Постанова від 12 травня 2026 р. у справі №640/7007/22 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 640/7007/22 Суддя (судді) суду 1-ї інстанції:

С.В. Кисіль

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 травня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Сорочка Є.О.,

суддів Коротких А.Ю.,

Чаку Є.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 20 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Луганського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просить:

- визнати протиправними дії ГУ ПФУ в м. Києві щодо відмови в призначенні пенсії за віком позивачу шляхом зарахування до стажу періоду роботи з 13 серпня 1984 року по 31 жовтня 1985 року, починаючи з моменту досягнення пенсійного віку, а саме з 29 листопада 2021 року;

- зобов`язати ГУ ПФУ в м. Києві призначити пенсію за віком позивачу шляхом зарахування до стажу періоду роботи з 13 серпня 1984 року по 31 жовтня 1985 року, починаючи з моменту досягнення пенсійного віку, а саме з 29 листопада 2021 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 17 січня 2022 року позивач звернулася до ГУ ПФУ в м. Києві із заявою про призначення пенсії за віком. Відповідачем було відмовлено у призначенні пенсії за віком, посилаючись на відсутність стаж, а період роботи по трудовій книжці з 13 серпня 1984 року по 31 жовтня 1985 року та період навчання з 01 листопада 1985 року по 01 листопада 1988 року не було враховано. Позивач просить призначити пенсію за віком з дати настання пенсійного віку, оскільки позивач звернулась за призначенням пенсії протягом трьох місяців після настання пенсійного віку.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 20 травня 2025 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення від 25 січня 2025 року № 262940009171 про відмову у призначенні пенсії. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 , змінивши дату призначення пенсії з 26 вересня 2022 року на 29 листопада 2021 року, та виплатити заборгованість з пенсії, яка утворилася за період з 29 листопада 2021 року по 25 вересня 2022 року включно. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з`ясування усіх фактичних обставин у справі. Доводи апеляційної скарги за своїм змістом дублюють доводи викладені у відзиві на позовну заяву.

Згідно п.3 ч.1 ст.311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції встановлено і підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) звернулася до ГУ ПФУ в м. Києві (Солом`янський район) із заявою від 17 січня 2022 року, зареєстрованою за № 521, про призначення пенсії за віком, додавши до неї зазначені в розписці-повідомленні документи.

Рішенням ГУ ПФУ в м. Києві від 25 січня 2022 року № 262940009171 «Про відмову у призначенні пенсії» ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком через відсутність необхідного страхового стажу. За розрахунком відповідача страховий стаж позивача складає 27 років 2 місяці 15 днів. Відповідачем до загального страхового стажу не зараховано періоди з 13 серпня 1984 року по 31 жовтня 1985 року, оскільки запис про звільнення з роботи не завірений печаткою організації та підписом уповноваженої особи, що здійснювала запис; період з 01 листопада 1985 року, оскільки відсутній запис про дату закінчення навчання. Для зарахування періоду з 13 серпня 1984 року по 31 жовтня 1985 року, необхідно надати уточнюючу довідку про період роботи, видану підприємством на якому особа працювала, згідно з первинними документами за час виконання роботи; періоду з 01 листопада 1985 року, необхідно надати уточнюючу довідку з навчального закладу про період навчання за денною формою із зазначенням інформації про присвоєння кваліфікації.

Відповідно до записів у трудовій книжці від 25 листопада 1981 року (дата заповнення) серії НОМЕР_2 , у межах спірних правовідносин позивач працювала:

- з 13 серпня 1984 року по 31 жовтня 1985 року у Київському інституті автоматики імені ХХV з`їзду КПРС на посаді інженера;

- 01 листопада 1985 року зачислена в аспірантуру Київського інституту автоматики з відривом від виробництва;

- 03 листопада 1988 року прийнята після закінчення аспірантури з відривом від виробництва на посаду молодшого наукового працівника.

26 вересня 2022 року ОСОБА_1 звернулася до ГУ ПФУ в м. Києві (Оболонський район) із заявою, зареєстрованою за № 10374, про призначення пенсії за віком, додавши до неї зазначені в розписці-повідомленні документи.

Відповідно до рішення ГУ ПФУ в м. Києві (Солом`янський район) від 07 жовтня 2022 року № 262940009171 про призначення пенсії позивачу з 26 вересня 2022 року призначено пенсію за віком при наявному страховому стажі 31 рік 5 місяців 5 днів.

Згідно з інформацією, що міститься в ІКІС ПФУ: Підсистема призначення та виплати пенсії, стаж ОСОБА_1 (для розрахунку права на пенсію за віком) складає 31 рік 5 місяців 5 днів. У межах спірних правовідносин до страхового стажу позивачу зараховано період роботи з 13 серпня 1984 року по 31 жовтня 1985 року у Київському інституті автоматики імені ХХV з`їзду КПРС на посаді інженера та період з 01 листопада 1985 року по 01 листопада 1988 року навчання в аспірантурі.

Отже, станом на час розгляду цієї справи пенсія позивачу вже призначена. Разом з цим, таке призначення здійснено з 26 вересня 2022 року (первинне звернення - 17 січня 2022 року), спірний страховий стаж не включено до розрахунку.

Вважаючи вказані дії відповідача протиправними, позивач звернулася до суду за захистом своїх прав та інтересів з відповідним позовом.

Суд першої інстанції задовольняючи частково позовні вимоги виходив з того, що відповідачем при вирішенні питання про призначення позивачу пенсії за віком за заявою від 17 січня 2022 року протиправно не зараховано до страхового стажу 1 рік 2 місяці 19 днів, внаслідок чого неправильно обчислено страховий стаж, необхідний для призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.

Згідно з частиною першою статті 5 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Абзацом першим частини першої статті 26 Закону № 1058-IV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Відповідно до абзаців другого, п`ятого частини першої статті 26 Закону № 1058-IV починаючи з 01 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років.

Оскільки 60 років позивачу виповнилося 28 листопада 1961 року, необхідний страховий стаж для призначення йому пенсії за віком має складати не менше 28 років.

Страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (абзац перший частини першої статті 24 Закону № 1058-IV).

Відповідно до абзацу першого частини другої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з абзацом дев`ятим частини третьої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.

Абзацом першим частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV регламентовано, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 56 Закону України від 5 листопада 1991 року №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Відповідно до частини першої статті 27 Закону № 1058-IV розмір пенсії за віком визначається за формулою: П = Зп х Кс, де: П - розмір пенсії, у гривнях; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях; Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.

За бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону (абзац перший частини другої статті 27 Закону № 1058-IV).

Згідно з абзацом першим частини першої статті 40 Закону № 1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 01 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 01 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

Для визначення розміру пенсії за віком відповідно до частини другої статті 27 цього Закону заробітна плата для обчислення частини пенсії за період страхового стажу до набрання чинності цим Законом визначається на умовах і в порядку, передбачених законодавством, що діяло раніше, а для обчислення частини пенсії за період страхового стажу після набрання чинності цим Законом - на умовах, передбачених абзацом першим цієї частини (абзац четвертий частини першої статті 40 Закону № 1058-IV).

Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 01 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 01 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку (абзац п`ятий частини першої статті 40 Закону № 1058-IV).

Згідно з частиною першою статті 44 Закону № 1058-IV:

- призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом;

- звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи;

- порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону № 1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку. Пенсія за віком, що призначається автоматично (без звернення особи), - з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, крім випадків відсутності в системі персоніфікованого обліку відомостей про страховий стаж застрахованої особи, необхідний для призначення пенсії за віком при досягненні пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону. У разі якщо документи про страховий стаж не подані протягом трьох місяців з дня досягнення застрахованою особою пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, вважається, що застрахована особа виявила бажання одержувати пенсію з більш пізнього віку.

Пенсія призначається довічно або на період, протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії відповідно до цього Закону. Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії. Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника територіального органу Пенсійного фонду України на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів (частини друга, п`ята статті 45 Закону № 1058-IV).

З системного аналізу норм Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі - Порядок № 22-1) слідує, що орган, що призначає пенсію, після надходження відповідної заяви (про призначення пенсії) разом з поданими документами зобов`язаний письмово повідомити особу, яка звернулась з такою заявою, про недостатність поданих документів та необхідність надання у тримісячний строк з дня прийняття заяви додаткових документів для призначення пенсії. При цьому, перелік документів, які необхідно подати додатково, а також строк для їх подання мають бути зазначені органом, що призначає пенсію, у розписці, яка видається особі, що звернулась з заявою про призначення пенсії. Невиконання таких вимог органом, що призначає пенсію, призводить до позбавлення особи, яка звертається з заявою про призначення пенсії, права надати у тримісячний строк додаткові документи та унеможливлює призначення пенсії з дня прийняття заяви про призначення пенсії (перегляд розміру пенсії з дати її призначення).

Відповідно до статті 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок №637 в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Особливості підтвердження трудового стажу окремих категорій працівників визначені пунктом 20 Порядку № 637, згідно з яким, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.

Тобто, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Страховий стаж, набутий до 1 січня 2004 року, підтверджується трудовою книжкою та документами, визначеними Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, а страховий стаж, набутий після 1 січня 2004 року, підтверджується довідкою з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

20 червня 1974 року постановою Держкомтруда СРСР № 162 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях (далі - Інструкція № 162), яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до абзацу першого пункту 1.1. Інструкції № 162 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників та службовців.

Заповнення трудових книжок та вкладишів до них здійснюється мовою союзної, автономної республіки, автономної області, автономного округа, на території яких розташовано дане підприємство, установа, організація, та офіційною мовою СРСР (пункт 2.1. Інструкції № 162).

Згідно з абзацами другим, третім пункту 2.2. Інструкції № 162 заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства у присутності робітника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу. До трудової книжки вносяться відомості про роботу: прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.

Відповідно до пункту 2.3. Інструкції № 162 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1984 р., у графі 2 трудової книжки раніше встановленого зразка (1938 р.) записується « 1984.05.01», в трудових книжках, виданих після 1 січня 1975 р.; « 05.01.1984». Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольору.

У разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується адміністрацією підприємства, де було зроблено відповідний запис. Адміністрація за новим місцем роботи зобов`язана надати працівнику в цьому необхідну допомогу (пункт 2.5. Інструкції № 162).

Відповідно до пункту 2.8. Інструкції № 162 виправлені відомості про роботу, про переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення та інші мають повністю відповідати оригіналу наказу або розпорядження. У разі втрати наказу чи розпорядження або невідповідності їх фактично виконуваній роботі виправлення відомостей про роботу здійснюється на основі інших документів, що підтверджують виконання робіт, не зазначених у трудовій книжці. Показання свідків не можуть бути підставою для виправлення занесених раніше записів.

Аналогічні за змістом положення містить також Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена наказом Міністерством праці України, Міністерством юстиції України, Міністерством соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за № 110.

З трудової книжки від 25 листопада 1981 року (дата заповнення) серії НОМЕР_2 слідує, що позивач 13 серпня 1984 року зачислена на посаду інженера у Київський інститут автоматики імені ХХV з`їзду КПРС на підставі наказу від 13 серпня 1984 року №126-л (запис № 8), 31 жовтня 1985 року звільнена у зв`язку зі вступом в аспірантуру інституту автоматики з відривом від виробництва на підставі наказу від 10 листопада 1985 року № 185 л (запис № 9), що складає 1 рік 2 місяці 19 днів.

Також запис за № 9 в трудовій книжці позивача не завірений печаткою організації та підписом уповноваженої особи.

Оскільки відповідно до пункту 18 постанови Ради Міністрів СРСР та Всесоюзної центральної ради професійних союзів від 6 вересня 1973 року № 656 «Про трудові книжки працівників та службовців», відповідальність за організацію роботи з ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена особа, призначена наказом (розпорядженням) керівника підприємства, установи, організації, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для позивача, а отже, й не може впливати на його особисті права.

Відповідач не врахував, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці, і право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов`язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки (вина позивача відсутня).

Таким чином, судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідачем при вирішенні питання про призначення позивачу пенсії за віком за заявою від 17 січня 2022 року протиправно не зараховано до страхового стажу 1 рік 2 місяці 19 днів, внаслідок чого неправильно обчислено страховий стаж, необхідний для призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Оскільки на час звернення з заявою про призначення пенсії за віком позивач досягла віку 61 рік 1 місяць 19 днів, на час досягнення віку 60 років мала страховий стаж понад 28 років (27 років 2 місяці 15 днів (стаж, зарахований відповідачем) + 1 рік 2 місяці 19 днів (стаж, протиправно не зарахований відповідачем)), відповідно до статті 26 Закону № 1058-IV позивач мала право на призначення пенсії за віком.

У зв`язку з цим, рішення ГУ ПФУ в м. Києві від 25 січня 2025 року № 262940009171 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 є протиправним та підлягає скасуванню.

При цьому, з матеріалів справи встановлено, що на час розгляду цієї справи право на призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058-IV позивачем вже реалізовано за заявою від 26 вересня 2022 року, поданою до ГУ ПФУ в м. Києві (Оболонський район).

Так, рішенням ГУ ПФУ в м. Києві (Солом`янський район) від 07 жовтня 2022 року № 26294000917 про призначення пенсії підтверджено, що позивачу з 26 вересня 2022 року призначено пенсію за віком при наявному страховому стажі 31 рік 5 місяців 5 днів.

Відповідно у суду на час розгляду справи відсутні підстави для зобов`язання органу, що призначає пенсію, повторно призначити позивачу пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058-IV.

Натомість, позивач вперше звернувся із заявою про призначення пенсії 17 січня 2022 року, а тому відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону № 1058-IV мав право на її призначення з дня звернення з заявою про призначення пенсії, оскільки звернення відбулось пізніше трьох місяців з дня досягнення позивачем пенсійного віку, що настав за днем досягнення пенсійного віку, тобто з 29 листопада 2021 року.

Тобто негативним наслідком прийняття рішення від 25 січня 2025 року №262940009171 про відмову у призначенні пенсії стало порушення права позивача на отримання пенсії в період з 29 листопада 2021 року по 25 вересня 2022 року включно.

Станом на час розгляду цієї справи позивач як пенсіонер перебуває на обліку в ГУ ПФУ в м. Києві, яке уповноважене на здійснення перерахунків та виплату пенсії позивачу, тому наявні правові підстави для зобов`язання ГУ ПФУ в м. Києві на відновлення порушеного права позивача шляхом зобов`язання останнього здійснити перерахунок пенсії позивача.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що з метою ефективного захисту прав позивача наявні підстави для виходу за межі позовних вимог та визнати протиправним та скасувати рішення від 25 січня 2025 року № 262940009171 про відмову у призначенні пенсії, зобов`язати ГУ ПФУ в м. Києві здійснити перерахунок пенсії позивачу, змінивши дату призначення пенсії з 26 вересня 2022 року на 29 листопада 2021 року, та виплатити заборгованість з пенсії, яка утворилася за період з 29 листопада 2021 року по 25 вересня 2022 року включно.

Колегія суддів наголошує, що апеляційна скарга відповідача повністю дублює відзив на позовну заяву, тобто в ній не наведено норм законодавства, які порушені чи не враховані судом першої інстанції, не спростовано викладену у рішенні суду правову позицію та не спростовано доводів позивача, які стали підставою для задоволення позову.

Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення в частині задоволених позовних вимог.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Решта доводів учасників справи висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 КАС.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві - залишити без задоволення, а рішення Луганського окружного адміністративного суду від 20 травня 2025 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В інших випадках постанова не підлягає касаційному оскарженню.

Суддя-доповідач Є.О. Сорочко

Суддя А.Ю. Коротких

Суддя Є.В. Чаку