Рішення від 17 грудня 2025 р. у справі №761/16684/25 — Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/16684/25

Провадження № 2/761/6690/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

18 грудня 2025 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Фролової І. В.,

секретаря судового засідання - Коломійця А.Д.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості зі сплати аліментів та пені.

У своїй позовній заяві позивачка просила суд стягнути з ОСОБА_2 на свою користь пеню за несвоєчасну сплату аліментів за період з лютого 2024 року по березень 2025 року в розмірі 43 777, 50 грн.

Позовні вимоги мотивує тим, що 10 червня 2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено шлюб.

Від спільного подружнього життя у сторін народилась донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Шевченківського раи?онного суду міста Києва від 27.05.2024 року у справі № 761/6953/24 шлюб між позивачем та відповідачем розірвано.

Відповідно до судового наказу від 28.02.2024 року у справі №761/6954/24 виданого Шевченківським раи?онним судом міста Києва, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання ОСОБА_3 .

Постановою старшого державного Миргородського відділу державноі? виконавчоі? служби у Миргородському раи?оні Полтавськоі? області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиціі? від 01.05.2024 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_4, однак, ОСОБА_2 не сплачує аліменти на утримання ОСОБА_3 .

Позивач вказує, що ОСОБА_2 аліменти не сплачує, внаслідок чого в останнього утворилась заборгованість: лютии? 2024 року - березень 2025 року, станом на 01.04.2025 року становить - 43 777,50 грн.

На підставі викладеного, позивачка звернулася із відповідним позовом до суду.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 28 квітня 2025 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 05 травня 2025 року відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження.

Представник позивача був присутній у судовому засіданні з використанням системи відеоконференц-зв`язку.

Відповідач у судове засідання не прибув, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявку до суду не повідомив, правом подачі відзиву не скористався.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (ч. 1 ст. 223 ЦПК України).

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачено, що ніщо не перешкоджає особі добровільно відмовитись від гарантій справедливого судового розгляду у однозначний або у мовчазний спосіб. Проте для того, щоб стати чинною з точки зору Конвенції, відмова від права брати участь у судовому засіданні повинна бути зроблена у однозначний спосіб і має супроводжуватись необхідним мінімальним рівнем гарантій, що відповідають серйозності такої відмови. До того ж, вона не повинна суперечити жодному важливому громадському інтересу рішення ЄСПЛ (Hermi проти Італії, § 73; Sejdovic проти Італії § 86).

Окрім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини- в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (Рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України»).

За таких підстав судом визнано за можливе розглядати справу на підставі доказів, наявних у матеріалах справі, та за погодженням сторін, третіх осіб й згідно поданих ними заяв.

За змістом ч. 1- 4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ч. 1, 5-6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 15 ЦК України).

Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст. 16 ЦК України особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Способи захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють як закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений статтею 16 ЦК України.

Досліджуючи матеріали справи, судом було встановлено наступне.

10 червня 2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено шлюб, зареєстровании? Миргородським відділом державноі? реєстраціі? актів цивільного стану Головного територіального управління юстиціі? у Полтавськіи? області за актовим записом №123.

Від спільного подружнього життя у сторін народилась донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що Решетилівським раи?онним відділом державноі? реєстраціі? актів цивільного стану Північно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиціі? (м. Суми) зроблено відповіднии? актовии? запис № 68 та видано свідоцтво про народження серія НОМЕР_1 .

Рішенням Шевченківського раи?онного суду міста Києва від 27 травня 2024 року у справі №761/6953/24 (провадження № 2/761/5834/24), шлюб, укладений 10 червня 2018 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , розірвано. Відповідно до судового наказу від 28 лютого 2024 року у справі №761/6954/24 (провадження №2-н/761/271/2024), виданого Шевченківським раи?онним судом міста Києва, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) але не менше 50 відсотків мінімального прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, починаючи із 21 лютого 2024 року і до досягнення ОСОБА_3 повноліття.

Постановою старшого державного Миргородського відділу державноі? виконавчоі? служби у Миргородському раи?оні Полтавськоі? області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиціі? від 01 травня 2024 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_4 на підставі судового наказу № 2-н/761/271/2024, виданого 17 квітня 2024 року, Шевченківським раи?онним судом міста Києва.

У рамках виконавчого провадження № НОМЕР_4 у ОСОБА_2 утворилась заборгованість, яка відповідно до розрахунку заборгованості, виданого старшим державним виконавцем Миргородського відділу державноі? виконавчоі? служби у Миргородському раи?оні Полтавськоі? області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиціі? - А. Матвієнко, за період: лютии? 2024 року - березень 2025 року, станом на 01.04.2025 року становить - 43 777,50 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення пені, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У частині першій та другій статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

У відповідності до ч. 1 ст. 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов?язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 Сімейного кодексу України (далі - СК України) розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідно з ч. 4 ст. 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ст. 51 Конституції України та ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (ч. 3 ст. 181 СК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Згідно з ч. 1 ст.189 СК України батьки мають право укласти договір про сплату аліментів на дитину, у якому визначити розмір та строки виплати. Умови договору не можуть порушувати права дитини, які встановлені цим Кодексом. Договір укладається у письмовій формі і нотаріально посвідчується.

Відповідно до ч.1 ст.199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв?язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов?язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

Згідно з ч. 4 ст.194 СК України заборгованість за аліментами стягується незалежно від досягнення дитиною повноліття, а у випадку, передбаченому ст. 199 цього Кодексу, - до досягнення нею двадцяти трьох років.

Частинами першою та другою статті 196 СК України встановлено, що у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

У разі застосування до особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, заходів, передбачених ч. 14 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження», максимальний розмір пені повинен дорівнювати різниці між сумою заборгованості та розміром застосованих заходів примусового виконання, передбачених ч. 14 ст. 71 ЗУ «Про виконавче провадження».

Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.

Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти.

Стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів.

У постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у складі від 14.12.2020 у справі № 661/905/19 (провадження № 61-16670сво19) зазначено, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин. Стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти.

У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. У такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Тобто відповідач зобов`язаний довести відсутність його вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів і сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 196 СК України.

При цьому стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти.

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку про те, що відповідач зобов`язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України. Обов`язок доведення відсутності вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів покладається на боржника.

При цьому, розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити та 1 відсоток (тобто, заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1%).

Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обчисленої за кожним місячним (періодичним) платежем.

Якщо місячний платіж сплачено не у повному розмірі, то пеня буде нараховуватися з першого дня місяця, наступного за місяцем сплати чергового платежу, на різницю між розміром, який мав бути сплачений на утримання дитини, та розміром фактично сплачених аліментів з урахуванням строку прострочення та ставки пені - 1%.

Перебіг строку прострочення починається з першого дня місяця, наступного за місяцем внесення періодичного платежу, до дня, який передує дню сплати заборгованості.

У разі якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1%.

Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 333/6020/16-ц (провадження № 14-616цс18).

При застосуванні формулювання «не більше 100 відсотків заборгованості» в абзаці 1 частини 1 статті 196 СК України якщо обмежувати нарахування пені поточною заборгованістю (тобто, тією яка існує за всі місяці станом на момент пред`явлення позову чи на інший момент), то при пред`явленні позову за період коли існувало прострочення, а на момент пред`явлення позову поточна заборгованість відсутня, то і не буде межі, яку не повинна перевищувати пеня. Як наслідок, очевидно, що потрібно розмежовувати сукупну поточну заборгованість та заборгованість за аліментами за певний місяць. Оскільки пеня є змінною величиною, основою для обчислення якої є саме заборгованість за аліментами за певний місяць, то формулювання «не більше 100 відсотків заборгованості» означає, що розмір пені не повинен перевищувати розмір заборгованості, на яку вона нараховується. У разі, якщо позивач, з урахуванням принципу диспозитивності пред`явив позов про стягнення пені за декілька місяців, то розмір пені за ці місяці не повинен перевищувати сукупний розмір заборгованості, на яку вона нараховується.

Відповідний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 19.01.2022 у справі № 711/679/21.

Згідно з розрахунком пені у виконавчому провадженні НОМЕР_5 у ОСОБА_2 утворилась пеня за несвоєчасну сплату аліментів за період з лютого 2024 року по березень 2025 року в розмірі 43 777, 50 грн., яка складається з: пені за січень 2024 року у розмірі 14 345, 55 грн.; пені за лютий 2024 року у розмірі 13 368, 98 грн.; пені за березень 2024 року у розмірі 12 325, 05 грн.; пені за квітень 2024 року у розмірі 11 314, 80 грн.; пені за травень 2024 року у розмірі 10 270, 88 грн.; пені за червень 2024 року у розмірі 9 260, 63 грн.; пені за липень 2024 року у розмірі 8 216, 70 грн.; пені за серпень 2024 року у розмірі 7 172, 78 грн.; пені за вересень 2024 року у розмірі 6 162, 53 грн.; пені за жовтень 2024 року у розмірі 5 118, 60 грн.; пені за листопад 2024 року у розмірі 4 108, 35 грн.; пені за грудень 2024 року у розмірі 3 064, 43 грн.; пені за січень 2025 року у розмірі 2 020, 50 грн.; пені за лютий 2025 року у розмірі 1 077, 60 грн.; пені за березень 2025 року у розмірі 33, 68 грн.

Враховуючи, що відповідач допустив прострочення сплати аліментів, беручи до уваги, що сума неустойки (пені), заявлена позивачем в розмірі 43 777, 50 грн. за порушення відповідачем аліментних зобов`язань не перевищує 100% заборгованості по цим зобов`язанням, стягнення її в заявленому розмірі є пропорційним та не перевищує збитки, заподіяні одержувачу аліментів внаслідок неотримання грошових коштів, а тому суд дійшов висновку про задоволення позову, з огляду на розмір заборгованості та положень ч. 1 ст. 196 СК України.

На підставі ст. 84, 180, 182, 183, 185, 191, 199 СК України, керуючись ст. 4, 10, 12, 13, 17, 18, 76-81, 141, 200, 206, 258-259, 263-268, 273, 352, 354-355 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 пеню за прострочення сплати аліментів за період з лютого 2024 року по березень 2025 року в розмірі 43 777, 50 грн.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його отримання.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Реквізити учасників справи:

ОСОБА_1 , адреса місця проживання - АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ,

ОСОБА_2 , адреса місця проживання - АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Повний текст рішення виготовлений 22 грудня 2025 року.

Суддя: