Рішення від 03 травня 2026 р. у справі №756/18993/25 — Оболонський районний суд міста Києва

04.05.2026 Справа № 756/18993/25

Справа № 462/1017/25

Провадження № 2/756/2676/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 травня 2026 року Оболонський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді - Тихої О.О.,

за участі секретаря судового засідання - Бойко Г.Г.,

представника позивача - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів,

УСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_1 , звернулася до Оболонського районного суду м. Києва з вказаним позовом, у якому просила стягнути з ОСОБА_3 на її користь грошові кошти у розмірі 400,00 дол. США, які складаються з: грошових коштів у розмірі 200,00 дол. США, сплачених позивачем в якості завдатку, згідно розписки від 28.12.2019, а також збитків у розмірі 200,00 дол. США.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що у спільній частковій приватній власності ОСОБА_3 перебувала кімната № НОМЕР_1 , розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яку мала намір придбати позивач.

28.03.2019 позивач сплатила відповідачу завдаток у розмірі 200,00 дол. США в рахунок оплати частки вартості вказаної кімнати, про що ОСОБА_3 склав відповідну розписку. Однак в подальшому відповідач відмовився продати позивачу частку кімнати № 4, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

Згодом стало відомо, що вищевказане майно у 2020 році було відчужено третій особі, що виключає можливість його продажу позивачу.

19.02.2025 позивач звернулася до відповідача з листом-претензією, в якому просила повернути грошові кошти у розмірі 200,00 дол. США, які були сплачені нею в якості завдатку, згідно розписки від 28.12.2019, а також збитки в сумі 200,00 дол. США, проте вказаний лист залишився без належного реагування відповідача.

У зв`язку з наведеним позивач вимушена звернутися з вказаним позовом до суду.

Ухвалою судді від 03.12.2025 відкрито провадження у справі, справу призначено до судового розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити з підстав, викладених у позові, не заперечував проти ухвалення заочного рішення у справі.

Відповідач у судове засідання не з`явився з невідомих суду причин, про день, час і місце судового розгляду повідомлений у встановленому законом порядку, відзив на позовну заяву у встановлений судом строк не подав.

У зв`язку з неявкою у судове засідання належним чином повідомленого про дату, час та місце судового засідання відповідача, який не повідомив про причини неявки, суд вважає за можливе проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.

Вислухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, суд приходить до наступного.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з частиною першої статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом встановлено, що 20.01.2012 Органом приватизації державного житлового фонду Оболонської районної в місті Києві держаної адміністрації, згідно з розпорядженням № 535, видано свідоцтво про право власності, відповідно до якого 32/100 приміщення квартири спільного заселення (кімната АДРЕСА_2 , належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_3 та членам його родини: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 в рівних частках.

Згідно з Витягом про державну реєстрацію прав № 33548252 від 21.03.2012 КП Київського міського бюро технічної інвентаризації за відповідачем ОСОБА_3 зареєстроване право власності на 32/300 частки кімнати АДРЕСА_2 , а також 32/300 частки зареєстровані за ОСОБА_4 та 32/300 - за ОСОБА_5 .

28.03.2019 відповідачем складено розписку про те, що ним отримано завдаток у розмірі 200,00 дол. США в рахунок продажу кімнати АДРЕСА_2 . У розписці зазначено, що в момент купівлі-продажу квартири при розрахунку ця сума буде врахована у розрахунок.

Договір купівлі-продажу належної відповідачу частки квартири АДРЕСА_3 сторонами не укладався.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 12.11.2025 право власності на 32/100 частки квартири за адресою: АДРЕСА_1 за реєстровано за ОСОБА_6 на підставі договору дарування № 73 від 15.01.2021, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бурменко Н.О.

19.02.2025 позивачем на адресу відповідача направлено претензію, в якій остання просила повернути грошові кошти у розмірі 200,00 дол. США, які були сплачені нею в якості завдатку за розпискою від 28.03.2019, а також збитки в сумі 200,00 дол. США, що підтверджується копією вказаної претензії, описом вкладення до цінного листа та фіскальним чеком АТ «Укрпошта».

Станом на час розгляду справи кошти відповідачем позивачу не повернуто. Протилежного відповідачем суду не доведено належними та допустимими доказами.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорення.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі статтею 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов`язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Правила статті 570 ЦК України поширюються на випадки, коли договір було укладено, але одна із сторін ухиляється від його виконання.

Правові наслідки порушення або припинення зобов`язання, забезпеченого завдатком передбачені вимогами статті 571 ЦК України, зокрема: якщо порушення зобов`язання сталося з вини боржника, завдаток залишається у кредитора; якщо порушення зобов`язання сталося з вини кредитора, він зобов`язаний повернути боржникові завдаток та додатково сплатити суму у розмірі завдатку або його вартості; сторона, винна у порушенні зобов`язання, має відшкодувати другій стороні збитки в сумі, на яку вони перевищують розмір (вартість) завдатку, якщо інше не встановлено договором; у разі припинення зобов`язання до початку його виконання або внаслідок неможливості його виконання завдаток підлягає поверненню.

З аналізу зазначеної норми матеріального права вбачається, що завдаток видається кредиторові боржником у разі укладення договору, а тому гроші, передані майбутнім покупцем потенційному продавцю за усною чи письмовою домовленістю, але до укладення основного договору, ще не є завдатком, не виконують забезпечувальної функції, а відтак їх видача не має правових наслідків для продавця, відповідно до норми ч. 1 ст. 571 ЦК України.

Ознакою завдатку є те, що він слугує доказом укладення договору, на забезпечення якого його видано, одночасно є способом платежу та способом забезпечення виконання зобов`язання.

Другим критерієм відмінності завдатку від авансу є умова обов`язкового дотримання сторонами форми укладення договору, встановленої законом.

Згідно з положеннями статей 546, 548 ЦК України завдатком може бути забезпечене лише дійсне зобов`язання, яке випливає із договору, укладеного сторонами.

Викладені положення закону є підставою для обґрунтованого висновку про те, що основними критеріями відмінності завдатку, як одного із засобів забезпечення виконання зобов`язань від авансу, як однієї з форм розрахунків є: забезпечення завдатком тільки дійсного, тобто укладеного сторонами цивільно-правового зобов`язання; обов`язкове дотримання сторонами встановленої законом форми укладення договору, який забезпечений завдатком.

За умови відсутності хоча б одного із вищевказаних критеріїв, передані однією стороною другій стороні грошові суми є не завдатком а авансом.

Таким чином, внесення завдатку як способу виконання зобов`язання може мати місце лише в разі наявності зобов`язання, яке повинно було виникати на підставі договору купівлі-продажу домоволодіння.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 13.02.2013 року у справі № 6-176цс12, у якій зазначено наступне, що внесення завдатку як способу забезпечення виконання зобов`язання, яке повинно було виникати на підставі договору. Оскільки договору, який би за своєю формою та змістом відповідав би вимогам закону, між сторонами у справі укладено не було, а вони лише домовилися укласти такий договір у майбутньому, то передана однією зі сторін грошова сума є авансом, який підлягає поверненню.

Як встановлено судом під час розгляду справи договір купівлі-продажу частини кімнати № НОМЕР_1 , розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , що належала відповідачу на праві спільної часткової власності, між сторонами не укладений.

Враховуючи наведене та положення ст. 570 ЦК України суд дійшов висновку, що сума у 200,00 дол. США, яка названа у розписці від 28.03.2019 завдатком, фактично є авансом, оскільки сторонами не дотримано умов, визначених ст. 570 ЦК України, а саме: не укладено договір купівлі-продажу частки квартири, на виконання якого переданого кошти.

Оскільки договору купівлі-продажу, який би за своєю формою та змістом відповідав вимогам законодавства між сторонами укладено не було, а вони лише домовилися укласти такий договір у майбутньому, то передана позивачкою грошова сума у розмірі 200,00 дол. США є авансом, який підлягає поверненню позивачу.

Водночас, оскільки грошові кошти, сплачені позивачем за своєю природою є авансом, тому відсутні правові підстави для стягнення їх у подвійному розмірі.

Зазначене узгоджується з правовим висновком, викладеними Верховним Судом України у постановах: від 25 вересня 2012 року у справі № 6-82цс13 та від 13 лютого 2013 року у справі № 6-176цс12 та Верховним Судом у постановах від 30 січня 2019 року № 461/5297/16-ц (провадження № 61-22017св18); від 17 червня 2021 року № 711/5065/15-ц (провадження №61-18537св19).

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову та стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 грошових коштів у розмірі 200,00 дол. США. При цьому, суд не зазначає про стягнення еквівалентної суми у гривнях станом на день виконання рішення, оскільки позивач просить стягнути з відповідача грошові кошти саме у доларах США.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 263-265, 273, 280-282, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 200 (двісті) доларів 00 центів.

В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору у розмірі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

На рішення суду позивачем може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня його складення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відомості про сторони:

Позивач: ОСОБА_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 .

Відповідач: ОСОБА_3 , РНОКПП - НОМЕР_3 , останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 .

Суддя О.О. Тиха