Постанова від 11 травня 2026 р. у справі №320/38881/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/38881/25 Суддя (судді) суду 1-ї інстанції:

Василенко Г.Ю.

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 травня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Сорочка Є.О.,

суддів Коротких А.Ю.,

Єгорової Н.М.,

за участю секретаря с/з Грисюк Г.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 26.01.2026 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДС ПРОМ ГРУП» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24.06.2025 №28681/0709.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 26.01.2026 позов задоволено.

Відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла таких висновків.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ДС ПРОМ ГРУП" (ідентифікаційний код: 39810010, місце знаходження: 07400, Київська область, м. Бровари, вул. Олега Оникієнка, буд. 2/1) зареєстровано в якості юридичної особи 29.05.2015, про що свідчить інформація з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

У травні 2025 року посадовими особами Головного управління ДПС у Київській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог валютного законодавства при розрахунках за зовнішньоекономічними контрактами: №56120 від 23.12.2021 з нерезидентом ALTCON Equipment BV, (Нідерланди) та №0102/22 від 01.02.2022 з нерезидентом EGN HANDEL NUTZFAHRZEUGE, (Німеччина), за період діяльності з 23.12.2021 по 21.05.2025 2014 (акт перевірки від 28.05.2025 №26027/10-36-07-09-10/39810010).

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог частини 3 статті 13 Закону України "Про валюту та валютні операції" та пункту 21 розділу ІІ Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, яке затверджене постановою Правління НБУ від 02.01.2019 № 5, а саме порушено граничні строки розрахунків по зовнішньоекономічному контракту №0102/22 від 01.02.2022 з нерезидентом EGN HANDEL NUTZFAHRZEUGE, (Німеччина) на суму 58458,75 євро (екв. 1866324,82 грн).

Не погоджуючись із висновками, зазначеними в акті перевірки від 28.05.2025 №26027/10-36-07-09-10/39810010, позивач, на підставі пункту 86.7 статті 86 Податкового кодексу України, подав контролюючому органу заперечення на акт перевірки.

Розглянувши подані товариством заперечення, Головне управління ДПС у Київській області, листом від 20.06.2025 №13086/12/10-36-07-09, повідомило позивача про те, що висновки викладені в акті перевірки від 28.05.2025 №26027/10-36-07-09-10/39810010, залишено без змін, а заперечення - без задоволення.

За результатами перевірки Головним управлінням ДПС у Київській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 24.06.2025 № 28681/0709, згідно з яким позивачу визначено грошове зобов`язання за платежем "Пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, невиконання зобов`язань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства" у сумі 2 348 428,29 грн.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про те, що розрахунок пені за порушення строків розрахунку по зовнішньоекономічним операціям, за яким прийнято податкове повідомлення-рішення від 24.06.2025 №28681/0709, містить розрахунок пені за період з 03.02.2023 по 20.12.2023, тобто пеню розраховано з порушенням приписів частини 7 статті 13 Закону №2473, що є підставою для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.

Правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов`язки суб`єктів валютних операцій і уповноважених установ унормовані Законом України «Про валюту і валютні операції» від 21 червня 2018 року № 2473-VIII (далі - Закон № 2473-VIII), який також встановлює відповідальність за порушення валютного законодавства.

Стаття 13 Закону №2473-VIII визначає особливості встановлення граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

Так, Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів (частина перша статті 13 Закону №2473-VIII).

Згідно з вимогами частини третьої статті 13 Закону №2473-VIII у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з імпорту товарів їх поставка має здійснюватися у строки, зазначені в договорах, але не пізніше встановленого Національним банком України граничного строку розрахунків з дня здійснення авансового платежу (попередньої оплати).

Порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) (частина п`ята статті 13 Закону №2473-VIII).

Відповідно до статей 2, 6, 9, 12, 13, 16 Закону № 2473-VIII постановою правління Національного банку України (далі - НБУ) від 02 січня 2019 року № 5 затверджено Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті (далі - Положення №5).

Згідно із пунктом 21 розділу ІІ вказаного Положення граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 365 календарних днів.

Також, відповідно до статті 7 Закону України «Про Національний банк України» 24 лютого 2022 року з метою забезпечення надійності та стабільності функціонування банківської системи НБУ прийняв постанову № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» (далі - Постанова №18).

Постановою Правління НБУ № 68 від 04 квітня 2022 року Постанову №18 було доповнено, зокрема пунктами наступного змісту: « 142. Граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 90 календарних днів та застосовуються до операцій, здійснених з 05 квітня 2022 року»; « 144. Розрахунки за операціями резидентів з експорту та імпорту товарів здійснюються не пізніше строку, визначеного в пункті 142 цієї постанови, з урахуванням вимог пункту 143 цієї постанови в повному обсязі, з урахуванням вимог пункту 143 цієї постанови стосовно операцій з експорту, імпорту товарів у незначній сумі (уключаючи незавершені розрахунки за операцією). Грошові кошти від нерезидента за операціями резидента з експорту товарів підлягають зарахуванню на рахунок резидента в банку в Україні».

В подальшому, до пункту 142 Постанови №18 вносились зміни і з 07 червня 2022 року цифри "90" було замінено цифрами "120", а з 07 липня 2022 року - цифри "120" замінено цифрами "180" (постанови Правління НБУ №113, №142 відповідно).

Таким чином, за загальним правилом експорт та імпорт товарів має здійснюватися у строки, зазначені у договорах, але не пізніше граничного строку розрахунків, встановленого НБУ, що обчислюється з дня здійснення авансового платежу (попередньої плати). До 05 квітня 2022 року такі граничні строки розрахунків становили 365 календарних днів. З огляду на введення в Україні воєнного стану НБУ змінив граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту. Відповідно до указаних змін у період з 05 квітня 2022 року по 07 червня 2022 року такі строки становили 90 календарних днів, з 07 червня 2022 року по 07 липня 2022 року - 120 календарних днів, з 07 липня 2022 року - 180 календарних днів. При цьому змінені Постановою №18 строки застосовуються лише до операцій, що здійснені з 05 квітня 2022 року.

Так, як вірно встановлено судом першої інстанції, у лютому 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДС ПРОМ ГРУП" (покупець) та компанією EGN HANDEL NUTZFAHRZEUGE (Німеччина) (продавець) було укладено контракт від 01.02.2022 №0102/22 міжнародної купівлі - продажу товару на поставку 2х вантажних автомобілів (шасі).

В оплату за поставку товару на підставі вказаного контракту позивач здійснив авансовий платіж на суму 58458,75 євро, що еквівалентно 1 864 103,39 грн, відповідно до банківської виписки від 03.02.2022.

Компанія EGN HANDEL NUTZFAHRZEUGE (Німеччина) не виконала своїх зобов`язань з поставки товару у терміни, обумовлені контрактом від 01.02.2022 №0102/22, таким чином, виникла заборгованість перед позивачем у сумі 58458,75 євро.

ТОВ "ДС ПРОМ ГРУП" 07.02.2023 звернулось до Земельного суду у місті Ерфурт, палата з комерційних справ, з позовною заявою про стягнення заборгованості у сумі 58458,75 євро плюс 9,00% понад базову процентну ставку починаючи з 03.05.2022.

На відкритому засіданні Земельного суду міста Ерфурт 14.12.2023 складено Протокол Мирової угоди № 1 НК 0 14/23, відповідно до якого сторони дійшли згоди, що відповідач (компанія EGN HANDEL NUTZFAHRZEUGE (Німеччина)) повинен сплатити позивачу суму в розмірі 50 000 євро в рахунок погашення всіх взаємних вимог двома частинами по 25 000 євро кожна, перша з яких підлягає сплаті 31 грудня 2023 року, а друга - 31 січня 2024 року.

На виконання рішення Земельного суду міста Ерфурт компанія EGN HANDEL NUTZFAHRZEUGE (Німеччина) перерахувала позивачу грошові кошти, що підтверджується банківськими виписками від 21.12.2023, від 30.01.2023, від 11.10.2024.

Звертаючись до суду із позовом у даній справі, позивач не заперечив прострочення розрахунків за контрактом від 01.02.2022 №0102/22, проте наголосив на тому, що пеня пеня за порушення такого строку не нараховується у зв`яку із зверненням позивача до суду, укладенням мирової угоди та її подальше виконання.

Водночас, відповідач заперечує звільнення від нарахування пені, посилаючись на те, що на час укладення мирової угоди заборгованість не була погашеною.

Так, відповідно до частини сьомої статті 13 Закону №2473-VIII у разі прийняття до розгляду судом, міжнародним комерційним арбітражем позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, що виникла внаслідок недотримання нерезидентом строку, передбаченого зовнішньоекономічним договором (контрактом), або прийняття до провадження уповноваженим органом відповідної країни документа про стягнення такої заборгованості з боржника-нерезидента на користь резидента в позасудовому (досудовому) примусовому порядку строк, встановлений відповідно до цієї статті, зупиняється з дня прийняття до розгляду такої заяви (прийняття до провадження відповідного документа) і пеня за порушення строку в цей період не нараховується.

У разі ухвалення судом, міжнародним комерційним арбітражем рішення про відмову в позові повністю чи частково в частині майнових вимог або про відмову у відкритті провадження у справі чи про залишення позову без розгляду, а також у разі визнання документа про стягнення заборгованості з боржника-нерезидента таким, що не підлягає виконанню, недійсним, незаконним тощо та (або) закриття (припинення) провадження без зарахування грошових коштів на рахунки резидентів у банках України за таким документом строк, встановлений відповідно до цієї статті, поновлюється і пеня за його порушення нараховується за кожний день прострочення, включаючи період, на який цей строк було зупинено.

У разі ухвалення судом, міжнародним комерційним арбітражем рішення про задоволення позову сплаті підлягає лише пеня, нарахована до дня прийняття позовної заяви до розгляду судом, міжнародним комерційним арбітражем.

Колегія суддів зазначає, що у випадку затвердження судом або міжнародним комерційним арбітражем мирової угоди, слід звертати увагу на зміст відповідного рішення, а не на його процесуальну форму. Зокрема, якщо у ході затвердження мирової угоди відбулось фактично задоволення майнових вимог позивача за зовнішньоекономічним контрактом (стягнення коштів, зобов`язання виконати поставку товару або послуг, тощо), то таке рішення щодо затвердження вирової угоди за своїми правовими наслідками належить прирівнювати до рішення про задоволення позову.

Подібний підхід застосував Верховний Суд у постанові від 13.07.2023 у справі №560/9742/22, на яку посилається відповідач.

Водночас, у розвиток правової позиції, висловленої Верховним Судом у згаданій постанові, суд апеляційної інстанції зазначає, що у розумінні абзацу другого частини сьомої статті 13 Закону №2473-VIII момент зарахування грошових коштів на рахунки резидентів у банках України має значення виключно у провадженні щодо виконання документа про стягнення заборгованості з боржника-нерезидента. Положення статті 13 Закону №2473-VIII момент зарахування коштів не пов`язують із часом ухвалення рішення про задоволення позову (до якого у даному випадку прирівнюється затвердження мирової угоди). Тому, факт того, що під час затвердження мирової угоди кошти

У спірних правовідносинах Земельним судом міста Ерфурт Федератиивної Республіка Німеччина було прийнято позовну заяву позивача про стягнення заборгованості за спірним контрактом та постановлено рішення про мирне врегулювання спору шляхом укладення мирової угоди, що у даному випадку судом прирівнюється до рішення про задоволення позову у розумінні статті 13 Закону №2473-VIII.

Зважаючи на викладене, а також те, що грошові кошти були повернуті у встановлені у мировій угоді строки, то підстави для нарахування позивачу пені за порушення строків розрахунків по зовнішньоекономічному контракту №0102/22 від 01.02.2022 з нерезидентом EGN HANDEL NUTZFAHRZEUGE були відсутні.

Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення, яким позов задоволено.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Інші доводи учасників справи висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 34, 243, 311, 316, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 26.01.2026 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач Є.О. Сорочко

Суддя А.Ю. Коротких

Суддя Н.М. Єгорова

Повний текст постанови складений 13.05.2026.