Постанова від 12 травня 2026 р. у справі №591/4871/26 — Зарічний районний суд м. Сум

Справа № 591/4871/26 Провадження № 3/591/1233/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 травня 2026 року м. Суми

Суддя Зарічного районного суду м. Суми Ковтун О.М., розглянувши матеріали, які надійшли від Сумського РУП ГУ Національної поліції в Сумській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродж. с. В. Бобрик, громадянки України, місце проживання: АДРЕСА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ,

за ч. 2 ст. 184 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 10 квітня 2026 року серії ВАД №779310 ОСОБА_1 у період часу з 28.03.2026 по 09.04.2026 за місцем мешкання за адресою: АДРЕСА_1 , ухиляється від виконання батьківських обов`язків по вихованню неповнолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який не забезпечений належними речами для розвитку, так як мамою не здійснюється піклування про життя дитини, який знаходиться без нагляду, мати на роботі, чим порушила ч. 2 ст. 150 СК України та вчинила правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 184 КУпАП. Правопорушення вчинено повторно протягом року.

ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, про причини неявки суду не повідомила, заяв, клопотань, зауважень, а також доказів поважності причин неприбуття суду не надала, тому згідно ст. 268 КУпАП, вважаю за можливе справу розглянути без її участі.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.

Адміністративна відповідальність за ч. 2 ст. 184 КУпАП України настає у разі ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей, вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення.

Об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 184 КУпАП проявляється у невиконанні батьками або особами, які їх замінюють, обов`язків щодо виховання дітей, а саме: залишення впродовж тривалого строку потерпілого без будь-якого нагляду; ухилення від виховання дітей (у т.ч. незабезпечення відвідування ними школи, контролю за дозвіллям); незабезпечення потерпілим безпечних умов перебування за місцем проживання чи в іншому місці; невжиття заходів щодо їх лікування; безпідставне обмеження в харчуванні, одязі, інших предметах першої необхідності; штучне створення незадовільних побутових умов, тощо.

Неналежне виконання обов`язків щодо виховання дітей означає бездіяльність, у результаті якої обов`язки по вихованню виконуються неякісно, не в повному обсязі. Таке ухилення може полягати у різних формах бездіяльності, пов`язаної з незабезпеченням необхідних умов життя, належного виховання та навчання неповнолітніх дітей.

Суб`єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу або необережності.

Згідно ст. 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Оцінюючи надані суду докази на предмет доведеності винуватості ОСОБА_1 поза розумним сумнівом, суд керується таким.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 у період часу з 28.03.2026 по 09.04.2026 за місцем мешкання за адресою: АДРЕСА_1 , ухиляється від виконання батьківських обов`язків по вихованню неповнолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який не забезпечений належними речами для розвитку, так як мамою не здійснюється піклування про життя дитини, який знаходиться без нагляду, мати на роботі, чим порушила ч. 2 ст. 150 СК України (а.с. 1).

Згідно листа начальника відділу «Служба у справах дітей» Верхньосироватської сільської ради від 09.04.2026 - 07.04. 2026 надійшло повідомлення стосовно неповнолітнього ОСОБА_2 , 29.05.2009 та встановлено, що мати не відвезла дитину після канікул до Штепівського навчально-реабілітаційного центру, де він навчається у 10 класі, чим порушила його право на здобуття освіти. Особливе занепокоєння викликає стан та поведінка дитини: ОСОБА_3 вештався селом, збирав сміттєві мішки та розбирав їх у покинутих будівлях. За наявною інформацією дитина робила це у пошуках їжі, що свідчить про занедбаність дитини з боку матері (а.с. 2).

Згідно письмових пояснень ОСОБА_1 від 10.04.2026 у період часу з 28.03.2026 по 09.04.2026 за місцем мешкання неналежним чином виконувала батьківські обов`язки по вихованню неповнолітнього сина ОСОБА_3 , а саме дитина не забезпечена речами для розвитку, проводить час в Інтернет мережі. Нею здійснюється забезпечення дитини продуктами харчування в міру своїх можливостей, але ОСОБА_3 відмовляється багато їсти, не піддається її виховному впливу, так як вона мало приділяє часу щодо піклування за життям та здоров`ям сина, оскільки вона офіційно працевлаштована. Про те, що син збирає мішки зі сміттям це невірно, бо її син пошуком їжі не займається (а.с. 3).

Будь-яких інших документів, на підтвердження обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, до матеріалів справи не додано.

Оцінюючи надані суду докази в їх сукупності, суд керується основними конституційними засадами судочинства, визначеними ст. 129 Конституції України, до яких відноситься забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також ст. 62 Конституції України та загальними принципами права, згідно яких усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь та доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Зміст стандарту доведення поза розумним сумнівом надано, зокрема, в постанові Верховного Суду від 04.07.2018 року по справі №688/788/15-к, згідно якої вказаний стандарт означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Враховуючи встановлені під час розгляду справи обставини і судову практику ЄСПЛ, відповідно до якої збір судом доказів на підтвердження винуватості особи за відсутності сторони обвинувачення у справах про адміністративне правопорушення, свідчить про порушення права особи на неупереджений судовий розгляд, при відсутності достатніх та допустимих доказів на підтвердження вини особи, суд приходить до висновку про відсутність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 184 КУпАП.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП у діях ОСОБА_4 , а тому провадження у справі підлягає закриттю.

Керуючись ч. 2 ст. 184, ч. 1 ст. 247, ст. 283, ст. 284 КУпАП,

П О С Т А Н О В И В:

Закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 184 КУпАП у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 184 КУпАП.

Постанова може бути оскаржена протягом 10-денного строку до Сумського апеляційного суду через Зарічний районний суд м. Суми.

Суддя О.М. Ковтун