Постанова від 12 травня 2026 р. у справі №320/11661/23 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/11661/23 Головуючий у 1 інстанції: Леонтович А.М.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р.

Суддів Бужак Н.П.

Кобаля М.І.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві та ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просив:

- визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 07.10.2022 №930020815001 про відмову у перерахунку пенсії;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , відповідно до ч. 20 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VII (в первинній редакції), починаючи з жовтня 2022 року, на підставі довідки Офісу Генерального прокурора України від 31 серпня 2020 року №21-11106зп.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2023 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 07.10.2022 №930020815001 в частині відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Офісу Генерального прокурора №21-11063 від 31.08.2020.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.10.2022 відповідно до статті 86 Закону України "Про прокуратуру" №1697-VII на підставі довідки Офісу Генерального прокурора №21-11063 від 31.08.2020, з урахуванням раніше проведених виплат.

У задоволенні решти адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, апелянт вказує, що позовні вимоги позивача у частині здійснення перерахунку пенсії у розмірі 90 відсотків від суми місячної заробітної плати є необґрунтованими та задоволенню не підлягають. Також, апелянт вказує, що відсутні підстави для здійснення виплати нарахованої пенсії без обмеження граничного розміру відповідно до статті 50-1 Закону України від 05.11.1991 № 1789-ХІІ «Про прокуратуру».

Також, не погодившись з рішенням суду, позивач - ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Зокрема, апелянт вказує, що судом першої інстанції помилково зазначено, що предметом спору у справі, що розглядається, є право позивача як особи, якій призначена пенсія за вислугу років відповідно до Закону України "Про прокуратуру", на перерахунок пенсії у зв`язку із підвищенням заробітної плати працівникам органів прокуратури на підставі постанови КМУ №657 від 30.08.2017 без обмеження її максимальним розміром, після ухвалення Конституційним Судом України рішення від 13.12.2019 року №7-р (II)/2019. Апелянт наголошує, що ні позовна заява, ні додані до позовної заяви докази не містять жодних вимог про перерахунок пенсії без обмеження її максимальним розміром. Як наслідок, апелянт зазначає, що застосування судом першої інстанції правових висновків, викладених в постанові Верховного Суду від 21.12.2021 у справі №580/5962/20, є необґрунтованим, оскільки предмет спору щодо перерахунку пенсії без обмеження її максимального розміру не відповідає предмету позовної заяви позивача. Таким чином, апелянт вказує, що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, його висновки у справі стосовно питань перерахунку розміру пенсії без обмеження її максимального розміру та встановлення 60 відсоткового розміру пенсії, що перераховується, свідчать про невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

28 лютого 2024 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від позивача - ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому додатково зазначає, що питання відсоткового розміру призначеної пенсії та її обмеження максимальним розміром не є предметом судового розгляду.

У межах встановленого судом строку відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.

Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та з 2005 року отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України "Про прокуратуру".

Офісом Генерального прокурора України, відповідно до Рішень Конституційного Суду України від 13.12.2019 №7-(II)/2019 та від 26.03.2020 №6-р/2020, видано ОСОБА_1 довідку від 31 серпня 2020 року №21-1106зп про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, за нормами чинними на 26.03.2020 за відповідною (прирівняною) старшого прокурора відділу становить 66 948,70 грн.

13 вересня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про перерахунок пенсії, до якої долучив довідку Офісу Генерального прокурора України від 31.08.2020 №21-1106зп.

Разом з тим, Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві листом від 17.10.2022 №2600-0205-8/133594 повідомило ОСОБА_1 , що рішенням від 07.10.2022 №930020815001 йому відмовлено у проведенні перерахунку пенсії, оскільки розмір пенсії зменшується.

Не погоджуючись із даною відмовою, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями статті 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

На час призначення позивачу пенсії особливості пенсійного забезпечення прокурорів визначалися статтею 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року №1789-ХІІ (далі - Закон №1789-ХІІ).

Згідно частини 1 статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ, прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Така пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

Відповідно до частини 12 статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ, обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.

За приписами ч. 17 ст. 50-1 Закону № 1789-ХІІ, призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, у якому настали обставини, що тягнуть зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

До статті 50-1 Закону №1789-ХІІ вносилися зміни Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 №3668-VI (далі - Закон №3668-VI), унаслідок яких наведена вище частина сімнадцята статті 50-1 Закону №3668-VI з 01.10.2011 стала вісімнадцятою, - тобто відбулась зміна порядкового номеру частини статті, що регламентувала порядок та підстави перерахунку пенсії, проте її текст залишився незмінним.

01 січня 2015 року набрав чинності Закон України від 28 грудня 2014 року № 76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» (далі - Закон № 76-VIII), яким, зокрема, ч. 18 ст. 50-1 Закону № 1789-ХІІ викладено у такій редакції: «Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України».

Відтак, після 01 січня 2015 року повноваження на встановлення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури законодавець делегував Кабінету Міністрів України.

15 липня 2015 року набрав чинності Закон України «Про прокуратуру» № 1697-VІІ, згідно підпункту 1 пункту 3 розділу ХІІ «Прикінцеві положення» якого, визнано таким, що втратив чинність із набранням чинності цим Законом, Закон № 1789-ХІІ, крім, зокрема, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1.

Частиною 20 статті 86 Закону № 1697-VІІ передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

Як вбачається з матеріалів справи, на час звернення ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про перерахунок пенсії, частини 13 та 18 статті 50-1 Закону №1789-ХІІ, які визначали право на перерахунок пенсії працівникам прокуратури, втратили чинність, а визначення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури віднесено до повноважень Кабінету Міністрів України.

Починаючи з 01 січня 2015 року в Україні жоден закон не визначав ані умов (підстав), ані порядку перерахунку пенсій за вислугу років, призначених на підставі Закону України «Про прокуратуру», законодавець делегував повноваження щодо встановлення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури Кабінету Міністрів України.

Разом з цим, впродовж 2015-2019 років Кабінетом Міністрів України не визначалося умов та порядку перерахунку пенсій працівникам прокуратури.

Втім, Рішенням Конституційного Суду України № 7-р(ІІ)/2019 від 13 грудня 2019 року визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення ч. 20 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

Положення частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Конституційний Суд України встановив такий порядок виконання Рішення № 7-р(II)/2019:

- частина двадцята статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення;

- частина двадцята статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції:

« 20. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки».

Так, 14 вересня 2020 року Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду розглянув зразкову справу №560/2120/20 про перерахунок пенсій прокурорів відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019 №7-р(II)/2019.

В силу вимог ч. 3 ст. 291 КАС України, при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у рішенні від 14 вересня 2020 року у зразковій справі №560/2120/20, яке залишено без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 20 січня 2021 року, визначив ознаки цієї типової справи: а) позивач - особа, яка отримує пенсію, призначену відповідно до Закону №1789-ХІІ або Закону № 1697-VII; б) відповідач-територіальні органи Пенсійного фонду України; в) предмет спору - вимога зобов`язати відповідача перерахувати пенсію відповідно до статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ або статті 86 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VII; г) звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України за перерахунком пенсії після 13.12.2019.

Крім того, Верховним Судом зазначено, що висновки в цій зразковій справі належить застосовувати в адміністративних справах щодо звернення осіб до суду з позовами до територіальних органів Пенсійного фонду України з вимогами перерахувати пенсію відповідно до статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ або статті 86 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VII після ухвалення Конституційним Судом України рішення від 13.12.2019 №7-р(II)/2019.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вказана справа є типовою справою по відношенню до справи №560/2120/20, а тому, правові висновки Верховного Суду, які зроблені під час розгляду справи №560/2120/20, підлягають врахуванню під час розгляду цієї справи.

За результатом розгляду справи №560/2120/20 як зразкової Верховний Суд дійшов висновку про те, що з 13.12.2019 особи, яким пенсії призначені відповідно до Закону №1789-ХІІ або Закону №1697-VII мають право на перерахунок пенсії у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам (зокрема на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №657); такі пенсії перераховуються з 13.12.2019.

Враховуючи вищезазначене, вірним є висновок суду першої інстанції про наявність підстав для перерахунку пенсії позивача, у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам, відповідно до положень ч. 20 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VII з 13.12.2019.

Отже, доводи апелянта - Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві в цій частині є необґрунтованими.

Разом з тим, колегія суддів вважає частково обґрунтованими доводи апеляційної скарги позивача - ОСОБА_1 щодо виходу суду першої інстанції за межі позовних вимог та надання оцінки обставинам, які не були предметом судового розгляду у даній справі.

Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом спору у даній справі є правомірність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 07.10.2022 №930020815001 про відмову у перерахунку пенсії позивача та наявність підстав для здійснення такого перерахунку на підставі довідки Офісу Генерального прокурора України від 31.08.2020 №21-1106зп відповідно до частини 20 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VІІ у первинній редакції.

При цьому, колегія суддів наголошує, що позовна заява не містить вимог щодо здійснення перерахунку пенсії без обмеження її максимального розміру, визначення конкретного відсоткового значення пенсії, яка підлягає перерахунку, а також щодо визнання протиправним застосування обмеження максимального розміру пенсії.

Разом з цим, суд першої інстанції у мотивувальній частині оскаржуваного рішення фактично надав правову оцінку питанням, які не були предметом спору між сторонами, зокрема, щодо наявності чи відсутності підстав для виплати пенсії без обмеження її максимального розміру, застосування 60% чи 90% розміру пенсії при її перерахунку, а також застосування правових висновків Верховного Суду у справах, предметом яких було саме обмеження максимального розміру пенсії.

Як вбачається з мотивувальної та резолютивної частини рішення Київського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2023 року, суд першої інстанції фактично відмовив у задоволенні решти позовних вимог, зміст яких, на думку суду, стосувався перерахунку пенсії без обмеження її максимальним розміром та встановлення відсоткового розміру пенсії, що підлягає перерахунку.

Водночас, колегія суддів зазначає, що відповідні вимоги позивачем не заявлялися, предметом позову не охоплювалися та, відповідно, не були предметом судового розгляду у даній справі.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві листом від 17.10.2022 №2600-0205-8/133594 відмовлено позивачу у проведенні перерахунку пенсії з мотивів того, що внаслідок такого перерахунку розмір пенсії зменшується, а не у зв`язку із застосуванням максимального обмеження чи визначенням іншого відсоткового розміру пенсії.

За таких обставин, питання щодо обмеження пенсії максимальним розміром та визначення відсоткового співвідношення пенсії не були предметом спірних правовідносин у цій справі, а тому висновки суду першої інстанції у відповідній частині є передчасними.

Разом з тим, наведені обставини не спростовують правильності висновку суду першої інстанції щодо наявності у позивача права на перерахунок пенсії відповідно до частини 20 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VІІ у редакції, яка підлягає застосуванню після ухвалення Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019 №7-р(ІІ)/2019.

Враховуючи вищевказане, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції помилково зазначив про відмову у задоволенні решти позовних вимог, оскільки вимоги щодо здійснення перерахунку пенсії без обмеження її максимального розміру та визначення конкретного відсоткового розміру пенсії позивачем не заявлялися та судом не мали вирішуватися.

Фактично суд першої інстанції відмовив у задоволенні вимог, які були самостійно сформульовані судом під час розгляду справи та не входили до предмета позову, визначеного позивачем при зверненні до суду.

При цьому, заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги, а саме, щодо визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 07.10.2022 №930020815001 про відмову у перерахунку пенсії та зобов`язання здійснити перерахунок і виплату пенсії на підставі довідки Офісу Генерального прокурора України від 31.08.2020 №21-1106зп, судом першої інстанції фактично задоволені у повному обсязі.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про часткове задоволення адміністративного позову не відповідає змісту заявлених позовних вимог та фактичним результатам їх судового розгляду.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції в частині висновку про часткове задоволення адміністративного позову не відповідає фактичному обсягу задоволених судом позовних вимог та підлягає зміні в частині формулювання резолютивної частини рішення, оскільки заявлені позивачем вимоги були фактично задоволені судом у повному обсязі, а висновок про відмову у задоволенні решти позовних вимог ґрунтується на помилковому визначенні судом предмета спору та виході за межі заявлених позовних вимог.

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновків про необґрунтованість доводів апеляційної скарги відповідача та обґрунтованість доводів апеляційної скарги позивача, однак, з урахуванням обставин справи, вважає за необхідне змінити рішення Київського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2023 року, виклавши абзац перший резолютивної частини рішення наступного змісту:

«Адміністративний позов задовольнити повністю».

Абзац четвертий резолютивної частини рішення Київського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2023 року - виключити.

В іншій частині рішення Київського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2023 року слід залишити без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

При цьому, доводи, викладені в апеляційній скарзі відповідача висновків суду першої інстанції не спростовують, а доводи апеляційної скарги позивача спростовують висновки суду першої інстанції та знайшли своє належне підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції частково не відповідають встановленим обставинам справи, допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, а тому, оскаржуване рішення підлягає зміні в частині.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2023 року змінити, виклавши абзац перший резолютивної частини рішення наступного змісту:

«Адміністративний позов задовольнити повністю».

Абзац четвертий резолютивної частини рішення Київського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2023 року - виключити.

В іншій частині рішення Київського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2023 року - залишити без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ: 42098368) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 1288 (одна тисяча двісті вісімдесят вісім) грн. 32 коп.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.

Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.

Судді Бужак Н.П.

Кобаль М.І.