Рішення від 20 квітня 2026 р. у справі №761/41847/25 — Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 761/41847/25

Провадження № 2/752/6947/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

21.04.2026 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі

головуючого судді Данілової Т.М.

з участю секретаря Веселовської А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інтер-Поліс" про стягнення страхового відшкодування, -

в с т а н о в и в:

позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 звернулися у суд з позовом про стягнення страхового відшкодування.

В обгрунтування позовних вимог зазначають, що 01 серпня 2023 року сталася ДТП за участю електровелосипеда "Fischer" під керуванням ОСОБА_4 та мотоциклу "Honda CBR" номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_5 , внаслідок якої ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження та був доставлений до КМКЛШМД, де ІНФОРМАЦІЯ_1 помер від отриманих травм.

На момент ДТП цивільно-правова відповідальність водія мотоциклу "Honda CBR" номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_5 була застрахована у ПрАТ "СК "Інтер-Поліс" на підставі договору обов"язкого страхування цивільно-правової відповідальнсоті власників наземних транспортних засобів №21422792.

29.09.2023 року постановою старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту ГУ НП у м. Києві кримінальне провадження №120231000000806 за фактом порушення, що спричинило смерть ОСОБА_4 , закрите у зв"язку з відсутністю в діях водія ОСОБА_5 складу кримінального правопоршуення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

02.04.2025 року позивачі звернулися до ПрАТ "СК "Інтер-Поліс" з заявами про виплату страхового відшкодування, пов"язаного із смертю особи, але жодної відповіді, відмови або вимог надати додаткові документи не було.

За таких підстав, просять стягнути з ПрАТ "СК "Інтер-Поліс"

- на користь ОСОБА_1 (дружини загиблого) моральну шкоду, що заподіяна смертю ОСОБА_4 , у розмірі 26 266,66 грн.,

- на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (син загиблого) шкоду, що заподіяна смертю ОСОБА_4 , у розмірі 146 866,67 грн.,

- на користь ОСОБА_2 (мати загиблого) шкоду, що заподіяна смертю ОСОБА_4 , у розмірі 146 866,67 грн.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 02 жовтня 2025 року дана цивільна справа передана до Голосіївського районного суду м. Києва для розгляду за підсудністю.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 29 січня 2026 року відкрито загальне позовне провадження у даній справі.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 21 квітня 2026 року закрито підготовче провадження та справи призначена до судового розгляду.

Відповідач ПрАТ "Страхова компанія "Інтер-Поліс" відзив на позовну заяву не надсилав.

В судове засідання представник позивачів надав заяву про судовий розгляд без його участі.

Відповідач ПрАТ "Страхова компанія "Інтер-Поліс" в судове засідання не забезпечив явку свого представника, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся судом.

Дослідивши матеріали справи, встановлено наступне.

01 серпня 2023 року сталася ДТП за участю електровелосипеда "Fischer" під керуванням ОСОБА_4 та мотоциклу "Honda CBR" номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_5 , внаслідок якої ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження та був доставлений до КМКЛШМД, де ІНФОРМАЦІЯ_1 помер від отриманих травм.

На момент ДТП цивільно-правова відповідальність водія мотоциклу "Honda CBR" номерний знак НОМЕР_1 була застрахована у ПрАТ "СК "Інтер-Поліс" на підставі договору обов"язкого страхування цивільно-правової відповідальнсоті власників наземних транспортних засобів №21422792. (ліміт за шкоду життю та здоров"ю - 320 000,00 грн.)

29.09.2023 року постановою старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту ГУ НП у м. Києві кримінальне провадження №120231000000806 за фактом порушення, що спричинило смерть ОСОБА_4 , закрите у зв"язку з відсутністю в діях водія ОСОБА_5 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

За змістом постанови від 29.09.2023 року про закриття криміналього провадження №120231000000806 в ході досудового слідства встановлено, що дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок необережних дій велосипедиста ОСОБА_4 , який не переконавшись, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, раптово змінив свій напрямок руху праворуч, внаслідок чого відбулося дотичне зіткнення з мотоциклом "Honda CBR 650F" номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_5 . Відповідно ним порушено п.п. 10.1, 10.3 та 11.14 Правил дорожнього руху України.

02.04.2025 року позивачі звернулися до ПрАТ "СК "Інтер-Поліс" з заявами про виплату страхового відшкодування, пов"язаного із смертю особи, але жодної відповіді, відмови або вимог надати додаткові документи не було.

Звертаючись у суд з даним позовом, позивачі зазначають, що у спірних правовідносинах наявні правові підстави для покладення на відповідача цивільно-правової відповідальності з відшкодування моральної шкоди, завданої позивачам, оскільки власник (володілець джерела підвищеної небезпеки) відповідає за шкоду без урахування вини та може бути звільнений від такої відповідальності лише за спричинення шкоди за наслідками непоборної сили або умислу потерпілого на завдання самому собі цієї шкоди. Матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про те, що шкода була завдана внаслідок непереборної сили або умислу загиблого на завдання самому собі цієї шкоди. З огляду на це позивачі зазначають про наявність підстав для відшкодування завданої моральної шкоди, яка пов`язана з глибокими емоційними переживаннями та моральними стражданнями через передчасну смерть рідної людини, порушення укладу їх життя.

У частинах першій та другій статті 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, що її заподіяла. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки (пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК України).

За статтею 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.

Разом із тим, правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок.

Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають з обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно із спеціальним Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Зокрема статтею 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

За статтею 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Статтею 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує в установленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок ДТП, є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; шкода, пов`язана із смертю потерпілого (пункт 23.1 статті 23 Закону).

Відповідно до висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18), у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди.

Порядок відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров`ю потерпілого, визначено у статті 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Вказаною нормою встановлено, що страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок ДТП настала протягом одного року після ДТП та є її прямим наслідком.

Страховик здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 ЦК України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Страховик відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

Відшкодування шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого, може бути виплачено у вигляді одноразової виплати. Загальний розмір усіх здійснених страхових відшкодувань (регламентних виплат) за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю однієї особи, не може перевищувати страхову суму за таку шкоду.

Подібні за змістом правові висновки викладені, зокрема, у постанові Верховного Суду від 17 липня 2019 року у справі № 556/1514/16-ц (провадження № 61-26405св18).

Таким чином обов`язок з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування покладається на страховика.

У пункті 35.1 статті 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зазначено, що для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про ДТП подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

Згідно з пунктом 36.1 статті 36 вказаного Закону страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Абзацами першим-третім пункту 36.2 статті 36 Закону передбачено, що страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про ДТП, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Якщо ДТП розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, перебіг цього строку припиняється до дати, коли страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) стало відомо про набрання рішенням у такій справі законної сили.

Згідно з частиною п`ятою статті 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Таким чином закон містить вказівку на перерозподіл обов`язку доказування та зобов`язує саме відповідача довести, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, була спричинена внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Разом із тим, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, завжди є неправомірною та передбачає безвинну відповідальність власника такого джерела.

Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 204/3783/16-ц (провадження № 61-1141св18).

З огляду на презумпцію вини заподіювача шкоди, передбаченої частиною другою статті 1166 ЦК України, відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п`ята статті 1187 ЦК України, пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК України).

Порядок та умови відшкодування шкоди безпосередньо встановлено ЦК України, відповідно до якого умовами відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є протиправність поведінки заподіювача шкоди, наявність цієї шкоди у потерпілого і причинного зв`язку між ними.

При цьому слід враховувати, що особливі правила статті 1187 ЦК України діють тоді, коли шкоду завдано тими властивостями об`єкта, через які діяльність із ним визнається джерелом підвищеної небезпеки.

Головною особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об`єкта зобов`язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов`язок відшкодувати завдану шкоду як винні, так і невинні володільці об`єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки.

Разом із тим, відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого.

Під умислом потерпілого слід розуміти усвідомлене бажання особи заподіяти шкоду. При цьому особа повинна розуміти значення своїх дій та мати змогу керувати ними.

Обов`язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається також на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція заподіювача шкоди.

Такі правові висновки зроблені у постановах Верховного Суду від 05 червня 2019 року у справі № 466/4412/15-ц (провадження № 61-37654св18), від 15 серпня 2019 року у справі № 756/16649/13-ц (провадження № 61-26702св18), від 02 жовтня 2019 року у справі № 447/2438/16-ц (провадження № 61-26195св18), від 11 грудня 2019 року у справі № 601/1304/15-ц (провадження № 61-33216св18), від 03 червня 2020 року у справі № 345/3335/17 (провадження № 61-22598св18), від 07 жовтня 2020 року у справі № 742/637/19 (провадження № 61-320св20).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі № 465/4287/15 (провадження № 14-406цс19), зазначено, що у Законі України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачено обов`язкового досудового порядку врегулювання питання з приводу виплати страхового відшкодування, особа, яка вимагає такої виплати, за власним розсудом може звернутися із заявою безпосередньо до страховика, з дотриманням вимог, передбачених у статті 35 названого Закону, чи звернутися безпосередньо до суду.

Отже, цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну в результаті дії джерела підвищеної небезпеки настає без вини її заподіювача. Тому страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку.

При цьому наявність чи відсутність у страховика обов`язку з виплати страхового відшкодування замість завдавача шкоди не є предметом розгляду в кримінальному провадженні. Тому відсутність судового рішення у кримінальному провадженні не може бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог потерпілої особи до страховика про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП.

Крім того, вищенаведеним пунктом 36.2 статті 36 Закону «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено лише підставу припинення здійснення страхового відшкодування у разі, якщо ДТП розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, та не передбачено можливості відмови у стягненні страхового відшкодування у справі, яка вже розглядається судом в порядку цивільного судочинства, за наслідками такого розгляду.

Згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 позивач ОСОБА_1 перебувала у шлюбі з ОСОБА_4 з 21 червня 2013 року.

Згідно свідоцтва про народження НОМЕР_3 ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 та його батьками є ОСОБА_4 та ОСОБА_1 ,

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 позивач ОСОБА_2 є матір"ю загиблого ОСОБА_4 . Вона народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 та є пенсіонером, що підтверджується даними пенсійного посвідчення № НОМЕР_5 .

Так, зокрема п. 27.2 ст. 27 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що страховик здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого на умовах, встановлених статтею 1200 ЦК України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами.

Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

За приписами ч. 1 ст. 1200 ЦК України, у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілої особи, народжена після його смерті.

Шкода відшкодовується:

1) дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років);

2) чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом, - довічно.

Отже, на страхове відшкодування, передбачене п. 27.2 ст. 27 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (неповнолітній син) та ОСОБА_2 (мати пенсіонер) в рівних частинах. (6 700,00 грн. х 36 = 241 200 грн.), зокрема ОСОБА_3 - (241 200 грн./2) 120 600,00 грн., ОСОБА_2 - (241 200 грн./2) 120 600,00 грн.

Відповідно до ст. 27.3 ст. 27 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи:

- чоловіку (дружині),

- батькам (усиновлювачам),

- дітям (усиновленим).

Загальний розмір такого відшкодування цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

Отже, розмір моральної шкоди, що заподіяний смертю ОСОБА_4 , який підлягає сплаті за полісом №214222792, складає 6 700 грн. (мінімальна заробітна плата на дату ДТП) х 12 = 80 400 грн.

Враховуючи обмеження щодо ліміту відповідальності за шкоду, що заподіяна життю та здоров"ю потерпілого, передбаченого полісом №214222792 у сумі 320 000 грн., потерпілі мають право на відшкодування моральної шкоди в наступному розмірі:

320 000,00 грн. - 241 200,00 = 78 800 грн.

Відповідно, страхове відшкодування, що пов"язане із виплатою моральної шкоди, ОСОБА_1 , як дружині загиблого, складає 78 800 грн./3 - 26 266,66 грн.

Страхове відшкодування, що пов"язане із виплатою моральної шкоди, належне ОСОБА_3 , як сину загиблого, складає 78 800 грн./3 - 26 266,66 грн.

Страхове відшкодування, що пов"язане із виплатою моральної шкоди, належне ОСОБА_2 , як матері загиблого, складає 78 800 грн./3 - 26 266,66 грн.

Таким чином, необхідно стягнути наступний розмір страхового відшкодування

- на користь ОСОБА_1 - 26 266,66 грн.,

- на користь ОСОБА_3 - 120 600,00 грн. + 26 266,67 грн. = 146 866,67 грн.,

- на користь ОСОБА_2 - 120 600,00 грн. + 26 266,67 грн. = 146 866,67 грн.

Будь-яких конкретних правових та беззаперечних доказів, які б свідчили, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого, суду не надано і судом не здобуто.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги про відшкодування шкоди, про яку йдеться в позові, суд вважає обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Підстав для застосування в даному випадку положень ст. 1193 ЦК України, судом у судовому засіданні не встановлено.

За таких обставин, позов задовольняється.

Також підлягають задоволенню вимоги позивачів про стягнення з відповідача 6 000 грн. витрат на правову допомогу.

Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, що пов`язані з розглядом справи, належать витрати 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч.1 ст.134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

На підтвердження витрат на правову допомогу надано 3 ордери на надання правничої допомоги від 30.09.2025 року адвокатом Рибак Є.В., 3 договори про надання професійної правничої допомоги від 12.09.2025 року, акт наданих послуг №1 до вказаного договору про надання професійної правничої допомоги, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 27.06.2018 року адвоката Рибака Є.В.

На підставі ст. 141 ЦПК України стягнути з відповідача в дохід держави 3 028,00 грн. судового збору.

Керуючись ст. ст. 3, 4, 10, 13, 76-82, 89, 141, 223, 259, 263-265, 268ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інтер-Поліс" про стягнення страхового відшкодування, - задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інтер-Поліс" (01033 м. Київ, вул. Володимирська, 69, ЄДРПОУ 19350062) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_6 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) страхового відшкодування моральної шкоди в розмірі 26 266,66 грн.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інтер-Поліс" (01033 м. Київ, вул. Володимирська, 69, ЄДРПОУ 19350062) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_6 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ), яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , страхового відшкодування моральної шкоди в розмірі 146 866,67 грн.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інтер-Поліс" (01033 м. Київ, вул. Володимирська, 69, ЄДРПОУ 19350062) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_5 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) страхового відшкодування моральної шкоди в розмірі 146 866,67 грн.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інтер-Поліс" (01033 м. Київ, вул. Володимирська, 69, ЄДРПОУ 19350062) на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 6 000 грн. витрат на правову допомогу в рівних частинах.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інтер-Поліс" (01033 м. Київ, вул. Володимирська, 69, ЄДРПОУ 19350062) в дохід держави 3 028,00 грн. судового збору.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя