушення зазначених вище норм процесуального закону відповідачем не доведено наявність складу та події адміністративного правопорушення в діях позивача, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю.

Суд не приймає до уваги заяву, яка надана відповідачем до відзиву про визнання позивачем вини, оскільки судом встановлено відсутність в діях позивача події та складу адміністративного правопорушення.

Вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях. В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 14 лютого 2008 року у справі Кобець проти України зазначив, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм поза розумним сумнівом. Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і взаємоузгоджених.

Суд звертає увагу на те, що процесуальний обов`язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень діючого процесуального законодавства покладено на відповідача.

Відповідно до положень частини 3 статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Таким чином, суд вважає, що відповідачем допущено неповноту розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно позивача, а оскаржувана постанова прийнята з порушенням вимог чинного законодавства, у зв`язку з чим підлягає скасуванню, а провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю.

Розподіл судових витрат між сторонами

Відповідно до ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно квитанції №2PL031913 від 09.10.2025 року позивачем сплачено судовий збір у розмірі 605,60 грн.

З огляду на положення ст. ст. 132, 139 КАС України з урахуванням сплати позивачем судового збору за подання даного позову до суду та задоволення позовних вимог, на користь позивача з ІНФОРМАЦІЯ_6 підлягають відшкодуванню понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 605,60 грн.

Керуючись ст. 19 Конституції України, ст. ст. 6, 9, 14, 72, 74, 76, 90, 139, 241-246, 255, 268, 271, 286, 295 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Поновити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 )строк звернення до суду з позовною заявою про оскарження постанови про адміністративне правопорушення.

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.

Постанову по справі про адміністративне правопорушення № 4/0208/ПІВ від 05.08.2025 року винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000,00 грн. – скасувати.

Провадження по справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000,00 грн. – закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) в рахунок відшкодування судового збору 605,60 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення відповідно до ч. 4 ст. 286 КАС України.

Згідно ч. 4 ст. 250 КАС України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, ухвалення рішення, винесеного у письмовому провадженні, суд підписує рішення без його проголошення.

Дата складання повного тексту рішення 05.05.2026 року.

СуддяЄ. М. Булах