Постанова від 12 травня 2026 р. у справі №620/13507/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 620/13507/25 Суддя (судді) першої інстанції: Сергій КЛОПОТ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Воловика С.В.,

суддів: Осіпової О.О., Кравченка Є.Д.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2026 у справі № 620/13507/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просила:

- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 27.11.2025 року за №974050124826 про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 на підставі заяви від 20.11.2025 відповідно до Закону України «Про державну службу».

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області прийняти рішення про переведення ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року №889-VIII з часу звернення із заявою з 20 листопада 2025 року, з урахуванням довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, виданих Управлінням соціального захисту населення Новгород - Сіверської районної державної адміністрації Чернігівської області за № 06-34/2597 та №06-34/2598 від 20 листопада 2025 року.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2026 року адміністративний позов задоволено повністю:

- визнано протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 27.11.2025 року за №974050124826 про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 на підставі заяви від 20.11.2025 відповідно до Закону України "Про державну службу".

- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області прийняти рішення про переведення ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року №889-VIII з часу звернення із заявою з 20 листопада 2025 року, з урахуванням довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, виданих Управлінням соціального захисту населення Новгород - Сіверської районної державної адміністрації Чернігівської області за № 06-34/2597 та №06-34/2598 від 20 листопада 2025 року.

Не погоджуючись з рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2026 року, ГУ ПФ України в Донецькій області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування заявлених вимог апелянт, посилаючись на приписи законодавства, які регулюють спірні правовідносини, зазначив, що позивач уже реалізував своє право на призначення пенсії державного службовця задовго до набрання чинності Закону № 889-VIII, а тому не належить до кола осіб, визначених пунктами 10, 12 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону № 889-VIII, яким надано право реалізувати своє право на призначення пенсії відповідно до норм Закону № 3723-ХІІ, за певних умов після 01 травня 2016 року.

Орган Пенсійного фонду наголосив, що підстави для перерахунку пенсій державних службовців у зв`язку із підвищенням заробітної плати працюючих державних службовців відсутні, позаяк законодавство не регламентує ані права особи на перерахунок пенсії у зв`язку зі зміною розміру заробітної плати, ані порядок і умови здійснення такого перерахунку.

З цих та інших підстав апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2026 року відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.

01 квітня 2026 року позивач подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2026 року справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.

Згідно з частиною першою статті 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду вважає, що апеляційна скарга ГУ ПФ України в Донецькій області підлягає залишенню без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2026 року - без змін, з таких підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 отримувала пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України «Про державну службу» з 01 листопада 2013 року по 30 квітня 2020 року. З 01.05.2020 року була переведена на пенсію за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

20 листопада 2025 року ОСОБА_1 звернулася до територіальних органів Пенсійного фонду України з письмовою заявою для переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України 889-VIII.

Згідно з Рішенням Головного управління пенсійного фонду України в Донецькій області №974050124826 від 27.11.2025 року відмовлено ОСОБА_1 у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України №889-VIII згідно з заявою від 20.11.2025 №1518.

Вважаючи таку відмову органу Пенсійного фонду протиправною, ОСОБА_1 звернулася до Чернігівського окружного адміністративного суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів виходить з такого.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Відповідно до п. 6 статті 92 Конституції України, виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначається Законом України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII, який набрав чинності з 01 травня 2016 року (далі - Закон № 889-VIII).

Згідно пункту 2 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII, з 01 травня 2016 року втратив чинність Закон України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-ХІІ, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Пунктом 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Згідно пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VІІІ, для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

За правилами п. 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VІІІ, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Так, згідно ч. 1 ст. 37 Закону №3723-XII, на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» ( 1058-15 ), за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (1058-15), у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Отже, обов`язковою умовою для збереження в особи права на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ (далі -№3723-ХІІ) після 01.05.2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених ч. 1 ст. 37 Закону № 3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону №899-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.

Таким чином, за наявності в особи станом на 01.05.2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Судова колегія звертає увагу, що відповідно до рішення ГУ ПФ України в Донецькій області №974050124826 єдиною підставою для відмови ОСОБА_1 у переведенні її на пенсію за віком було те, що позивач вже скористався своїм правом на призначення пенсії відповідно до Закону №889.

Разом з тим, колегія суддів відмічає, що наявність у особи права на переведення з пенсії за віком відповідно до Закону №1058 на пенсію за віком згідно Закону №889, не залежить від того, чи була вже такій особі раніше призначена пенсія відповідно до Закону №889.

Такий правовий підхід узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 20 травня 2023 року по справі №580/3805/22, відповідно до яких: «… а ні Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VІІІ, а ні стаття 37 Закону №3723-XII не містять обмеження щодо неможливості призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII особам, яким до 01.05.2016 (дата набрання чинності Закону №889-VІІІ) призначалась пенсія відповідно до Закону №3723-XII».

Враховуючи встановлені вище обставини справи та їх правове регулювання, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про наявність достатніх правових підстав для визнання протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 27.11.2025 року за №974050124826 про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 на підставі заяви від 20.11.2025 відповідно до Закону України «Про державну службу» та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області прийняти рішення про переведення ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року №889-VIII з часу звернення із заявою з 20 листопада 2025 року, з урахуванням довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, виданих Управлінням соціального захисту населення Новгород - Сіверської районної державної адміністрації Чернігівської області за № 06-34/2597 та №06-34/2598 від 20 листопада 2025 року.

Доводи та заперечення апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», §58, рішення від 10.02.2010).

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи статті 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, за наведених обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, всебічно і повно дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, правильно застосував норми матеріального права та дотримався норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного рішення, що свідчить про необґрунтованість апеляційної скарги та відсутність підстав для її задоволення.

Підстави для розподілу судових витрат, з урахуванням приписів статті 139 КАС України, відсутні.

Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2026 у справі № 620/13507/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2026 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач С.В. Воловик

Судді Є.Д. Кравченко

О.О. Осіпова