Постанова від 12 травня 2026 р. у справі №359/13900/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 359/13900/25 Суддя (судді) першої інстанції: Чирка С.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Говоруна О.В., Епель О.В., секретар судового засідання Заліська Є.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 4 ст. 229 КАС України, апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту Патрульної поліції на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 25 лютого 2026 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту Патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення

В С Т А Н О В И В :

25.11.2025 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту Патрульної поліції, якою просив скасувати постанову серії ЕНА № 3951890 від 28.01.2025 та закрити провадження у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що спірна постанова прийнята з порушенням чинного законодавства та підлягає скасуванню, оскільки його дії, які описані в спірній постанові неправильно кваліфіковано, оскільки зміст правопорушення викладено відповідно до вимог ч. 1 ст. 126 КУпАП, а не до вимог ч.2 ст. 126 КУпАП.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 25 лютого 2026 р. адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення задоволено, скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 3951890 від 28.01.2025 р. відносно ОСОБА_1 , прийняту інспектором 2 взводу 2 роти 1 батальону управління патрульної поліції в місті Києві старшим лейтенантом поліції Брусенко Сергієм Юрійовичем за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу розміром 3400 гривень 00 копійок, провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрито.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що спірна постанова є необґрунтованою, протиправною та такою, що не відповідає фактичним обставинам справи, а тому підлягає скасуванню.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду, подали апеляційну скаргу, в якій просить скасувати судове рішення, як таке, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що позивач 02.11.2023 постановою Печерського районного суду м. Києва визнаний винним за ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 грн., з позбавлення права керування на 1 рік, 14.11.2024 постановою Київського апеляційного суду постанову Печерського районного суду м. Києва від 02.11.2023 залишено без змін. Після спливу річного строку позивач мав пройти обов`язково позачерговий медичний огляд та скласти теоретичний і практичний іспит. Однак позивач обов`язків позачергового медичного огляду не проходив та теоретичний і практичний іспит не склав. Отже, право на керування транспортним засобами ОСОБА_2 було втрачено, та самим позивачем не поновлено, тому відповідачем надано правильну кваліфікацію та правомірно притягнув позивача до адміністративної відповідальності в межах санкції ч.2 ст. 126 КУпАП.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу відповідача, яким підтримано висновки суду першої інстанції.

Сторони в судове засідання не з`явилися, про час, дату та місце слухання справи повідомлялися належним чином, від позивача надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності.

Відповідно до ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін належним чином повідомлені про час, дату та місце розгляду справи, не перешкоджає слухання справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що інспектором 2 взводу 2 роти 1 батальону Управління патрульної поліції в Одеській області старшим лейтенантом поліції Брусенко Сергієм Юрійовичем - 28.01.2025 винесена постанова про накладення адміністративного стягнення про адміністративне правопорушення в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 3951890.

Вказаною постановою позивача ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст.126 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 3400 гривень.

Зі змісту постанови слідує, що позивач 28.01.2025 11:26:22 шосе Київ -Одеса 402 км водій керуючи транспортним засобом «SKODA OCTAVIA», державний номерний знак НОМЕР_1 , не пред`явив посвідчення водія на право керування транспортними засобами відповідної категорії, чим порушив п. 2.1а ПДР України.

Вказані обставини підтверджені відповідними доказами і не є спірними.

Відповідно до ч.1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ч.1 статті 8 Закону України «Про Національну поліцію» поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Згідно п. 8 ч.1 статті 23 зазначеного Закону поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року.

В пункті 1.3 Правил дорожнього руху зазначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Відповідно до п. 1.9 Правил дорожнього руху України, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Частиною 1 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Частиною же 2 цієї статті передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до «а» п. 2.1 ПДР водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Стаття 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, відповідач у справі зобов`язаний довести правомірність свого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, та, зокрема, довести факт вчинення позивачем порушення ПДР відповідними доказами.

Разом з тим, відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Положеннями частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Відповідно до статті 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.

У відповідності до ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Частинами 2, 3 статті 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Відповідно до ст. 283 КУпАП постанова у справі про адміністративне правопорушення повинна містити опис обставин, установлених під час розгляду справи, та посилання на відповідні норми закону, які передбачають відповідальність за вчинене діяння.

Так, зі змісту оскаржуваної постанови колегія суддів встановила, що остання містить відомості про обставини правопорушення - водій керуючи ТЗ не пред`явив посвідчення водія на право керування транспортними засобами відповідної категорії, що підпадає під ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, проте позивачу інкриміновано відповідальність відповідно до ч.2 ст. 126 КУпАП за керування транспортним засобом особою, котра не має права керування.

Встановлених обставин щодо цього правопорушення спірна постанова не містить.

Таким чином, описова частина постанови не узгоджується із її резолютивною частиною та не відповідає кваліфікації діяння, оскільки у постанові зафіксовані різні склади адміністративних правопорушень.

Апеляційний суд виходить із того, що згідно з ч.2 ст.126 КУпАП адміністративна відповідальність настає як за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування, так і за передачу керування такій особі. Отже, диспозиція норми є альтернативною.

Разом із тим, ст.283 КУпАП прямо вимагає, щоб у постанові містився опис обставин, установлених при розгляді справи, і щоб ці обставини узгоджувалися з правовою кваліфікацією дій особи. У даному випадку інспектор одночасно зазначив дві взаємовиключні форми діяння (керування та передача керування), що створює невизначеність щодо об`єктивної сторони правопорушення та порушує принцип юридичної визначеності.

Такий недолік не можна розцінити як суто технічну описку, оскільки він стосується суті обвинувачення, з яким пов`язано застосування адміністративної відповідальності. Неузгодженість опису діяння і його кваліфікації об`єктивно перешкоджає належному захисту особи, притягнутої до відповідальності.

Відтак, колегія суддів дійшла до висновку, що притягнення особи до адміністративної відповідальності за статтею, що не відповідає описаним у постанові фактичним обставинам, є неправильним застосуванням норм матеріального права та істотним порушенням вимог ст.283 КУпАП.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана постанова винесена з істотним порушенням норм матеріального та процесуального права, що позбавило позивача можливості належним чином реалізувати своє право на захист, передбачене ст.268 КУпАП та ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У зв`язку з чим постанова інспектора поліції не може вважатися законною та обґрунтованою і підлягає скасуванню.

Отже, доводи апелянта не спростовують вірних висновків суду першої інстанції.

На підставі вищезазначеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та постановив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для його скасування.

Відповідно до частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, постанови суду першої інстанції без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з додержанням норм процесуального права, тому відсутні підстави для її скасування.

Повний текст проголошено 13.05.2026 р.

Керуючись ст. ст. 229, 242, 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту Патрульної поліції на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 25 лютого 2026 р. - залишити без задоволення.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 25 лютого 2026 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту Патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду відповідно до ч. 3 ст. 272 КАС України оскарженню не підлягає.

Колегія суддів: О.В. Карпушова

О.В. Говорун

О.В. Епель