Вирок від 02 квітня 2026 р. у справі №761/51021/25 — Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/51021/25

Провадження №1-кп/761/980/2026

В И Р О К

Іменем України

03 квітня 2026 року, Шевченківський районний суд міста Києва у складі

головуючої судді - ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Шевченківського районного суду міста Києва кримінальне провадження № 22025000000000701 від 11.06.2025, відносно

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Жашків Черкаської області, громадянина України, пенсіонера, одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 4 ст. 111-1 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора - ОСОБА_4 ,

захисників - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

обвинуваченого - ОСОБА_3 ,

В С Т А Н О В И В:

Так, у невстановлений час, але не пізніше 01.05.2022, у ОСОБА_3 , який перебував у невстановленому місці, був спів-засновником та керівником російського «ООО «ОЗОН», будучи обізнаними про триваючу збройну агресію рф проти України (в тому числі про факт повномасштабного вторгнення на територію України), введену Законом України від 03.03.2022 №2108-IX кримінальну відповідальність за колабораційну діяльність (в т.ч. за провадження господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором, незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території), переслідував ідеї власного збагачення, маючи фактичну можливість припинити діяльність підконтрольного собі товариства (або припинити брати участь в його управлінні), виник умисел на вчинення умисних дій, спрямованих на провадження господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором, незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території, шляхом продовження господарської діяльності підконтрольного собі російського суб`єкту господарювання «ООО «ОЗОН».

Розуміючи, що одноосібно він не зможе досягти поставленої мети, ОСОБА_3 , за невстановлених обставин, вирішив залучити до її реалізації невстановлених на теперішній час осіб, з числа інших засновників (учасників) «ООО «ОЗОН», які згідно Статуту входили до органу управління товариства, а також найманих працівників вказаного товариства.

У подальшому, ОСОБА_3 повідомив вказаним вище невстановленим особам деталі розробленого ним злочинного плану, а вони у свою чергу, діючи умисно та добровільно, погодились взяти у ньому участь, та в них виник умисел на вчинення за попередньою змовою групою осіб умисних дій, спрямованих на провадження господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором, незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території.

При цьому, в порушення ст. 13 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», ОСОБА_3 вирішив не змінювати податкову адресу ТОВ «ОЗОН» на іншу територію України.

Реалізуючи свій єдиний злочинний умисел, спрямований на провадження господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором, незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території, ОСОБА_3 , перебуваючи у невстановленому місці, діючи за попередньою змовою з невстановленими особами, з числа інших засновників (учасників) та найманих працівників «ООО «ОЗОН», організували продовження здійснення «ООО «ОЗОН» протягом травня 2022 року червня 2025 року господарської діяльності (характер діяльності: продаж промислових газів в балонах та інше) в правовому полі рф. При цьому господарська діяльність «ООО «ОЗОН» здійснювалась у взаємодії, окрім іншого, з суб`єктами господарювання, зареєстрованими на ТОТ АРК в незаконно створених державою-агресором та окупаційною адміністрацією держави-агресора органах влади: «федеральное казенное учреждение здравоохранения «САНАТОРИЙ «БУРЕВЕСТНИК» министерства внутренних дел российской федерации» (ІПН рф 9110001370, АРК, м. Євпаторія, вулиця «імені павліка морозова», 7-13/54-56); «федеральное государственное бюджетное учреждение «САКСКИЙ ВОЕННЫЙ КЛИНИЧЕСКИЙ САНАТОРИЙ ИМ. Н.И. ПИРОГОВА» минобороны россии» (ІПН рф 7722004092, АРК, м. Саки, вулиця Курортна, 2); «федеральное государственное бюджетное учреждение «Евпаторийский ВОЕННЫЙ ДЕТСКИЙ КЛИНИЧЕСКИЙ САНАТОРИЙ ИМЕНИ Е.П.ГЛИНКИ» минобороны россии» (ІПН рф 7841000499, АРК, м. Євпаторія, вул. Дуванівська, будинок 21); «южный филиал федерального государственного предприятия «Ведомственная охрана железнодорожного транспорта российской федерации» (ІПН рф 7701330105); «главное управление министерства российской федерации по делам гражданской обороны, чрезвычайным ситуациям и ликвидации последствий стихийных бедствий по республике крым» (ІПН рф 7702835821, АРК, мысто Сімферополь, вулиця Кечкеметська, 103); «федеральное государственное унитарное предприятие «КРЫМСКАЯ ЖЕЛЕЗНАЯ ДОРОГА» (ІПН рф 9102157783, АРК, м. Сімферополь, вулиця Павленко, 34); «государственное бюджетное учреждение здравоохранения республики крым «ЕВПАТОРИЙСКИЙ РОДИЛЬНЫЙ ДОМ» (ІПН рф 9110086938, місто Євпаторія, вулиця революції, 60); «государственное казенное учреждение республики крым «КРЫМСКАЯ РЕСПУБЛИКАНСКАЯ АВАРИЙНО-СПАСАТЕЛЬНАЯ СЛУЖБА «КРЫМ-СПАС» (ІПН рф 9102054033, АРК, м. Сімферополь, вулиця Крилова, 95); «государственное бюджетное учреждение республики крым «Санаторий ДЛЯ ДЕТЕЙ И ДЕТЕЙ С РОДИТЕЛЯМИ «ИСКРА» (ІПН рф 9110087748, АРК, м. Євпаторія, вул. Кірова, 91/101); «государственное бюджетное учреждение здравоохранения республики крым «КРЫМСКИЙ РЕСПУБЛИКАНСКИЙ ЦЕНТР МЕДИЦИНЫ КАТАСТРОФ И СКОРОЙ МЕДИЦИНСКОЙ ПОМОЩИ» (ІПН рф 9102065772, АРК, місто Сімферополь, вулиця 60 років жовтня, 30); «государственное бюджетное учреждение здравоохранения республики крым «ДЖАНКОЙСКАЯ ЦЕНТРАЛЬНАЯ РАЙОННАЯ БОЛЬНИЦА» (ІПН рф 9105006736, АРК, місто Джанкой, вулиця Совхозна, 19); «государственное бюджетное учреждение здравоохранения республики крым «РЕСПУБЛИКАНСКАЯ ДЕТСКАЯ КЛИНИЧЕСКАЯ БОЛЬНИЦА» (ІПН рф 9102064095, АРК, м. Сімферополь, вулиця Титова, 71); «ГОСУДАРСТВЕННОЕ УНИТАРНОЕ ПРЕДПРИЯТИЕ РЕСПУБЛИКИ КРЫМ «ЧЕРНОМОРНЕФТЕГАЗ» (ІПН рф 9102048801, АРК, м. Сімферополь, вулиця Кірова, 52); «ГОСУДАРСТВЕННОЕ УНИТАРНОЕ ПРЕДПРИЯТИЕ РЕСПУБЛИКИ КРЫМ «САНАТОРНО-ОЗДОРОВИТЕЛЬНЫЙ КОМПЛЕКС «РУССИЯ» (ІПН рф 9103005053, АРК, м. Ялта, вул. комунарів, 5/8).

Таким чином, ОСОБА_3 , протягом травня 2022 року червня 2025 року, діючи за попередньою змовою з невстановленими на теперішній час особами, з числа інших засновників (учасників) та найманих працівників «ООО «ОЗОН», усвідомлюючи протиправність своїх дій та їх наслідки, будучи обізнаними про триваючу збройну агресію рф проти України (в тому числі про факт повномасштабного вторгнення на територію України), введену Законом України від 03.03.2022 №2108-IX кримінальну відповідальність за колабораційну діяльність (в т.ч. за провадження господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором, незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території), переслідували ідеї власного збагачення, маючи фактичну можливість припинити діяльність підконтрольного собі товариства (або припинити брати участь в його управлінні), з метою реалізації раніше виниклого в них злочинного умислу, здійснили умисні дії, спрямовані на провадження господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором, незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території.

Кримінальна відповідальність за вказане кримінальне правопорушення вчинене ОСОБА_3 передбачена ч. 2 ст. 28 ч. 4 ст. 111-1 КК України, як провадження господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором, незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території, за попередньою змовою групою осіб.

03.04.2026 між прокурором Офісу Генерального прокурора ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_3 , за участі захисника ОСОБА_5 , укладено угоду про визнання винуватості в межах кримінального провадження №22025000000000701 від 11.06.2025.

Згідно з даною угодою прокурор та обвинувачений ОСОБА_3 дійшли згоди щодо формулювання обвинувачення, всіх істотних для даного кримінального правопорушення обставин та правової кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 28 ч. 4 ст. 111-1 КК України. Обвинувачений ОСОБА_3 у повному обсязі сформульованого обвинувачення беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні даного кримінального правопорушення. Також, сторонами угоди визначено узгоджене ними покарання, яке повинен понести обвинувачений ОСОБА_3 за вчинене кримінальне правопорушення, а саме: за ч. 2 ст. 28 ч. 4 ст. 111-1 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років, з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій у суб`єктах господарювання, зареєстрованих за законодавством України, строком на 10 років. На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування основного покарання у вигляді позбавлення волі з випробуванням, з покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Крім того, ОСОБА_3 (за власною добровільною письмовою заявою) зобов`язується упродовж 15 (п`ятнадцяти) днів після набрання вироком суду законної сили зробити внесок (у тому числі забезпечити перерахування третіми особами) у розмірі 500 000 (п`ятсот тисяч) гривень на банківський рахунок військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ НОМЕР_10) « НОМЕР_2 (спеціальний фонд), у ГУ ДКСУ у місті Києві, МФО 820172, для здійснення капітальних видатків.

В угоді передбачені наслідки її укладення, затвердження та невиконання, які роз`яснені обвинуваченому.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_4 , наполягав на затвердженні угоди про визнання винуватості, оскільки ОСОБА_3 щиро розкаявся у вчиненому, раніше не судимий. Вважав за можливе ухвалити вирок, яким затвердити угоди про визнання винуватості ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 4 ст. 111-1 КК України, та призначити узгоджену міру покарання.

Обвинувачений ОСОБА_3 у судовому засіданні просив вказану угоду з прокурором затвердити і призначити узгоджену в ній міру покарання, при цьому беззастережно визнав себе винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 4 ст. 111-1 КК України, в обсязі обвинувачення, дав згоду на застосування узгодженого виду та розміру покарання. Також зазначив, що йому зрозуміло наслідки затвердження угоди, його позиція є добровільною, він щиро кається у вчиненому кримінальному правопорушенні.

Захисники ОСОБА_5 , ОСОБА_6 просили суд затвердити угоди про визнання винуватості.

Заслухавши думки учасників судового провадження, вивчивши обвинувальний акт та угоди про визнання винуватості, суд дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ч. 7 ст. 474 КПК України суд перевіряє угоду на відповідність вимогам цього Кодексу та/або закону.

Згідно з положеннями ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Відповідно до ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена, зокрема, у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів (крім кримінальних проваджень щодо корупційних кримінальних правопорушень та кримінальних правопорушень, пов`язаних з корупцією).

Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 28 ч. 4 ст. 111-1 КК України є не тяжким злочином.

У даному кримінальному провадженні потерпілі відсутні.

Згідно з ч. 4 ст. 111-1 КК України за вчинення зазначеного кримінального правопорушення передбачено покарання у вигляді штрафу до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від трьох до п`яти років, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п`ятнадцяти років та з конфіскацією майна.

Відповідно до положень ст. 77 КК України у разі звільнення від відбування покарання з випробуванням можуть бути призначені додаткові покарання у виді штрафу, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю та позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу.

Тобто, положення зазначеної статті не передбачають призначення додаткового покарання у виді конфіскації майна у тому випадку, якщо особу звільнено від відбування основаного покарання на підставі ст. 75 КК.

Відповідно до угоди про визнання винуватості, укладеної між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_3 сторони погодились, що при затвердженні угоди ОСОБА_3 буде призначено покарання за вчинення кримінального правопорушення, а саме: ч. 2 ст. 28 ч. 4 ст. 111-1 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій у суб`єктах господарювання, зареєстрованих за законодавством України, строком на 10 років. На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування основного покарання у вигляді позбавлення волі з випробуванням, з покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Крім того, угодою також передбачено, що ОСОБА_3 (за власною добровільною письмовою заявою) зобов`язується упродовж 15 (п`ятнадцяти) днів після набрання вироком суду законної сили зробити внесок (у тому числі забезпечити перерахування третіми особами) у розмірі 500 000 (п`ятсот тисяч) гривень на банківський рахунок військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ НОМЕР_10) « НОМЕР_2 (спеціальний фонд), у ГУ ДКСУ у місті Києві, МФО 820172, для здійснення капітальних видатків.

Обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_3 згідно з угодою визнаються: щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому не встановлено.

Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_3 цілком розуміє положення ч. ч. 4, 6 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження угоди, наслідки її невиконання, укладання угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді, умови угоди не суперечать вимогам КПК та КК України, інтересам суспільства, обвинувачений в повному обсязі визнав свою винуватість, що підтверджено ним в судовому засіданні та погодився на призначення узгодженого виду та розміру покарання, а також інших умов угоди.

Підстав, для прийняття рішення про відмову у затвердженні угод про визнання винуватості, судом не встановлено.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для затвердження угоди про визнання винуватості, укладеної 03.04.2026 між прокурором Офісу Генерального прокурора ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_3 , за участі захисника ОСОБА_7 .

За таких обставин суд вважає доведеним в судовому засіданні те, що ОСОБА_3 вчинив провадження господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором, незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території, за попередньою змовою групою осіб, і його дії кваліфіковані за ч. 2 ст. 28 ч. 4 ст. 111-1 КК України, за якою належить призначити ОСОБА_3 узгоджену сторонами угоди про визнання винуватості міру покарання із застосуванням ст. 75 КК України.

В зв`язку із застосуванням до обвинуваченого звільнення від відбування покарання з випробуванням, з урахуванням вимог ст. 77 КК України, суд не призначає обвинуваченому додаткове покарання у виді конфіскації майна.

При цьому, з урахуванням того, що ОСОБА_3 узгоджено сторонами угоди про визнання винуватості призначено міру покарання із застосуванням ст. 75 КК України, суд вважає за необхідне скасувати застосований до ОСОБА_3 запобіжний захід вигляді застави.

Цивільний позов не заявлено.

У кримінальному проваджені процесуальні витрати відсутні.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

У межах даного кримінального провадження ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 21.08.2025 (справа №761/32795/25) було накладено арешт на майно, яке вилучено 15.07.2025 під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_2 , де фактично проживає ОСОБА_3 , а саме, на: предмети ззовні схожі на долар США наступним номіналом: 100 доларів США у кількості 581 (п`ятсот вісімдесят один) шт.; 5 доларів США у кількості 3 (три) шт. Загальна сума складає 58 115 (п`ятдесят вісім тисяч сто п`ятнадцять) доларів США; предмети ззовні схожі на Євро наступним номіналом: 100 Євро у кількості 40 (сорок) шт; 50 Євро у кількості 40 (сорок) шт; 20 Євро у кількості 4 (чотири) шт; Загальна суму складає 6080 (шість тисяч вісімдесят) Євро.

В той же час, ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 31.10.2025 у справі №761/38707/25 задоволено клопотання адвоката ОСОБА_5 та частково скасовано арешт з 11515 доларів США та 6080 Євро, накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 21.08.2025 у справі № 761/32795/25.

Таким чином, залишок арештованих грошових коштів, на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 21.08.2025 у справі №761/32795/25 складає 46 600 (сорок шість тисяч шістсот) доларів США.

Крім того, ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 29.07.2025 (справа №761/31199/25) було накладено арешт на майно, яке вилучено 15.07.2025 під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_2 , де фактично проживає ОСОБА_3 , а саме, на: мобільний телефон Iphone 13 Pro Max, с/н НОМЕР_3 , IMEI1: НОМЕР_4 , IMEI2: НОМЕР_5 із номерами мобільних телефонів НОМЕР_6 та НОМЕР_7 ; паспорт російської федерації на ім`я ОСОБА_3 від 06.04.2015 НОМЕР_11; паспорт російської федерації для виїзду за кордон на ім`я ОСОБА_3 від 17.03.2022 НОМЕР_12.

Крім того, ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 07.08.2025 (справа №761/32796/25) було накладено арешт на майно, яке належить на праві власності ОСОБА_3 , а саме, на: частки квартири (реєстраційний номер майна 37534828) за адресою: АДРЕСА_3 ; транспортний засіб Mitsubishi Galant, №. куз. НОМЕР_8 , 2009 року випуску.

Враховуючи, що судом прийнято остаточне рішення у справі, а також позицію прокурора, який не заперечував щодо скасування арешту, а також, те що судом не призначено додаткове покарання у вигляді конфіскації майна, вказаний захід забезпечення кримінального провадження підлягає скасуванню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 374-376, 475 КПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Затвердити угоду про визнання винуватості від 03.04.2026, яка укладена у кримінальному провадженні за №22025000000000701 від 11.06.2025, між прокурором Офісу Генерального прокурора ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_3 , за участі захисника ОСОБА_5 .

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 4 ст. 111-1 КК України та призначити йому покарання у позбавлення волі на строк - 5 (п`ять) років, з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій у суб`єктах господарювання, зареєстрованих за законодавством України, на строк 10 (десять) років.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного судом основного покарання у вигляді позбавлення волі, з випробуванням - іспитовим строком, тривалістю 1 (один) рік, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього судом обов`язки.

Відповідно до ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_3 в період іспитового строку періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Запобіжний захід, застосований до ОСОБА_3 у вигляді застави - скасувати.

Заставу в розмірі 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) грн. 00 коп., внесену на депозитний рахунок ТУ ДСА України в м. Києві: код ЄДРПОУ 26268059, МФО 820172, банк отримувач Державна казначейська служба України, м. Київ, номер рахунку UA128201720355259002001012089, у якості застави за ОСОБА_3 , на підставі ухвали Шевченківського районного суду міста Києва від 18.12.2025 у справі №761/51021/25, провадження 1-кп/761/4464/2025 - повернути заставодавцю ОСОБА_8 у сумі 150 000 грн., та заставодавцю ОСОБА_6 у сумі 92 240 грн.

Скасувати арешт майна накладений ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва 21.08.2025 у справі №761/32795/25, а саме, на:

-46 600 (сорок шість тисяч шістсот) доларів США.

Скасувати арешт майна накладений ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва 29.07.2025 у справі №761/31199/25, а саме, на:

-мобільний телефон Iphone 13 Pro Max, с/н НОМЕР_3 , IMEI1: НОМЕР_4 , IMEI2: НОМЕР_5 із номерами мобільних телефонів НОМЕР_6 та НОМЕР_7 ;

-паспорт російської федерації на ім`я ОСОБА_3 від 06.04.2015 № НОМЕР_9 ;

-паспорт російської федерації для виїзду за кордон на ім`я ОСОБА_3 від 17.03.2022 НОМЕР_12.

Скасувати арешт майна накладений ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва 07.08.2025 у справі №761/32796/25, а саме, на:

-частки квартири (реєстраційний номер майна 37534828) за адресою: АДРЕСА_3 ;

-транспортний засіб Mitsubishi Galant, №. куз. НОМЕР_8 , 2009 року випуску.

Речові докази:

-46 600 (сорок шість тисяч шістсот) доларів США - повернути ОСОБА_8 ;

-мобільний телефон Iphone 13 Pro Max, с/н НОМЕР_3 , IMEI1: НОМЕР_4 , IMEI2: НОМЕР_5 із номерами мобільних телефонів НОМЕР_6 та НОМЕР_7 - повернути ОСОБА_3 .

-паспорт російської федерації на ім`я ОСОБА_3 від 06.04.2015 НОМЕР_11; паспорт російської федерації для виїзду за кордон на ім`я ОСОБА_3 від 17.03.2022 НОМЕР_12 - зберігати при матеріалах кримінального провадження.

Вирок суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та обвинуваченим про визнання винуватості може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд міста Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення:

обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою статті 474 цього Кодексу, в тому числі не роз`яснення йому наслідків укладення угоди;

прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 КПК України угода не може бути укладена.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку, обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.

Суддя ОСОБА_1